Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №420/29593/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 420/29593/25

адміністративні провадження № 990/25013/26, №К/990/25100/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судового засідання Бенчук О.О.

представника Позивача - Дев`ятки О.Г., Мироненко Є.С.

представника Відповідача - Панчошак О.О.,

представника третьої особи: Бережної А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року (суддя-доповідач - Федусик А.Г., судді - Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.)

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРКО ТРЕЙД"

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2025 року (суддя Бездрабко О.І.)

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року (суддя-доповідач - Федусик А.Г., судді - Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРКО ТРЕЙД"

до Одеської митниці,

за участю третьої особи: Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «МИРКО ТРЕЙД» (далі також - Позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці (далі також - Відповідач, Митниця), за участю третьої особи - Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), у якому просило визнати протиправними дії Відповідача щодо відмови у поверненні митних платежів та зобов`язати Митницю сформувати висновок про повернення з Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 12 465 063,63 грн та мита у розмірі 2 967 872,28 грн.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що відмова у поверненні спірних коштів ґрунтується на неправильному застосуванні норм митного та податкового законодавства. Позивач вказував, що відповідно до статті 180 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) та статті 293 Митного кодексу України (далі також - МК України) особою, відповідальною за сплату митних платежів та податку на додану вартість при реалізації арештованого майна, є АРМА, а не покупець такого майна.

Крім того, Позивач стверджував, що умови електронних торгів, якими на переможця було покладено обов`язок зі сплати митних платежів понад ціну реалізації лота, не відповідали вимогам законодавства. На думку Товариства, суми мита та податку на додану вартість мали бути включені до стартової ціни активу, а їх окреме стягнення з покупця суперечило порядку формування ціни лота.

Також Позивач зазначав, що внаслідок такої схеми розрахунків був позбавлений можливості сформувати податковий кредит, що спричинило для нього негативні майнові наслідки. У зв`язку з цим Товариство наполягало, що сплачені ним кошти, які в подальшому були перераховані АРМА до бюджету, є помилково сплаченими митними платежами, оскільки обов`язок щодо їх сплати законом на Позивача не покладався.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 07 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що сплата митних платежів у сумі 15 432 935,91 грн була обов`язковою умовою участі в електронних торгах, з якою Позивач погодився, взявши в них участь. Перерахування цих коштів до бюджету АРМА було необхідною законодавчою умовою для набуття товарами статусу українських та припинення митних зобов`язань. Оскільки кошти надійшли до бюджету на виконання обов`язку, покладеного на АРМА статтями 293 та 295-1 МК України, вони не можуть вважатися надміру або помилково сплаченими у розумінні ПК України.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 квітня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» задовольнив частково. Рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції, а в іншій частині залишено без змін.

Змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок про правомірність дій усіх учасників спірних правовідносин є помилковим, оскільки аукціон проведено з порушенням вимог МК України та Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі також - Закон № 772-VIII). Суд дійшов висновку, що митні платежі мали бути включені АРМА до стартової ціни лота, а їх окреме стягнення з покупця понад ціну реалізації не відповідало вимогам законодавства.

Водночас апеляційний суд погодився з результатом вирішення спору, зазначивши, що Позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права. Суд виходив із того, що спірні кошти були сплачені Позивачем на рахунок АРМА, яке надалі перерахувало їх до бюджету та виступало платником відповідних платежів. За таких обставин митний орган не має правових підстав для повернення коштів безпосередньо Позивачу, оскільки останній не є декларантом чи особою, яка здійснила помилкову або надмірну сплату митних платежів у розумінні Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за № 976/30844 (далі також - Порядок № 643).

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставою касаційного оскарження судових рішень Позивач визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 розділу III Порядку № 643 у правовідносинах, пов`язаних із поверненням митних платежів переможцю електронних торгів, який сплатив відповідні кошти на рахунок АРМА для їх подальшого перерахування до державного бюджету.

У касаційній скарзі Товариство зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що АРМА, перераховуючи спірні митні платежі до бюджету, діяло за рахунок коштів, попередньо сплачених Товариством як переможцем електронних торгів. На думку скаржника, АРМА у таких правовідносинах виступало формальним платником митних платежів, тоді як Товариство є їх фактичним платником.

У зв`язку із цим скаржник вважає, що під час вирішення спору суд апеляційної інстанції мав встановити наявність у Товариства статусу платника у розумінні пункту 1 розділу III Порядку № 643 та, відповідно, права на звернення до митного органу із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених митних платежів.

Позивач вважає, що у правовідносинах щодо порядку реалізації активів переданих АРМА у вигляді рухомого майна, яке перебуває на території України, для реалізації без згоди власника за рішенням слідчого судді на електронних торгах, зокрема, щодо обов`язку із сплати митних платежів та їх подальшого перерахування АРМА на рахунки, відкриті для зарахування надходжень державного бюджету, контроль за справлянням яких покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, платником податків, за заявою якого здійснюється повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені, відповідно до пункту 1 Розділу III "Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року за № 643, вважається переможець торгів, яким були сплачені митні платежі на рахунок АРМА».

Позивач також зазначає, що митниця безпідставно відмовила у поверненні митних платежів, оскільки не встановлено жодної з передбачених Порядком № 643 підстав для такої відмови.

На його думку, суд апеляційної інстанції встановив факт надмірної сплати митних платежів у сумі 7 716 467,95 грн (у тому числі ПДВ - 6 232 531,82 грн, мито - 1 483 936,14 грн), яка виникла внаслідок невключення АРМА митних платежів до ціни лота під час реалізації активу на електронних торгах.

Посилаючись на практику ЄСПЛ, скаржник вважає, що Товариство не повинно нести негативні наслідки помилок державних органів, а тому має право на повернення надміру сплачених коштів.

Крім того, скаржник стверджує, що відмова Митниці, оформлена листом, фактично є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке підлягає скасуванню. У зв`язку з цим вважає, що належним способом захисту є визнання такого рішення протиправним та його скасування із зобов`язанням митного органу підготувати висновок про повернення відповідних сум з бюджету.

Позивач у касаційній скарзі просить:

скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 420/29593/25.

позов ТОВ «МИРКО ТРЕЙД до Одеської митниці, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці України від 17 липня 2025 року № 7.10-4/15-01/8.19/11216 про відмову в задоволенні заяви ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» від 02 липня 2025 року щодо повернення податку на додану вартість у сумі 12 465 063,63 грн та мита у сумі 2 967 872,28 грн.

Зобов`язати Одеську митницю повторно розглянути заяву ТОВ «МИРКО ТРЕЙД від 02 липня 2025 року щодо повернення податку на додану вартість у сумі 12 465 063,63 грн та мита у сумі 2 967 872,28 грн.

Зобов`язати Одеську митницю на підставі заяви ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» від 02 липня 2025 року сформувати висновок про повернення на користь Товариства податку на додану вартість у сумі 6 232 531,82 грн та мита у сумі 1 483 936,14 грн за формою згідно з додатком 2 до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, сформувати в електронній формі реєстр Держмитслужби щодо коштів авансових платежів (передоплати), які підлягають поверненню, та направити його до Державної казначейської служби України для повернення коштів.

Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

2.2. Доводи Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставою касаційного оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року АРМА визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.

Зокрема, скаржник посилається на неправильне застосування частини сьомої статті 293, статті 295-1 Митного кодексу України, абзацу сьомого частини четвертої та абзацу другого частини шостої статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» № 772-VIII, а також пунктів 17, 21, 25 Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 719 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2023 року № 1250, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення Закону № 772-VIII та Порядку № 719 щодо визначення стартової ціни лота під час реалізації активів АРМА на електронних торгах.

На думку АРМА, реалізація активу проводиться за заявкою АРМА, яка направляється організатору електронних торгів при цьому в даній заявці не може бути зазначена ціна лота, адже АРМА її не визначає, визначення вартості активу здійснюється на підставі звіту про його оцінку, а відповідний обов`язок щодо проведення оцінки активу з метою визначення стартової ціни лота покладається на організатора торгів.

Відповідно, висновок суду апеляційної інстанції, що при проведенні аукціону по реалізації активів ціна лота має бути визначена саме АРМА в заявці на передачу активу організатору для реалізації на електронних торгах є хибним та суперечить вищенаведеним нормативним положенням.

Скаржник також вказує, що нормативно закріпленим імперативом встановлено, що реалізація активу проводиться за заявкою АРМА, яка направляється організатору електронних торгів при цьому в даній заявці не може бути зазначена ціна лота, адже АРМА її не визначає, визначення вартості активу здійснюється на підставі звіту про його оцінку, а відповідний обов`язок щодо проведення оцінки активу з метою визначення стартової ціни лота покладається на організатора торгів. При цьому, стартова ціна лота має відповідати тій ціні яку визначить оцінювач для активу. Окрім того, законодавство передбачає можливість справляння з переможця аукціону додаткових платежів окрім як ціни лота, при реалізації активу на електронних торгах, якщо відшкодування таких витрат передбачене оголошенням торгів.

Відповідно, висновок суду апеляційної інстанції, що при проведенні аукціону по реалізації активів ціна лота має бути визначена саме АРМА в заявці на передачу активу організатору для реалізації на електронних торгах та до її суми мають бути враховані митні платежі є хибним та суперечить нормативним положенням, адже це суперечить Порядку №719.

Щодо справляння митних платежів у разі реалізації на електронних торгах активів, які на момент прийняття АРМА в управління перебували на митній території України під митним контролем та за які не були сплачені митні платежі, а також активів, незаконно ввезених на митну територію України, скаржник зазначає, що на момент проведення спірних електронних торгів Закон № 772-VIII вже було приведено у відповідність до положень МК України та доповнено нормами щодо справляння митних платежів під час реалізації таких активів.

На думку скаржника, з урахуванням пунктів 17 та 25 Порядку № 719, відповідно до яких стартова ціна лота дорівнює вартості активу, визначеній за звітом про оцінку, АРМА не мало правових підстав включати суму митних платежів до ціни лота, оскільки кошти від його реалізації підлягають зарахуванню на депозитні рахунки АРМА. Натомість АРМА було зобов`язане забезпечити перерахування митних платежів на рахунки, відкриті для зарахування надходжень до державного бюджету, контроль за справлянням яких здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

У зв`язку з цим скаржник вважає, що з урахуванням пункту 30 Порядку № 719 митні платежі підлягали окремому стягненню з переможця аукціону понад ціну лота як складова загальної суми платежів за придбаний актив, про що учасники торгів мали бути належним чином поінформовані в оголошенні про проведення торгів.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, а також на висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 344/20757/18 та від 09 лютого 2022 року у справі № 213/4206/19, відповідно до яких реалізація майна на прилюдних (електронних) торгах за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу, який оформлюється актом про реалізацію майна.

З огляду на наведене скаржник вважає, що, оскільки Закон № 772-VIII та Порядок № 719 передбачають формування стартової ціни лота виключно на підставі звіту про оцінку активу, митні платежі не могли бути включені до ціни лота. Відтак сплата таких платежів переможцем електронних торгів є умовою придбання активу, погодженою учасником торгів, тоді як їх подальше перерахування АРМА до бюджету є виконанням обов`язку, передбаченого частиною сьомою статті 293 та статтею 295-1 МК України, і необхідною умовою набуття товаром статусу українського.

З урахуванням цього АРМА вважає, що провело процедуру реалізації мінеральних добрив (розчин мінерального добрива КАС (карбамідно-аміачна суміш), загальною вагою 2192,07 тонн, мінеральні добрива (карбамідно-аміачна селітра КАС), загальною вагою 1138,01 тон, мінеральні добрива (карбамідно-аміачна селітра КАС), загальною вагою 1140,33 тон) у відповідності до чинного на момент проведення електронних торгів 22.04.2024 законодавства України.

З огляду на наведене Третя особа вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального права. Водночас суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, неправильно витлумачив та застосував положення частини сьомої статті 293, статті 295-1 Митного кодексу України, абзацу сьомого частини четвертої та абзацу другого частини шостої статті 21 Закону України № 772-VIII у взаємозв`язку з пунктами 17, 21 та 25 Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 719.

У зв`язку з цим скаржник вважає, що відповідно до статті 352 КАС України наявні підстави для задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

2.1.3. Позиція Відповідача (викладена у відзиві на касаційну скаргу Позивача)

Відповідач у відзивах на касаційні скарги зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 289 МК України обов`язок зі сплати митних платежів виникає з моменту фактичного ввезення товарів на митну територію України. Водночас частина сьома статті 293 МК України встановлює спеціальне правило, згідно з яким у разі реалізації іноземних товарів, що перебувають під митним контролем та за які не сплачені митні платежі, обов`язок зі сплати таких платежів покладається на особу, яка здійснює реалізацію цих товарів.

З огляду на викладене Відповідач вважає, що законодавець пов`язує обов`язок зі сплати митних платежів саме з особою, яка реалізує арештовані товари, у тому числі через АРМА, а не з покупцем таких товарів як учасником електронних торгів.

Відповідач також зазначає, що відповідно до частин сьомої та десятої статті 295-1 МК України АРМА як особа, уповноважена на реалізацію активів, зобов`язана перерахувати до бюджету суми, що відповідають митним платежам, а товари набувають статусу українських після зарахування таких коштів на відповідні бюджетні рахунки. Таким чином, перерахування зазначених сум є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення митних зобов`язань та зміну митного статусу товарів.

Відповідач звертає увагу, що у цій справі ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» 15 травня 2024 року перерахувало на рахунок АРМА 15 432 935,91 грн, які АРМА 21 травня 2024 року перерахувало на бюджетні рахунки Одеської митниці, після чого було складено акт про реалізацію активу.

З огляду на викладене Відповідач вважає, що з моменту надходження зазначених коштів на бюджетні рахунки було виконано вимоги закону щодо сплати митних платежів, припинено відповідні митні зобов`язання та забезпечено набуття товарами статусу українських.

Відповідач наголошує, що ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» перерахувало спірні кошти на рахунок АРМА, на яке законом покладено обов`язок зі сплати митних платежів у разі реалізації арештованих активів на електронних торгах. У подальшому АРМА перерахувало зазначені кошти на бюджетні рахунки Одеської митниці.

На думку Відповідача, Позивач не був суб`єктом обов`язку зі сплати митних платежів, оскільки такий обов`язок відповідно до положень МК України покладено на АРМА. У зв`язку з цим спірні кошти не можуть вважатися ані помилково, ані надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями у розумінні підпункту 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене Відповідач вважає, що відсутні як фактичні, так і правові підстави для повернення спірних коштів як помилково або надміру сплачених митних платежів.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів є виконання та дотримання вимог, встановлених статтею 43 ПКУ, статтею 301 МКУ та статті 45 Бюджетного кодексу України, за наявності підстав та з дотриманням процедури, врегульованої Порядком № 643. Ці норми покладають на заявника обов`язок документально обґрунтувати суму та підстави для повернення, визначають формальні умови подання заяви й передбачають повноваження митниці на формування висновку про повернення або на відмову у разі відсутності підстав.

З огляду на встановлені факти, що відповідні суми були отримані АРМА як виручка від реалізації арештованих товарів і що АРМА перерахувала саме суму митних платежів на рахунки Одеської митниці підстави, визначені Порядком №643 і нормами ПКУ/МКУ/БК для повернення коштів відсутні.

Отже, ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» позбавлене права на повернення зазначених сум з Державного бюджету з таких основних підстав:

- платежі в обсязі, що відповідає митним зобов`язанням, були фактично та юридично спрямовані до бюджету на виконання обов`язку, покладеного на АРМА відповідно до частини сьомої статті 293 та статті 295-1 МКУ;

- перерахування цих коштів спричинило правові наслідки (припинення митних зобов`язань і набуття товарами статусу українських), отже кошти не є «помилково» або «надмірно» сплаченими у значенні ПКУ;

- встановлений законодавчий порядок повернення вимагає наявності підстав, яких у даному випадку немає.

Умова про сплату переможцем торгів митних платежів у розмірі 15 432 935,91 грн (з яких податок на додану вартість - 12 465 063,63 грн та мито - 2 967 872,28 грн) була прямо зафіксована протоколом електронних торгів як істотна та обов`язкова умова договору на придбання мінеральних добрив. Участь в аукціоні та визнання переможцем означали прийняття позивачем цих умов. Позивач реально виконав це зобов`язання, що підтверджується платіжними інструкціями № 283 від 14 травня 2024 року та № 287 від 15 травня 2024 року.

АРМА як розпорядник виручки від реалізації арештованих активів оформила акт реалізації та перерахувала кошти, що відповідають сумі митних платежів, на бюджетні рахунки Одеської митниці; відповідні суми надійшли до Державного бюджету. Згідно з частиною сьомою статті 293 та статтею 295-1 Митного кодексу України, у разі реалізації іноземних товарів, що перебувають під митним контролем і за які не сплачені митні платежі, обов`язок з їх сплати покладається на особу, яка реалізує такі товари, а АРМА забезпечує перерахування відповідних сум до бюджету. Сплата цих сум зумовила правові наслідки - припинення митних зобов`язань та набуття товарами статусу українських товарів.

З огляду на викладене, оскільки сплата митних платежів була публічною та обов`язковою умовою торгів, добровільно прийнятою і фактично виконаною позивачем, а кошти перераховані до бюджету в установленому порядку та зумовили відповідні правові наслідки, такі платежі не є помилково чи надміру сплаченими у розумінні ПК України та не підпадають під процедуру повернення, регламентовану Порядком № 643. Зазначене є наслідком процедурного розподілу ризиків і витрат між покупцем та організатором продажу, а не технічною помилкою у сплаті.

Посилання Позивача на індивідуальну податкову консультацію ДПС, якою частину операції не визнано об`єктом оподаткування податком на додану вартість, не змінює правової природи здійснених платежів як таких, що виконували договірну (аукціонну) умову, та не спростовує факту наявності публічно оголошеної умови торгів, добровільного її прийняття, фактичного перерахування коштів і подальших правових наслідків.

Безпідставними є й посилання Позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 25 червня 2024 року № 743, якою пункт 17 Порядку № 719 доповнено положенням про включення сум митних платежів до ціни активу, оскільки ці зміни набули чинності після проведення електронних торгів і не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

2.1.3. Позиція Відповідача (викладена у відзиві на касаційну скаргу Третьої особи)

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач підтримує доводи Третьої особи і зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 293 МК України обов`язок зі сплати митних платежів у разі реалізації іноземних товарів, які перебувають під митним контролем та за які не сплачено митні платежі, покладається на особу, яка здійснює реалізацію таких товарів. На думку Відповідача, законодавець прямо визначив суб`єктом цього обов`язку АРМА як особу, що реалізує арештовані активи, а не покупця таких активів.

Відповідач також зазначає, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 290 та частини десятої статті 295-1 МК України перерахування митних платежів до бюджету є підставою для припинення митного зобов`язання та набуття товарами статусу українських. У цій справі АРМА виконало покладений на нього законом обов`язок, перерахувавши отримані від переможця торгів кошти на бюджетні рахунки митного органу.

Крім того, Відповідач наголошує, що сплата митних платежів була визначена умовами електронних торгів, була відомою учасникам аукціону до його проведення та добровільно прийнята Позивачем під час участі у торгах. Відтак такі кошти не можуть вважатися помилково або надміру сплаченими.

З огляду на викладене Відповідач вважає, що спірні кошти були перераховані до бюджету у встановленому законом порядку на виконання вимог митного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх повернення як помилково або надміру сплачених митних платежів.

2.1.4. Позиція Позивача (викладена у відзиві на касаційну скаргу)

Позивач у відзиві на касаційну скаргу третьої особи зазначає, що наведені у ній доводи не відповідають вимогам пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

На думку Позивача, касаційна скарга АРМА, містить переважно виклад обставин справи та цитування норм законодавства без належного обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції конкретних норм матеріального права.

Позивач звертає увагу, що, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник не зазначає, яку саме норму права було неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, у чому полягає помилка такого застосування та яким, на його думку, має бути правильне застосування відповідної норми.

У зв`язку з цим Позивач вважає, що касаційна скарга третьої особи не містить належного обґрунтування заявленої підстави касаційного оскарження та не дає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

2.1.5. Позиція учасників справи, наведена у додаткових поясненнях

Представник Позивача у поясненнях від 18 липня 2026 року вказав, що митні платежі повинні входити в кінцеву ціну лоту, що не було забезпечено АРМА в даному випадку. Неправильне формування ціну лоту призвело до надміру сплачених Товариством на рахунок АРМА митних платежів, які в подальшому АРМА перерахувала митниці, а митницею (відповідачем) їх було перераховано до держбюджету.

В оголошенні про проведення аукціону ціна лоту і сума митних платежів були зазначені окремо. При проведені повторних торгів ціна лоту була знижена на 50%, у зв`язку з тим, що за законом митні платежі мають входити до ціни лоту, Товариство мало правомірні очікування на таке саме зниження суми митних платежів. Проте за результатом проведення торгів АРМА склала акт про реалізацію активів на електронних торгах, в якому сума митних платежів була визначена в первісній сумі, без зниження на 50%. Товариство вимушено було сплатити суму митних платежів без їх зниження, оскільки без сплати митних платежів не могло відбутися розмитнення придбаного активу, що само по собі не легалізує попередню незаконну бездіяльність АРМА, не свідчить про законність надміру сплаченої суми митних платежів та не може бути підставою для відмови у задоволені цього позову.

Щодо формування суми митних платежів в процесі реалізації активу, то 26 лютого 2024 року між АРМА та ТОВ "ПОЛОНЕКС" (організатор) укладено договір щодо реалізації активу, в рамках виконання якого АРМА передано ТОВ "ПОЛОНЕКС" заявку про передачу активів, разом із довідкою про загальну суму митних платежів Одеської митниці від 15 лютого 2024 року. На порушення чинного законодавства суму митних платежів до ціни лоту АРМА не включила.

