Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №400/2304/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2304/25

Перша інстанція: суддя Бульба Н.О.,

повний текст судового рішення

складено 22.07.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 у справі №400/2304/25 щодо повернення заяви, поданої в порядку приписів ст.383 КАС України

У С Т А Н О В И В:

03.07.2026 ОСОБА_1 , в порядку приписів ст.383 КАС України, до Миколаївського окружного адміністративного суду скеровано заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Мотивуючи таке звернення позивач вказує про невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі №420/2304/25.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 у справі №400/2304/25 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 09.12.2025 повернуто заявнику разом з доданими до неї матеріалами.

Приймаючи таку ухвалу окружний адміністративний суд вказав, що ОСОБА_1 не дотримано приписів ч.4 ст.383 КАС України щодо строку подання заяви.

Не погодившись із вищевказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на невідповідність висновків окружного адміністративного суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин справи, позивачем викладено прохання скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що 24.06.2026 в його особистий кабінет на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23.06.2026 №25393-23276/Л-02/8-1400/26, у якому зазначено про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі №400/2304/25. До такого листа додано перерахунок пенсії по інвалідності з 01.04.2026. Після чого, у визначений процесуальним законом десятиденний строк (03.07.2026), ОСОБА_1 до суду першої інстанції скеровано заяву в порядку приписів ст.383 КАС України.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства, судом апеляційної інстанції установлено таке.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію, призначену відповідно до приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 19.04.2016 позивачу встановлено статус особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.

01.05.2016 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.

Згідно із розрахунком пенсії від 25.10.2024 позивачу з 01.05.2016 встановлено підвищення як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни відповідно до Закону № 3551 у розмірі 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі 452 грн та щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття як особі з інвалідністю II групи в розмірі 50 грн.

Також, на виконання рішення до пенсії ОСОБА_1 встановлено збільшення основного розміру пенсії на 25 відсотків, як особі з інвалідністю внаслідок війни, згідно з пунктом 1 постанови Кабінету міністрів України №1381, та обмежено пенсію максимальним розміром.

Уважаючи свої права порушеними ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі №400/2304/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо проведення ОСОБА_1 з 01.05.2016 перерахунку та виплати пенсії відповідно до вимог у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2020 №12/4024 з обмеженням максимального розміру пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести з 01.05.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2020 №12/4024 без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку пенсії, з врахуванням збільшення основного розміру пенсії на 25 відсотків, підвищення пенсії в розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 50 гривень як особі з інвалідністю внаслідок війни» відмовлено.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі №400/2304/25 набрало законної сили.

На виконання такого судового акту Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який ОСОБА_1 пред`явлено до примусового виконання.

Постановою державного виконавця від 12.02.2026 ВП №80237426 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/2304/25, а постановою від 23.03.2026 ВП №80237426 – виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу закінчено.

У подальшому, ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Миколаївській області скеровано заяву від 09.06.2026, у якій зазначено, що органом Пенсійного фонду на виконання рішення суду в справі №400/2304/25 не проводиться перерахунок пенсії з 01.05.2016, а також не надається копія рішення (розпорядження) про перерахунок та виплату пенсії з 01.05.2016.

23.06.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області надано відповідь (лист №25393-23276/Л-02/8-1400/26), якою позивача повідомлено про проведення спірного перерахунку пенсії. До такого листа органом Пенсійного фонду додано перерахунок пенсії та розрахунок на доплату.

Уважаючи, що в спірній ситуації його права порушенні позивач, в порядку приписів ст.383 КАС України, звернувся до суду з досліджуваною заявою.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні вимоги до форми та змісту заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду встановлені ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно із ч. ч. 4 та 5 ст. 383 КАС України, заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

Отже, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.

Таким чином, заяву зазначену у частині першій статті 383 КАС України, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2021 у справі № 9901/226/19 вказала:

« 17. Передбачений частиною четвертою статті 383 КАС України строк, упродовж якого особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, є спеціальним строком звернення до адміністративного суду, який від загального строку відрізняється лише своєю тривалістю (є коротшим) і обумовлюється специфікою відповідних відносин, у яких визначеності (ясності) у спірних правовідносинах потрібно досягнути якомога швидше.

Законодавчі підходи до визначення початку відліку строку звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на стадії виконання судового рішення, не відрізняються від загальних чи спеціальних для окремих особливих видів правовідносин. Як відомо, початок відліку строку визначається взаємозамінно або від дня, коли особа (1) дізналася або (2) повинна була дізнатися про порушення свого права. При визначенні початку строку звернення береться до уваги, коли особа насправді дізналася про наявність відповідного порушення, чи мала вона реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше або, що дія, рішення чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на певний день мали ознаки, за якими можна визначити їхню протиправність.

На стадії виконання судового рішення визначати день відліку строку на подання заяви з підстави, передбаченої частиною першою статті 383 КАС України, потрібно з урахуванням своєрідності відносин, які виникли з приводу протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень на цій стадії, яка зазвичай має (може) проявлятися у формі ухвалення/видання певних протиправних рішень, дій чи бездіяльності. Це стадія, на якій судове рішення, що набуло законної сили і є обов`язковим до виконання, має бути таки виконаним, бо в протилежному випадку не буде досягнуто мети правосуддя. На цій стадії особа-позивач (або стягувач) вправі сподіватися, що відповідач (можливо, не щиро, проти власного бажання та волі), не буде опиратися виконанню судового рішення, а, навпаки, виконає його, тож позивач вправі очікувати, що судове рішення буде обов`язково виконане (реалізоване) і порушені права, які були захищені судом, будуть відновлені.

Однак це не означає, що в такій проєкції відносин стягувач може займати пасивну, винятково очікувальну позицію й безвідносно до поведінки відповідача чекати на позитивний для нього результат. Навпаки, на цій стадії для визначення початку відліку строку оскарження протиправної бездіяльності, дій чи рішення суб`єкта владних повноважень потрібно брати до уваги поведінку стягувача та встановлені законом заходи, до яких останній має вдатися, аби виконати рішення суду. Якщо суб`єкт владних повноважень не виконує судове рішення й чинить це протиправно, то особа-позивач, якщо не відмовився (а далі наполягає) від захисту свого порушеного права, вправі домагатися виконання судового рішення засобами примусу, які встановлені законом.

Власне установлений частиною четвертою статті 383 КАС України десятиденний строк звернення особою-позивачем з відповідною заявою передбачає, що така особа має право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності на стадії виконання судового рішення упродовж цього відтинку, щойно дізнається або не могла не дізнатися, що суб`єкт владних повноважень діє відносно неї протиправно (видає не ті рішення або не видає відповідних рішень, займає пасивну позицію щодо виконання рішення суду, вдається до інших подібних дій).

Отже, день (явище, фактор), з якого починається перебіг строку оскарження, не є статичним, він є мінливим, ситуативним, динамічним, залежить від конкретних умов виконання судового рішення, послідовності та ролі дій суб`єктів виконавчого провадження.

Видається правильним, що визначення цього дня має провадитися не стільки від якоїсь певної разової зовнішньої події, скільки від сукупності факторів, приміром таких, що залежать від ролі, характеру та ступеня участі як стягувача, так і боржника. Власне зі співвідношення змісту дій суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, з одного боку, і дієвого ставлення стягувача до таких дій, з другого, можна визначити правову природу цих дій, час, з якого вони виникли й упродовж якого вони тривають, а звідси визначити, чи знав про них позивач, і якщо реально знав (не міг не знати) і через якийсь проміжок часу звернувся за захистом від них, то тоді можна уяснити правову природу цього звернення й визначити, чи воно було вчасним або відбулося з пропуском строку.

Суд не повинен тлумачити положення частини четвертої статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов`язковості судового рішення".

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції вказав, що про порушення своїх прав позивач дізнався після закінчення виконавчого провадження ВП №80237426, тобто з 23.03.2026.

Водночас, колегія суддів уважає такий висновок окружного адміністративного суду передчасним, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу, який би вказував на дату з якої ОСОБА_1 стало відомо про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №400/2304/25.

Апеляційний адміністративний суд зазначає, що з наявних у матеріалах справи документів неможливо встановити, коли позивач дізнався про порушення своїх прав. У досліджуваній ситуації невиконання судового рішення є триваючим, тобто неможливо встановити пропуск десятиденного строку для звернення із заявою про контроль за виконанням судового рішення, встановленого частиною четвертою статті 383 КАС України.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач звертався до боржника та органу державної виконавчої служби щодо питань невиконання судового рішення.

Наведені обставини, а також дії скаржника, що свідчать про його активну позицію щодо захисту своїх прав, мали бути враховані окружним адміністративним судом при встановленні фактичних обставин справи, зокрема, для визначення моменту, коли скаржник дізнався або міг дізнатися про ймовірні порушення з боку відповідача, що є ключовим для правильного застосування частини четвертої статті 383 КАС України.

Здійснюючи перегляд в апеляційному порядку спірного питання колегією суддів враховано правові висновки Верховного Суду, які викладено в постанові від 25.06.2026 у справі № 420/2827/22.

Відтак, беручи до уваги наведе колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновку Миколаївського окружного адміністративного суду щодо повернення заяви, поданої в порядку приписів ст.383 КАС України.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність законодавчо передбачених підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на невідповідність висновків суду обставинам справи та необхідність направлення справи до суду першої інстанції для розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку приписів ст.383 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.292, 311, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 383 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 у справі №400/2304/25 щодо повернення заяви, поданої в порядку приписів ст.383 КАС України, - скасувати.

Справу №400/2304/25 направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку приписів ст.383 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький