Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №346/2565/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 346/2565/26 пров. № А/857/34985/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О..

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2026 року про повернення позовної заяви (суддя – Яремин М.П., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Коломия, дата складання повної ухвали – не зазначено),

в адміністративній справі №346/2565/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив: 1) визнати незаконною та скасувати постанову №К185618 від 07 листопада 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , полковника ОСОБА_2 , про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити; 2) визнати поважними причини пропуску строку на оскарження та поновити строк на оскарження постанови № К185618 від 07.11.2025 року.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і надано строк для усунення недоліку позовної заяви у спосіб звернення до суду та вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, оскільки зазначені ним у заяві, визнані судом неповажними.

01.06.2026 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, у якій заявник вказав, що постанова № К185618 від 07.11.2025 року не була вручена позивачу. Просив визнати поважними причини пропуску строку та відкрити провадження у справі.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.06.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - повернуто позивачу. Роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

З цією ухвалою суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані ним як позивачем. Позивачем було виконано ухвалу і подано заяву про усунення недоліків, в якій були викладені ті ж аргументи, що і в позовних заявах у справах № 346/1413/26, № 346/2565/26, заяві про усунення недоліків у справі № 346/1413/26, однак які суддя Яремин М. П. не взяла до уваги. Вважає апелянт помилковим висновок суду про те, що посилання на неотримання (невручення) копії постанови не заслуговує на увагу та не може бути поважною причиною пропуску строку на звернення з позовом до суду, оскільки судді було достеменно відомо, що в проміжок часу з 13.03.2026 по 19.05.2026 (дата повторного звернення до суду із позовною заявою) позивачем вчинялись дії, спрямовані на оскарження та скасування постанови про адміністративне правопорушення, була подана позовна заява, яка була пізніше повернута. Тому повернення позовної заяви та не відкриття провадження у справі є упередженим. Апелянт вважає, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, помилково повернув позовну заяву, внаслідок чого було обмежено право позивача на захист своїх інтересів.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача (представника), перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити.

Судом встановлено, що предметом спору у розглядуваній адміністративній справі являється правомірність постанови №К185618 від 07.11.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу.

Повертаючи позовну заяву на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач/представник позивача так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені позивачем обставини визнав недостатніми для висновку про те, що позивач з поважних причин пропустив строк звернення до суду із даним позовом.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, є передчасними, які не відповідають нормам процесуального права.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Так, відповідно до статті 122 частин 1, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Також статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини другої цієї статті, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Апеляційний суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З наведених положень видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).

Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач звернувся в суд із цим адміністративним позовом 18.05.2026 та оспорює, зокрема, постанову №К185618 від 07.11.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже, спір у вказаній справі існує між позивачем та відповідачем, і полягає у правомірності/протиправності постанови органу ТЦК у справі про адміністративне правопорушення у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у вказаній категорії справ порядок звернення до суду врегульований статтею 286 КАС України, якою передбачено право на звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 04.06.2026 про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов подано з порушенням процесуального строку, а наведені позивачем обставини визнав недостатніми для висновку про те, що позивач з поважних причин пропустив строк звернення до суду із даним позовом.

Апеляційний суд враховує, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення № 939 від 03.11.2025 року є спірним доказом. Про існування постанови в зазначену у цій дату не знав. Наголосив, що звернення до суду відбулося в межах 10-денного строку, встановленого законом, з моменту фактичного ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Саме в ході ознайомлення позивач вперше дізнався про існування постанови про адміністративне правопорушення щодо нього. Реальну можливість ознайомитися зі змістом оскаржуваної постанови позивач отримав лише 16 березня 2026 року. Саме з цієї дати й розпочався перебіг строку на оскарження. Позовна заява була подана 18.03.2026 року - в межах 10-денного строку.

Ухвалою від 20.03.2026 року суд відкрив провадження у справі № 346/1413/26.

Ухвалою від 21.04.2026 року у цій справі суд залишив позовну заяву без руху на підставі ч. 13 ст. 171 КАС України, посилаючись на протокол про адміністративне правопорушення №939 від 03.11.2025 року (який доданий відповідачем у відзиві та відсутній у матеріалах виконавчого провадження), та запропонував позивачу додатково обґрунтувати поважність причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням нововиявлених обставин.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху 29 квітня 2026 року на адресу суду від представника позивача адвоката Романенчука А.В. надійшла заява, зміст якої

фактично зводиться до оспорювання права суду залишити позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі.

В подальшому, 05.05.2026 року суд залишив без розгляду позовну заяву у справі №346/1413/26 на підставі ч. 15 ст. 171 КАС України та повідомив позивача про право на повторне звернення до суду.

Повторно звертаючись до суду з позовною заявою, позивач заперечив факт підписання ним протоколу про адміністративне правопорушення №939 від 03.11.2025 та свою поінформованість про дату розгляду справи. Вказав, що питання справжності підпису та його юридичного значення є предметом розгляду справи по суті та підлягає з`ясуванню в судовому засіданні шляхом дослідження і оцінки всіх доказів у їх сукупності. Просив суд визнати поважними причини пропуску строку на оскарження та поновити строк на оскарження постанови № К185618 від 07.11.2025 року.

Суд першої інстанції після вивчення позовної заяви, залишив позовну заяву у цій справі без руху, запропонувавши позивачу вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, оскільки зазначені ним у заяві, визнані судом неповажними.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 22.05.2026 подано заяву про усунення недоліків, в якій виклав ті ж аргументи, що і в позовних заявах у справах № 346/1413/26, № 346/2565/26, заяві про усунення недоліків у справі № 346/1413/26, однак суд першої інстанції такі причини пропуску строку на звернення до суду не взяв до уваги та зазначив, що позивач/представник позивача так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку.

Колегія суддів вважає висновку суду першої інстанції необґрунтованими і передчасними.

Так, матеріалами справи підтверджується, що в проміжок часу з 13.03.2026 по 19.05.2026 (дата повторного звернення позивача до суду із позовною заявою) позивачем вчинялись дії, спрямовані на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, зокрема, була подана позовна заява від 18.03.2026.

Апеляційний суд зауважує, що суд першої інстанції не надав правової оцінки фактичним обставинам справи в межах спірних правовідносин, зокрема, чи оскаржувана постанова відповідача була вручена позивачу у встановленому законом порядку. При цьому, поінформованість позивача про дату розгляду справи, зазначену у протоколі та фактичне отримання копії постанови є різними процесуальними фактами, які породжують різні правові наслідки. Знання про те, що засідання відбудеться 07.11.2025 не є тотожним отриманню примірника оскаржуваної постанови.

Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи сформовано необґрунтовані висновки, які не відповідають обставинам справи, оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (питання), а тому ухвалу суду першої інстанції від 04.06.2026, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 272, 286, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2026 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі №346/2565/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту ухвалення і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

В. О. Кушнір