Механізм зниження суми митних платежів окремо від зниження ціни лоту, до якого вони мають бути включені, законодавчо не встановлений.

Позов Товариства спрямований на повернення надміру сплаченої суми митних платежів, призначення яких після перебування на рахунках АРМА та Митниці залишилось незмінним - грошові кошти, що підлягають зарахуванню до держбюджету. До порушення прав Товариства призвела бездіяльність АРМА, яка не виконала свій обов`язок щодо включення митних платежів до ціни лоту. Водночас надмірно сплачені митні платежі ніколи не були власністю ані АРМА, ані Митниці, оскільки з моменту їх перерахування мають статус коштів державного бюджету.

Пред`являючи позов до митниці, Товариство обрало ефективний спосіб захисту своїх прав, що здатний забезпечити поновлення порушеного права і одержання Товариством бажаного результату. Водночас пред`явлення позову до АРМА не може вважатися ефективним способом захисту права Товариства, оскільки, не зважаючи на допущені АРМА порушення, його задоволення не гарантувало б захист прав Товариства, не виключило подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність АРМА, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення виникла б необхідність повторного звернення до суду.

У письмовий поясненнях від 21 липня 2026 року Відповідач наголосив, що придбані на електронних торгах мінеральні добрива на момент ввезення не були звільнені від митних платежів. Сплата переможцем аукціону митних платежів у розмірі 15 432 935,91 грн була умовою торгів та окремо зазначена у протоколі аукціону. Перерахування АРМА цих коштів до бюджету припинило відповідні митні зобов`язання та забезпечило набуття товарами статусу українських. Тому зазначені кошти не є надмірно або помилково сплаченими.

У письмових поясненнях від 21 липня 2026 року представник АРМА указав, що подання ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» заяви на участь в аукціоні від 22 лютого 2024 року та відповідної цінової пропозиції через електронну систему Prozorro.Продажі свідчить про безумовне та повне прийняття ним оприлюднених умов продажу майна, включаючи обов`язок сплати митних платежів. Технічно подання заяви та набуття статусу учасника є неможливим без попереднього підтвердження ознайомлення з регламентом та лотом.

Інформація про необхідність сплати переможцем митних платежів була завчасно та відкрито оприлюднена в електронній торговій системі організатором торгів - ТОВ «ПОЛОНЕКС».

Позивач повторно погодився з цими умовами після завершення торгів, підписавши протокол від 03 травня 2024 року, де було чітко зафіксовано обов`язок сплатити митні платежі, та добровільно перерахувавши кошти за придбаний актив у сумі 32 028 632,43 грн та митні платежі в сумі 15 432 935,91 грн на рахунок АРМА, що підтверджується Актом про реалізацію активів від 16 травня 2024 року.

Заперечення обов`язковості правил аукціону після його завершення та настання відповідних наслідків суперечить принципу добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України) та доктрині заборони суперечливої поведінки (estoppel).

Щодо спеціального правового статусу АРМА у процесі справляння митних платежів представник цього органу зазначив, що відповідно до частини сьомої статті 293, статті 295-1 МК України та абзацу сьомого частини четвертої статті 21 Закону № 772-VIII АРМА має спеціальний статус «особи, яка реалізує іноземні товари», і не є декларантом чи імпортером.

Обов`язок щодо нарахування та обчислення суми митних платежів за законом покладено безпосередньо на митні органи, а не на АРМА. АРМА виконує виключно функції запиту інформації, включення відповідних сум до конкурсної пропозиції та перерахування отриманих коштів до бюджету.

Одеська митниця на запит АРМА надала довідку від 15 лютого 2024 року з розрахунком суми митних платежів у розмірі 15 432 935,91 грн, яка й була включена до умов торгів. Набуття товарами статусу українських законодавець пов`язує саме з фактом фактичного перерахування цих сум до державного бюджету.

Щодо неможливості включення митних платежів безпосередньо до «ціни лота» АРМА вказує, що висновок про те, що АРМА повинна була визначити та включити митні платежі безпосередньо до «ціни лота» в заявці на передачу активів, суперечить пунктам 17, 21, 25 Порядку № 719.

За законом АРМА не формує ціну лота в заявці: стартова ціна лота імперативно дорівнює вартості активу за звітом про оцінку. Обов`язок проведення оцінки активу для встановлення стартової ціни лота покладається виключно на організатора торгів після отримання заявки від АРМА.

Водночас абзаци 23, 24 пункту 30 Порядку № 719 прямо передбачають можливість стягнення з переможця аукціону додаткових обов`язкових податків, зборів та інших підготовчих витрат, окрім безпосередньої ціни лота, якщо це було визначено в оголошенні про торги.

Поняття «ціна» в абзаці сьомому частини четвертої статті 21 Закону № 772-VIII є загальним і не ототожнюється суто з терміном «ціна лота» в процедурі електронних торгів, тому стягнення митних платежів окремо від ціни лота (але в межах загальної вартості придбаного активу) є повністю законним.

У поясненнях від 3 вересня 2026 року Представник Позивача указав, що відповідно до отриманої Позивачем індивідуальної податкової консультації ДПС України від 24 квітня 2025 року №2274/ІПК/99-00-21-03-02, операція АРМА з реалізації арештованих іноземних товарів (визначених ч. 7 ст. 293 МКУ) на користь Позивача не вважається операцією з постачання товарів і не є об`єктом оподаткування ПДВ. Податкові зобов`язання за цією операцією не виникають, а дані про неї не підлягають відображенню у податковій звітності Позивача. Особою, на яку законодавством покладено обов`язок із сплати митних платежів та імпортного ПДВ у разі такої реалізації, є виключно АРМА як особа, що реалізує ці товари.

Оскільки ціна реалізації майна за результатами аукціону знизилася на 50% від стартової вартості, Позивач мав правомірні очікування щодо пропорційного коригування (зменшення на 50%) сум мита й ПДВ, які АРМА мала включити до кінцевої вартості лоту. Однак АРМА, підписуючи протокол аукціону, такого коригування не здійснила, чим безпосередньо порушила права та інтереси Позивача.

З метою запобігання безповоротній втраті гарантійного внеску у розмірі 12 811 452,91 грн (що загрожувало Позивачу у разі відмови від підписання протоколу чи несплати повної вартості лоту у встановлений строк), Товариство прийняло розумне та послідовне рішення: спочатку сплатити всі зазначені в протоколі суми, а вже після цього ініціювати процедуру повернення безпідставно нарахованої та надміру сплаченої суми ПДВ і мита.

У спірних правовідносинах, на переконання Позивача, АРМА виступила формальним платником податку, тоді як Позивач є його фактичним платником, за рахунок коштів якого відбулося наповнення бюджету. Оскільки переплата виникла внаслідок помилки АРМА при формуванні ціни лоту, ризик цієї помилки державного органу має покладатися на саму державу й не може виправлятися за рахунок приватної особи (згідно з практикою ЄСПЛ у справах «Москаль проти Польщі», «Лелас проти Хорватії», «Ґаші проти Хорватії» тощо). Оскільки чинним законодавством визначено єдиний шлях повернення таких коштів - виключно на підставі електронного висновку Митниці, обраний Позивачем спосіб захисту є повністю ефективним, а допущена державою помилка має бути виправлена судом саме шляхом зобов`язання Одеської митниці сформувати такий висновок

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року у справі № 761/24041/23, постановленою у кримінальному провадженні № 22023000000000306, передано АРМА для реалізації в порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19- 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», речові докази, а саме мінеральні добрива.

