Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №380/14168/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 380/14168/24

адміністративне провадження № К/990/26090/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Бенчук О.О.,

представника Позивача: Колодки Б.О.,

представника Відповідача: Золотухіна Р.М.,

представника третьої особи: Лісовської К.О.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року (суддя Кравців О.Р.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2026 року (судді: Нос С.П., Кухтей Р.В., Шевчук С.М.)

у справі за адміністративним позовом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

до Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"

треті особи Головне управління державної казначейської служби у Львівській області, Міністерство фінансів України

про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Позивач, СМУ ДПС) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (далі - Відповідач, АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"), у якому просило стягнути з АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" прострочену заборгованість (пеню) в загальній сумі 822 086,42 грн.

Ухвалою від 2 вересня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головне управління державної казначейської служби у Львівській області, Міністерство фінансів України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач покликався на те, що за Відповідачем обліковується заборгованість перед державним бюджетом за Субкредитною угодою між Міністерством фінансів України, Міністерством палива та енергетики України та ВАТ «Західенерго» (яке в подальшому перейменовано в АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО") №101-04/60 від 20 грудня 2000 року (далі також - Субкредитна угода) по сплаті пені, нарахованої за несвоєчасну сплату відсотків на суму 822086,42 грн.

Вказував, що відповідно до положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) має право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному ПК України та іншими законами України.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 31 січня 2025 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив: стягнув з АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» прострочену заборгованість (пеню) в загальній сумі 822086,42 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що доказами, наявними в матеріалах справи підтверджується, що за Відповідачем обліковується заборгованість перед державним бюджетом за Субкредитною угодою по сплаті пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Судом першої інстанції відхилено покликання Відповідача на те, що згідно з даними бухгалтерського обліку станом на 1 липня 2024 року у АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» відсутні будь-які зобов`язання за Субкредитною угодою, з огляду на те, що ним не надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростував її наявність.

Восьмий апеляційний адміністративний суд, переглянувши справу, постановою 8 травня 2026 року залишив апеляційну скаргу АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У постанові апеляційний суд погодився з тими висновками, що cформував суд першої інстанції.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами касаційного оскарження Відповідач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України). Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Покликається на те, що суд апеляційної інстанції в постанові застосував статтю 95, пункт 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, частину дев`яту статті 17 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), пункти 12, 15 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року № 174 (далі - Порядок № 174) без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі N460/3692/20, від 15 квітня 2026 року у справі №340/7622/24.

Вказує, що в зазначених постановах Верховним Судом викладено правову позицію про те, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) може бути реалізоване податковим органом за умови попереднього направлення платнику податкової вимоги та спливу встановленого 30-денного строку. Недотримання цього порядку позбавляє вжиті заходи примусового характеру законної підстави.

На підтвердження своєї позиції цитує текст постанови Верховного Суду від 15 квітня 2026 року у справі №340/7622/24.

2.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

Позивач не погоджується з вимогами касаційної скарги, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі - законними і обґрунтованими, тобто такими, що ухвалені судами відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права

Покликається на те, що СМУ ДПС було належним чином доведено, що за Відповідачем обліковується заборгованість перед державним бюджетом за Субкредитною угодою по сплаті пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Вказує, що в розрахунку, який було надано Міністерством фінансів України, детально визначено періоди дії мораторію у зв`язку із порушенням Господарським судом Львівської області провадження у справі про банкрутство ВАТ «Західенерго».

Наполягає, що до суду першої інстанції Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростував її наявність.

Водночас Позивач підтверджує, що Відповідачем сплачено заборгованість на суму 822 086,42 грн відповідно до платіжної інструкції від 22 травня 2026 року №4562723 та просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, а у випадку відмови у закритті провадження у справі - залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» є платником податків; основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 35.11 Виробництво електроенергії. Перебуває на обліку в СМУ ДПС.

Між Міністерством фінансів України, Міністерством палива та енергетики України та ВАТ «Західенерго» 20 грудня 2000 року укладено субкредитну угоду №101-04/60 щодо надання частини коштів, що надаються в межах кредитної угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку (далі - ЄБРР) на закупівлю палива на зимовий період 2000/2001 №885 від 6 жовтня 2000 року.

