Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 02 вересня 2026 р.
Справа: №260/9560/25
Суддя: Сало Павло Ігорович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/9560/25 пров. № А/857/22066/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сала П.І.,
суддів Димарчук Т.М., Москаля Р.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Бугрінової Е.В.,
представника позивача Бартоша С.Б.,
представника відповідача (апелянта) Пензова С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зілот"
до Закарпатської митниці
про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,
за апеляційною скаргою Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року (головуючий суддя Луцович М.М., дата складення повного судового рішення - 24 березня 2026 року),
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Зілот" (далі - ТОВ "Зілот" звернулося до суду з позов до Закарпатської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA305000/2025/000040/2 від 08.07.2025, № UA305000/2025/000047/1 від 31.07.2025 та № UA305000/2025/000057/1 від 09.09.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою здійснення митного оформлення товару позивач подав митні декларації, в яких визначив митну вартість товару за основним методом (за ціною договору). При цьому на підтвердження заявленої вартості товару було надано усі необхідні та достатні документи, у тому числі додаткові на вимогу митного органу. За результатами розгляду поданих митних декларацій відповідач прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, в яких зробив формальні висновки, що стосуються методів митної вартості товарів, без конкретизації причин та недоліків, через які той чи інший метод не застосувався. Позивач з такими рішеннями не погоджується, а тому за захистом своїх прав звертається до суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Закарпатської митниці про коригування митної вартості № UA305000/2025/000040/2 від 08.07.2025, № UA305000/2025/000047/1 від 31.07.2025, № UA305000/2025/000057/1 від 09.09.2025. Стягнуто на користь ТОВ "Зілот" за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці сплачений судовий збір у розмірі 16 557,02 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
На підтримку вимог за апеляційною скаргою зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи, не застосував до спірних правовідносин приписи ст.ст. 51, 52, 58, 280, 295, 336, 345, 346 Митного кодексу України (далі - МК України).
Звертає увагу, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару позивач подав електронні митні декларації з пакетом документів. За результатами їх опрацювання посадовою особою митного органу встановлено, що вони містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: відсутні платіжні документи про здійснену передоплату за товари, неможливо перевірити оплату за рахунком-фактурою, мають місце розбіжності в умовах поставки, зазначених у договорі та експортній декларації, не надано замовлень на перевезення між експедитором та перевізником.
Відтак, з огляду на виявлені розбіжності та невідповідності, декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості, за результатами розгляду яких встановлено, що в своїй сукупності вони не містять інформації, достатньої для визнання заявленої митної вартості. Інших додаткових документів чи відомостей для підтвердження заявленої митної вартості товару на запит митниці декларантом надано не було, право на консультацію з митним органом декларант не використав. Таким чином, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару за резервним методом.
Крім того, скаржник не погоджується із сумою судового збору, що була стягнута з митного органу на користь позивача та твердить, що суд першої інстанції помилково здійснив її обчислення виходячи з різниці між заявленою та скоригованою митною вартістю товарів, а не із різниці в сумі митних платежів, що підлягають доплаті у зв`язку з прийняттям оскаржуваних рішень.
Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.03.2026.
Вважає, що апеляційна скарга Закарпатської митниці фактично є дослівним переказом змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, цитуванням норм Митного кодексу України та витягами з постанов Верховного Суду без жодного співставлення з обставинами цієї справи та без вказівки на конкретні недоліки оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Скаржник не наводить жодного аналізу мотивувальної частини такого рішення та не зазначає, які саме висновки суду він вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи або нормам матеріального права. Крім того, скаржник не пояснює, які конкретно докази суд оцінив неправильно, які обставини залишилися недослідженими і яким чином це вплинуло на висновки, викладені у резолютивній частині рішення. Тобто подана апеляційна скарга, на думку представника позивача, зводиться до повторення тих самих аргументів, які скаржник наводив у відзиві на позовну заяву та які отримали повну, обґрунтовану й вмотивовану оцінку у рішенні суду першої інстанції.
В частині розподілу судових витрат представник позивача зауважує, що оскільки позов задоволено повністю, то стягнення на користь ТОВ "Зілот" усієї суми судового збору є правомірним. Водночас така сума визначалася судом першої інстанції самостійно в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача відкрито ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Справу № 260/9560/25 витребувано з Закарпатського окружного адміністративного суду.
Після отримання матеріалів справи та вчинення необхідних підготовчих дій, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2026 справу призначено до апеляційного розгляду на 03.09.2026 з повідомленням сторін та третьої особи.
Представник відповідача (скаржника) повністю підтримав вимоги за апеляційною скаргою та надав пояснення відповідно до її змісту. Просить апеляційну скаргу задовольнити повністю.
Представник позивача апеляційну скаргу заперечив з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 01.04.2025 ТОВ "Зілот" (Покупець) та PANDA - KOSICE s.r.o (Продавець) уклали договір № 3/2025/Uа (далі - Договір) для поставки сталевих панельних радіаторів виробництва Продавця.
04.07.2025 позивач з метою митного оформлення товару подав до Закарпатської митниці митну декларацію № 25UA305090003653U6, товар "Сталеві неелектричні пластинчасті радіатори для обігрівання приміщень, різних типів та розмірів (в комплекті з монтажним кріпленням до них)" за кодом згідно з УКТЗЕД 7322190000.
За результатами перевірки митної декларації № 25UA305090003653U6 відповідачем 08.07.2025 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2025/000040/2, у графі 33 якого зазначено наступне:
"…ТОВ "Зілот" здійснює митне оформлення товарів на підставі Зовнішньоекономічного договору № 3/2025/Uа від 01.04.2025 (далі - Контракт). Згідно до умов оплати п.5.1. передбачено різні умови оплати для товарів TM KORAD та для TM Da Vinci. Таким чином, станом на час митного оформлення має бути в наявності 100% передплата за товари TM Da Vinci, однак платіжних документів щодо здійсненої передплати до митного оформлення не надано, що суперечить пункту 4 частини 2 статті 53 МКУ. Також передбачено, що остаточна сума передплати вказується в остаточних рахунках, виставлених Продавцем. Проте за номером рахунка-фактури № 304250014 від 03.07.2025 приєднано засобами електронного зв`язку пакувальний лист під ідентичним номером. Це унеможливлює перевірку числових складових митної вартості та перевірки умов щодо оплати за товари. Також згідно з Договором на перевезення вантажів № 451 від 04.07.2025 між Експедитором та Перевізником, передбачено в п. 1.2. що всі дані, в тому числі і вартість Послуг визначаються окремо для кожного перевезення в додатках, або Замовленнях на перевезення, що є невід`ємною частиною цього договору. Разом з тим, таке Замовлення до митного оформлення не подавалось, що не дає змогу перевірити вартість послуг, наданих Перевізником. За результатами аналізу наявної в митного органу цінової інформації щодо митного оформлення аналогічних товарів, митне оформлення яких вже завершено, встановлено, що рівень митної вартості оцінюваного товару є суттєво нижчим за митну вартість аналогічних товарів. Так, за результатами аналізу наявної в ЄAIC Держмитслужби цінової інформації, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, встановлено наявність митних оформлень подібних товарів, а саме "радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом" за кодом згідно з УКТЗЕД 7322190000, з рівнем митної вартості від 2,61 Дол. США/кг. Тобто, заявлений рівень митної вартості (2,27 Дол. США/кг) є нижчим за митну вартість аналогічних товарів, митне оформлення яких вже завершено. Вказане викликає сумніви митного органу в частині достовірності (дійсності) заявленої вартості товару. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) Оцінка товару для митних цілей та Угода про застосування статті VII ГАТТ. Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Відповідно до пункту 2(b) статті під дійсною вартістю повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Таким чином, надані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, зокрема ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті, у зв`язку з чим, відповідно до частини 2, 3 статті 53 МКУ, митним органом було здійснено запит про необхідність подання (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - рахунок-фактуру № 304 250014 від 03.07.2025; - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, - документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (Замовлення на перевезення тощо); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові документи за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару. Також, відповідно до ч.5 ст. 55 МКУ декларанту було запропоновано провести консультацію з митним органом з метою вибору обґрунтованого методу визначення митної вартості на підставі наявної інформації. На запит митного органу декларантом надано наступні документи: - рахунок-фактуру № 304 250014 від 03.07.2025, в якому в графі "Payment cond./ Platobna podm." вказано "НР 15", проте даний запис не дає змоги перевірити, чи була здійснена оплата за товар, чи ні; повторно надісланий Додаток до Контракту №1 від 01.06.2025; висновок експерта № 430 -07-225 від 08.07.2025; лист щодо відсутності інших додаткових документів. Водночас, надані додаткові документи в своїй сукупності не спростували обґрунтовані сумніви митного органу в достовірності заявленої митної вартості. Інших додаткових документів для підтвердження митної вартості на запит митного органу декларантом надано не було, право на проведення консультації з митним органом відповідно до ч. 5 ст. 55 МКУ декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару…".
Крім того, 31.07.2025 позивач з метою митного оформлення товару подав до Закарпатської митниці митну декларацію № 25UA305090004248U1, товар "Сталеві неелектричні пластинчасті радіатори для обігрівання приміщень, різних типів та розмірів (в комплекті з монтажним кріпленням до них)" за кодом згідно з УКТЗЕД 7322190000.
За результатами перевірки митної декларації № 25UA305090004248U1 відповідачем 31.07.2025 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2025/000047/1, у графі 33 якого зазначено наступне:
"…ТОВ "Зілот" здійснює митне оформлення товарів на підставі Зовнішньоекономічного договору № 3/2025/Uа від 01.04.2025 (далі - Контракт). Згідно до умов оплати п.3.1. передбачено поставку товару на умовах FCA згідно з правилами Інкотермс 2010. Проте, в експортній декларації від 30.07.2025 № 25SK56530250832282 в графі "Delivery terms" зазначені інші умови поставки, поставки, а саме EXW, що передбачають для покупця у тому числі витрати на навантаження товару. У графі 16 ЦМР заявлено Перевізником ФОП ОСОБА_1 . Також, згідно з Договором на перевезення вантажів № 460 від 29.07.2025 між Експедитором та Перевізником, передбачено в п.3., що ціни на послуги узгоджуються Сторонами в Замовленнях на перевезення і вказуються в рахунках-фактурах Перевізника. Разом з тим, таке Замовлення та рахунки-фактури до митного оформлення не подавались, що не дає змогу перевірити вартість послуг, наданих Перевізником. За результатами аналізу наявної в митного органу цінової інформації щодо митного оформлення аналогічних товарів, митне оформлення яких вже завершено, встановлено, що рівень митної вартості оцінюваного товару є суттєво нижчим за митну вартість аналогічних товарів. Так, за результатами аналізу наявної в ЄАІС Держмитслужби цінової інформації, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, встановлено наявність митних оформлень подібних товарів, а саме "радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом" за кодом згідно з УКТЗЕД 7322190000, з рівнем митної вартості від 2,61 Дол. США/кг. Тобто, заявлений рівень митної вартості (2,05 Дол. США/кг) є нижчим за митну вартість аналогічних товарів, митне оформлення яких вже завершено. Вказане викликає сумніви митного органу в частині достовірності (дійсності) заявленої вартості товару. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) Оцінка товару для митних цілей та Угода про застосування статті VII ГАТТ. Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Відповідно до пункту 2(b) статті під дійсною вартістю повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Таким чином, надані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ, митним органом було здійснено запит про необхідність подання (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (Замовлення на перевезення та рахунок-фактуру від Перевізника тощо); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові документи за бажанням Декларанта, що підтверджують митну вартість товару. Також, відповідно до ч. 5 ст. 55 МКУ декларанту було запропоновано провести консультацію з митним органом з метою вибору обґрунтованого методу визначення митної вартості на підставі наявної інформації. На запит митного органу Декларантом надано наступні документи - Заявку від Експедитора до фірми Зілот від 29.07.2025 № 4 до Договору № 01/02/25-1 від 01.02.2025 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні. Проте від Перевізника, який вказаний в гр. 16, ані Заявка на перевезення, ані рахунок-фактура додатково надані не були. - лист від фірми Продавця про допущення помилки під час передачі даних між інформаційними системами. Також Продавець стверджує, що дані умови поставки не вплинули на суму рахунку-фактури та стверджує, що умови поставки EXW та FCA є однаковими в частині зобов`язань та умов Покупця та Продавця. Проте умови поставки EXW, передбачають для покупця, у тому числі, витрати на навантаження товару. Водночас, надані додаткові документі в своїй сукупності не спростували обґрунтовані сумніви митного органу в достовірності заявленої митної вартості. Інших додаткових документів для підтвердження митної вартості на запит митного органу декларантом надано не було, право на проведення консультації з митним органом відповідно до ч. 5 ст. 55 МКУ декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у Достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару…".
Крім того, 08.09.2025 позивач з метою митного оформлення товару подав до Закарпатської митниці митну декларацію № 25UA305090005078U4, товар "Сталеві неелектричні пластинчасті радіатори для обігрівання приміщень, різних типів та розмірів (в комплекті з монтажним кріпленням до них)" за кодом згідно з УКТЗЕД 7322190000.
За результатами перевірки митної декларації № 25UA305090005078U4 відповідачем 09.09.2025 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2025/000057/1, у графі 33 якого зазначено наступне:
"…ТОВ "Зілот" здійснює митне оформлення товарів на підставі Зовнішньоекономічного договору № 3/2025/Uа від 01.04.2025 (далі - Контракт). Згідно до умов оплати п.3.1. передбачено поставку товару на умовах FCA згідно з правилами Інкотермс 2010. У графі 16 ЦМР заявлено Перевізником ФОП ОСОБА_2 . Також, згідно з Договором на перевезення вантажів №2-1/2 від 09.01.2019 між Експедитором та Перевізником, передбачено в п. 3, що ціни на послуги узгоджуються Сторонами в Замовленнях на перевезення і вказуються в рахунках-фактурах Перевізника. Разом з тим, таке Замовлення та рахунки-фактури до митного оформлення не подавались, що не дає змогу перевірити вартість послуг, наданих Перевізником. За результатами аналізу наявної в митного органу цінової інформації щодо митного оформлення аналогічних товарів, митне оформлення яких вже завершено, встановлено, що рівень митної вартості оцінюваного товару є суттєво нижчим за митну вартість аналогічних товарів. Так, за результатами аналізу наявної в ЄАІС Держмитслужби цінової інформації, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, встановлено наявність митних оформлень подібних товарів, а саме радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом" за кодом Згідно з УКТЗЕД 7322190000, з рівнем митної вартості від 2,61 Дол. США/кг. Тобто, заявлений рівень митної вартості (2,22 Дол. США/кг) є нижчим за митну вартість аналогічних товарів, митне оформлення яких вже завершено. Вказане викликає сумніви митного органу в частині достовірності (дійсності) заявленої вартості товару. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) Оцінка товару для митних цілей та Угода про застосування статті VII ГАТТ. Відповідно до пункту 2 (а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Відповідно до пункту 2(b) статті під дійсною вартістю повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Таким чином, надані до митного оформлення Документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ, митним органом було здійснено запит про необхідність подання (за наявності) Додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (Замовлення на перевезення та рахунок-фактуру від Перевізника тощо); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові документи за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару. Також, відповідно до ч. 5 ст. 55 МКУ декларанту було запропоновано провести консультацію з митним органом з метою вибору обґрунтованого методу визначення митної вартості на підставі наявної інформації. На запит митного органу декларантом не надано жодних додаткових документів. Водночас, надані додаткові документі в своїй сукупності не спростували обґрунтовані сумніви митного органу в Достовірності заявленої митної вартості. Інших додаткових документів для підтвердження митної вартості на запит митного органу декларантом надано не було, право на проведення консультації з митним органом відповідно до ч. 5 ст. 55 МКУ декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару…".
Позивач вважає протиправними вищезазначені рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, а тому звернувся до суду з позов про визнання їх протиправними та скасування.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, рішення якого переглядається, та доводам учасників справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч. 8, 9 ст. 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Положеннями частини п`ятої статті 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Також у постанові від 21.04.2021 у справі №809/1838/15 Верховний Суд зазначив, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз`яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.
Водночас згідно з постановою Верховного Суду від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, відповідний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Рішення про коригування митної вартості також повинне містити обґрунтування обраного методу визначення митної вартості товару та підстави для відступлення від методу, застосованого платником податків.
Як встановлено судом під час розгляду цієї справи, в рішенні про коригування митної вартості № UA305000/2025/000040/2 від 08.07.2025 (за першою поставкою) серед опису обставин, які передували коригуванню митної вартості, міститься посилання на те, що станом на час митного оформлення має бути в наявності 100% передплата за товари TM Da Vinci, однак платіжних документів щодо здійсненої передплати до митного оформлення не надано, що суперечить пункту 4 частини 2 статті 53 МК України.
Разом з тим митне оформлення за митною декларацією № 25UA305090003653U6 стосувалося поставки: радіаторів сталевих DaVinci - за рахунком-фактурою № 304 250013 від 03.07.2025 на загальну суму 25 033,05 євро; радіаторів сталевих КORAD - за рахунком-фактурою № 304 250014 від 03.07.2025 на загальну суму 14 631,59 євро.
Додатковою угодою № 1 від 01.06.2025 до Договору № 3/2025/Uа від 01.04.2025 передбачено такі умови оплати: "Покупець оплачує Продавцю ціну Товару на підставі рахунку-фактури, виставленого Продавцем: - рахунки-фактури, виставлені на поставки радіаторів KORAD, не пізніше 15 днів з моменту виставлення рахунку-фактури Продавцем; - поставки радіаторів DaVinci здійснюються у формі передоплати після виставлення Продавцем проформи рахунку-фактури у розмірі 70% для запуску товару у виробництво та 30% перед відвантаженням Товару Покупцю".
Так, 12.06.2025 позивач отримав від постачальника проформу рахунку-фактури № 390250135 на суму 25 033,05 євро на передоплату радіаторів DaVinci. Вказана проформа рахунку-фактури була надана митниці разом з листом, направленим в порядку ч. 8 ст. 55 МК України.
Позивач вніс передоплати за цією проформою рахунку-фактури на загальну суму 25033,05 євро: 17.06.2025 - 17 523,13 євро (70% від вартості товару), 02.07.2025 - 7 509,92 євро (30% від вартості товару). Відповідні SWIFT-повідомлення банку про проведення оплат додавалися до митної декларації.
За вказаною проформою рахунку-фактури було оформлено рахунок-фактура № 304 250013 від 03.07.2025 на загальну суму 25 033,05 євро.
Водночас відповідач у вищезазначеному оскаржуваному рішенні вказав, що платіжних документів щодо здійсненої передплати за TM DaVinci до митного оформлення не було надано, тобто проігнорував надані під час митного оформлення SWIFT-повідомлення банку, які свідчать про здійснення 100% передоплати на загальну суму 25 033,05 євро.
Отже, посилання митного органу на ненадання платіжних документів щодо здійсненої передплати за товар не відповідає дійсності, адже під час митного оформлення позивач надавав SWIFT-повідомлення банку, які свідчать про здійснення передоплати за товар у повному розмірі. Це підтверджується також інформацією в графі 44 митної декларації № 25UA305090003653U6.
Крім того, в рішенні про коригування митної вартості № UA305000/2025/000040/2 від 08.07.2025 (за першою поставкою) серед опису обставин, які передували коригуванню митної вартості, міститься також посилання на те, що за номером рахунка-фактури № 304 250014 від 03.07.2025 приєднано засобами електронного зв`язку пакувальний лист під ідентичним номером. Це унеможливлює перевірку числових складових митної вартості та умов щодо оплати за товари.
Колегія суддів враховує, що позивач надав відповідачу відповідний рахунок-фактуру № 304 250014 від 03.07.2025, що також не заперечується відповідачем та вбачається з оскаржуваного рішення. У свою чергу, вказане давало змогу митному органу здійснити перевірку числових складових митної вартості та умов щодо оплати за товари.
В цьому ж рішенні про коригування митної вартості митний орган зазначає: в рахунку-фактурі № 304 250014 від 03.07.2025 в графі "Payment cond./ Platobna podm." зазначено "НР 15", проте даний запис не дає змоги перевірити, чи була здійснена оплата за товар.
Так, одночасно з поставкою радіаторів ТМ Davinci сторони погодили та здійснили відвантаження товару радіаторів TM KORAD, у зв`язку з чим було оформлено рахунок-фактуру № 304 250014 від 03.07.2025 на загальну суму 14 631,59 євро.
"НР" в графі "Payment cond" є загальноприйнятим скороченням від "Hire Purchase", що в перекладі означає "Покупка в розстрочку". Тобто зазначені умови оплати означають, що розрахунок за товар в повному розмірі здійснюється на умовах розстрочки протягом 15 календарних днів.
Вказані умови оплати повністю відповідають узгодженим сторонами в додатковій угоді № 1 від 01.06.2025 до Договору № 3/2025/Uа від 01.04.2025, відповідно до якої Покупець оплачує Продавцю ціну Товару на підставі рахунку-фактури, виставленого на поставки радіаторів KORAD, не пізніше 15 днів з моменту виставлення рахунку-фактури Продавцем.
Таким чином, відсутність оплати за цим рахунком станом на дату митного оформлення жодним чином не суперечить умовам Договору.
Крім того, в рішенні про коригування митної вартості № UA305000/2025/000047/1 від 31.07.2025 (щодо другої поставки) серед обставин, які передували коригуванню митної вартості, зазначається така розбіжність: згідно з умовами оплати п. 3.1. договору передбачено поставку товару на умовах FCA згідно з правилами Інкотермс 2010. Проте в експортній декларації від 30.07.2025 № 25SK565302508322B2 в графі "Delivery terms" зазначені інші умови поставки, а саме EXW, що передбачають для покупця у тому числі витрати на навантаження товару.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що договір № 3/2025/Ua від 01.04.2025 дійсно передбачає поставку товару на умовах FCA згідно з правилами Інкотермс 2010, а в експортній декларації від 30.07.2025 16 № 25SK56530250832282 в графі "Delivery terms" зазначені інші умови поставки, а саме EXW.
Позивач під час розгляду справи підтвердив, що постачальником була допущена помилка в інвойсі та експортній декларації і що умови поставки відповідали договору, тобто правильними умовами поставки є саме FCA.
Разом з цим суд враховує, що вартість товару визначається на підставі прайс-листа, який є додатком до договору, і ціни у якому вказані саме на умовах FCA (п. 3.1 Договору № 3/2025/Ua від 01.04.2025). Самі ж умови поставки, визначені у п. 4.1 цього Договору, не передбачають можливості зміни таких умов поставки в інвойсі. Натомість технічна помилка, яка була допущена постачальником при заповненні експортної декларації та інвойсу не призвела до фактичних змін умов поставки товару та коригування його вартості.
Колегія суддів наголошує, що підставою для коригування митної вартості можуть бути не будь-які розбіжності, а тільки розбіжності у документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 МК України, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, що прямо зазначено у ч. 3 ст. 53 МК України.
Тому розбіжність в умовах поставки, що зазначені в експортній декларації, яка не входить у перелік документів, вказаних у ч. 2 ст. 53 МК України, не могла бути підставою для витребування митним органом додаткових документів та коригування в подальшому митної вартості товарів.
В усіх оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості митний орган серед підстав для коригування митної вартості також зазначає наступну: декларант не надав замовлення на перевезення до договору, що укладений між експедитором та перевізником, в якому, зокрема, вказується вартість послуг перевезення, та рахунок-фактуру від перевізника.
Оцінюючи рішення відповідача в цій частині, колегія суддів, враховує, що за матеріалами справи ФОП ОСОБА_3 є експедитором відповідно до договору транспортно-експедиторського обслуговування № 01/02/25-1 від 01.02.2025.
Згідно з п. 1.3 цього договору з метою, зазначеною у п. 1.2 договору, Експедитор при необхідності може укладати від свого імені та за рахунок Замовника договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання, терміналами, та ін. організаціями. Документом що підтверджує наявність і зміст такого договору з транспортними організаціями, являється транспортний документ (накладна) - коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна (CMR, TTH).
Відповідно до п. 1.4 вказаного договору Замовник доручає Експедитору розрахуватися з виконавцем перевезення (перевізником, або іншою експедиторською компанією) коштами, які надходять на рахунок Експедитора за перевезення включно з винагородою за транспортно-експедиторські послуги.
Пункт 2.2 договору передбачає, що кожне конкретне зобов`язання по перевезенню обумовлюється в Заявці, що надається Замовником Експедиторові.
Колегія суддів вважає необґрунтованою вимогу відповідача про надання замовлення на перевезення чи додатку до договору між експедитором та перевізником, як і рахунку від перевізника, з метою підтвердження вартості послуг, наданих перевізником.
Розмір транспортних витрат був підтверджений в ході митного оформлення щодо кожної партії товару належними документами: договором між позивачем та експедитором, довідкою про транспортні витрати, виданою експедитором, та рахунком експедитора. Також надавалися договори, укладені між експедитором та безпосереднім перевізником, щоб у повній мірі підтвердити зв`язок між експедитором та суб`єктом, який безпосередньо здійснював перевезення та який зазначений в CMR. В цих документах не було виявлено розбіжностей, а замовлення на перевезення між експедитором і перевізником та рахунок від перевізника не впливають на правильність визначення митної вартості, адже до митної вартості включаються тільки витрати сплачені позивачем експедитору, а не витрати експедитора на оплату послуг своїм підрядникам.
Окрім того, замовлення на перевезення між експедитором і перевізником не входять у перелік документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, які може додатково запитувати митний орган.
Відповідач, у свою чергу, не обґрунтував, чому саме замовлення між експедитором і перевізником є необхідним для перевірки вартості транспортних послуг, понесених декларантом.
Щодо посилання відповідача на порушення строку оплати за товар, то суд вказує, що незначне відхилення від договірного строку оплати не впливає на умови поставки, ціну товару чи фактичну суму оплати, а тому не може бути підставою для сумнівів у достовірності документів, поданих декларантом для підтвердження митної вартості.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.02.2025 у справі № 300/784/24, де зазначено, що розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором), не є тими розбіжностями (суперечностями), що можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.
Отже, твердження відповідача про порушення строків оплати не має правового значення для визначення митної вартості товарів та не може слугувати підставою для її коригування.
У ході судового розгляду судом встановлено, що позивач належним чином виконав вимоги ст. 53 МК України та надав всі наявні у нього документи на підтвердження заявленої митної вартості. При цьому подані документи підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, імпортованих ТОВ "Зілот", та наявність підстав для визнання заявленої митної вартості товарів за першим методом.
Як акцентовано Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з цим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, у цій справі відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, тоді як з поданих до митного оформлення документі неможливо встановити таких суперечностей та неповноти, які б дійсно могли вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару.
Позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.
Для визначення митної вартості не за основним методом, відповідач в рішеннях про коригування митної вартості зазначив, що для визначення митної вартості використано резервний метод, джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація № 25UA100160045164U6 від 01.07.2025.
На думку суду, наявна інформація з митного оформлення подібного товару за митними деклараціями не є і не може бути належним доказом в обґрунтування неможливості здійснення розмитнення товару, що ввозиться позивачем.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Відтак суд відхиляє доводи відповідача про встановлення різниці вартості товару, оскільки така інформація не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Суд також звертає увагу, що відповідно до норм МК України у рішенні про коригування митної вартості має зазначатися послідовність застосування методів визначення митної вартості та обґрунтованих причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд вказав на те, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б впливали на можливість визначення митної вартості товару та могли бути перевірені (усунені) наданими декларантом документами. Зауваження та сумніви митного органу могли бути перевірені та знівельовані на основі аналізу поданих документів та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для винесення рішення про коригування митної вартості.
При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню; до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2025/000040/2 від 08.07.2025, № UA305000/2025/000047/1 від 31.07.2025, № UA305000/2025/000057/1 від 09.09.2025 не відповідають вимогам чинного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги окремо або в сукупності вказаних висновків не спростовують.
Разом з цим, щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем у суді першої інстанції у сумі 16 557,02 грн, колегія суддів зазначає таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначаються Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За правилами, встановленими ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до приписів п. 3 ч. 2 ст. 4 Закон № 3674-VI за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено на рівні 3028 грн.
Предметом оскарження за позовом ТОВ "Зілот", поданим до суду у 2025 році, є рішення Закарпатської митниці про коригування митної вартості товарів № UA305000/2025/000040/2 від 08.07.2025, № UA305000/2025/000047/1 від 31.07.2025 та № UA305000/2025/000057/1 від 09.09.2025.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, в ухвалі від 20.01.2020 у справі № 160/1989/19, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів є вимогами майнового характеру, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є вимогами немайнового характеру.
Отже, позовні вимоги ТОВ "Зілот" мають майновий характер, оскільки їх безпосереднім наслідком є зміна майнового стану позивача.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962 (провадження № К/9901/30593/19) сформувала правовий висновок, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні
Вказаний підхід до розрахунку суми судового збору у справах цієї категорії в подальшому неодноразово підтверджувався Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 07.07.2023 у справі № 380/7438/22 та від 25.09.2023 у справі № 380/10501/22, а також у постанові від 13.06.2024 у справі № 380/17563/23.
Отже, при обрахунку судового збору, який має бути сплачено за подання позову про скасування рішень про коригування митної вартості товару, які є вимогами майнового характеру, слід виходити з різниці митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Втім, як можна побачити з ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції зобов`язав позивача сплатити судовий збір за подання цього позову виходячи з різниці показників митної вартості товару, визначених митницею та ТОВ "Зілот", за кожним із оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару.
Як наслідок, загальна ціна позову була визначена судом в сумі 1 103 801, 21 грн, з якої, у свою чергу, також обчислено розмір належного до сплати судового збору, який склав 16 557,02 грн (1 103 801, 21 х1,5%).
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивач доплатив судовий збір у розмірі 13 243,17 грн (платіжна інструкція № 374 від 28.11.2025) до судового збору в сумі 3313,85 грн, який був сплачений при пред`явлені позову (згідно із платіжною інструкцією № 346 від 05.11.2025).
У зв`язку з повним задоволенням позовних вимог ТОВ "Зілот", рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 також вирішено питання про розподіл судових витрат у справі та з урахуванням положень ч. 1 ст. 139 КАС України стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-суб`єкта владних повноважень судовий збір у розмірі 16 557,02 грн.
Водночас колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що ціною позову, з якої мав бути обрахований належний до сплати судовий збір при зверненні до суду з відповідним позовом, є саме сума 220 922,65 грн, яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваних рішеннях.
Вказаний розмір різниці митних платежів за митною вартістю, задекларованою ТОВ "Зілот" та скоригованою митницею, позивачем не заперечується та підтверджується доданими до позовної заяви митними деклараціями: від 09.07.2025 № UA305090/2025/003766 (том 1, а.с. 118) під гарантійні зобов`язання в сумі 59 492,04 грн; від 31.07.2025 № UA305090/2025/004259 (том 1, а.с. 157) під гарантійні зобов`язання в сумі 95 340,31 грн та від 09.09.2025 № UA305090/2025/005108 (том 1, а.с. 197) під гарантійні зобов`язання в сумі 66 090,30 грн.
Отже, враховуючи наведене, у цьому випадку ставка судового збору за подання позовної заяви становить 3313,84 грн (220 922,65 х 1.5%).
Решта сплачених позивачем за подання позовної заяви грошових коштів у сумі 13 243,18 грн (16 557,02 - 3313,84 грн) є надміру сплаченим судовим збором, який може бути повернуто за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду першої інстанції у порядку, передбаченому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці на користь ТОВ "Зілот" судового збору у сумі 16 557,02 грн є помилковим, а доводи апеляційної скарги у відповідній частині приймаються колегією суддів у якості належних та обґрунтованих.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
Згідно із ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
У зв`язку з тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було правильно вирішено справу по суті спору, однак помилково стягнуто суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці у розмірі 16 557,02 грн, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині стягнення судового збору.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Закарпатської митниці задовольнити частково.
Змінити абзац 3 резолютивної частини рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 260/9560/25, виклавши його в такій редакції:
"Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зілот" (код ЄДРПОУ 45335348, місцезнаходження: вул. Колекторна, 42, м. Київ, 02121) за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці (код ЄДРПОУ 43985560, вул. Собранецька, 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) судовий збір у розмірі 3313,84 грн (три тисячі триста тринадцять гривень 84 копійки).".
В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 260/9560/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова у повному обсязі складена 10.09.2026.
Головуючий суддя П. І. Сало
судді Т. М. Димарчук
Р. М. Москаль
Оригінал: reyestr.court.gov.ua