Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №420/16744/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16744/26

Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.,

повний текст судового рішення

складено 29.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Іванівської селищної військової адміністрації Генічеського району Херсонської області, яка діє від імені Іванівської селищної ради, до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: прокурор - керівник Генічеської окружної прокуратури Херсонської області, про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Іванівська селищна військова адміністрація Генічеського району Херсонської області (далі ІСВА), яка діє від імені Іванівської селищної ради, звернулась до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – ВДВС), третя особа: прокурор - керівник Генічеської окружної прокуратури Херсонської області, та просила:

- визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця ВДВС Кліміченко Г.С. про відкриття виконавчого провадження ВП №78178175 від 23 травня 2025 року та про стягнення виконавчого збору ВП №78178175 від 23 травня 2025 року у розмірі 32000,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №420/480/25 адміністративний позов прокурора - керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави до Іванівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії було задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Іванівської селищної ради Генічеського району Херсонської області, яка полягає у невжитті заходів щодо незабезпечення проведення із встановлення меж об`єкту природно-заповідного фонду – заповідне урочище місцевого значення «Агайманське», загальною площею 25 га, розташованого на землях Іванівської селищної ради Генічеського району Херсонської області;

Зобов`язано Іванівську селищну раду Генічеського району Херсонської області вжити заходів щодо проведення робіт із встановлення меж об`єкту природно-заповідного фонду – заповідне урочище місцевого значення «Агайманське», загальною площею 25 га, розташованого на землях Іванівської селищної ради Генічеського району Херсонської області.

16.04.2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 року апеляційну скаргу ІСВА залишено без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №420/480/25 – залишено без змін.

23.05.2025 року головним державним виконавцем ВДВС Галиною Кліміченко відкрито виконавче провадження №78178175.

Того ж дня, головним державним виконавцем ВДВС Галиною Кліміченко у виконавчому провадженні №78178175 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн. з Іванівської селищної ради Генічеського району Херсонської області.

Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, позивач знаходиться на території Іванівської селищної територіальної громади Генічеського району Херсонської області, яка віднесена до переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про розповсюдження на спірні правовідносини дії абзацу 15 пункту 10-2 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1404-VIII щодо заборони вжиття заходів примусового виконання рішень на території місцезнаходження позивача, як боржника у виконавчому провадженні.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Приписами частини першої, другої статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтями 1, 5 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Так, у відповідності із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 5 статті 26 Закону України №1404-VIII установлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

25 серпня 2022 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" від 27.07.2022 року №2455-IX, а також Закон України "Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану" від 27.07.2022 року №2456-IX.

Цими Законами пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII доповнено новими абзацами. Зокрема, визначено:

"Зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Дія заборони, встановленої абзацом дванадцятим цього пункту, не поширюється на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці дванадцятому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення".

06 травня 2023 року набрав чинності новий Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану" від 11.04.2023 року №3048-IX, яким пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" викладено в новій редакції.

Положення щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, залишилися незмінними.

Отже, з 25 серпня 2022 року у період дії воєнного стану в Україні:

- зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу;

- такий перелік боржників - підприємств оборонно-промислового комплексу визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Це правило не застосовується під час виконання:

- рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом;

- рішень, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці двадцять другому пункту 10-2;

- рішень про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

Аналіз вище вказаних норм законодавства вказує, що у період дії воєнного стану в Україні не зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, боржниками за якими є, зокрема, орган управління Військової служби правопорядку у визначеній зоні діяльності.

На виконанні в органі ДВС перебуває рішення суду у справі №420/480/25, яким зобов`язано Іванівську селищну раду Генічеського району Херсонської області вжити заходів щодо проведення робіт із встановлення меж об`єкту природно-заповідного фонду – заповідне урочище місцевого значення «Агайманське», загальною площею 25 га, розташованого на землях Іванівської селищної ради Генічеського району Херсонської області.

Відтак, у даному випадку немає законодавчо передбачених підстав для зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з виконання вказаного рішення.

Водночас, Законом України від 28.07.2022 року №2468-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави", який набрав чинності 19.08.2022 року, абзац 15 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України "Про виконавче провадження" викладено у такій редакції:

«Забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.»

На відміну від абзацу 12 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено зупинення виконавчих дій, абзац 15 вказаного пункту не містить визначення кола осіб щодо яких застосовується вказана заборона (боржники - підприємства оборонно-промислового комплексу і т. д.), а також рішень, які підлягають виконанню, зокрема, рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців.

З аналізу наведених вище приписів законодавства України слідує, що норма абзацу 15 пункту 10-2 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" регулює питання виконання органом державної виконавчої служби судового рішення з огляду на територіальний критерій та можливість фактичної реалізації органами виконавчої служби покладених на них законом завдань, у тому числі у зв`язку з наявністю активних бойових дій та/або відсутністю тимчасового контролю населених пунктів

Так, згідно із частиною першою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, встановлені вказаним Законом обмеження щодо відкриття та проведення виконавчих дій на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, прийняті для захисту економіки держави та підприємств, які знаходяться в тяжкому економічному стані з причин безпосередньої близькості війни на територіях, які не є окупованими агресором.

Тобто, на переконання суду, законодавча заборона, передбачена абзацом 15 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України "Про виконавче провадження", стосується не лише місця (території) відкриття виконавчого провадження, а і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, тобто місця реєстрації (розташування) боржника.

Відкриття виконавчого провадження у відношенні боржника, місцезнаходження якого є територія, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або тимчасово окупована територія, на думку суду, фактично унеможливлює доведення державним виконавцем до відома такого боржника постанови про відкриття виконавчого провадження та інших документів виконавчого провадження, яке у свою чергу робить неможливим подальше дотримання порядку і процедури проведення заходів примусового виконання рішень суду визначених положеннями Законом України "Про виконавче провадження" і Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач знаходиться на території Іванівської селищної територіальної громади Генічеського району Херсонської області, яка віднесена до переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про розповсюдження на спірні правовідносини дії абзацу 15 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII щодо заборони вжиття заходів примусового виконання рішень на території місцезнаходження позивача, як боржника у виконавчому провадженні.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності постанови старшого державного виконавця ВДВС Кліміченко Г.С. про відкриття виконавчого провадження ВП № 78178175 від 23 травня 2025 року.

При цьому, оскільки вимога про скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 78178175 від 23 травня 2025 року є похідної від відкриття виконавчого провадження, апеляційний суд також погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо наявності підстав для визнання її протиправною та скасування.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк