Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №560/18433/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18433/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

11 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , у зв`язку зі зміною прізвища після державної реєстрації шлюбу, звернулася до територіального підрозділу ДМС із заявою про обмін паспорта та видачу нового документа зразка 1994 року у вигляді книжечки. Свою відмову від отримання паспорта у формі картки (ID-картки) позивач мотивує небажанням надавати згоду на автоматизовану обробку своїх персональних даних та внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

Позивач зазначає, що примусове отримання паспорта з безконтактним електронним носієм порушує її право на приватність та є звуженням обсягу існуючих прав, що заборонено ст. 22 Конституції. Відповідач листом від 24.09.2025 залишив заяву позивача без руху, посилаючись на відсутність судового рішення як підстави для видачі паспорта-книжечки згідно з Тимчасовим порядком №456. Позивач вважає таке посилання безпідставним, оскільки право на вибір форми паспорта є безумовним і не може залежати від наявності рішення суду на етапі звернення. Посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17, згідно з якою законодавство не може позбавляти громадянина права на отримання паспорта у формі книжечки, якщо він через свої переконання відмовляється від біометричного документа.

Оскільки відповідач фактично ухилився від розгляду заяви по суті, позивач вважає таку бездіяльність протиправною та просить суд зобов`язати орган ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Матеріалами справи встановлено, що позивач - ОСОБА_1 у зв`язку зі зміною прізвища після укладення шлюбу з ОСОБА_3 11.09.2025 звернулася до Білогірського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року. До заяви позивачем були додані: копія паспорта, що підлягає обміну, копія довідки РНОКПП, дві фотокартки, копія свідоцтва про шлюб та заява про видачу паспорта за формою Ф1.

Листом від 24.09.2025 відповідач повідомив позивача про залишення поданої заяви без руху на підставі п. 1 ст. 43 Закону України «Про адміністративну процедуру», посилаючись на те, що заяву подано з порушенням вимог п. 2 розділу IV Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 №456, зокрема без рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Позивачу запропоновано усунути виявлені недоліки та повторно звернутись до територіального підрозділу УДМС.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася з позовом до суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року позов задоволено частково:

Визнано протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Білогірського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.09.2025 року про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку зі зміною прізвища.

Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Білогірського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2025 року про видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року у зв`язку зі зміною прізвища, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту листа відповідача від 24.09.2025, доданого до матеріалів справи, вбачається, що заяву позивача №Г-108/6/6802-25 від 11.09.2025 залишено без руху з посиланням на порушення вимог п. 2 розділу IV Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 №456, яким визначено перелік необхідних для оформлення паспорта у формі книжечки документів, в тому числі відповідного рішення суду. При цьому як єдиний конкретний недолік поданої заяви у листі зазначено саме відсутність рішення суду, що набрало законної сили. Таким чином, зміст листа від 24.09.2025 підтверджує, що відповідач, залишаючи заяву позивачки без руху, не зазначив конкретного переліку інших документів, яких, на його думку, бракувало для розгляду заяви по суті. Посилання у листі на п. 2 розділу IV Тимчасового порядку №456 як на підставу є загальним і не містить чіткої вказівки на те, які саме з передбачених цим пунктом документів, крім рішення суду, не було подано позивачкою. Натомість доводи про відсутність оригіналів документів, заяви встановленого зразка та платіжного документа про сплату державного мита вперше з`явились лише у відзиві на позовну заяву, поданому до суду. З огляду на наведене суд констатує, що лист відповідача від 24.09.2025 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 43 Закону України "Про адміністративну процедуру" в частині повноти зазначення виявлених недоліків.

Відповідач просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставами для апеляційного оскарження рішення суду стало не повне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.5 Законів України “Про громадянство України” №2235-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, для оформлення паспорта у формі книжечки особою, яка досягла 16-річного віку, серед іншого документів, подається рішення суду. Судом першої інстанції встановлено, що листом від 27.03.2025 відповідач повідомив позивача про залишення його заяви без руху саме у зв`язку з відсутністю такого рішення суду, з роз`ясненням права на оскарження цього рішення в адміністративному або судовому порядку відповідно до статей 43, 18 Закону України "Про адміністративну процедуру".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначений лист відповідача за своїм змістом є рішенням про залишення заяви без руху в розумінні статті 43 Закону України "Про адміністративну процедуру", а не відмовою у видачі паспорта, а тому вимоги позивача про визнання протиправною відмови у видачі паспорта та про зобов`язання видати паспорт обґрунтовано залишені без задоволення як передчасні, оскільки самого факту відмови не встановлено.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не має права на отримання паспорта у формі книжечки, оскільки вже документований закордонним паспортом та раніше надав згоду на обробку персональних даних із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Однак, як правильно виснував суд першої інстанції, зазначена обставина не наводилася відповідачем як підстава прийнятого рішення в листі від 24 вересня 2025 року, яким заяву позивача залишено без руху виключно у зв`язку з відсутністю рішення суду.

Правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється судом виходячи з підстав, фактично наведених у цьому рішенні на момент його прийняття, а не з підстав, вперше сформульованих відповідачем під час судового розгляду справи. Тому, наведений в апеляційній скарзі довід не може братися до уваги як підстава для скасування судового рішення, оскільки він не покладався відповідачем в основу оскаржуваної відповіді.

Колегія суддів звертає увагу, що само по собі питання про наявність чи відсутність у позивача права на отримання паспорта у формі книжечки з урахуванням обставини попереднього оформлення закордонного та надання згоди на обробку персональних даних є питанням, яке підлягає дослідженню та вирішенню відповідачем при повторному розгляді заяви позивача, а не предметом самостійної оцінки суду в межах цього спору, оскільки суд першої інстанції не зобов`язував відповідача видати позивачу паспорт у формі книжечки, а лише зобов`язав повторно розглянути його заяву з дослідженням усіх обставин, що мають значення для прийняття обґрунтованого рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, обмежившись формальним посиланням на відсутність рішення суду, не дослідив та не надав оцінки іншим обставинам, які могли мати значення для розгляду заяви позивача по суті, а тому бездіяльність відповідача щодо належного розгляду заяви від 11 вересня 2025 року є протиправною.

Обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду відповідає вимогам пункту 10 частини другої статті 245 КАС України та є ефективним, оскільки остаточне вирішення питання про наявність підстав для видачі позивачу паспорта у формі книжечки, належить до дискреції відповідача як суб`єкта владних повноважень і не може бути підмінено судовим рішенням.

Рішення суду першої інстанції не встановлює за позивачем безумовного права на отримання паспорта у формі книжечки та не зобов`язує відповідача видати такий паспорт, а лише покладає на відповідача обов`язок належним чином розглянути подану заяву, включно з дослідженням усіх обставин, на які посилаються учасники справи. За таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення прав відповідача внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи та не свідчать про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, чи про неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, а тому не потребують детального аналізу чи спростування, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10.02.2010, § 58).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.