Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №380/19759/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/19759/25 пров. № А/857/30048/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гінди О. М.

Заверухи О. Б.

за участю секретаря судового засідання: Майстрів Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 380/19759/25 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання дії та бездіяльності протиправними,

головуючий суддя першої інстанції Чаплик І.Д., час ухвалення у письмовому провадженні, місце ухвалення Львів, дата складання повного тексту 27.04.2026.

В С Т А Н О В И В

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЛВ/13708/023620 ЗХ/ЛВ/22071/П023623/ТД-ФС від 21.08.2025;

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЛВ/13708/023620 ЗХ/ЛВ/22071/П023623/ІП-ФС від 21.08.2025.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2026, повний текст якого складено 16.04.2026 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування постанов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЛВ/13708/023620 ЗХ/ЛВ/22071/П023623/ТД-ФС від 21.08.2025.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЛВ/13708/023620 ЗХ/ЛВ/22071/П023623/ІП-ФС від 21.08.2025.

Стягнуто з Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2048 (дві тисячі сорок вісім) грн 00 коп..

Представник позивача 17.04.2026 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.,

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 380/19759/25 заяву про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.

Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим додатковим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено додаткове рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що до позову та заяви про стягнення витрат на правничу допомогу надано лише акт приймання-передачі виконаних робіт, договір про надання правничої допомоги від 10.07.2025 та ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 жодних інших документів ні Позивачем, ні її представником не було надано.

Позивач та його представник не надали документального підтвердження, належних та допустимих доказів надання правничої допомоги та її оплати (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що додаткове рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила скасувати додаткове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд першої інстанції зазначив, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на наведене та виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, суд першої інстанції уважав, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування колегія суддів, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суду надано: акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2025 та Договір про надання правової (правничої) допомоги від « 10» липня 2025 року.

У акті приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання правової (правничої) допомоги від « 10» липня 2025 року зазначено про вартість адвокатських послуг у розмірі 2000 грн за 1 годину роботи.

Із наданих адвокатських послуг зазначено «Повне супроводження справи у суді першої інстанції» тривалістю 6 годин, тобто без зазначення конкретного переліку наданих адвокатських послуг та затраченого на них часу.

Отже, вказаний акт прийому-передачі не містить точної інформації про надану позивачеві правничу допомогу та обґрунтування визначених витрат на неї у розмірі 12 000 грн.

Апеляційний суд враховує, що представником позивача був виконаний обсяг роботи у справі, який полягав у здійсненні аналізу проблеми, консультації клієнта, узгодження правової позиції, вивченню та правового аналізу доказів у справі, вивченню та правового аналізу судової практики в побідних спорах з митними органами, підготовка адміністративного позову та додатків до нього, вивчення та правовий аналіз відзиву відповідача, підготовка відповіді на відзив та додатків до відповіді.

Зважаючи на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, а також беручи до уваги значну кількість сталої судової практики у спірних правовідносинах та фактичний обсяг виконаної роботи, суд першої інстанції вірно висновував, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 4000,00грн., а їх стягнення у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.

Апеляційний суд також зауважує, що виходячи з обставин справи і предмету спору, розмір витрат, присуджений судом першої інстанції, не завищено, не суперечить принципу розумності та не спрямований на збагачення.

Отже, аналізуючи вищевикладене, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів приходить до переконання про те, що висновок суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 4000 грн. є вірним.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 у справі №826/841/17.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 380/19759/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повний текст постанови складений та підписаний 11.09.2026.