Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №607/9222/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 607/9222/26 пров. № А/857/38705/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря Березюка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2026 року (ухвалене головуючим – суддею Багрій Т.Я. у м.Тернопіль) у справі № 607/9222/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до _Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2 взводу 2 роти УПП батальйону УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Олійника Ігоря Богдановича про скасування постанов в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати дії протиправними та скасувати постанову серія ЕНА №7039635 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн 00 коп. та закрити провадження у справі;

визнати дії протиправними та скасувати постанову серія ЕНА №7039540 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп. та закрити провадження у справі; розмір судового збору стягнути з позивача за результатами розгляду позову у разі ухвалення судом рішення.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що при керуванні транспортним засобом марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , жодних правил дорожнього руху не порушував. Зупинка транспортного засобу відбулась на вимогу працівників поліції без будь-яких підстав. Позивач вказує, що під час спілкування з працівником поліції запитав у нього причину зупинки, після чого працівник поліції повідомив, що буде складено постанову про адміністративне правопорушення за перевищення швидкості та пред`явив вимогу надати документи. Після цього він повідомив поліцейському, що документи є у наявності та попросив поліцейського належним чином розпочати розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог чинного законодавства. Окрім цього попросив працівника поліції розпочати розгляд справи та детальніше повідомити про причину зупинки, із пред`явленням доказів. У відповідь працівник поліції повідомив, що у випадку непред`явлення документів буде складено постанову. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення фактично не проводився.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що на ділянці дороги, на якій відбулась зупинка транспортного засобу відсутні дорожні знаки 3.29, 3.31, 30.3. Тобто, працівником поліції здійснено безпідставну зупинку транспортного засобу. Вважає притягнення до відповідальності необґрунтованим та протиправним.

При здійсненні адміністративного провадження поліцейський Олійник І.Б. не повідомив про початок розгляду справи, не ознайомив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності з правами, визначеними ст..63 Конституції України та ст.268 КУпАП, не надав можливості заявити клопотання та не надав копії постанов.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.06.2026 позов задоволено частково. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7039540 від 17.04.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 (триста сорок) гривень - скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - закрито. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що в спірному випадку відповідачем застосовано прилад TruCam в інший спосіб, ніж те визначено статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію». Відтак, надані відповідачем дані з приладу TruCam не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в спірній постанові.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП належним чином не доведена.

Щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7039635 від 17.04.2026 то суд виснував, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, є законним та обґрунтованим.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що при здійсненні працівниками поліції контролю режиму швидкості руху за допомогою вимірювача TruCam LTI 20/20 експлуатаційні характеристики дозволяють проводити вимірювання шляхом утримування пристрою в руках. Таким чином, твердження позивача, що використання вказаного лазерного вимірювача в ручному режимі впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ спростовується дослідженими доказами по справі.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а рішення суду першої інстанції – скасувати частково, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №7039635 від 17 квітня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 17.04.2026 о 10 год. 30 хв. на автомобільній дорозі М19 331км, в населеному пункті В.Березовиця, керував транспортним засобом марки VOLVO FH 460, номерний знак НОМЕР_1 та не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.4а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.

Згідно із пп. а п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії).

Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями) (далі – ПДР України).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, згідно наведеного вище колегія суддів встановила, що передбачена відповідальність за порушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Із змісту спірної постанови слідує, що позивачем допущено перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів у населеному пункті більш як на двадцять кілометрів на годину, яке зафіксоване за допомогою TruCam ІІ LTI 20/20 ТС000532.

Як слідує з матеріалами справи, що згідно фото з приладу TruCam ІІ LTI 20/20 із серійним номером №ТС000532 (Дата: 17.04.2026, Час: 10.30.05, М19 331 км. Oператор ID: 0168707, Ліміт швидкості: 50 км/год., Швидкість:75 км/год., Дистанція: 368, 3 м, файл 1776421805_К8000_0417_103005.jmf) вбачається, що зафіксовано автомобіль VOLVO реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно із ст. 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу; вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; проникнення до житла чи іншого володіння особи; перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису; перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; поліцейське піклування.

Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:

1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці.

Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.

Можливість використання пристрою TruCam виробництва Laser Тесhnology Іnс.США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 18/09/2024 № 04/04/02/-15748/ВН, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ISO/ІЕС 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Окрім того, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UА-МІ/1-2903-2012. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджено тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20», який зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювання техніки за № У3197-12. Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.

Відповідно до листа ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019 № 22-38/49 вимірювач LTI 20/20 ІІ TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач LTI 20/20 ІІ TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювання швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam LTI 20/20.

Відтак, колегія суддів вважає, що показники приладу TruCam ІІ LTI 20/20 ТС001147 є належним допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

Щодо покликань позивача на ділянці автодороги М19 331 км відсутні дорожні знаки 3.29, 3.31, 30.3, то суд першої інстанції вірно спростував такі з огляду на таке.

Відповідно до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Порушення швидкісного режиму є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Отже, у населених пунктах організований інтенсивний дорожній рух, що вимагає підвищеної уваги до забезпечення безпеки на проїзній частині, тому в таких місцях, на всіх ділянках доріг (крім житлових зон і територій підприємств) встановлено максимально допустиме обмеження швидкості руху в 50 км/год. Дане обмеження встановленої максимальної швидкості руху вводиться знаком 5.51 «Початок населеного пункту» і скасовується знаком 5.52 «Кінець населеного пункту». Додаткове монтування та розміщення дорожніх знаків 3.29, 3.31, про відсутність яких стверджує позивач не вимагається ПДР в межах населеного пункту не вимагається.

Відтак, обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов`язку дотримання запровадженого ПДР України швидкісного режиму.

Щодо доводів позивача, стосовно невірного вимірювання працівниками поліції швидкості руху його транспортного засобу, з огляду на те, що пристрій не був закріплений стаціонарно, а тримався інспектором у руках, колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

Листом Державного Підприємства “»Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» №22-38/49 від 01.10.2019 роз`яснено, що лазерний вимірювач TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM LTI 20/20 також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів у автоматичному режимі.

Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортних засобів у межах максимально допустимої похибки, як в ручному, так і в автоматичному режимі + - 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 ком/год, + - 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.

Отже при здійсненні працівниками поліції контролю режиму швидкості руху за допомогою вимірювача TruCAM LTI 20/20 експлуатаційні характеристики дозволяють проводити вимірювання шляхом утримування пристрою в руках. Таким чином, твердження позивача, що використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ спростовується дослідженими доказами по справі.

При цьому, максимальна похибка, у тому числі і при такому способі тримання пристрою, становитиме максимум + - 2 км/год.

Враховуючи, що зафіксоване перевищення дозволеної швидкості руху позивачем становить 25 км/год, що перевищує визначений рівень похибки та не могло бути обумовлене нею, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на некоректне вимірювання працівниками поліції швидкості руху транспортного засобу, що здійснене із застосуванням пристрою, що не був закріплений стаціонарно.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що надані відповідачем матеріали фотофіксації, зроблені за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 № ТС000532 є належним та допустимим доказом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

А тому, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2026 року у справі № 607/9222/26 скасувати в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 11 вересня 2026 року