Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №160/33302/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокуСправа №160/33302/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій позивач просить:

- визнати неправомірним Рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №047150033252 від 22.08.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в періоди праці - з 1983 року по 2000 рік у колгоспі ім. Кірова Апостолівського району, Дніпропетровської області, - 17 років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 1983 року по 2000 рік у колгоспі ім. Кірова Апостолівського району , Дніпропетровської області, які дають право на пенсію за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня звернення за пенсією з 22.08.2025.

В обґрунтування позову зазначено про безпідставність відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності до страхового стажу з підстав недоліків у заповненні архівних довідок.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від ГУ ПФУ в Кіровоградській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки в ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності згідно довідок від 09.05.2025 №9/03-14, від 09.05.2025 №10/03-14, від 09.05.2025 №11/03-14, оскільки ім`я та по батькові (Света, ОСОБА_2 , СветланаВл.) не відповідають паспортним даним та відсутні відомості про реорганізацію. Відсутнє право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону, з урахуванням наявних документів, через недостатню кількість страхового стажу”.

Від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 20.08.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка відповідно до принципу екстериторіальності передана на розгляд до ГУ ПФУ в кіровоградській області.

Рішенням від 22.08.2025 №047150033252 позивачу відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

В рішенні зазначено, що вік заявниці – 60 років.

Страховий стаж особи становить 20 років 2 місяці 1 день.

До страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності згідно довідок від 09.05.2025 №9/03-14, від 09.05.2025 №10/03-14, від 09.05.2025 №11/03-14, оскільки ім`я та по батькові (Света, ОСОБА_2 , СветланаВл.) не відповідають паспортним даним та відстуні відомості про реорганізацію.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Відповідно до частин 1 – 3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 передбачено що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Так, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд звертає увагу відповідача, що певні недоліки у заповненні трудової книжки, не позбавляють останнього права на отримання гарантованих пенсійних виплат, а відповідач, в разі наявності сумнівів в тих чи інших документах, не позбавлений права перевірити інформацію, яка у них зазначена, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058.

Суд зазначає, що згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, відповідач в межах своїх повноважень, зобов`язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, зокрема, записів у трудовій книжці, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для зарахування спірних періодів роботи до стажу позивача.

Щодо висновків відповідача про те, що ім`я та по батькові в архівних довідках не відповідає паспортним даним, то суд зазначає, що невиконання іншими особами своїх зобов`язань, в тому числі зазначення у довідках скороченого імені та по батькові позивача не повинно нести негативні наслідки для позивача.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці з огляду на те, що безпосередньо позивач не здійснювала заповнення інформації відносно себе ні в трудовій книжці, ні в документах на підставі яких складено архівні довідки.

Відсутність посилання чи неточних записів, неповне заповнення всіх необхідних відомостей в відповідних графах, зазначення неповного імені не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність ведення та заповнення певних документів.

Отже, недоліки щодо заповнення архівних довідок не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також, суд звертає увагу, що частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

Однак, як свідчать матеріали справи, вказаних дій відповідач не вчиняв, тим самим не дотримався вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.

За наведеного, суд звертає увагу, що невиконання іншими особами своїх зобов`язань, в тому числі зазначення у відповідних документах ім`я скорочено чи спрощено не повинно мати негативних наслідків для позивача.

Суд зазначає, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому, на суд доходить висновку, що їх безпідставно не зараховано відповідачем до загального стажу роботи.

Щодо позовної вимоги про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі №348/2160/15-а (провадження №К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не здійснювалось обчислення страхового стажу позивача з урахуванням періодів трудової діяльності, які судом зараховано до страхового стажу в межах даної справи.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що належним способом захисту буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду уданій справі.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.

Як вже було вказано вище, за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача, відповідно до Порядку № 22-1 було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Суд зазначає, що вимоги зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Відтак, у даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.

Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 77, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 22.08.2025 №047150033252 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності згідно довідок від 09.05.2025 №9/03-14, від 09.05.2025 №10/03-14, від 09.05.2025 №11/03-14 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 20.08.2025, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська