Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №380/263/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/263/26 пров. № А/857/20056/26

Восьмий апеляційний адміністративний суду у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П.І.,

суддів Димарчук Т.М., Москаля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року (суддя Грень Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та позиції відповідача, їх обґрунтування

06.01.2026 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 або позивач), через свого представника - адвоката Петрика Віталія Васильовича, звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (надалі також відповідач), у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII зі змінами (надалі - Закон № 2232-XII) та зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на вказаній підставі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач він є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 по мобілізації.

04.12.2025 він звернувся до відповідача з рапортом до командування військової частини, до якого додав необхідні документи, про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за бабусею - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ОСОБА_2 ), яка є особою з інвалідністю II групи, потребує стороннього догляду та не має інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Листом від 11.12.2025 за № 169/11512 відповідач повідомив про відмову у задоволенні рапорту через надання недостатніх документів, передбачених вимогами чинного законодавства для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця з відповідних підстав, а також не підтвердження поданими документами факту відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, або ж що вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Позивач надану відмову вважає неправомірною і такою, що порушує його законне право на звільнення з військової служби.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні позивача з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 ст. 26 Закону № 2232-XII та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 з урахуванням висновків суду повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з цих підстав. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд виходив із того, що разом з рапортом від 04.12.2025 позивач надав усі необхідні документи на підтвердження родинних відносин та потреби у постійному сторонньому догляді за своєю бабусею, яка є особою з інвалідністю II групи. При цьому суд визнав необґрунтованим твердження відповідача про те, що висновок ЛКК № 283 від 11.11.2025 не встановлює потребу у постійному догляді за ОСОБА_2 . Крім того, суд констатував, що звільнення військовослужбовця на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за бабусею з числа осіб з інвалідністю I чи II групи не передбачає умови відсутності інших членів сім`ї, які можуть здійснювати такий догляд, і відповідно не покладає обов`язку доведення військовослужбовцем такого факту.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає, що опрацюванням поданого рапорту було встановлено, що позивач не додав доказів відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, або ж що вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Крім того, позивач не долучив до рапорту акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затверджений начальником ТЦК та СП, який є обов`язковим документом для вирішення питання про звільнення з військової служби з цих підстав відповідно до вимог Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача відкрито ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Справу № 380/263/25 витребувано з Львівського окружного адміністративного суду. Апеляційний розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України.

Установлені судом обставини справи

Позивач ОСОБА_1 , будучи мобілізованим, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника медичного пункту НОМЕР_2 механізованого батальйону, військове звання - старший лейтенант медичної служби.

04.12.2025 ОСОБА_1 подав рапорт на ім`я командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 3633-ІХ у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення - бабусею позивача ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи й не має інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення.

До рапорту на звільнення з військової служби позивач додав:

- копію паспорта серія НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_2 18.04.2001 Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області;

- копію довідки про присвоєння РНОКПП, виданої ОСОБА_2 10.11.1998 Львівською ДПІ;

- висновок КНП "Друга міська поліклініка м. Львова" № 283 від 11.11.2025 про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий ОСОБА_2 ;

- копію Довідки серії 12 ААГ № 610778 від 03.04.2024 до акту огляду МСЕК № 593 від 03.04.2024 про встановлення ОСОБА_2 другої групи інвалідності за загальним захворюванням, безтерміново;

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 (позивача) серія НОМЕР_4 від 14.04.1984;

- копію паспорта серія № НОМЕР_5 , виданого ОСОБА_1 (позивачу) 30.12.2024,

- копію довідки про присвоєння РНОКПП, виданої ОСОБА_1 (позивачу) 05.05.2001 Франківською ДПІ;

- копію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (дід позивача) серії НОМЕР_6 від 12.08.2015 (видане повторно);

- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 02.07.2015 серія НОМЕР_7 ;

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 (батько позивача) серії НОМЕР_8 від 08.08.1963;

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 скрії НОМЕР_9 від 14.04.1984;

- копію свідоцтва НОМЕР_10 від 06.03.1990 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (батьками позивача);

- копію апостилю свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 04.10.2010 НОМЕР_13, виданого Департаментом охорони здоров`я Співдружності Пенсильванія (Сполучені Штати Америки);

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 (донька ОСОБА_2 ) серії НОМЕР_11 від 01.05.2024 (видане повторно);

- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 від 12.08.1988 серія НОМЕР_12 ;

-копію витягу № 2024/000282246 з реєстру територіальної громади, відомості про особу, надані з відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби на підставі відомостей, отриманих від Львівської територіальної громади, виданий ОСОБА_2 ;

-копію витягу № 2025/002869040 від 28.02.2025 з реєстру територіальної громади, відомості про особу, надані з відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби на підставі відомостей, отриманих від Львівської територіальної громади, виданий ОСОБА_7 ;

- копію відомостей з реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 200129 від 20.08.2025;

- копію розпорядження в.о. голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 23.09.2025 № 5180 про призначення ОСОБА_1 помічником ОСОБА_2 ;

- нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 08.10.2025 на ім`я керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- копія довідки Львівського КП "Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг" № 483 від 04.10.10.

Рапорт мотивовано тим, що у ОСОБА_2 , яка є бабусею для позивача, наявні порушення функцій організму, через які вона не може самостійно пересуватись та самообслуговуватися. Водночас інші особи, які є членами сім`ї ОСОБА_2 першого та другого ступенів споріднення й можуть здійснювати за нею догляд відсутні, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 та наступними обставинами:

- чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- донька ОСОБА_2 - ОСОБА_6 (дата народження- ІНФОРМАЦІЯ_5 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

За результатами розгляду рапорту позивача, відповідач надав письмову відповідь від 11.12.2025 № 169/11512, якою у задоволенні прохання позивача про звільнення з військової служби відмовив.

При цьому зі змісту листа відповідача можливо встановити, що фактичними підставами для відмови стали:

- не визнання відповідачем висновку КНП "Друга міська поліклініка м. Львова" № 283 від 11.11.2025 як належного документа на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 ;

- не підтвердження поданими документами факту відсутності у ОСОБА_2 інших (окрім позивача) членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення або що вони самі потребують постійного догляду;

- не надання акту перевірку сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником ТЦК та СП, як це передбачено Інструкцією № 170.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Оцінка апеляційним судом висновків суду першої інстанції, рішення якого переглядається, та доводів учасників справи

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини першої, другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Водночас згідно з ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, є різновидом військової служби.

В силу приписів ч. 14 ст. 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 3 Закону № 2232-XII)

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

При цьому питання щодо звільнення з військової служби регламентуються статтею 26 Закону № 2232-XII, зокрема, частиною четвертою цієї статті передбачені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1) та під час воєнного стану (пункт 2).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який відтоді неодноразово продовжувався та триває донині.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на таких:

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У свою чергу, частиною 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

3) під час дії воєнного стану:

необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини, а саме необхідність здійснення постійного догляду за членом сім`ї другого ступеня споріднення, закон визначає обов`язкову одночасну сукупність таких умов:

1) наявність документально підтвердженого родинного зв`язку другого ступеня споріднення між військовослужбовцем та особою, яка потребує догляду (рідні брати, сестри, дід, баба, онуки) та наявність у відповідного члена сім`ї встановленої І або ІІ групи інвалідності;

2) наявність документально підтвердженої потреби особи з інвалідністю в постійному сторонньому догляді;

3) повна відсутність у особи з інвалідністю інших членів сім`ї першого (батьки, дружина/чоловік, діти) та другого ступенів споріднення або, у разі наявності таких родичів першого та другого ступенів, - надання офіційних медичних висновків (МСЕК, ЛКК або рішень експертної команди) про те, що ці родичі самі є непрацездатними та потребують постійного стороннього догляду.

Отже, відсутність хоча б однієї з вищезазначених умов (зокрема, ненадання належних доказів відсутності інших родичів або відсутності у них потреби в догляді) виключає можливість звільнення військовослужбовця з військової служби на підставі відповідної норми закону.

Крім того, частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначає вже згадана вище Інструкція № 170.

Так, додатком до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (Додаток 19).

Пункт 5 цього Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи підтверджується сукупністю таких документів:

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Таким чином, для звільнення з військової служби під час дії режиму воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення - особи з інвалідністю I або II групи, військовослужбовець, який не бажає продовжувати службу, повинен довести наявність підстав для звільнення шляхом надання відповідних підтверджуючих документів.

За обставинами цієї справи, приналежність ОСОБА_2 до другого ступеня споріднення щодо позивача (як його бабусі) не є спірною, оскільки підтверджується доданими до рапорту свідоцтвами (про народження батька позивача та самого позивача) і не заперечується відповідачем. Також є безспірним факт встановлення ОСОБА_2 інвалідності II групи.

Поряд з цим, на думку відповідача, позивач не підтвердив потреби ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді, оскільки висновок КНП "Друга міська поліклініка м. Львова" № 283 від 11.11.2025 стосується питань компенсації наданих соціальних послуг по догляду на непрофесійній основі та не доводить потребу особи з інвалідністю в постійному сторонньому догляді.

Вказану позицію відповідача суд першої інстанції визнав необґрунтованою і колегія суддів апеляційної інстанції погоджується в цій частині з висновками оскаржуваного судового рішення.

Так, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.

Цим самим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого №__", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974. У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7).

Отже, системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я уповноважена формувати та видавати документи щодо потреби особи у догляді, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 липня 2013 року № 667.

Аналогічний висновок щодо повноважень ЛКК сформульовано Верховним Судом у постанові від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23.

Повертаючись до питання щодо підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зокрема у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за членом сім`ї другого ступеня споріднення, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 Переліку документів, які подаються при звільненні військовослужбовця з військової служби, для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за відповідною особою військовослужбовець може подати один з документів: висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Водночас аналіз наведеного нормативно-правового регулювання дає підстави для висновку про наявність певної неузгодженості. Так, у випадку, коли під час встановлення інвалідності медико-соціальна експертна комісія не визначила потреби особи з інвалідністю у постійному догляді, для підтвердження цієї обставини пункт 5 зазначеного Переліку передбачає можливість подання альтернативного документа - висновку лікарсько-консультативної комісії.

Однак, як уже зазначалося, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство прямо не наділяє лікарсько-консультативну комісію повноваженнями щодо видачі висновку про необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи.

Крім того, законодавство не передбачає затвердженої форми висновку лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді.

Зміст висновку за формою № 080-4/о та його складові елементи загалом найбільшою мірою відповідають суті документа, передбаченого пунктом 5 Переліку, проте мають істотні відмінності - зокрема щодо суб`єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі), а також через відсутність у ньому відомостей про потребу особи в постійному догляді.

Відсутність уніфікованого зразка висновку про потребу в постійному догляді та повноважень лікарсько-консультативної комісії для його прийняття свідчить про наявність прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.11.2025 у справі № 560/17590/24.

У цій справі судом встановлено, що до рапорту про звільнення на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII позивач додав висновок КНП "Друга міська поліклініка м. Львова" № 283 від 11.11.2025 про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий щодо ОСОБА_2 (дійсний до 11.11.2026).

Своєю чергою, відповідач не визнав вказаний висновок документом установленої законодавством форми, який би підтверджував потребу бабусі позивача у постійному догляді.

Разом із тим колегія суддів повторює, що відповідно до пункту 5 Переліку документів, які подаються при звільненні військовослужбовця з військової служби, підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою може здійснюватися в тому числі висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час встановлення ОСОБА_2 групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією потребу в постійному сторонньому догляді визначено не було (довідка МСЕК цього не підтверджує).

Водночас на момент виникнення спірних правовідносин нормативно-правовими актами не було затверджено окремої уніфікованої форми висновку лікарсько-консультативної комісії про необхідність постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю у випадках, передбачених пунктом 5 зазначеного Переліку.

За таких обставин вимога про подання саме документа встановленої форми не могла бути виконана позивачем, оскільки відповідна форма нормативно визначена не була. При цьому сама відсутність затвердженої форми такого документа не могла позбавляти позивача можливості підтвердити таку обставину іншим документом, складеним у довільній формі, за умови що він містить необхідні відомості та виданий уповноваженим суб`єктом.

Суд наголошує, що за відсутності затвердженої форми відповідного документа визначальним для його оцінки є зміст та інформація, яка в ньому міститься, а не його формальне найменування чи зовнішнє оформлення. Саме зміст документа має давати змогу встановити наявність або відсутність юридично значимої обставини, з якою закон пов`язує виникнення відповідного права.

Такий підхід узгоджується із загальним принципом належного урядування, відповідно до якого ризик помилки чи недосконалості нормативного регулювання, допущеної державою, не може покладатися на особу, яка діє добросовісно та намагається реалізувати надане їй законом право.

У цій справі відповідачем не наведено доводів про недостовірність відомостей, зазначених у висновку КНП "Друга міська поліклініка м. Львова" № 283 від 11.11.2025, або про невідповідність цього доказу критеріям, визначеним статтями 73-75 КАС України. Не встановлено таких обставин і судом.

Відтак підстав вважати цей висновок належним та недопустимим документом на підтвердження необхідності ОСОБА_2 у постійному догляді немає.

В цьому аспекті колегія суддів також враховує, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 листопада 2025 року № 1811 внесено зміни до форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132, виклавши її в новій редакції, та Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о. У пунктах 4, 5, 8 цієї Інструкції визначено, що висновок заповнюється членами ЛКК на підставі форми первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого № _____" або форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974. Висновок надається особі, яка потребує постійного стороннього догляду, або її законному представнику. При цьому пункт 4 Висновку, в якому зазначається про визначення ЛКК потреби особи в постійному сторонньому догляді, не заповнюється. Висновок підписується членами ЛКК, із проставленням дати видачі, після чого засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я (пункт 9).

Наведене нормативне регулювання набрало чинності після видачі висновку № 283 від 11.11.2025, про те його зміст свідчить про подальше врегулювання на нормативному рівні питання щодо оформлення лікувально-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я документів, пов`язаних із підтвердженням потреби особи у постійному сторонньому догляді.

Отже, з урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний висновок є тим документом, який підтверджує потребу бабусі позивача, ОСОБА_2 , у постійному сторонньому догляді і що відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби з мотивів ненадання передбаченої законодавством України форми документа, який би підтверджував необхідність постійного догляду є необґрунтованою.

При цьому враховується правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 27.08.2026 у справі № 560/510/25.

Втім, судова колегія апеляційної інстанції вважає помилковим і таким, що не відповідає нормам матеріального права висновок суду першої інстанції про те, що звільнення військовослужбовця у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, не передбачає умови відсутності інших членів сім`ї, які можуть здійснювати такий догляд, і відповідно не покладає обов`язку доведення військовослужбовцем такого факту.

Як вже мовилося вище, відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею є однією з обов`язкових умов, визначених законом, для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії режиму воєнного стану з досліджуваних правових підстав.

Йдеться як про повну відсутність таких інших родичів (крім військовослужбовця), так і про їх фактичну неможливість здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи через те, що вони самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК.

Однак зазначені підстави не є виключними, адже Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 в справі № 380/16966/24 сформував правову позицію, згідно з якою "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які при цьому реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Своєю чергою, пункт 5 Переліку документів, які подаються при звільненні військовослужбовця з військової служби, чітко передбачає документи, які повинні бути надані військовослужбовцем для підтвердження наявності цієї обов`язкової умови.

Такими документами є:

- документи, що доводять відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) чи документи про інвалідність таких членів сім`ї, їх потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі;

- акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, акт перевірки сімейного стану військовослужбовця є імперативно визначеним документом, необхідним для підтвердження відсутності інших осіб, здатних здійснювати догляд. Ненадання цього документа до рапорту про звільнення зі служби є правомірною підставою для відмови у задоволенні відповідного прохання через надання неповного пакета документів.

Як вбачається з матеріалів справи, до свого рапорту від 04.12.2025 позивач вказаного акту не долучив, що стало однією із підстав для відмови у його задоволенні відповідачем згідно з листом-відповіддю від 11.12.2025 за № 169/11512.

Крім того, колегія суддів перевірила доводи апелянта та встановила, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2026 у справі № 380/5088/25.

Вказаним рішення відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо відмови у звільненні позивача з військової служби відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII та зобов`язання відповідача з цих підстав звільнити позивача з військової служби.

Центральним спірним питанням, яке досліджувалося судом у зазначеній справі було питання щодо відсутності або наявності інших осіб, які можуть бути членами сім`ї ОСОБА_2 першого та другого ступенів споріднення.

При цьому, як можна побачити зі змісту постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин між сторонами:

- відсутність батьків у ОСОБА_2 може бути підтверджена свідоцтвом про смерть;

- відсутність чоловіка у ОСОБА_2 може бути підтверджена витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану (додаток 13 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян) або повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (додаток 17 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян);

- відсутність у ОСОБА_2 інших дітей може бути підтверджена повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян);

- відсутність рідних братів/сестер у ОСОБА_2 може бути підтверджена повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян) зробленим на ім`я її матері;

- відсутність у ОСОБА_2 онуків може бути підтверджена повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян) зробленого на кожну дитину ОСОБА_2 .

Дослідивши документи, що були додані позивачем до рапорту від 27.06.2024, суд апеляційної інстанції при вирішенні справи № 380/5088/25 погодився із судом першої інстанції, що такі не підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення ОСОБА_2 або наявність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За правилами, передбаченими ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили у подібному спорі між тими самими учасниками, по-перше, встановлено факт ненадання позивачем документів, які доводять відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, а, по-друге, визначено документи, які мають бути подані позивачем для підтвердження цього факту.

Водночас повторно поданий позивачем рапорт від 04.12.2025 не враховує висновків суду при вирішенні справи № 380/5088/25, а додані до такого рапорту документи в цій частині фактично не відрізняються від документів, які вже були предметом судової оцінки з визнанням їх недостатніми.

Додатково колегія суддів зауважує, що своєю нотаріально посвідченою заявою від 08.10.2025, адресованою керівнику ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 повідомила про відсутність у неї виключно членів сім`ї першого ступеня споріднення, а не першого та другого ступенів споріднення, що є умовою для звільнення військовослужбовця з військової служби на цій підставі.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта, що для вирішення питання про звільнення з військової служби за сімейними обставинами військовослужбовцем ОСОБА_1 не підтверджено відсутності у його бабусі ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, а оскаржувана відмова є правомірною і такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За правилами ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною другою цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи висновки, викладені в мотивувальній частині цієї постанови, колегія суддів вважає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, за правилами, визначеними ч. 2 ст. 139 КАС України, в разі задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу суб`єкта владних повноважень, який поніс судові витрати винятково у виді судового збору за подання апеляційної скарги, то сплачений ним судовий збір не може бути стягнутий за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі № 380/263/26 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль

Повне судове рішення складено 10.09.26