26 лютого 2024 між АРМА та ТОВ «ПОЛОНЕКС» (організатором електронних торгів) укладено договір № АП-2/2602/24 щодо реалізації активу, на виконання якого АРМА 23 березня 2024 року передало ТОВ «ПОЛОНЕКС» заявку № 2 про передачу активів організатору, а також довідку Одеської митниці про загальну суму митних платежів від 15 лютого 2024 року № 7.10-2/7.10-15-01/8.13/2985 та лист Одеської митниці від 01 березня .2024 № 7.10-2/15-01/8.13/4152.

Згідно з довідкою Одеської митниці про загальну суму митних платежів від 15 лютого 2024 року № 7.10-2/7.10-15-01/8.13/2985 зазначено відомості про товар № 1: «Добрива мінеральні, азотні: розчин мінерального добрива КАС (карбамідно-аміачна суміш)» кількістю (вагою) 2 207 480 із загальною сумою митних платежів 7 558 751,42 грн, з яких 1 453 606,04 грн становить мито (5 %), а 6 105 145,38 грн - податок на додану вартість (20 %); про товар № 3: «Мінеральні добрива (urea ammonium nitrate (карбамідно-аміачна селітра (КАС)))» кількістю (вагою) 1 145,522 із загальною сумою митних платежів 3 922 443,71 грн, з яких 754 316,09 грн становить мито (5 %), а 3 168 127,62 грн - податок на додану вартість (20 %); про товар № 4: «Мінеральні добрива (urea ammonium nitrate (карбамідно-аміачна селітра (КАС)))» кількістю (вагою) 1 154,078 із загальною сумою митних платежів 3 951 740,78 грн, з яких 759 950,15 грн становить мито (5 %), а 3 191 790,63 грн - податок на додану вартість (20 %).

Таким чином, загальна сума митних платежів становила 15 432 935,91 грн (7 558 751,42 грн + 3 922 443,71 грн + 3 951 740,78 грн).

До вартості активу в розмірі 32 028 632,43 грн, який підлягав реалізації на електронних торгах, не було включено суму митних платежів у розмірі 15 432 935,91 грн, що складалася з податку на додану вартість у розмірі 12 465 063,63 грн та мита у розмірі 2 967 872,28 грн. Водночас сплату митних платежів переможцем було визначено однією з умов проведення електронних торгів.

Відповідно до протоколу електронних торгів від 3 травня 2024 року № APD001-UA-20240412-33170 ТОВ «ПОЛОНЕКС» реалізувало на електронних торгах актив за реєстраційним номером «АГ-002», а саме: добрива мінеральні, азотні - розчин мінерального добрива КАС (карбамідно-аміачна суміш) загальною вагою 2 192,07 т; мінеральні добрива (карбамідно-аміачна селітра КАС) загальною вагою 1 138,01 т; мінеральні добрива (карбамідно-аміачна селітра КАС) загальною вагою 1 140,33 т.

За результатами проведення електронних торгів переможцем визнано ТОВ «МИРКО ТРЕЙД», яке 15 травня 2024 року перерахувало на рахунок АРМА кошти за придбаний актив у сумі 32 028 632,43 грн та суму митних платежів у розмірі 15 432 935,91 грн, що підтверджується актом про реалізацію активів на електронних торгах від 16 травня 2024 року № 4353/1-33-24/6.11.

У подальшому АРМА 21 травня 2024 року перерахувало грошові кошти у сумі 15 432 935,91 грн на бюджетні рахунки Одеської митниці, відкриті на балансі Державної казначейської служби України для зарахування митних платежів до бюджету, про що свідчить повідомлення Одеської митниці «Щодо надходження митних платежів» від 30 травня 2024 року № 7.10-2/15-01/13/9656. Із зазначеної суми податок на додану вартість становив 12 465 063,63 грн, а мито - 2 967 872,28 грн.

17 березня 2025 року ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» звернулося до Державної податкової служби України із запитом про надання індивідуальної податкової консультації щодо відображення у податковій звітності з ПДВ сум сплаченого податку на додану вартість, оподаткування операції з придбання у АРМА добрив, що перебували під митним контролем, а також щодо наявності у Товариства обов`язку зі сплати податку на додану вартість у складі ціни товарів, придбаних за результатами аукціонів, проведених АРМА.

Державна податкова служба України надала Товариству індивідуальну податкову консультацію від 24 квітня 2025 року № 2274/ІПК/99-00-21-03-02, у якій зазначила, що у разі придбання Товариством товарів, визначених частиною сьомою статті 293 Митного кодексу України, операція АРМА з реалізації таких товарів відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України не вважається операцією з постачання товарів і, відповідно, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. У зв`язку з цим податкові зобов`язання з ПДВ за такою операцією АРМА не визначаються, а відомості про неї не підлягають відображенню у податковій звітності Товариства.

Також у консультації зазначено, що з урахуванням положень частини сьомої статті 293 МК України у разі реалізації іноземних товарів, незаконно ввезених на митну територію України та переданих АРМА для реалізації відповідно до Закону України № 772-VIII, обов`язок зі сплати митних платежів, у тому числі податку на додану вартість, покладається на особу, яка реалізує такі товари, тобто на АРМА.

2 липня 2025 року ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» звернулося до Одеської митниці із заявою, в якій просило підготувати висновок про повернення на його користь податку на додану вартість у розмірі 12 465 063,63 грн та мита у розмірі 2 967 872,28 грн і направити такий висновок для виконання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Листом від 17 липня 2025 року № 7.10-4/15-01/8.19/11216 Відповідач повідомив про відсутність підстав для повернення зазначених коштів. При цьому Одеська митниця послалася на положення частини сьомої статті 293, пункту 8 частини першої статті 290 та частини сьомої статті 295-1 Митного кодексу України, відповідно до яких обов`язок зі сплати митних платежів у разі реалізації іноземних товарів, що перебувають під митним контролем та за які не сплачено митні платежі, покладається на особу, яка реалізує такі товари, а обов`язок зі сплати митних платежів припиняється з моменту надходження відповідних коштів на бюджетні рахунки.

Відповідач зазначив, що відповідно до вищевказаних норм законодавства України з питань митної справи митні платежі у сумі 15 432 935,91 грн (у тому числі податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України, - 12 465 063,63 грн та мито на товари, що ввозяться на територію України, - 2 967 872,28 грн) надійшли 21 травня 2024 року на бюджетні рахунки Одеської митниці, відкриті на балансі Державної казначейської служби України для зарахування митних платежів до бюджету, від АРМА.

Зазначені кошти надійшли до Державного бюджету України в повному обсязі відповідно до розрахунку суми митних платежів, здійсненого у порядку, визначеному статтею 295-1 МК України, та наданого Одеською митницею на адресу АРМА.

З урахуванням викладеного та відповідно до підпункту 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України такі кошти не є помилково сплаченими грошовими зобов`язаннями, а відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України - не є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями.

Крім того, згідно з розділом III Порядку № 643 повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється платнику податків за поданою ним заявою.

Пунктом 40 частини першої статті 4 МК України визначено, що платником податків є особа, на яку відповідно до МК України, ПК України та інших законів України покладено обов`язок зі сплати митних платежів.

Відповідно до частини сьомої статті 293 МК України обов`язок зі сплати митних платежів покладено на особу, яка реалізує іноземні товари.

З огляду на викладене підстави для повернення коштів у розмірі 15 432 935,91 грн з Державного бюджету України на рахунок ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» відсутні.

Не погоджуючись із такою відмовою, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

Верховний Суд, заслухавши представників Позивача, Відповідача та Третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, предметом судового контролю у цій справі є безпосередньо рішення суб`єкта владних повноважень, яке оскаржується, а також його відповідність критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України. Таким чином, межі судового контролю визначаються змістом такого рішення та наведеними в ньому фактичними й правовими підставами його прийняття, а тому саме відповідність оскаржуваного рішення критеріям, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, є предметом перевірки суду та визначає межі судового розгляду.

У розглядуваній справі ключовим для вирішення спору є питання правової природи перерахованих Позивачем коштів та наявності правових підстав для їх кваліфікації як помилково та/або надміру сплачених митних платежів, що підлягають поверненню з бюджету митним органом.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови у поверненні спірних коштів став висновок про те, що: платежі у сумі 15 432 935,91 грн були сплачені АРМА на бюджетні рахунки Одеської митниці відповідно до вимог статей 290, 293 та 295-1 МК України, у зв`язку з чим такі кошти не є помилково або надміру сплаченими у розумінні ПК України; повернення таких коштів можливе лише платнику податків за його заявою, а тому підстави для їх повернення Позивачу відсутні.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню крізь призму наведених вище критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 27 частини першої статті 4 МК України митні платежі: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Пунктом 40 частини першої статті 4 МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податків - особа, на яку відповідно до цього Кодексу, ПК України та інших законів України покладено обов`язок зі сплати митних платежів.

Згідно з пунктами 1 та 5 частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає: у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 290 МК України передбачено, що обов`язок із сплати митних платежів припиняється у разі у разі надходження на рахунки, відкриті для зарахування надходжень державного бюджету, контроль за справлянням яких покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, коштів (у сумі митних платежів, що підлягали б сплаті при випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення у вільний обіг на митній території України), одержаних від реалізації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, визначених частиною сьомою статті 293 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 293 МК України встановлено спеціальне правило, згідно з яким у разі реалізації іноземних товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають на митній території України під митним контролем та за які не сплачені митні платежі, а також таких, що незаконно ввезені на митну територію України, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі тих, які відповідно до кримінального процесуального законодавства України передані АРМА для реалізації у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є особа, яка реалізує такі іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець імперативно і персонально визначив суб`єкта обов`язку зі сплати митних платежів у разі реалізації іноземних товарів, що перебувають під митним контролем, і таким є саме особа, яка здійснює реалізацію таких товарів.

Відповідно до абзацу сьомого частини четвертої статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10 листопада 2015 року № 772-VIII рухоме майно, яке на момент прийняття в управління АРМА перебувало на митній території України під митним контролем та за яке не були сплачені митні платежі, а також незаконно ввезене на митну територію України, може бути передано для реалізації за умови включення до його ціни сум митних платежів, що підлягали б сплаті при випуску такого майна у вільний обіг на митній території України. У разі якщо таке майно не реалізовано на перших торгах, допускається виставлення його на повторних торгах відповідно до законодавства із зниженням ціни, яка не може бути меншою, ніж сума митних платежів, що підлягали б сплаті при випуску такого майна у вільний обіг на митній території України, якщо такі митні платежі не були попередньо сплачені.

Як передбачено частиною шостою цієї норми АРМА забезпечує перерахування на рахунки, відкриті для зарахування надходжень державного бюджету, контроль за справлянням яких покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, коштів (у сумі митних платежів, які підлягали б сплаті при випуску активів у вільний обіг на митній території України), одержаних від реалізації активів, зазначених в абзаці сьомому частини четвертої цієї статті, протягом п`яти робочих днів з дня зарахування таких коштів на поточні рахунки.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що саме АРМА у правовідносинах із реалізації переданих йому активів, які перебувають під митним контролем, наділене спеціальним статусом особи, яка реалізує іноземні товари, і саме на нього законом покладено обов`язок зі сплати митних платежів.

Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно з підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань, та у випадках, передбачених статтею 35-1 цього Кодексу;

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з пунктом 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Пунктом 43.4 статті 43 ПК України передбачено, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Частиною першою статті 301 МК України встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з частиною другою статті 301 МК України у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Частиною третьою статті 301 МК України визначено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

На виконання наведеної норми наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643 затверджено Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Пунктом 1 розділу III Порядку № 643 передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Системний аналіз наведених норм у сукупності та взаємозв`язку дає підстави вважати, що законодавець послідовно і на всіх рівнях правового регулювання пов`язує право на повернення коштів як помилково або надміру сплачених з державного бюджету виключно зі статусом платника податків. Цей статус, у свою чергу, відповідно до пункту 40 частини першої статті 4 МК України визначається не за критерієм джерела походження коштів і не за критерієм того, хто економічно поніс відповідний майновий тягар, а виключно за критерієм наявності покладеного законом обов`язку зі сплати митних платежів.

Іншими словами, право на повернення з бюджету є похідним від обов`язку сплати: його має лише та особа, на яку такий обов`язок було покладено законом і яка його виконала у розмірі, що перевищує належний, або за відсутності підстав.

Як зазначено вище частина сьома статті 293 МК України, яка є спеціальною до спірних правовідносин, прямо визначає, що у спірних правовідносинах платником є особа, яка здійснює реалізацію іноземних товарів, у тому числі переданих АРМА для реалізації, оскільки саме на неї законом покладено обов`язок зі сплати таких платежів.

Суд відхиляє посилання Позивача на положення Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163, як безпідставні.

Означена інструкція відповідно до її преамбули прийнята з метою визначення порядку ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг. Визначення поняття «платник», наведене в зазначеній Інструкції, регулює правовідносини, пов`язані із здійсненням безготівкових розрахунків та виконанням платіжних операцій, і не встановлює правового статусу платника митних платежів.

Натомість питання визначення особи, на яку покладається обов`язок зі сплати митних платежів, а відтак і питання набуття статусу платника у спірних правовідносинах, врегульовано спеціальними нормами МК України, а саме наведеною вище статтею 293, які мають пріоритет у застосуванні до спірних правовідносин (принцип lex specialis derogat legi generali).

За загальновизнаним принципом права Lex specialis derogat legi generali (спеціальний закон скасовує загальний), у разі наявності суперечності між загальною та спеціальною нормою, застосуванню підлягає саме спеціальна норма.

Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормами, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19).

Отже, наведене вище правове регулювання, на яке посилається Позивач в обґрунтування своєї позиції, не є релевантним для цілей спріних справовідносин у цій справі.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у спірних правовідносинах мали місце два самостійні платежі з відмінною правовою природою:

- платіж ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» на рахунок АРМА (платіжні інструкції № 283 від 14 травня 2024 року та № 287 від 15 травня 2024 року) здійснений на виконання умов електронних торгів і за своєю природою є цивільно-правовим;

- платіж АРМА 21 травня 2024 року на бюджетні рахунки Одеської митниці у сумі 15 432 935,91 грн. Цей платіж здійснений на виконання публічно-правового обов`язку, покладеного частиною сьомою статті 293 та статтею 295-1 МК України, і за своєю природою є податковим.

Наведене свідчить, що Позивач не здійснював сплати митних платежів до Державного бюджету. Він перерахував АРМА кошти на виконання договірної умови, розмір яких було визначено за розміром митних платежів, обчислених митним органом.

