Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №620/1701/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1701/26 Суддя першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 та просить наступне.

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 при обчисленні в період з 12.01.2022 року по 31.07.2022 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру мого посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести мені перерахунок грошового забезпечення та здійснити доплату за період з 12.01.2022 року по 31.07.2022 року включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік обчислені із розмірів посадового окладу на місяць та окладу за військовим званням на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого законом на 1 січня календарного року на: 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу на місяць та окладу за військовим званням на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти та з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати мені індексації грошового забезпечення за період з 12.01.2022 року по 31.07.2022 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати й виплатити мені щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4085,33 грн. щомісячно за період з 12.01.2022 року по 31.07.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця проведення індексації.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що у період з 12.01.2022 по 31.07.2025 вона проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , водночас у проміжок часу з 12.01.2022 по 31.07.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому, у вказаний період часу, з 12.01.2022 по 31.07.2022 отримував грошове забезпечення у розмірі меншому, з огляду на обчислення відповідачем посадового окладу та відповідно складових грошового забезпечення без рахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2022).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначила, що висновки суду про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не порушено її права на належне грошове забезпечення є необґрунтованими. Зокрема, позивач наголосила на тому, що пунктом 8 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю. При цьому, посилалася на правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 27 лютого 2025 року (справа №280/10791/23).

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач стверджував про те, що обов`язок щодо нарахування військовослужбовцю грошового забезпечення, в тому числі у випадку перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині, покладені на командира військової частини, у штаті якої військовослужбовець проходить військову службу. Грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби. Кошти на здійснення відповідних виплат надаються розпорядником на підставі відповідних наказів, заявок, кошторисів, розрахунків тощо, що надаються військовою частиною, яка перебуває на фінансовому забезпеченні такого розпорядника коштів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду справи.

Згідно частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач проходила військову службу у спірний період у військовій частині НОМЕР_1 , яка входила до складу військової частини НОМЕР_2 , тобто видача наказів щодо зарахування та виключення військовослужбовців зі списків особового складу належить до компетенції командира військової частини.

Згідно телеграми ТВО помічника командувача Сухопутних військ Збройних сил України - начальника фінансово-економічного управління № 166/14/1/733 від 23.03.2018 військова частина НОМЕР_2 , НОМЕР_1 зараховані на фінансове забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Втім, відповідно до розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.07.2022 №248/3356 з 1 серпня 2022 року в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_1 виключені з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 та зараховані на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_6 з 01.08.2022.

Грошове забезпечення, індексація грошового забезпечення військовослужбовцям виплачується щомісяця у поточному місяці за минулий (зазвичай до 20 числа) в межах коштів, передбачених кошторисом, тобто в серпні з 01.08.2022 (місяць в якому виключено з фінансового забезпечення) в/ч НОМЕР_2 нараховувала та виплачувала грошове забезпечення підлеглим військовослужбовця за липень місяць (07.2022).

Позивач звернулася до відповідача із заявою стосовно перерахунку її грошового забезпечення та з урахуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період 12.01.2022 по 30.06.2022.

Листом від 13.02.2026 № 5/278 Оф ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовив у перерахунку такого, з огляду на ту обставину, що рішень уряду щодо визначення розміру розрахункових складових, що приймають участь у визначенні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб в період з 21.02.2018 по 12.05.2023 не приймалося. Також, відповідач зазначив, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, в період з 01.03.2018 по 19.05.2023 є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а починаючи з 20.05.2023 цей розмір визначено на рівні 1762 гривні.

Відповідач зазначив, що грошове забезпечення заявниці в період з 12.01.2022 по 30.06.2022 (за період знаходження на фінансовому забезпеченні) нараховувалось та виплачувалось ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до норм діючого законодавства та перерахунку не підлягають.

Додатково, що стосується нарахування щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення, то з відповідач зазначив, за період з 12.01.2022 по 30.06.2022 індексація грошового забезпечення заявниці нараховувалася.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо обчислення грошового забезпечення позивача у період з 12.01.2022 до 31.07.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 та не проведення індексації грошового забезпечення, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на ІНФОРМАЦІЯ_7 , за наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, було покладено лише обов`язок з виплати позивачу нарахованих коштів військовими частинами НОМЕР_3 , ( НОМЕР_2 ), що виключає можливість стверджувати про вчинення ІНФОРМАЦІЯ_7 протиправних дій чи бездіяльності, щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, у меншому за встановлений законодавством розмірі. Отже, суд першої інстанції виснував, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не встановлював ті чи інші види виплат, зокрема посадовий оклад, оклад за військове звання та інші додаткові види виплат позивачу, а відтак не порушував права позивача на належне грошове забезпечення.

Колегія суддів погоджується із означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Статтею 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами пункту 3 розділу І Порядку № 260 обумовлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно із пунктом 8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 року № 1282-ХІІ визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Приписами ч.2 ст.5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Як встановлено п.6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджені наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (далі Правила № 280).

Зазначені Правила №280 діють з урахуванням внесених змін та доповнень зокрема у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 № 104 ( чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Правил № 280 ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

За визначенням, наведеним в пункті 1.2 розділу І Правил № 280, фінансове забезпечення система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог законодавства, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.

За приписами пункту 1.3 Правил № 280 розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:

Міністр оборони України головний розпорядник;

командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів другого рівня);

командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (для - розпорядники коштів третього рівня).

Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:

головний розпорядник через Департамент фінансів Міністерства оборони України;

розпорядники коштів другого рівня через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту;

розпорядники коштів третього рівня через фінансові органи військових частин.

Згідно з пунктом 1.4 розділу І Правил № 280 забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) (далі служби забезпечення) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.

Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.

До основних завдань фінансового забезпечення військової частини, з-поміж іншого, належить своєчасна та повна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам та інших передбачених законодавством виплат.

Забезпечувальний фінансовий орган стосовно військових частин, які зараховані на його фінансове забезпечення, серед іншого, зобов`язаний надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 1.5 розділу І Правил № 280 установлено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Начальник фінансового органу військової частини розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини розпорядника коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Пунктом 4.3 Правил № 280 передбачено, що виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).

Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.

Згідно з пунктом 1.12 Правил № 280 основними завданнями фінансово-економічних підрозділів органів військового управління, які не є розпорядниками бюджетних коштів та мають у своєму підпорядкуванні військові частини є, зокрема, здійснення контролю за своєчасною виплатою грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам у підпорядкованих військових частинах.

Предметом спору у цій справі є правомірність ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 12.01.2022 по 31.07.2022, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 та індексації грошового забезпечення.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач проходила військову службу у спірний період (з 12.01.2022 по 31.07.2022) у військовій частині НОМЕР_1 , яка входила до складу військової частини НОМЕР_2 .

Згідно телеграми ТВО помічника командувача Сухопутних військ Збройних сил України - начальника фінансово-економічного управління № 166/14/1/733 від 23.03.2018 військова частина НОМЕР_2 , НОМЕР_1 зараховані на фінансове забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Розпорядженням Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.07.2022 №248/3356 з 1 серпня 2022 року в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_1 виключені з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 та зараховані на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_6 з 01.08.2022.

Колегія суддів зазначає, що у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини - розпорядника коштів третього рівня, грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю таким розпорядником коштів на підставі документів, передбачених пунктом 3 Порядку №260, які подаються командиром військової частини документів, до штату якої зарахований військовослужбовець і в якій він перебуває у списках особового складу.

Натомість військовою частиною - розпорядником коштів третього рівня на підставі належним чином оформлених і спільно підписаних розрахунково-платіжних документів забезпечується фінансування та фактична виплата грошового забезпечення і інших передбачених законом виплат.

Таким чином, у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини, саме на військову частину, до штату якої зарахований військовослужбовець та у списках особового складу якої він перебуває, покладається обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2026 року у справі № 420/28894/24.

Повертаючись до обставин справи, колегія суддів зауважує, що саме на військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) покладався обов`язок щодо організації оформлення та подання до ІНФОРМАЦІЯ_1 , документів, необхідних для належного нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за період з 12 січня 2022 року по 31 липня 2022 року.

Отже суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, було покладено лише обов`язок з виплати позивачу нарахованих коштів військовими частинами НОМЕР_3 , ( НОМЕР_2 ), що виключає протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, у меншому за встановлений законодавством розмірі.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 здійснюється виключно ІНФОРМАЦІЯ_8 ґрунтується на неправильному застосуванні наведених норм матеріального права.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності.

Положення ст.48 КАС України передбачають, що суд першої інстанції, встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, а у випадку його незгоди - залучає як другого відповідача, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності.

При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 24.09.2019 року по справі № 344/19007/18, відповідно до яких заміна неналежного відповідача або залучення до справи співвідповідача може проводитися виключно судом першої інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача як другого відповідача справа має розглядатися спочатку.

Частиною 7 ст.48 КАС України визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Тобто на стадії апеляційного перегляду суд позбавлений можливості залучити належного відповідача у справі.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні позовних вимог до неналежного відповідача слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі № 162/445/16-а від 02.09.2020 року.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 813/791/17, від 19.04.2022 у справі № №400/3989/19.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін