Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №320/41008/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/41008/24 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

за участі:

секретар с/з Костюк О.В.

пр-ка позивача Іванченко Д.К.

пр-к відповідача Вовкотруб Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНПРОДЖЕКТСИСТЕМС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНПРОДЖЕКТСИСТЕМС» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.11.2023 №0743060701.

В обґрунтування позовних вимог вказується про протиправність висновків Акта перевірки, на підставі яких контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2022 рік на суму 1862773,00 грн у зв`язку з тим, що фотогальванічна електростанція «Пиляї», яка належить ТОВ «Грінпроджектсистемс», обліковується на балансі підприємства не цілісним об`єктом нерухомого майна, а частинами, як окремими об`єктами основних засобів, віднесених до третьої групи основних засобів «Будинки, споруди» та четвертої групи «Машини та обладнання» з різними строками корисного використання (експлуатації).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги дублюють заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. На думку апелянта, оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відповідному акті перевірки.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року продовжено строк розгляду на розумний та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 червня 2026 року.

10 червня 2026 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 24 червня 2026 року.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

24 червня 2026 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 09 вересня 2026 року.

07 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» зареєстровано додаткові пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНПРОДЖЕКТСИСТЕМС», до яких додано перелік технічної документації на пристрій PVCIS.2500/10, виготовлений ТОВ "Укртехінвентаризація" технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, характеристику виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, плани виробничого будинку щодо будівель літер А, Б, В, Г, а також експлікації приміщень виробничого будинку щодо будівель літер А, Б, В, Г.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, пункту 2 частини першої статті 13 розділу IV, статті 25 розділу VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, внесеними Законом України від 30.06.2023 №3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», на підставі наказу від 27.09.2023 №4688-п проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Грінпроджектсистемс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.02.2018 по 31.12.2022, валютного за період з 21.02.2018 по 31.12.2022, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 21.02.2018 по 31.12.2022 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

Копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 27.09.2023 №4688-п надіслано 27.09.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який ТОВ «Грінпроджектсистемс» отримано 03.10.2023.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 06.11.2023 №71711/Ж5/26-15-07-01-03/41953867, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «Грінпроджектсистемс»:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.3.1, підпункту 138.3.2, підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138, пункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПК України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зі змінами і доповненнями, в результатів чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2022 рік у сумі 1 862 773,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 06.11.2023 №71711/Ж5/26-15-07-01-03/41953867 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2023 №0743060701 про завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 862 773,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2023 №0743060701, позивачем на адресу Державної податкової служби України подано скаргу від 12.02.2023 №12/12/23, за результатами розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 08.02.2024 №3249/6/99-00-06-01-01-06 скаргу ТОВ «Грінпроджектсистемс» залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 27.11.2023 №0743060701 без змін.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України)

Згідно із п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, п.п. 138.3.2, 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Підпунктом 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України встановлено мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) та визначено, що мінімально допустимі строки корисного використання: для групи 3 «будівлі» - 20 років, «споруди» - 15 років, для групи 4 «машини та обладнання» - 5 років.

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290.

Пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби визначено наступні поняття: амортизація систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації); основні засоби матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік); об`єкт основних засобів це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

Пунктами 7 та 8 вказаного Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку визначено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів. Первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»). Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).

Підпунктами 5.1.3 та 5.1.4 підпункту 5.1 пункту 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509) встановлено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 5.1.4. Машини та обладнання.

Відповідно до п.п. 1.3 та 1.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 1.3 Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 1.4 Машини та обладнання.

Згідно із п. 23 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 встановлено, що амортизацією є систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання.

Згідно із п. 4 П(С)БО 7 основні засоби це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою їх використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року (або операційного циклу, якщо він довший за 1 рік).

Пунктом 7 П(С)БО 7 визначено, що одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Відповідно до абз. 9 п. 3 П(С)БО 7 об`єкт основних засобів це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

Аналізуючи наведене, слід зробити висновок, що підприємства мають право поділу об`єкта основних засобів, який складається з частин і кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Крім того, платник податку має враховувати термін корисного використання об`єкта, який би не впливав на викривлення інформації про основні засоби у фінансовій звітності.

Колегія суддів зауважує, що аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 21.12.2022 у справі №640/13827/20, від 10.02.2023 у справі №560/853/20 та від 09.07.2025 у справі №300/2904/24.

Таким чином, з огляду на вищевикладені норми П(С)ПО 7 вбачається, що підприємства мають право поділу об`єкта основних засобів, який складається з частин і кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Окрім того, платник податку має враховувати термін корисного використання об`єкта, який би не впливав на викривлення інформації про основні засоби у фінансовій звітності.

Водночас, згідно із пунктом 4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, одиницею обліку основних засобів є окремий об`єкт. Окремим об`єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об`єктом основних засобів.

Пунктом 7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів передбачено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами, зокрема:

1. Основні засоби.

1.1. Земельні ділянки.

1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов`язані з будівництвом.

1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої.

1.4. Машини та обладнання.

1.5. Транспортні засоби.

1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі), тощо.

Відповідно до пункту 8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об`єкту присвоюється інвентарний номер. Якщо частина (компонент) основних засобів визнана підприємством окремим об`єктом основних засобів, то їй також присвоюється інвентарний номер. Інвентарний номер закріплюється за об`єктом основних засобів на весь час його знаходження на даному підприємстві. інвентарні номери об`єктів основних засобів, що вибули, не присвоюються іншим об`єктам основних засобів, які надійшли на підприємство, протягом періоду, який забезпечує виключення ідентифікування нових об`єктів з тими, що вибули (наприклад, протягом строків зберігання документів). Орендовані об`єкти основних засобів можуть залишатися з інвентарним номером орендодавця (якщо таких інвентарних номерів орендарем не присвоєно об`єктам основних засобів).

Дані про кожний інвентарний об`єкт основних засобів заносяться до інвентарної картки або іншого регістру аналітичного обліку основних засобів. Інвентарні картки реєструються в опису інвентарних карток обліку основних засобів. інвентарні картки в картотеці бухгалтерії розташовуються за групами основних засобів з виділенням окремої групи таких об`єктів, що тимчасово не експлуатуються (капітальний ремонт, реконструкція та інше поліпшення і консервація об`єктів) (пункт 9 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів).

Пунктами 24 та 25 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку визначено, що при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори. Строк корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об`єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Згідно із пунктом 26 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 встановлено, що амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів, зокрема, прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об`єкта основних засобів. Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).

Відповідно до пунктів 29 і 30 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об`єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об`єкта основних засобів. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу), зокрема, для групи 3 «будівлі» - 20 років, «споруди» - 15 років; для групи 4 «машини та обладнання» - 5 років.

Водночас, якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори.

Як встановлено судом першої інстанції й підтверджується доказами, що є в матеріалах справи, Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРІНПРОДЖЕКТСИСТЕМС» нараховано та віднесено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) амортизації частин, з яких складається основний засіб фотогальванічну станцію «Пиляї» за період з 21.02.2018 по 31.12.2022 на загальну суму 21 351 690,00 грн, у т.ч. за 2020 у сумі 4 375 477,75 грн, за 2021 у сумі 8 488 105,68 грн, за 2022 у сумі 8 488 105,68 грн, що відображено у оборотно-сальдових відомостях по рахунку 131 за 2020 (початок використання ОС) 2022 роки.

На думку відповідача, позивачем завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в частині амортизаційних відрахувань на суму 1 862 773,00 грн, ураховуючи те, що фотогальванічна електростанція «Пиляї», яка належить позивачу, обліковується на балансі підприємства на цілісним об`єктом нерухомого майна, а частинами як окремими об`єктами основних засобів, віднесених до третьої групи основних засобів «Будинки, споруди» та четвертої групи «Машини та обладнання» з різними строками корисного використання (експлуатації).

Як убачається з Акта про результати документальної планової виїзної перевірки від 06.11.2023 №71711/Ж5/26-15-07-01-03/41953867, у перевіряємому періоді ТОВ «Грінпроджектсистемс» побудувало та ввело в експлуатацію фотогальванічну електростанцію «Пиляї», на якій генерувало електроенергію та в подальшому реалізувало її ДП «Гарантований Покупець», код 43068454, по зеленому тарифу.

Факт введення експлуатацію об`єкта - фотогальванічна електростанція «Пиляї» ТОВ «Грінпроджектсистемс» підтверджується наступними первинними документами:

- Декларація Департаменту державної архітектурно будівельної інспекції у Хмельницькій області від 29.10.2019 №ХМ 141193020998 «Про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1)», у пункті 1 якої «Інформація про об`єкт» зазначено «Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція «Пиляї», за межами с. Пиляї, Ленковецької сільської територіальної громади, Шепетівського району Хмельницької області». Код об`єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000-2302.4. «Споруди підприємств електроенергетики. Електростанції на нетрадиційних джерелах енергії».

- Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.02.2020 №201192784: комплекс будівель та споруд: фотогальванічна електростанція «Пиляї», як окремі частини об`єкта нерухомого майна (літера А,Б,В,Г).

Відповідно до наказу директора ТОВ «Грінпроджектсистемс» А.А. Чеховського від 18.10.2019 №1-ВЕ «Про введення в експлуатацію основних засобів» фотогальванічна електростанція «Пиляї» обліковується на балансі підприємства не цілісним об`єктом нерухомого майна, а частинами, як окремими об`єктами основних засобів, віднесених до третьої групи основних засобів «Будинки, споруди» та четвертої групи «Машини та обладнання» з різними строками корисного використання експлуатації.

На підставі вказаного наказу складено Акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за типовою формою №ОЗ-1 щодо прийняття в експлуатацію об`єктів ФЕС «Пиляї». Згідно з вказаними Актами проведено огляд кожного окремого об`єкта основних засобів, що приймається в експлуатацію.

Згідно з наказом директора ТОВ «Грінпроджектсистемс» А.А. Чеховського від 18.10.2019 №1-ВЕ-С встановлено строки експлуатації по основним засобам:

- адміністративно-побутова будівля (Літера А) (інвентарний номер 1), строк екслуатації - 240; будівля охорони (інвентарний номер 2), строк експлуатації 240;

- комплектна трансформаторна підстанція КТПБ-інверторна PVCIS.2500/10 (Літера Г); сходи (г); сходи (г1) (інвентарний номер 3.1), строк експлуатації 120;

- обладнання КТП-інверторна PVCIS.2500/10кВа; АСКОЕ (інвентарний номер 3.2.), строк екслуатації 120;

- комплектна трансформаторна підстанція КТПБ-інверторна PVCIS/2500кВа (Літера В); сходи (в); cходи (в1) (інвентарний номер 4.1), строк експлуатації 240;

- обладнання КТП-інверторна PVCIS/2500/10кВа; АСКОЕ (інвентарний номер 4.2), строк експлуатації 120;

- огорожа Літера №1 (інвентарний номер 6), строк експлуатації - 180;

- ворота Літера №2 (інвентарний номер 7), строк експлуатації - 180;

- ворота Літера №3 (інвентарний номер 8), строк експлуатації - 180;

- проїзди (благоустрій) №І (інвентарний номер 9), строк експлуатації - 180;

- КТП ВП (літера №ІІ) (інвентарний номер 10), строк експлуатації - 180;

- опорні металоконструкції блоків фотогальванічних панелей (4452 шт) (інвентарний номер 11), строк експлуатації - 180;

- ящики з`єднань на 15 приєднань (4 шт) (інвентарний номер 12), строк експлуатації - 120;

- ящики з`єднань на 15 приєднань (36 шт) (інвентарний номер 13), строк експлуатації - 120;

- сонячні модулі (панелі) monocrystalline PERC RSM72-6-365М (17 808 шт) (інвентарний номер 14), строк експлуатації 180.

Таким чином, фотогальванічну електростанцію «Пиляї» позивачем обліковано частинами, як окремими об`єктами основних засобів, віднесеними до третьої групи основних засобів «Будівлі, споруди» та четвертої групи «Машини та обладнання» з різними строками корисного використання (експлуатації).

Для встановлення обставин класифікації основних засобів як частин об`єкту фотогальванічної електростанції та проведення відповідного розподілу по групах, позивачем до суду надано документи та матеріали, що стосуються інвентаризації основних засобів, які перелічені в Акті перевірки.

Пункт 23 П(С)БО 7 визначає, що строк корисного використання об`єкта встановлюється підприємством при зарахуванні цього об`єкта на баланс.

На виконання вказаної норми позивачем видані накази про введення в експлуатацію об`єктів основних засобів і визначення строків їх корисного використання, а саме: наказ від 18.10.2019 №1-ВЕ; наказ від 18.10.2019 №1-ВЕ-С.

Цими наказами основні засоби введено в експлуатацію окремими частинами та присвоєно кожній частині основних засобів інвентарні номери.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до документів щодо бухгалтерського обліку, Декларації Департаменту державної архітектурно будівельної інспекції у Хмельницькій області від 29.10.2019 №ХМ 141193020998, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.02.2020 №201192784, вказані вище засоби є окремими основними засобами, із різним строком корисного використання і обліковуються як основні засоби четвертої групи для цілей амортизації «Машини та обладнання».

Крім того, досліджуючи питання можливості віднесення об`єкта енергетики до цілісного нерухомого майна, колегія суддів враховує нормативно-правовий акт, який встановлює порядок організації та ведення обліку у сфері теплопостачання, а саме Порядок (правила) організації та ведення обліку за ліцензованими видами діяльності суб`єктами господарювання у сфері теплопостачання, затверджені постановою НКРЕКП від 10.10.2017 року №1223.

У бухгалтерському та податковому обліку існують різні критерії визнання основних засобів.

Окремий податковий облік основних засобів зобов`язані вести лише ті платники, які коригують фінрезультат на податкові різниці.

Одиницею обліку є об`єкт основних засобів (п. 7 НП(С)БО 7).

Під об`єктом основних засобів розуміють:

- закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

- конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

- відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, у результаті чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу лише у складі комплексу, а не відокремлено;

- інший актив, що відповідає визначенню ОЗ, або частина активу, яку контролює підприємство (п. 4 НП(С)БО 7).

З аналізу норм права вбачається, що якщо один об`єкт основних засобів складається із частин, що мають різний строк корисного використання, кожну частину можна визнати в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

Згідно з актом перевірки, контролюючий орган в обґрунтування доводів щодо необхідності віднесення сонячних електростанцій до цілісного об`єкту нерухомого майна, що використовується в господарській діяльності платника податку для виробництва електроенергії, посилається на ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель і споруд», однак відповідно до державного класифікатора, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, даний документ є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.1998 №971 «Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року» та не пов`язаний з бухгалтерським та податковим обліком основних засобів та їх амортизацією.

Закон України «Про альтернативні джерела енергії» визначає, що об`єкти альтернативної енергетики енергогенеруюче та інше обладнання, що виробляє енергію за рахунок використання альтернативних джерел енергії, частка яких становить не менш як 50 відсотків від встановленої потужності всіх задіяних на об`єкті джерел енергії.

Відповідно до п. 2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1467 при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких технологічних вимог, зокрема, засоби провадження господарської діяльності мають належати здобувачу ліцензії (ліцензіату) на праві власності та/або господарського відання, та/або користування, та/або перебувати у концесії, лізингу.

Окрім того, відповідно до Ліцензійних умов до заяви про отримання ліцензії здобувачем ліцензії додаються документи згідно з переліком. Одним з таких документів є відомість про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії.

При оформленні зазначеного документа необхідно зазначати найменування та тип всього енергогенеруючого обладнання та їх заводський та інвентарний номери. Дана обставина є свідченням того, що поділ енергогенеруючого обладнання на окремі об`єкти є прямою вимогою Ліцензійних умов.

За результатами аналізу матеріалів справи та наведених норм права колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що об`єкт альтернативної енергетики відповідно до наведених вище норм є сукупністю засобів (інструментів), до складу яких входить енергогенеруюче та інше обладнання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі міжнародні стандарти) прийняті Радою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.

За приписами частин другої та третьої статті 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнські підприємства груп, у складі яких є підприємства, що становлять суспільний інтерес, материнські підприємства великої групи, які не належать до категорії великих підприємств, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.

Підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Також, у відповідності до абзацу 2 частини п`ятої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регламентовано, що підприємство самостійно, зокрема, визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

У свою чергу, враховуючи вказане, судом було встановлено, що Наказом 10.04.2019 №1 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства» позивачем визначено принципи і методи відображення в бухгалтерському обілку окремих активів і господарських операцій, відповідно до яких концептуальною основою загального подання інформації є Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО). Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі П(С)БО 7), основним засобом визнається актив, якщо очікуваний термін його корисного використання (експлуатації), встановлений наказом по підприємству, є більшим одного ороку (або операційного циклу, якщо він більше року), а вартісна оцінка якого дорівнює сумі, що перевищує 6 000 грн. без урахування ПДВ. Якщо законодавчо буде змінено вартісний критерій віднесення об`єктів до складу основних засобів, приймати автоматично такі зміни без внесення змін до наказу про облікову політику.

Згідно розділу 4 Наказу «Нарахування амортизації основних засобів та МНМА», при нарахуванні амортизації основних засобів застосовується прямолінійний метод амортизації. Строк корисного використання та ліквідаційна вартість установлюється і затверджується наказом по підприємству, встановлених Комісією, за результатами місяця, в якому такий необоротний актив введений в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків амортизації основних засобів та інших необоротних активів відповідно до ст. 138.3.3. ПКУ. Амортизація нараховується з моменту, коли актив може бути використаний за призначенням. Використання за призначенням основних засобів, які належать до групи Комплексу будівель та споруд ФЕС, визначається з моменту початку генерації електроенергії згідно з технічними та бухгалтерськими первинними документами.

Згідно розділу V Наказу нарахування амортизації здійснюється згідно з методами, обраними даною обліковою політикою з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів та нематеріальних активів, встановлених чинним податковим законодавством. У випадку придбання одного об`єкта основних засобів, що складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин визнається в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

Згідно наказу №1-ВЕ-С від 18.10.2019 «Про встановлення строків експлуатації», основним засобам встановлено строки експлуатації, а, саме, - для 3 групи 240 та 180 місяців, 4 групи 120 місяців. Встановлення вказаних строків здійснено у відповідності до облікової політики підприємства.

Таким чином, Товариством було проведено класифікацію основних засобів, що є частинами об`єкту фотогальванічної електростанції, проведено їх розподіл по групах основних засобів із встановленням мінімальних строків корисного використання, визначених нормами податкового законодавства, що цілком відповідає положенням Національного стандарту П(С)БО 7.

Отже, використання для нарахування амортизації строків корисного використання (експлуатації) зазначених об`єктів основних засобів, встановлених в бухгалтерському обліку позивача, для 4 групи основних засобів, відповідає вимогам пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 10 вересня 2026 року)