Та обставина, що Позивач не є платником митних платежів у розумінні норм ПК та МК України у спірних правовідносинах, сама по собі є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у нього права на повернення спірних коштів, оскільки закон пов`язує виникнення такого права виключно зі статусом платника відповідних митних платежів.

Верховний Суд наголошує, що ані МК України, ані ПК України, ані Порядок № 643 не оперують поняттям «фактичний платник» для цілей повернення коштів з бюджету. Спірні правовідносини та описані вище норми визначають лише юридичного платника - особу, на яку обов`язок покладено законом.

Позивач послідовно посилається на індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 24 квітня 2025 року № 2274/ІПК/99-00-21-03-02 як на доказ обґрунтованості своїх вимог.

Разом з тим, у консультації прямо зазначено, що операція АРМА, визначених частиною сьомою статті 293 МК України, відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України не вважається операцією з постачання товарів, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, податкові зобов`язання за нею не визначаються, а відомості про неї не підлягають відображенню у податковій звітності Товариства. Водночас у ній констатовано, що особою, на яку покладено обов`язок зі сплати митних платежів, у тому числі податку на додану вартість, є АРМА як особа, що реалізує такі товари.

Позивач стверджує, що оскільки митні платежі мали бути включені до ціни лота, а стартова ціна лота на повторних торгах була знижена на 50 відсотків, то й розмір митних платежів мав бути пропорційно зменшений; невиконання АРМА цього обов`язку призвело до надмірної сплати 7 716 467,95 грн, у тому числі ПДВ 6 232 531,82 грн та мита 1 483 936,14 грн.

Надаючи оцінку цим доводам, Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 295-1 МК України визначено особливості справляння митних платежів у разі реалізації активів, переданих АРМА.

Зокрема, відповідно до частини другої цієї норми центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, не пізніше трьох робочих днів з дня отримання запиту від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, надає доручення митниці, якою здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами комерційного призначення, здійснити розрахунок загальної суми митних платежів, що підлягають сплаті, з одночасним інформуванням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, про таке доручення.

Відповідно до частин четвертої - шостої статті 295-1 МК України розрахунок суми митних платежів здійснюється виходячи з бази оподаткування, за ставками та з урахуванням офіційного курсу валюти України до іноземної валюти, встановленого Національним банком України, що визначені на дату здійснення такого розрахунку. Якщо визначити суму належних до сплати митних платежів неможливо внаслідок ненадання/відсутності у митниці точних відомостей про характер товарів, транспортних засобів комерційного призначення, їх назву, кількість, країну походження і митну вартість, сума митних платежів визначається виходячи з найбільшої величини ставок митних платежів, кількості чи вартості товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей. Нарахування ввізного мита здійснюється за повними ставками Митного тарифу України. Нарахування акцизного податку та податку на додану вартість здійснюється за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Стаття 279 МК України визначає, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є:

1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів;

2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 294 МК України визначено, що особливості визначення бази оподаткування митними платежами під час реалізації товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до кримінального процесуального законодавства України визначаються статтею 295-1 цього Кодексу.

У цій справі суди попередніх інстанцій установили, що згідно з довідкою Одеської митниці про загальну суму митних платежів від 15 лютого 2024 року № 7.10-2/7.10-15-01/8.13/2985 зазначено відомості про товар № 1: «Добрива мінеральні, азотні: розчин мінерального добрива КАС (карбамідно-аміачна суміш)» кількістю (вагою) 2 207 480 із загальною сумою митних платежів 7 558 751,42 грн, з яких 1 453 606,04 грн становить мито (5 %), а 6 105 145,38 грн - податок на додану вартість (20 %); про товар № 3: «Мінеральні добрива (urea ammonium nitrate (карбамідно-аміачна селітра (КАС)))» кількістю (вагою) 1 145,522 із загальною сумою митних платежів 3 922 443,71 грн, з яких 754 316,09 грн становить мито (5 %), а 3 168 127,62 грн - податок на додану вартість (20 %); про товар № 4: «Мінеральні добрива (urea ammonium nitrate (карбамідно-аміачна селітра (КАС)))» кількістю (вагою) 1 154,078 із загальною сумою митних платежів 3 951 740,78 грн, з яких 759 950,15 грн становить мито (5 %), а 3 191 790,63 грн - податок на додану вартість (20 %).

Ціна реалізації активу на електронних торгах, від якої Позивач вважає, що потрібно сплачувати митні платежі, не є ані митною вартістю, ані базою оподаткування митними платежами при ввезенні товарів на митну територію України, а тому у цих правовідносинах та за доводів, що наводить Позивач у цій справі, не впливає на розмір цих платежів. Відсутність у законодавстві механізму зменшення митних платежів залежно від ціни реалізації активу свідчить не про прогалину, яку належить долати судом, а про те, що такого зв`язку в правовому регулюванні не існує загалом, оскільки розмір цих платежів визначається базою оподаткування, а не результатами аукціону саме у контексті спірних правовідносин реалізації товарів АРМА.

Щодо процедури проведення аукціону, яка, на переконання Позивача та суду апеляційної інстанції, була порушена через невключення до вартості товару митних платежів.

Законом України від 21 листопада 2023 року № 3475-IX МК України доповнено статтею 295-1, частиною першою якої передбачено, що під час реалізації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у частині сьомій статті 293 цього Кодексу, до їхньої вартості, визначеної на підставі звіту про їх оцінку, включається сума митних платежів, що підлягали б сплаті при випуску таких товарів, транспортних засобів комерційного призначення у вільний обіг на митній території України.

Як убачається з пояснювальної записки до відповідного законопроєкту, необхідність запровадження такого правового регулювання була зумовлена тим, що більшість товарів, які передаються АРМА для управління шляхом реалізації перебувають у митному режимі транзит, а також є арештованими, але не конфіскованими товарами у відповідності до вимог Кодексу. Варто звернути увагу, що реалізація арештованого та переданого в АРМА майна, що перебуває під митним контролем, не є підставою для припинення відповідного митного режиму, у цьому випадку покупець придбаного майна не володіє інформацією, про митні платежі, які є обов`язковими під час випуску такого майна для вільного обігу на митній території України. Отже з метою врегулювання питання випуску такого майна для вільного обігу на митній території України та врахування митних платежів під час їх реалізації пропонується внесення змін до Кодексу.

На час проведення спірного аукціону порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах визначався Порядком реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 719 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2023 року № 1250).

Пунктом 17 зазначеного Порядку було передбачено, що електронні торги проводяться за лотами. Розподіл активу (активів) на лоти здійснює АРМА. Ринкова вартість активу визначається на підставі звіту про оцінку активу, що діє не більш як шість місяців з дати її проведення, якщо інше не встановлено законодавством або на підставі іншого документа, який відображає результати оцінки активів, зазначених в абзаці третьому пункту 3 цього Порядку. Якщо строк дії звіту про оцінку активу закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. У разі нереалізації активів на електронних торгах (перших і повторних) та прийняття АРМА рішення про їх передачу для реалізації на нових електронних торгах вартість таких активів визначається на підставі нового звіту про оцінку активу чи іншого документа, який відображає результати оцінки активів, зазначених в абзаці третьому пункту 3 цього Порядку. Обов`язок проведення оцінки активу з метою визначення стартової ціни лота покладається на організатора торгів.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2024 року № 743, тобто після проведення аукціону, пункт 17 доповнено абзацом згідно з яким у разі реалізації активів, які на момент прийняття в управління АРМА перебували на митній території України під митним контролем та за які не були сплачені митні платежі, а також незаконно ввезені на митну територію України, до їх ціни, визначеної на підставі звіту про оцінку активу, включаються суми митних платежів, що підлягали б сплаті у разі випуску такого майна у вільний обіг на митній території України.

Зміст наведених норм, на які покликається Позивач та суд апеляційної інстанції, стосуються саме поведінки АРМА при проведенні аукціону, поряд і з цим предметом позову у цій справі є дії Відповідача щодо відмови Одеської митниці, оформленої листом від 17 липня 2025 року № 7.10-4/15-01/8.19/11216, у підготовці висновку про повернення з державного бюджету сум податку на додану вартість та мита за заявою ТОВ «МИРКО ТРЕЙД» від 2 липня 2025 року.

Предметом позову, зокрема ураховуючи суб`єктний склад сторін, у цій справі не є і не можуть бути: результати електронних торгів, оформлені протоколом від 3 травня 2024 року № APD001-UA-20240412-33170; акт про реалізацію активів на електронних торгах від 16 травня 2024 року № 4353/1-33-24/6.11; умови оголошення про проведення торгів, оприлюднені організатором - ТОВ «ПОЛОНЕКС»; дії чи бездіяльність АРМА при формуванні заявки про передачу активів. Жоден із зазначених правочинів і документів Позивачем не оскаржений у визначеному законодавством порядку, недійсним не визнаний і не є скасованим. Організатор електронних торгів (ТОВ «ПОЛОНЕКС») до участі у справі взагалі не залучений.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що доводи Позивача у цій справі щодо процедури проведення електронних торгів, які на його переконання призвели до надмірної сплати відповідних платежів, скеровані саме на доведення неправомірності поведінки АРМА під час реалізації переданих йому в управління активів, проте такі обставини, виходячи зі змісту спірних правовідносин, предмета доказування у цій справі, а також безпосередньо змісту оскаржуваного рішення (дій) Відповідача, перебувають поза межами того судового контролю, який здійснюється Судом у межах заявлених позовних вимог саме у цій справі.

Верховний Суд наголошує, що предмет доказування у справі визначається обставинами, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Оскільки предметом оскарження є саме дії Відповідача, обумовлені неприйняттям висновку щодо повернення відповідних платежів, які безпосередньо до бюджету вносило АРМА, які відповідно на рахунки останнього вніс Позивача, до предмета доказування належать ті обставини, які Одеська митниця повинна була встановити та оцінити, реалізуючи надані їй законом повноваження.

Позивач належним чином не обґрунтував, а суд апеляційної інстанції, визнаючи порушеною процедуру проведення аукціону у зв`язку із не включенням до вартості суми митних платежів, не встановив наявності у Відповідача повноважень щодо перевірки процедури проведення аукціону та, відповідно, впливу, на думку Позивача, порушення АРМА статті 295-1 МК України на встановлення обставин надміру або помилкової сплати відповідних платежів, платником яких, як зазначено вище, у межах податкових та митних правовідносин Позивач не виступав.

Розглядаючи заяву про підготовку висновку про повернення коштів з державного бюджету, митний орган діє у межах повноважень, визначених статтею 301 МК України та Порядком №643. Зміст наведених норм не охоплював повноважень Відповідача щодо оцінки правомірності дій організатора електронних торгів чи АРМА, ані перегляду умов, на яких ці торги були оголошені та проведені.

Водночас результати електронних торгів, оформлені протоколом від 03 травня 2024 року № APD001-UA-20240412-33170, акт про реалізацію активів на електронних торгах від 16 травня 2024 року № 4353/1-33-24/6.11 та умови оголошення про проведення торгів зберігають чинність і презюмуються правомірними, доки їх не визнано недійсними у встановленому законом порядку.

Надання оцінки правомірності зазначених правочинів і документів у межах цієї справи означало б вирішення питання про права та обов`язки осіб, які до участі у справі не залучені, зокрема ТОВ «ПОЛОНЕКС», що суперечило б принципам диспозитивності та змагальності адміністративного судочинства.

Доводи Позивача в цій частині, навіть за умови їх підтвердження, не спростовують правильності висновків Одеської митниці, викладених у листі від 17 липня 2025 року № 7.10-4/15-01/8.19/11216, і не можуть бути покладені в основу висновку про протиправність оскаржуваного рішення Відповідача.

Отже, питання, яке Позивач фактично порушує й з яким погодився апеляційний суд, у контексті застосування положень частини першої статті 295-1 МК України, а також пункту 17 Порядку № 719, в редакції, чинній з червня 2024 року, фактично стосується питання розподілу витрат щодо сплати відповідних платежів між учасниками процедури реалізації активу, а саме між Позивачем та АРМА, а не спором про надмірне надходження коштів до бюджету у розумінні норм МК України та ПК України.

Позивач посилається на те, що сплатив спірні кошти під загрозою втрати гарантійного внеску у розмірі 12 811 452,91 грн та неможливості розмитнення придбаного активу, а тому його поведінка не свідчить про погодження з умовами торгів. Верховний Суд зазначає, що ці обставини, навіть якщо визнати їх доведеними, не змінюють правової кваліфікації спірного платежу. Суд не знайшов підстав аби вважати, що такі створюють підстави для повернення коштів з державного бюджету за процедурою, встановленою Порядком № 643.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції оцінив фактично законність проведення АРМА електронного аукціону у взаємозв`язку з порядком включення митних платежів до ціни реалізації майна. Апеляційний суд виходив з того, що:

- законодавством не передбачено обов`язок сплати учасниками електронних торгів додатково митних платежів, окрім кінцевої ціни лоту, визначеної за результатом електронних торгів».

- проведення вказаного аукціону з порушеннями визначеної МК України та Законом №772-VIII процедури призвело фактично до визначення не у законний спосіб вартості активу, яку було сплачено Позивачем.

Разом із тим, Суд не може погодитися з таким підходом суду апеляційної інстанції з урахуванням наведеного вище.

Верховний Суд звертає увагу на те, що статус помилково чи надміру сплачених митних платежів є категорією податкового та митного законодавства, яка визначається на підставі наведених вище положень МК України, ПК України та Порядку № 643. Наведені апеляційним судом висновки щодо невідповідності аукціону вимогам Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Митного кодексу України, а також щодо порядку включення митних платежів до вартості майна стосуються правовідносин, пов`язаних із проведенням електронного аукціону, та можуть бути предметом окремої правової оцінки у спорі між його учасниками. Натомість у цій справі предметом судового контролю є виключно правомірність рішення митного органу про відмову у поверненні коштів та перевірка наявності передбачених законом підстав для такого повернення.

У цій справі апеляційний суд фактично зробив висновки щодо неправомірності проведення електронного аукціону АРМА та дотримання порядку формування ціни реалізації активу. Такі обставини перебувають поза межами предмета доказування у цьому спорі, а тому суд вважає, що апеляційний суд безпідставно змінив рішення суду першої інстанції, який не формував фактично висновків щодо правомірності проведення аукціону, а лише навів відповідне правове регулювання.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

За правилами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «МИРКО ТРЕЙД» та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, скасування постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року в частині зміни рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року із залишенням у цій частині без змін рішення суду першої інстанції.

В іншій частині постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 350, 352, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРКО ТРЕЙД" та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року скасувати в частині зміни рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2025 року залишивши в цій частині рішення суду першої інстанції без змін.

В решті постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх