Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №560/21743/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21743/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

11 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства "Хмельницька міська лікарня" Хмельницької міської ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна служба здоров`я України про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2025 року позивач, - КП "Хмельницька міська лікарня" Хмельницької міської ради, звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби України в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області №132204-14/2490-2025 від 19.11.2025.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.06.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області №132204-14/2490-2025 від 19.11.2025 «Про вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства».

Стягнуто на користь Комунального підприємства «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору та оскільки від сторін справи заяв, клопотань про розгляд справи за їх участю не надходило, колегія суддів дійшла висновку про можливий розгляд справ у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області провело ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради за період з 01.01.2021 до 30.06.2025.

За результатами ревізії відповідачем складено акт №132204-08/22 від 24.10.2025.

На підставі зазначеного акта відповідач прийняв вимогу №132204-14/2490-2025 від 19.11.2025 «Про вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства».

Оскаржувана вимога адресована директору КП «Хмельницька міська лікарня» та містить приписи щодо усунення порушень, які, за висновком відповідача, призвели до надміру отриманих коштів від НСЗУ.

У пункті 1 вимоги відповідач зазначив, що за договором НСЗУ №1738-E123-P000 від 03.02.2023, додаток №53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах», КП «Хмельницька міська лікарня» не відповідало окремим вимогам до спеціалістів та обладнання, у зв`язку з чим, на думку відповідача, надміру отримало від НСЗУ 6 050 792,25 грн.

У зв`язку з цим відповідач зобов`язав позивача повернути зазначену суму на рахунок НСЗУ.

У пункті 2 вимоги відповідач зазначив, що за договором НСЗУ №0856-E122-P000 від 06.02.2022, додатки 26 і 27 щодо медичної реабілітації, КП «Хмельницька міська лікарня» не відповідало окремим вимогам до кадрового складу та матеріально-технічного забезпечення, у зв`язку з чим, за висновком відповідача, надміру отримало 2 575 160,00 грн, з яких 1 125 280,00 грн - за пакетом 26, 1 449 880,00 грн - за пакетом 27.

У пункті 3 вимоги відповідач зазначив, що за договором НСЗУ №0918-E125-P000 від 06.02.2025, пакет «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах», позивач у березні–червні 2025 року провів 26 операцій з ендопротезування, у яких вартість ендопротезів покривалася фізичними особами, у зв`язку з чим, на думку відповідача, НСЗУ надміру сплатила позивачу 589 080,31 грн.

Відповідач запропонував повернути зазначену суму або звернутися до НСЗУ для коригування чи перерахунку оплати.

У вимозі встановлено строк інформування відповідача про вжиті заходи до 19.12.2025, зазначено про обов`язковість законних вимог органу державного фінансового контролю, можливість звернення органу державного фінансового контролю до суду в інтересах держави та право позивача на оскарження вимоги.

Між НСЗУ та КП «Хмельницька міська лікарня» були укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, зокрема: договір №0856-E122-P000 від 06.02.2022; договір №1738-E123-P000 від 03.02.2023; договір №0918-E125-P000 від 06.02.2025.

У матеріалах справи наявні (у вигляді копій): договори з НСЗУ, додатки до них, умови закупівлі та спеціальні умови надання медичних послуг, звіти про обсяг наданих медичних послуг, платіжні інструкції НСЗУ, акт ревізії, заперечення позивача до акта ревізії, висновки відповідача щодо заперечень, оскаржувана вимога, листи НСЗУ, медична документація пацієнтів, документи щодо обладнання реабілітаційного відділення та інші письмові докази.

Щодо 2022 року з матеріалів справи вбачається, що у справі наявні звіти та платіжні документи НСЗУ за договором №0856-E122-P000, а також медична документація пацієнтів, яка відображає перебування у відділенні медичної реабілітації, діагнози, проведення фізичної терапії, ерготерапії, логопедичних втручань або рекомендацій, застосування реабілітаційних шкал і надання рекомендацій після виписки.

Щодо 2023 року з матеріалів справи вбачається, що у матеріалах справи наявна медична документація пацієнтів відділення медичної реабілітації, яка відображає фактичне надання реабілітаційної допомоги, а також документи щодо отримання обладнання для реабілітаційного відділення, зокрема у вигляді благодійної допомоги за договором благодійної допомоги та видатковими накладними червня–серпня 2023 року.

Щодо 2025 року з матеріалів справи вбачається, що у справі наявні звіти за березень, квітень, травень і червень 2025 року та платіжні інструкції НСЗУ за договором №0918-E125-P000, а також медична документація щодо проведення операцій з ендопротезування, виписки, описи операцій, імплантаційні документи, заяви та інформовані згоди пацієнтів.

З наявних у матеріалах справи документів убачається, що спір між сторонами виник не щодо самого факту укладення договорів з НСЗУ чи прийняття відповідачем вимоги, а щодо правомірності висновку відповідача про те, що встановлені ним невідповідності умовам договорів та умовам закупівлі є достатньою підставою для покладення на позивача обов`язку повернути або скоригувати оплату НСЗУ на загальну суму 9 215 032,56 грн.

Позивач вважає висновки акту помилковими, а вимогу щодо усунення виявлених порушень №132204-14/2490-2025 від 19.11.2025 неправомірною, тому звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога відповідача адресована безпосередньо КП «Хмельницька міська лікарня», містить конкретні приписи щодо повернення або коригування значних сум коштів, встановлює строк повідомлення про вжиті заходи та містить застереження про обов`язковість законних вимог органу державного фінансового контролю.

За таких обставин, вона має ознаки індивідуального акта, спрямованого на конкретного адресата, та такого, що впливає на його права, обов`язки й майнові інтереси, а тому підлягає розгляду адміністративним судом.

Крім того, у цій справі суд не вирішує питання примусового стягнення коштів з позивача та не підміняє собою суд, який міг би розглядати позов про стягнення шкоди чи безпідставно отриманих коштів.

Предметом розгляду у цій справі є питання, чи відповідає оскаржувана вимога відповідача №132204-14/2490-2025 від 19.11.2025 критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Також, суд першої інстанції зазначив, що КП «Хмельницька міська лікарня» як комунальне підприємство, яке отримувало кошти за договорами з НСЗУ, може бути об`єктом заходу державного фінансового контролю в межах, визначених Законом №2939-XII.

Орган державного фінансового контролю має право перевіряти законність отримання та використання коштів, достовірність бухгалтерського обліку і фінансової звітності, а також ставити питання про усунення виявлених порушень.

Проте, у цій справі ключовим є не питання загальної компетенції відповідача, а питання правомірності конкретного владного припису про повернення або коригування коштів НСЗУ в загальному розмірі 9 215 032,56 грн.

Щодо суті спору, суд першої інстанції зазначив, що фактичне надання медичних послуг саме по собі не звільняє надавача від обов`язку відповідати умовам закупівлі, спеціальним умовам договору, вимогам до кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Водночас, саме по собі встановлення невідповідності окремим умовам закупівлі не доводить автоматично правомірність повернення всієї оплати за відповідним пакетом без належного обґрунтування фактичного і правового зв`язку між порушенням, обсягом оплати та способом усунення порушення.

Прийняття звітів і здійснення оплати НСЗУ також не спростовує можливості перевірки відповідності надавача умовам закупівлі.

Проте така обставина має значення для оцінки того, чи належно відповідач обґрунтував висновок про безпідставність отримання всієї оплати за договорами, стороною яких відповідач не є.

При цьому, відсутність у матеріалах справи окремого рішення або вимоги НСЗУ про повернення саме спірних сум не позбавляє відповідача повноважень здійснювати державний фінансовий контроль, однак підтверджує необхідність особливо ретельного обґрунтування відповідачем висновку про безпідставність отримання оплати за договорами про медичне обслуговування населення.

Із приводу договору НСЗУ 2023 року і суми 6 050 792,25 грн., суд першої інстанції зазначив наступне.

Перший блок оскаржуваної вимоги стосується договору НСЗУ №1738-E123-P000 від 03.02.2023 та пакета «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах».

Відповідач обґрунтовує вимогу про повернення 6 050 792,25 грн тим, що позивач не відповідав кадровим вимогам і вимогам до обладнання за додатком №53 до договору.

Умови закупівлі та специфікації є складовою договірних відносин між НСЗУ та надавачем медичних послуг, а тому надавач медичних послуг повинен відповідати встановленим вимогам щодо організації надання послуг.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваної вимоги та акта ревізії вбачається, що відповідач, встановивши, на його думку, невідповідність окремим кадровим і матеріально-технічним вимогам, фактично ототожнив цю обставину з безпідставністю отримання всієї суми оплати за відповідним пакетом.

Такий підхід відповідача суд вважає недостатньо обґрунтованим з таких підстав.

Матеріали справи містять значний масив медичної документації за 2023 рік, яка відображає перебування пацієнтів у відділенні медичної реабілітації, проведення реабілітаційних заходів, застосування реабілітаційних шкал, формування реабілітаційних цілей і надання рекомендацій після виписки.

Тому відповідач не довів, що реабілітаційні послуги у 2023 році позивачем фактично не надавалися.

Матеріали справи також містять документи щодо надходження позивачеві обладнання для реабілітаційного відділення, зокрема у вигляді благодійної допомоги.

Так, відповідач посилається на відсутність належного бухгалтерського оформлення або введення в експлуатацію окремих позицій у певні дати.

Однак з таких обставин саме по собі не випливає фактична відсутність обладнання у відділенні або ненадання медичних послуг.

Суд першої інстанції погодився, що порушення бухгалтерського обліку або несвоєчасне оформлення первинних документів може бути предметом реагування органу державного фінансового контролю.

Водночас, у цій справі відповідач не довів, що такі порушення є достатньою правовою підставою для повернення позивачем всієї суми оплати за пакетом реабілітаційної допомоги.

Відповідач також не обґрунтував методику визначення саме суми 6 050 792,25 грн як такої, що підлягає поверненню позивачем.

При цьому, вимога не містить належного розмежування між можливими порушеннями організаційного, кадрового чи облікового характеру та висновком про повну безпідставність отримання коштів позивачем.

Суд першої інстанції не заперечує, що невідповідність умовам закупівлі, якщо вона належно встановлена, може мати правові наслідки для надавача медичних послуг.

Проте такі наслідки мають бути визначені відповідно до закону та договору, з дотриманням належної процедури, обґрунтованої методики та принципу пропорційності.

У цій справі відповідач не довів, що встановлені ним зауваження створювали обов`язок позивача повернути всю суму оплати за пакетом №53.

Щодо договору НСЗУ 2022 року і суми 2 575 160,00 грн (договір НСЗУ №0856-E122-P000 від 06.02.2022 і пакети 26 та 27 з медичної реабілітації), суд першої інстанції зазначив, що відповідач вказує, що у 2022 році позивач не відповідав вимогам до спеціалістів і обладнання, а тому отримав кошти від НСЗУ надміру.

Суд першої інстанції взяв до уваги, що 2022 рік охоплює період дії воєнного стану, а правове регулювання фінансування медичних послуг у цей час мало особливості.

Тому оцінка правомірності оплати за договорами НСЗУ 2022 року має здійснюватися з урахуванням нормативного регулювання, чинного саме у 2022 році, а не шляхом механічного перенесення подальших підходів або формальних вимог без урахування особливостей відповідного періоду.

Так, матеріали справи містять медичну документацію пацієнтів за 2022 рік, у якій відображено перебування у відділенні медичної реабілітації, діагнози, проведення фізичної терапії, ерготерапії, логопедичних втручань або рекомендацій, застосування реабілітаційних шкал, позитивну динаміку та рекомендації після виписки.

Отже, відповідач не довів, що послуги за пакетами 26 і 27 позивачем фактично не надавалися.

Водночас, суд першої інстанції врахував, що наявність фактично наданих медичних послуг сама по собі не звільняє надавача від обов`язку відповідати умовам закупівлі.

Проте відповідач, покладаючи на позивача обов`язок повернути всю суму оплати за відповідними пакетами, повинен був довести не лише невідповідність певним умовам, а й правовий зв`язок між цією невідповідністю та обов`язком повернути саме 2 575 160,00 грн.

Такий зв`язок відповідач належним чином не обґрунтував.

Матеріали справи не містять доказів того, що НСЗУ за результатами власного моніторингу, перевірки звітів або реалізації договірних механізмів визнала спірні послуги такими, що не підлягають оплаті, або прийняла рішення чи вимогу про повернення саме 2 575 160,00 грн.

Встановлення відповідачем окремих невідповідностей кадровим чи матеріально-технічним вимогам не звільняє його від обов`язку довести, що саме ці невідповідності призвели до безпідставного отримання всієї спірної суми, а також що визначений ним спосіб усунення порушення - повернення коштів НСЗУ - відповідає закону, договору та принципу пропорційності.

Суд першої інстанції вважає, що за обставин цієї справи відповідач фактично ототожнив можливу невідповідність умовам закупівлі з ненаданням медичних послуг і безпідставним отриманням коштів. Однак така тотожність не підтверджена матеріалами справи.

Щодо договору НСЗУ 2025 року, ендопротезування і суми 589 080,31 грн (договір НСЗУ №0918-E125-P000 від 06.02.2025 та пакета «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» у частині операцій з ендопротезування), суд першої інстанції зазначив, що відповідач зазначає, що у березні–червні 2025 року позивач провів операції з ендопротезування, у яких вартість ендопротезів була покрита фізичними особами, а тому НСЗУ не мала оплачувати відповідні випадки за програмою медичних гарантій.

Суд першої інстанції встановив, що у матеріалах справи наявні медичні документи щодо проведення операцій ендопротезування, виписки з медичних карт, описи операцій, імплантаційні документи, інформовані згоди та заяви пацієнтів.

З цих документів вбачається, що пацієнтам пропонувалося стати на чергу для ендопротезування з використанням ендопротеза за державною програмою, однак окремі пацієнти обирали інший протез або виробника самостійно та погоджувалися на оперативне втручання із застосуванням такого виробу.

Суд першої інстанції зазначив, що операція з ендопротезування має комплексний характер і включає як медичну послугу у вигляді хірургічного втручання, так і використання медичного виробу - ендопротеза.

Сам по собі факт самостійного придбання пацієнтом медичного виробу не є безумовним доказом того, що медична послуга як така не була надана, що вона була оплачена пацієнтом або що НСЗУ безпідставно оплатила весь відповідний пролікований випадок.

Відповідач не довів, що пацієнти оплачували саме медичну послугу, яка підлягала оплаті за програмою медичних гарантій.

Відповідач також не встановив і не довів, що у спірних випадках пацієнти сплачували саме за хірургічне втручання, перебування у стаціонарі, роботу медичного персоналу або інші складові медичної послуги, які були оплачені НСЗУ.

Також відповідач не навів розрахунку, з якого вбачається, яка саме частина тарифу НСЗУ у спірних випадках припадала на медичний виріб - ендопротез, придбаний пацієнтом самостійно, та чому саме 589 080,31 грн є сумою надмірної оплати.

Сам факт придбання пацієнтом медичного виробу не дозволяє без додаткового розрахунку визначити, яка саме частина оплати НСЗУ є надмірною, якщо медична послуга у вигляді хірургічного втручання фактично надана та відображена у медичній документації.

За таких обставин, відповідач не довів, що сам факт придбання пацієнтами ендопротезів за власні кошти свідчить про безпідставне отримання позивачем 589 080,31 грн за договором з НСЗУ.

Крім того, пункт вимоги в цій частині сформульований альтернативно: позивачу запропоновано або повернути кошти, або звернутися до НСЗУ для коригування чи перерахунку оплати.

Такий спосіб формулювання, на думку суду першої інстанції, свідчить про відсутність достатньої юридичної визначеності припису відповідача, оскільки відповідач фактично не визначив остаточного способу усунення порушення та механізму реалізації цього припису.

Щодо обґрунтованості, пропорційності та юридичної визначеності оскаржуваної вимоги відповідача, суд першої інстанції зазначив, що у цій справі оскаржувана вимога не відповідає зазначеним критеріям, оскільки ґрунтується на недостатньо обґрунтованому зв`язку між встановленими відповідачем зауваженнями та обраним способом усунення порушення.

Висновок про можливість перевірки правильності обчислення збитків у спорі про їх стягнення не позбавляє адміністративний суд у цій справі обов`язку оцінити, чи є оскаржувана вимога як індивідуальний акт належно обґрунтованою, юридично визначеною та пропорційною.

За результатами такої перевірки суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваної вимоги.

Отже, за результатами розгляду цієї справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області №132204-14/2490-2025 від 19.11.2025 прийнята без належного обґрунтування фактичного і правового зв`язку між встановленими порушеннями і визначеними до повернення чи коригування сумами.

Відповідач не довів, що виявлені ним кадрові, матеріально-технічні чи облікові зауваження створювали обов`язок позивача повернути або скоригувати всю оплату за відповідними пакетами медичних послуг.

Відповідач також не довів ненадання медичних послуг, нецільового використання коштів, не обґрунтував наявності фінансових втрат бюджету, НСЗУ або пацієнтів саме у визначеному ним розмірі, а також не навів належної методики визначення кожної зі спірних сум.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення невідповідності окремим умовам закупівлі саме по собі не звільняло відповідача від обов`язку обґрунтувати, чому такі невідповідності зумовлюють саме повернення або коригування всієї визначеної у вимозі суми оплати.

За таких обставин, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню повністю.

Колегія суддів, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

За приписами ч.2 ст.2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю, зокрема через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550.

Згідно з п. 45 Порядку № 550, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Відповідно до п. 46 Порядку № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

В першу чергу, колегія суддів зазначає, що п.50 Порядку № 550 передбачає, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 2939-XII орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Тобто, вимога контролюючого органу (в межах даного спору) є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.

За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що «конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі № 818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

У постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Отже, з метою дотримання завдань і основних засад адміністративного судочинства необхідно об`єктивно перевірити обґрунтованість доводів позивача щодо дотримання органом фінансового контролю законності при прийнятті спірної вимоги, а також обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо того, чи породжує спірна вимога права і обов`язки позивача.

Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року та від 08 травня 2018 року у справах №822/2087/17 та № 826/3350/17 відповідно зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

Отже, рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з чим кореспондується пункт 50 Порядку № 550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Аналогічні висновки вказав Верховний Суд у постановах від 12 травня 2022 року у справі №620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі № 820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі №826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі №420/6808/19, від 09 березня 2023 року у справі № 500/2489/21, від 06 липня 2023 року у справі №1740/2398/18.

Отже, вимоги, є індивідуально-правовим актом, а відтак породжують права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, а тому підлягають оскарженню.

Щодо суті вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 410 затверджено Порядок укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Дія Порядку № 410 поширюється на укладення, зміну та припинення договору між НСЗУ та закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності або фізичними особами - підприємцями, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Згідно з п.10 Порядку № 410 НСЗУ розміщує на офіційному веб-сайті оголошення, в якому зазначаються:

1) умови закупівлі за договором та специфікації і у разі потреби адреса, за якою повинні надаватися медичні послуги;

2) інформація, що повинна бути зазначена у заяві про укладення договору (далі - заява) та внесена до системи, перелік та форма документів, які повинні бути додані до заяви, зокрема ті, що передбачені пунктом 14 цього Порядку (далі - пропозиція);

3) строк і спосіб подання пропозицій та строк їх розгляду НСЗУ;

4) залучення інших суб`єктів господарювання до надання частини медичних послуг за договором.

До оголошення додається проект додатка до договору щодо спеціальних умов надання відповідних видів медичних послуг або груп (пакетів) медичних послуг.

Відповідно до п.11,12 Порядку № 410 суб`єкт господарювання, який бажає укласти договір з НСЗУ на визначених в оголошенні умовах, до подання пропозиції повинен забезпечити внесення до системи актуальної інформації про:

1) суб`єкта господарювання, місця надання ним медичних послуг та медичне обладнання, зазначене в оголошенні;

2) суб`єктів господарювання, які будуть залучені до виконання договору;

3) уповноважених осіб та медичних працівників, які будуть залучені до укладення або виконання договору.

Суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити отримання уповноваженими особами та медичними працівниками, які будуть залучені до укладення або виконання договору, кваліфікованого електронного підпису, що повинен містити інформацію про суб`єкта господарювання (далі - електронний підпис).

У разі коли після подання пропозиції інформація, зазначена в пункті 11 цього Порядку, змінюється, суб`єкт господарювання повинен в той же день внести відповідні зміни до системи.

Згідно з п.13 Порядку № 410 суб`єкт господарювання, який бажає укласти договір з НСЗУ на визначених в оголошенні умовах, подає до НСЗУ пропозицію та інформацію, визначену в пункті 11 цього Порядку (з урахуванням її оновлення відповідно до пункту 12 цього Порядку).

Відповідно п.16 Порядку № 410 подаючи пропозицію/звернення, суб`єкт господарювання підтверджує достовірність наданої інформації, що відповідає умовам закупівлі, та може надавати медичні послуги згідно із специфікацією. В окремих випадках, визначених в оголошенні, дозволяється подання пропозиції із зобов`язанням виконати умови закупівлі протягом визначеного строку.

Згідно з п.20 Порядку № 410 у разі невідповідності умовам, зазначеним в оголошенні, або наявності в пропозиції недостовірної чи неповної інформації НСЗУ протягом трьох робочих днів від дати встановлення такої невідповідності або виявлення недостовірної чи неповної інформації надсилає відповідному суб`єкту господарювання повідомлення про необхідність виправлення помилки або подання необхідної інформації та документів (далі - повідомлення про виправлення помилок). Суб`єкт господарювання повинен усунути недоліки та подати необхідну інформацію і документи до граничного строку подання пропозицій, визначеного в оголошенні. Якщо повідомлення про виправлення помилок надіслано після граничної дати подання пропозицій, суб`єкт господарювання має право подати оновлену пропозицію протягом двох робочих днів з дня надіслання НСЗУ повідомлення про виправлення помилок.

Пропозиції з виправленими помилками та будь-яка додаткова інформація чи документи, подані після закінчення зазначеного в цьому пункті строку, не розглядаються.

В свою чергу, як передбачено вимогами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров`я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі визначено Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я України» від 3 грудня 2020 року № 1053-IX.

Згідно з ст.11 Закону № 1053-IX реабілітаційний заклад, відділення, підрозділ - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що надає реабілітаційну допомогу на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, що передбачає право здійснення реабілітації у сфері охорони здоров`я.

До реабілітаційних закладів належать:

1) реабілітаційні лікарні та реабілітаційні центри незалежно від форми власності, які надають реабілітаційну допомогу в післягострому та довготривалому реабілітаційних періодах;

2) амбулаторні реабілітаційні заклади незалежно від форми власності, які надають реабілітаційну допомогу в післягострому та довготривалому реабілітаційних періодах;

3) центри психологічної реабілітації та/або травматерапії;

4) протезно-ортопедичні підприємства незалежно від підпорядкування і форми власності;

5) заклади комплексної реабілітації, включаючи заклади медико-психологічної реабілітації.

Реабілітаційні заклади, що діють в організаційно-правовій формі установи, можуть бути реорганізовані, у тому числі шляхом перетворення, за рішенням власника або уповноваженого органу управління.

До реабілітаційних відділень, підрозділів належать:

1) палати гострої реабілітації у лікарнях різного профілю, багатопрофільних лікарнях інтенсивного лікування системи охорони здоров`я незалежно від форми власності;

2) стаціонарні відділення післягострої та довготривалої реабілітації у лікарнях різного профілю системи охорони здоров`я незалежно від форми власності;

3) амбулаторні відділення післягострої та довготривалої реабілітації у лікарнях різного профілю системи охорони здоров`я незалежно від форми власності;

4) стаціонарні відділення післягострої та довготривалої реабілітації, створені на базі санаторно-курортних установ незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності.

Завдання, зміст і вимоги до організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я (далі - реабілітаційна допомога) особам з обмеженнями повсякденного функціонування, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю (далі - особи, які потребують реабілітації) визначено Порядком № 1168.

Відповідно до п.3 Порядку № 1168 амбулаторний реабілітаційний заклад - юридична особа незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, структурний або відокремлений підрозділ такої юридичної особи, який є закладом охорони здоров`я та надає реабілітаційну допомогу в амбулаторних умовах на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, що передбачає право здійснення реабілітації у сфері охорони здоров`я за однією або кількома з професій фахівців з реабілітації: фізична та реабілітаційна медицина, фізична терапія, ерготерапія, терапія мови та мовлення тощо протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів.

Згідно з п.1 Типового положення, реабілітаційне відділення, підрозділ (далі - відділення) є структурним підрозділом закладу охорони здоров`я, закладу освіти або санаторно-курортного закладу незалежно від форми власності та організаційно-правової форми (далі - заклад), що надає реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я (далі - реабілітаційна допомога) особам з обмеженнями повсякденного функціонування, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю (далі - особи, які потребують реабілітації) протягом усіх реабілітаційних періодів на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, що передбачає право здійснення реабілітації у сфері охорони здоров`я.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Положення № 1101 від 27.12.2017 саме НСЗУ укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення, проводить моніторинг виконання умов договорів, забезпечує функціонування електронної системи охорони здоров`я, аналізує звітність надавачів медичних послуг (п.4 Положення).

Отже, колегія суддів вважає, що у разі невідповідності умовам закупівлі позивач не був би законтрактований за відповідним пакетом послуг, а у разі невідповідності виявленій в процесі виконання договору - НСЗУ в односторонньому порядку здійснив зміни, оскільки як перед підписанням Договору так і в процесі його виконання позивач постійно проходить перевірку відповідності таким умовам з боку НСЗУ. Проте, НСЗУ прийняло звіти і здійснило оплати, тобто фактично визнало спірні послуги.

Крім того, колегія суддів зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 № 157 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. №410 і від 29 грудня 2021 р. №1440» внесені наступні зміни: 1. Доповнити пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. №410 абзацом такого змісту: "для надавачів медичних послуг, які розташовані на території, на якій введено воєнний стан, особливості розрахунку фактичної вартості медичних послуг за всіма пакетами медичних послуг, передбаченими програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, на місяць визначаються відповідно до зазначеної програми, а положення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій щодо внесення інформації до електронної системи охорони здоров`я та звітування не застосовуються.". 2. Доповнити пункт 7 Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2022 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. №1440 абзацом такого змісту:

"Для надавачів медичних послуг, які розташовані на території, на якій введено воєнний стан, запланована та фактична вартість медичних послуг за всіма пакетами медичних послуг, передбаченими розділом II цього Порядку, на місяць розраховується як 1/12 від загальної орієнтовної ціни договору, починаючи з місяця введення воєнного стану. Положення розділу II цього Порядку щодо розрахунку фактичної вартості медичних послуг для всіх пакетів медичних послуг не застосовуються.".

З огляду на зазначені зміни обсяг фінансування НСЗУ з моменту початку військової агресії не залежав від обсягу наданих послуг, а звітування за договором не застосовувалось, що не було враховано відповідачем при ревізії.

Щодо доводів відповідача в цій частині, а саме, що договір №0856-Е122-Р000 укладений 06.02.2022, а воєнний стан в Україні введений із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, колегія суддів зауважує, що НСЗУ фактично визнав, станом на 06.02.2022, про відповідність позивача умовам. В свою чергу, в даному аспекті слід враховувати також факт, що хоча й договір укладений на початку лютого 2022 року, фактично його основна реалізації підпала на період воєнного стану в Україні.

Крім того, колегія суддів зауважує, що в даному аспекті, сам відповідач вказує не лише про період станом на 06.02.2022, а й за у весь період 2022 року.

Також, в аспекті договору НСЗУ №0856-E122-P000 від 06.02.2022 і пакетів 26 та 27 з медичної реабілітації, договору НСЗУ №1738-E123-P000 від 03.02.2023 і пакета «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах», наявних в матеріалах справи документів та доводів сторін, відповідачем не доведено, що позивачем відповідні послуги не надавались, особливо з урахуванням обставин викладених судом вище. Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, в даному аспекті не можна покладати всю вину на позивача (навіть у разі її наявності), оскільки фактично певні послуги громадянам надавались і відсутність розмежування, обрахунку і врахування наданих послуг (з урахуванням, що така документація була наявна у відповідача), повернення повної суми є фактично помилковим висновком.

Отже, в частині п.1, 2 вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області №132204-14/2490-2025 від 19.11.2025 «Про вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх протиправності та належності підстав для скасування.

Щодо п.3 вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області №132204-14/2490-2025 від 19.11.2025 «Про вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства», колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд першої інстанції та не заперечують сторони, дане питання стосується договору НСЗУ №0918-E125-P000 від 06.02.2025 та пакета «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» у частині операцій з ендопротезування.

Відповідно до підпункту 20 пункту 8.1 - «Умови закупівлі медичних послуг, які надаються згідно з цим додатком» Спеціальних умов надання медичних послуг (Додаток 2.3 до Договору №0918-Е125-Р000) однією з вимог до організації надання послуги є здійснення закупівлі лікарських засобів, визначених Національним переліком основних лікарських засобів, медичних виробів та витратних матеріалів, необхідних для надання медичної допомоги відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я.

Підпунктом 10 пункту 8.2 Специфікації медичних послуг, які надаються згідно з Додатком 2.3 до Договору №0918-Е125-Р000 передбачено забезпечення лікарськими засобами, постачання яких здійснюється шляхом централізованих закупівель МОЗ України, за рахунок інших програм центрального та місцевого бюджетів, а також лікарськими засобами, визначеними Національним переліком основних лікарських засобів, необхідними медичними виробами та витратними матеріалами відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я та медикотехнологічних документів.

Разом з цим, згідно з Технічним регламентом щодо медичних виробів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 753, медичний виріб - будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти

В свою чергу, ендопротези належать до виробів медичного призначення (медичних виробів). Згідно з нормами законодавства, це імплантати, які використовуються для заміни зруйнованих суглобів, лікування важких травм або захворювань опорно-рухового апарату.

Разом з цим, як вірно вказав відповідач, НСЗУ не оплачує та не враховує під час розрахунку глобальної ставки, зазначеної у главі 3 розділу II цього Порядку, медичні послуги, що віднесені до діагностично-споріднених груп I03, I04, I05, I31, I32, I33, закладам охорони здоров`я, що відсутні в переліку закладів охорони здоров`я, які надають послуги з безоплатного ендопротезування суглобів, затвердженому наказом МОЗ (Порядок реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2025 році затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2024 р. № 1503).

Також, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.12.2024 №2180 (введений в дію 28.02.2025) затверджено Порядок функціонування електронної системи забезпечення формування та ведення електронної черги з безоплатного ендопротезування пацієнтів, відповідно до вимог пункту 4 розділу 1, пунктів 5,6,7 розділу VII якого, залежно від джерела походження, ендопротези поділяються на такі види:

1) ендопротези, придбані за кошти державного бюджету;

2) ендопротези, придбані за кошти місцевих бюджетів;

3) ендопротези, придбані закладами охорони здоров`я для надання платних послуг, згідно з Переліком випадків, за яких заклади охорони здоров`я державної та комунальної форми власності можуть надавати послуги з медичного обслуговування населення за плату від юридичних і фізичних осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2024 №781.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось сторонами, згідно звітів про обсяг наданих медичних послуг за пролікований випадок/медичну послугу операції з протезування суглобів проводились позивачем в межах програми медичних гарантій за пакетом №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах».

Відповідно звітів про обсяг наданих медичних послуг за пролікований випадок/медичну послугу та даних інформаційно-аналітичного відділу за період з січня по червень 2025 року КП «Хмельницька міська лікарня» проведено 43 операції з ендопротезування суглобів (за діагностично-спорідненими групами I03, I04, I05, I31, I32, I33) вартість яких склала 983 595,39 грн, які оплачені НСЗУ в повному обсязі.

Відповідно даних бухгалтерського обліку, протягом першого півріччя 2025 року (до 26.06.2025) ендопротези в централізованому порядку (чи іншим шляхом) позивачем не отримувались та відповідно по обліку не оприбутковувались.

Згідно накладної від 26.06.2025 №25 КП «Хмельницька міська лікарня» безкоштовно отримано від обласної бази спеціального медичного постачання ендопротези в кількості 30 штук на суму 252657,90 грн шляхом централізованого постачання за рахунок коштів державного бюджету на підставі наказу Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації від 10.06.2025 №96/Адм.

Зазначені медичні вироби оприбутковані по бухгалтерському обліку позивача в червні 2025 року, що відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 2012 «Сировина й матеріали» за 1 півріччя 2025 року.

Матеріали справи не містять надавання послуг з ендопротезування на платній основі.

В свою чергу, у відповідності до договору у разі виявлення невідповідностей між даними звіту про медичні послуги та інформацією, що міститься в електронній системі охорони здоров`я, фінансовій чи статистичній звітності або медичній документації, НСЗУ має право подати надавачу заперечення до звіту про медичні послуги. У такому випадку надавач зобов`язаний усунути невідповідності та подати уточнений звіт. НСЗУ зобов`язується оплачувати лише ті медичні послуги, які включені до звіту про медичні послуги, щодо якого замовник не подав заперечень. Оплата здійснюється на підставі звіту про медичні послуги, підписаного обома сторонами.

Проте, НСЗУ не подала заперечень до звітів про медичні послуги, підписала такі звіти та здійснила оплату, свідчить про прийняття замовником наданих медичних послуг як таких, що відповідають умовам договору та підлягають оплаті за програмою медичних гарантій.

Тобто, якщо позивач порушив умови договору або надав медичні послуги з порушенням вимог програми медичних гарантій, НСЗУ як сторона договору та замовник медичних послуг мала б передбачений договором механізм реагування: подати заперечення до звіту, вимагати подання уточненого звіту та не здійснювати оплату таких послуг.

Отже, НСЗУ таких заперечень не подала, звіти були прийняті та оплачені, відсутні підстави вважати, що лікарня безпідставно отримала кошти за надані медичні послуги.

Також, колегія суддів зазначає, що п.10 Порядку №1503 передбачає, що надавачі медичних послуг зобов`язані забезпечити наявність та застосування під час надання пацієнтам медичних послуг, що підлягають оплаті НСЗУ, обладнання, всіх медичних виробів, витратних матеріалів і лікарських засобів, необхідних для надання таких послуг, відповідно до галузевих стандартів і медико-технологічних документів у сфері охорони здоров`я, специфікацій та умов закупівлі.

Надавачі медичних послуг зобов`язані забезпечити за умови наявності технічних можливостей, які забезпечує НСЗУ, та за згодою пацієнта надання йому додаткових послуг, пов`язаних із наданням медичних послуг та виписуванням електронного рецепта (надсилання повідомлень через засоби мобільного зв`язку, на адресу електронної пошти).

Разом з тим, наведена норма не містить прямої заборони на проведення оперативного втручання з використанням ендопротеза, придбаного пацієнтом за власні кошти або придбаного за кошти інших фізичних чи юридичних осіб. Обов`язок надавача забезпечити наявність необхідних медичних виробів не є тотожним забороні використовувати медичний виріб, наданий пацієнтом. Крім того, Порядок №1503 не передбачає, що використання такого ендопротеза саме по собі є порушенням договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

З урахуванням вказаного, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, що за період з 01.03.2025 по 30.06.2025 відповідно даних інформаційно-аналітичного відділу, звітів про обсяг наданих медичних послуг за пролікований випадок/медичну послугу КП «Хмельницька міська лікарня» проведено 26 операцій з ендопротезування на суму 589 080,31 грн, для проведення яких ендопротези придбавались коштом пацієнтів (в тому числі: за діагностично - спорідненими групами 103 - 14, 104 - 3, 105 - 1,131- 1 та 13.3 - 7 втручань).

Також, в межах даного питання колегія суддів враховує, що у листі від 16.10.2025 №46693/5-14-25 НСЗУ повідомила, що «...зобов`язання щодо безоплатного забезпечення пацієнтів медичними виробами при наданні їм медичної допомоги за програмою медичних гарантій безпосередньо передбачено Специфікацією, яка викладена в Додатку № 2.3 до Договору. Вказане зобов`язання відображено, в договорах про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій щодо попередніх звітних років. Послуги, які входять до гарантованого пакету медичної допомоги, передбаченого програмою медичних гарантій, не передбачають можливості співоплати для таких послуг з боку пацієнта (як неповне покриття вартості). При цьому вартість ендопротезу є найбільш вартісною складовою медичної послуги. Відтак, послуги, в яких забезпечення ендопротезами здійснено за рахунок пацієнтів є такими, що не покриваються програмою медичних гарантій».

У листі від 12.05.2026 №16/26221/2-26 Міністерство охорони здоров`я України наголосило, що «...у разі коли під час надання медичної допомоги з ендопротезування медичний виріб фактично був придбаний пацієнтом або іншою фізичною чи юридичною особою поза передбаченим законодавством механізмом надходження такого виробу до закладу охорони здоров`я та без його відображення в бухгалтерському обліку закладу, правові підстави розглядати такий випадок як такий, що підлягає оплаті НСЗУ в межах програми медичних гарантів, відсутні.».

Разом з цим, фактично в даному випадку НСЗУ суперечить саме собі, оскільки відповідні звіти позивача вони прийняли без заперечень, а фактично вказують про іншу процедуру в даному випадку.

Також, колегія суддів в даному випадку враховує норми законодавства, а не листи певних органів.

Отже, в частині п.3 вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області №132204-14/2490-2025 від 19.11.2025 «Про вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності та належності підстав для скасування.

Щодо доводів в частині декількох способів усунення вказаного порушення, колегія суддів зазначає, що дане питання є дискрецією відповідача та фактично у разі погодження саме з НСЗУ (юридичного вирішення питання) часткової оплати вказаних послуг, можливе врегулювання суми відшкодування зайво отриманих коштів.

Тому, в даному питанні відповідач фактично діяв з урахуванням пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, надавши позивачу не один варіант усунення порушення.

З урахуванням вказаного, колегія суддів не вбачає в даному питанні порушення вимог ч.2 ст.2 КАС України з боку відповідача.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.