Відповідно до умов Субкредитної угоди сторони погодили, що кредитор зобов`язується надати позичальнику частину коштів кредиту ЄБРР у сумі, що не перевищує еквівалент вісімнадцять мільйонів (18000000) доларів США (далі -кредит), а позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, сплатити відсотки за користування ним та інші платежі, згідно з положеннями цієї угоди (пункт 2.1. статті 2 Субкредитної угоди).

Згідно з пунктом 3.1. статті 3 Субкредитної угоди позичальник забезпечує виконання своїх зобов`язань за угодою шляхом надання кредитору права на безакцептне списання заборгованості, яка може виникнути за угодою, з рахунків позичальника.

Позичальник погашає кредитору отриману основну суму кредиту і обслуговує його шляхом здійснення щоденних виплат на рахунок обслуговування боргу та субрахунок такого рахунку обслуговування боргу згідно з порядком, визначеним в розділі (3.01 (b) кредитної угоди і відповідно до графіку обслуговування та погашення кредиту та графіку накопичення коштів на субрахунку рахунку обслуговування боргу (пункту 6.1. статті 6 Субкредитної угоди).

Відповідно до пункту 6.2. статті 6 Субкредитної угоди позичальник погашає основну суму кредиту і здійснює його обслуговування в національній валюті України по офіційному курсу гривні до долара США на день здійснення платежу. Борг позичальника обліковується в доларах США.

Згідно з положеннями статті 13 Субкредитної угоди позичальник несе відповідальність перед кредитором за своєчасність повернення в повному обсязі основної суми кредиту, сплати відсотків по ньому і комісійних за зобов`язання та за дотримання цілей використання коштів (пункту 13.1.).

За невиконання або неналежне виконання позичальником своїх обов`язків по своєчасному погашенню основної суми кредиту, сплати відсотків за користування нею та інших платежів за угодою він сплачує кредитору пеню з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення платежу, в порядку визначеному чинним законодавством України (пункт 13.2 Субкредитної угоди).

Відповідно до розрахунку пені нарахованої на прострочену заборгованість за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом, залученим державою за Субкредитною угодою в період з 6 липня 2001 року по 28 грудня 2005 року за Відповідачем обліковується заборгованість (дати виникнення заборгованості 6 липня 2021 року, 6 серпня 2001 року, 6 вересня 2001 року, 9 жовтня 2001 року, 6 листопада 2001 року, 6 грудня 2001 року, 7 січня 2002 року) на суму 162790,46 доларів США, що відповідно до курсу валют станом на 28 грудня 2005 року складає 822086,42 грн.

До СМУ ДПС 11 червня 2024 року надійшло подання Головного управління державної казначейської служби у Львівській області №1 від 30 травня 2024 стосовно здійснення до АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» заходів щодо стягнення простроченої пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитною угодою з ЄБРР №885 від 6 жовтня 2000 року (Субкредитна угода) станом на 1 травня 2024 року у сумі 822086,42 грн. Також, у поданні вказано реквізити для стягнення заборгованості в гривнях та в іноземній валюті.

Листом від 21 серпня 2024 року Головне управління державної казначейської служби у Львівській області повідомило Міністерство фінансів України про заборгованість АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» перед державним бюджетом за кредитом, залученим державою та вказало про нарахування пені в період з 6 липня 2001 року по 28 грудня 2005 року на прострочену заборгованість ВАТ «Західенерго, яка утворилась внаслідок несвоєчасної сплати відсотків в рамках Субкредитної угоди. Водночас відповідно до статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у зв`язку порушенням Господарським судом Львівської області провадження у справі про банкрутство ВАТ «Західенерго», нарахування пені в період дії мораторію не здійснювалося.

Відповідно до розрахунку пені, нарахованої на прострочену заборгованість ВАТ «Західенерго» за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом, залученим державою за Субкредитною угодою в період з 6 липня 2001 року по 28 грудня 2005 року, обліковується заборгованість на суму 162790,46 дол. США (відповідно по курсу валют станом на 28 грудня 2005 року 822086,42 грн). Розрахунок містить дані про дати виникнення заборгованості (6 липня 2001 року, 6 вересня 2001 року, 9 жовтня 2001 року, 6 листопада 2001 року, 6 грудня 2001 року, 7 січня 2002 року) та періоди застосування мораторію.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Абзацом 1 частини дев`ятої статті 17 БК України передбачено, що прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання податковими органами, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

З метою забезпечення виконання статті 17 БК України Кабінетом Міністрів України постановою № 174 від 2 березня 2011 року затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 174 Мінфін на підставі інформації банку-агента, яка подається відповідно до агентського договору між Кабінетом Міністрів України та банком-агентом, та інформації Державної казначейської служби, зазначеної в пункті 7 цього Порядку, зокрема, подає Державній казначейській службі щомісяця та за підсумками року до 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, інформацію про зміну розміру існуючої заборгованості, в тому числі

простроченої, за кредитами та нарахованої на її суму пені (станом на 1 число місяця, що настає за звітним періодом).

Відповідно до пункту 9 Порядку Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

Пунктом 10 Порядку № 174 встановлено, що з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 174 прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Згідно підпунктом 19-1.1.38 пункту 19-1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи забезпечують стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) в порядку, визначеному цим Кодексом або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Таким чином, положеннями пункту 15 Порядку № 174 встановлено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника, а в абзаці 1 частини дев`ятої статті 17 БК Українки конкретизовано, що у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом. При цьому пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України передбачено, що погашення відповідної простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу або іншим законом.

Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктами 59.1, 59.3 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Верховний Суд в постанові від 15 квітня 2026 року у справі №340/7622/24, на неврахування висновку викладеного в якій покликається Відповідач у касаційній скарзі, вказав про те, що аналіз положень пункту 1 розділу 10 розділу XX "Перехідних положень" та статті 95 глави 9 розділу II ПК України свідчить, що їх застосування є нерозривно пов`язаним із дотриманням чітко визначеної передумови наявності податкової вимоги як необхідного елементу процедури примусового погашення боргу. Отже, Податкова вимога у цій конструкції виступає обов`язковою процесуальною передумовою, без дотримання якої подальше застосування заходів примусового стягнення є юридично неможливим, навіть у процедурі, що передбачена спеціальною нормою ПК України - пункт 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України.

В зазначеній постанові Верховний Суд із застосуванням принципу lex specialis derogat generali, керуючись системним взаємозв`язком пункту 1 розділу 10 розділу XX "Перехідних положень" та статті 95 глави 9 розділу II ПК України, сформував висновок про те, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) може бути реалізоване податковим органом за умови попереднього направлення. (вручення) платнику податкової вимоги та спливу встановленого 30-денного строку. Недотримання цього порядку позбавляє вжиті заходи примусового характеру законної підстави.

Виходячи з наведеної вище правової позиції Верховного Суду суди попередніх інстанцій мали насамперед перевірити дотримання Позивачем порядку погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню).

Суди попередніх інстанцій, формуючи висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходили виключно з того, що доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується, що за Відповідачем обліковується заборгованість перед державним бюджетом за Субкредитною угодою по сплаті пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 822 086,42 грн.

Водночас зміст рішень судів попередніх інстанцій не дає підстав вважати, що ними було перевірено факт дотримання Позивачем алгоритму дій, передбачених статтею 95 ПК України, що передують зверненню до суду, а саме перевірено факт направлення (вручення) Відповідачу податкової вимоги та дотримання Позивачем спливу відповідного законодавчо встановленого строку перед зверненням до суду.

Відтак судами попередніх інстанцій не було перевірено дотримання Позивачем порядку погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню).

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» простроченої заборгованості (пені).

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

З огляду на зазначене, Верховний Суд, враховуючи правову позицію викладену Верховним Cудом в постанові від 15 квітня 2026 року у справі №340/7622/24, на яку покликається Відповідач у касаційній скарзі, дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині покликань Позивача на наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору Суд звертає увагу на те, що положення статті 238 КАС України відповідна обставина не передбачена підставою для закриття провадження у справі.

4.4 Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 353, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2026 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх