Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №380/19253/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/19253/25 пров. № А/857/20677/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П. І.,

суддів: Димарчук Т. М., Москаля Р. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року (суддя Гавдик З. В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 22.07.2020 по день фактичної виплати заборгованості 29.08.2025.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 вказаний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення за весь період затримки з 22.07.2020 по день фактичної виплати 29.08.2025.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення за весь період затримки з 22.07.2020 по день фактичної виплати 29.08.2025, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

У поданій апеляційній скарзі скаржник просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) порушення встановлених строків виплати доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії) та 2) виплата нарахованих доходів. Звертає увагу на те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 року у справі № 380/8219/25 набрало законної сили 29.08.2025. Разом з тим розрахунок суми компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 є компетенцією відповідача, як органу, який нараховує та здійснює виплату грошового забезпечення. Відтак, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а отже визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів. З огляду на викладене, на думку скаржника, підстав для нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення немає, адже на виконання вказаного судового рішення Кінологічним навчальним центром виплачено 29.08.2025 позивачу суми недоплаченого грошового забезпечення в розмірі 34 056,98 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1749 від 28.08.2025.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ).

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.08.2021 № 184-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу центру та всіх видів забезпечення з 28.08.2021.

У період з 22.07.2020 по 28.08.2021 відповідачем здійснювалося нарахування позивачу посадового окладу, окладу за військове звання та інших похідних грошового забезпечення без врахування щорічної зміни прожиткового мінімуму, а саме виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі № 380/8219/25 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 22.07.2020 до 28.08.2021 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення, нарахованих і виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум.

29.08.2025 на виконання вказаного рішення відповідач здійснив виплату позивачу суми недоплаченого грошового забезпечення в розмірі 34 056,98 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 22.07.2020 по день фактичної виплати 29.08.2025, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Оскільки факт несвоєчасної виплати грошового забезпечення за період з 22.07.2020 із затримкою на один і більше календарних місяців з моменту виникнення права на її отримання встановлений рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі № 380/8219/25, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу положень ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Приписи абз. 1 п. 4 Порядку № 159 встановлюють, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з відмовою відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати грошового забезпечення за період з 22.07.2020 до 28.08.2021.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, від 12.09.2024 у справі № 400/5837/23, від 10.10.2024 у справі № 280/5397/19, від 18.12.2024 у справі № 755/15005/23 досліджував питання правової природи компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та умов її здійснення.

У вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.

Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі № 380/8219/2 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача грошове забезпечення за період з 22.07.2020 до 28.08.2021 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Заборгованість за вказаним судовим рішенням відповідач фактично виплатив позивачу 29.08.2025, але при цьому не здійснив нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати відповідних сум грошового забезпечення за період з 22.07.2020 по 29.08.2025.

У постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі №640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20 Верховний Суд наголосив, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.

Враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Щодо вимог про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44) такий визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Пунктами 2-5 Порядку № 44 визначено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб". Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Ці положення кореспондують з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, який передбачає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на отримання компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження військової служби.

Несвоєчасна виплата грошового забезпечення має місце не з вини позивача, а тому останній не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Цей висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, в якій також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Отже, нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не відповідають нормам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та не спростовують зроблених судом висновків. Відтак вимоги апелянта не можуть бути задоволені.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції залишає в силі оскаржуване судове рішення, перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 380/19253/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль