Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №947/37256/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/37256/26

Провадження № 2-о/947/482/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 року м.Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі: головуючого судді Мальованого В.О. за участю секретаря Кушнір Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, ВСТАНОВИВ:

08.09.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси із заявою, заінтересована особа ОСОБА_2 в якій просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: - заборонити ОСОБА_2 перебувати за колишнім місцем спільного проживання, АДРЕСА_1 з постраждалою особою ; - заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; - заборонити ОСОБА_2 , вести листування , телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. В обґрунтування наданої заяви ОСОБА_1 посилається на те, що вона спільно зі своїм сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом однією родиною за адресою АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання з ОСОБА_3 , останній постійно висловлювався нецензурною лайкою, вживав алкоголь, внаслідок чого вчиняв по відношенню до неї домашнє насильство. Дані факти в 2026 році стали причиною, погіршення стосунків між нею та ОСОБА_2 . Після погіршення стосунків, ОСОБА_2 продовжив проживати за адресом АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_2 продовжує вчиняти по відношенню до неї домашнє насильство. Дане домашнє насильство проявляється в тому, що ОСОБА_2 вчиняє сварки, під час яких на її адресу висловлюється грубою нецензурною лайкою та кидається в бійку , чим ображає її людську честь та гідність . В результаті вчинення по відношенню до неї, ОСОБА_2 домашнього насильства, заявниця викликала поліцію, що фіксувала вказані обставини. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису. Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Мальованому В.О. В судове засідання заявниця не з`явилася. Заінтересована особа ОСОБА_2 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в порядку ч.9 ст.128 ЦПК України, у судове засідання 11.093.2026 року не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомив, заперечення на заяву не надав. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає спільно зі своїм сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 . Заявниця посилається на те, що ОСОБА_3 постійно висловлювався нецензурною лайкою на її адресу, вживав алкоголь, внаслідок чого вчиняв по відношенню до неї домашнє насильство з приводу чого вона викликала поліцію, що фіксувала вказані обставини . На підтвердження вказаних обставин заявницею надано копії складених протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 серії ВБА №181885 від 13.08.2026 за ст.173 КУпАП , серії ВБА №181531 від 16.08.2026 за ст.173 КУпАП, серії ВБА №181680 від 24.08.2026 за ст.173 КУпАП . При цьому до заяви не долучено жодного доказу про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст.173-2 КУпАП за домашнє насильство , не надано жодного доказу , що ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів з заявою про вчннення відносно неї ОСОБА_2 домашнього насильства . Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно з п.14 вказаної статті Закону, психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Згідно з п.17 вказаної статті Закону, фізичне насильство форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на родичів та інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання. Положеннями ст. 21 Закону передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 та п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа. Положеннями ст. 26 Закону передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборони перебування в місці спільного проживання; обмеження спілкування з постраждалою; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб та ін. Відповідно до ч.3, 4 ст.26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону). Відповідно до ч.2 ст.350-6 ЦПК України у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців. У постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №127/9600/22 суд зазначив, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. У постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №161/16344/20 також зазначено про те, що систематичність визначається виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними. Ураховуючи наведене, оскільки в заяві та доданих до неї документах взагалі не зафіксовано фактів домашнього насильства з боку ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , суд позбавлений можливості судити про наявність ризиків повторного вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявниці, котра потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», відтак відсутні підстави для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 . Враховуючи вищевказане та на підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст.5, 12, 76-83, 259, 263-265, 293, 350 -1 - 350 -8, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя В. О. Мальований