Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №Н/240/25264/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № Н/240/25264/25

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

11 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року заяву військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Змінено рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №240/25264/25, виклавши абзаци другий та третій його резолютивної частини в такій редакції:

"Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29.01.2020, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 23.03.2022 по 19.05.2023 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 23.03.2022 по 19.05.2023 сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, Законом України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум."

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи за їх участю, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, 04.12.2025 Житомирського окружного адміністративного суду, розглянувши справу №240/25264/25 , вирішив:

"Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29.01.2020, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 23.03.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 11.08.2025 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 23.03.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 11.08.2025 сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, Законом України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити."

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду із заявою про перегляд судового рішення від 04.12.2025 у справі № 240/25264/25 за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог з 18.06.2025 по 11.08.2025 та ухвалити в цій частині нове судове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 18.06.2025 по 11.08.2025 сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, проведення їх виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому в заяві зазначає, що підставою для звернення до суду є пункт третій частини другої статті 361 КАС України - скасування 16.07.2026 Верховним Судом рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи заявника, щодо наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та скасування є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною другою цієї статті підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Згідно з ч.4 ст.361 КАС України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

У постановах від 07.05.2020 у справі № 826/7677/17, від 29.07.2020 у справі №814/733/15, від 30.07.2020 у справі № 814/1130/15, від 18.02.2021 у справі № 814/1794/15, від 02.11.2022 у справі №140/6115/21, від 16.11.2023 у справі № 140/2341/19, від 14.12.2023 у справі № 600/1865/21-а Верховний Суд висловлював правову позицію про те, що для визначених п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України нововиявлених обставин характерним є їх виникнення після ухвалення судового рішення, в основу якого було покладено інше судове рішення, яке існувало на час розгляду справи і про яке було відомо суду і всім учасникам судового процесу. У цьому випадку нововиявленою є обставина, яка полягає у подальшому скасуванні такого преюдиційного судового рішення. Під час вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18 зазначила, що вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акту, не посилаючись прямо на нього.

Отже, при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі, передбачене п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України, було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у зв`язку із скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, відповідає закріпленому у статті 129 Конституції України такому принципу судочинства як обов`язковість судового рішення та має на меті також гарантування такої складової верховенства права як юридична визначеність (неможливість існування двох взаємовиключних судових рішень).

Водночас, в рішенні суду про перегляд якого просить відповідач за нововиявленими обставинами, суд не спирався як на єдині висновки для задоволення позову на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі №320/29450/24.

Так, Житомирський окружний адміністративний суд в рішенні від 04.12.2025 по справі №240/25264/25 зробив самостійні висновки, надав оцінку доводам сторін, зокрема, суд також врахував, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти. Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення та додаткових виплат виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Вирішуючи спір у справі №240/25264/25, суд виходив насамперед із положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими встановлювалися розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також з установлених у справі обставин щодо порядку обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення.

Висновки рішення суду у справі №320/29450/24 також взято до уваги, але вони не є виключними підставами для задоволення позову у справі №240/25264/25.

Разом з тим саме по собі посилання в судовому рішенні на інше судове рішення не свідчить про те, що останнє стало підставою для його ухвалення у розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.

Для застосування зазначеної норми скасоване судове рішення повинно мати такий зв`язок із рішенням, що переглядається, за якого встановлені ним обставини або правові наслідки були покладені в основу вирішення спору та мали визначальне значення для результату його розгляду.

Судовими рішеннями у справі №320/29450/24 вирішувався спір щодо правомірності пункту 2 Постанови № 481. Водночас у межах цієї справи не вирішувалося питання щодо прав та обов`язків сторін, не встановлювалися обставини проходження позивачем військової служби, нарахування та виплати йому грошового забезпечення, а також не вирішувалося питання щодо наявності у Військової частини НОМЕР_1 обов`язку здійснити відповідний перерахунок.

Фактично доводи заявника ґрунтуються на тому, що після ухвалення рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.12.2026 Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 надав іншу правову оцінку правомірності пункту 2 Постанови №481 та повноваженням КМУ щодо встановлення розрахункової величини для визначення розмірів грошового забезпечення.

Однак інша правова оцінка відповідного нормативного регулювання, сформована судом касаційної інстанції після ухвалення судового рішення, не змінює характеру спірних правовідносин та не свідчить про скасування судового рішення, яке мало преюдиційне значення і стало підставою для ухвалення рішення у справі №240/25264/25.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не призначений для усунення розбіжностей у правозастосуванні, які виникли внаслідок формування в подальшому іншої судової практики, та не може використовуватися як спосіб повторного перегляду остаточного судового рішення з мотивів іншого тлумачення чи застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного вище та з огляду на обставини, на які посилається відповідач у поданій заяві, колегія суддів вказує, що вказані заявником обставини не можна віднести до нововиявлених, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 361 КАС України.

Наведені заявником доводи по суті спрямовані на перегляд правової оцінки спірних правовідносин з урахуванням правового висновку Верховного Суду, сформованого після ухвалення рішення у цій справі, що не відповідає правовій природі інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Отже, підстави для задоволення заяви військової частини НОМЕР_1 про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №240/25264/25 за нововиявленими обставинами відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі № 240/25264/25 за нововиявленими обставинами, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М.

Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.