Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №260/5458/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/5458/25 пров. № А/857/38684/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі № 260/5458/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Гаврилко С.Є., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 20 серпня 2025 року),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ( далі – відповідач), в якому просить суд:

Визнати неправомірними дії Головного управління ПФУ в Донецькій області щодо прийняття Рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії, та відповідно скасувати оскаржуване рішення № 921180116107 від 27.12.2024 р;

Зобов`язати Головне управління ПФУ в Донецькій області провести перерахунок пенсії, з урахуванням нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).».

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що після прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018 від 17 липня 2018 року, яким відновлено дію статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він, як непрацюючий пенсіонер, який має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та проживав в населеному пункті, віднесеному до території радіоактивного забруднення, має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Однак, відповідач відмовив у нарахування та виплаті вказаного підвищення до пенсії. Позивач вважає рішення про відмову у виплати йому підвищення до пенсії протиправним, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі № 260/5458/25 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 921180116107 від 27 грудня 2024 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 грудня 2024 року про перерахунок пенсії відповідно до статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII із врахуванням висновків суду.

У задоволенні позову у частині решти позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що до звернення Позивача від 27.12.2024 за номером №5142 не було надано відомості/витягу/довідки з державного демографічного реєстру про проживання в зоні радіоактивного забруднення або в зоні посиленого радіоактивного контролю, в Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області не було законних підстав для перерахунку пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 04 грудня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».

Відповідачем за результатами розгляду вказаної заяви було прийнято рішення № 921180116107 від 27 грудня 2024 року, яким позивачеві було відмовлено у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», у зв`язку із тим, що за результатом розгляду електронної пенсійної справи позивач вже отримує доплату «по суду» відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 921180116107 від 27 грудня 2024 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до статті 39 Закону України №796-ХІІ (у редакції чинній до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Пунктом 4 підпунктом 7 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон України №76-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до Закону України №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

Згодом, 04 лютого 2016 року прийнято Закон України "Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №987-VIII (далі - Закон України №987-VIII), який згідно з розділом ІІ «Прикінцеві положення» набрав чинності з 01 січня 2016 року і яким включено до Закону №796-ХІІ статтю 39 наступного змісту: «Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 796-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 796-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 вказав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом України № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 796-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом України № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню статті 3 частини 2 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

При цьому в Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону України № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом України № 796-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону України № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразкової справи № 240/4937/18 дійшла висновку, що із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону України № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015, яка за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону України № 987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом України № 987-VIII.

Суд першої інстанції встановив, що відмовляючи у виплаті підвищення до пенсії відповідач виходив з відсутності у позивача права на отримання підвищення до пенсії, у зв`язку із тим, що позивач вже отримує доплату, як зазначив відповідач «по суду» відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».

Із матеріалів пенсійної справи позивача, судом не було встановлено обставин, що зазначені в оскаржуваному рішенні.

Відповідач, відмовляючи у нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ, не здійснив повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді вказаного питання, оскільки не надав оцінки обставинам щодо наявності у позивача права на нарахування і виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру і в якому саме розмірі.

Отже колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 921180116107 від 27 грудня 2024 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі № 260/5458/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин