Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №420/30221/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/30221/25

Суддя першої інстанції - Пекний А.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі №420/30221/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якому просила:

- визнати протиправною відмову УДАБК Одеської міської ради від 19 травня 2025 року №979 у проведенні обстеження об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. Сонячна, 2/ Сонячна, 2в;

- зобов`язати УДАБК Одеської міської ради провести обстеження (перевірку) об`єкта самочинного будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Сонячна, 2/ Сонячна, 2в, а саме будівлю під літ. «Ю» у встановленому законом порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року позовні вимоги задоволені частково. Суд:

- визнав протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо відмови у проведенні позапланової перевірки на підставі звернення (вх. №01-5/24-ОГ від 13 травня 2025 року) ОСОБА_1 про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язав Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. №01-5/24-ОГ від 13 травня 2025 рокущодо вжиття заходів, пов`язаних зі здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю та проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва за адресою АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Решту вимог залишив без задоволення.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі №420/30221/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

27 липня 2026 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року без змін.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

10 липня 2026 року недоліки усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року відкрите апеляційне провадження.

22 липня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є власником:

- 127/2400 часток житлового будинку під АДРЕСА_2 , розташованої на земельній ділянці, площею 1820 кв м, яка передана у користування – на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 15 червня 2017 року;

- 127/2400 часток житлового будинку під АДРЕСА_2 , розташованої на земельній ділянці, площею 1820 кв м, яка передана в користування - на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 13 вересня 2017 року.

08 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до керівника Одеської обласної прокуратури та керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси із заявою про вжиття заходів щодо звернення з позовом в інтересах органу місцевого самоврядування з метою знесення самочинно збудованої споруди, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та побудована ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та позначена у технічному паспорті під літ. «Ю».

Цю заяву заступником керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси передано для розгляду по суті за належністю до УДАБК Одеської міської ради та отримано відповідачем 13 травня 2025 року за вх. № 01-5/24-ОГ.

Розгляд звернення включено до порядку денного засідань комісії УДАБК Одеської міської ради щодо розгляду звернень фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на 19 травня 2025 року, про що повідомлено позивача.

19 травня 2025 року зазначеною комісією прийнято висновок №979, яким вирішено таке: «За результатом голосування («за проведення» - 0; «проти проведення» — 3; «утримались» - 0) відсутні рекомендації щодо обґрунтованості позапланової перевірки та необхідності її проведення на підставі звернення (від 13 травня 2025 року вх. №01-5/24-ОГ) фізичної особи про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, за адресою: м. Одеса, вул. Сонячна, 2/ Сонячна, 2-в».

Листом від 26 травня 2025 року №01-5/24-ОГ УДАБК Одеської міської ради повідомила позивача про те, що за результатами розгляду її звернення Комісією 19 травня 2025 року прийняте рішення, що оформлене висновком від 19 травня 2025 року №979, відповідно до якого Комісія вирішила не рекомендувати проводити позапланову перевірку за адресою: м. Одеса, вул. Сонячна, 2/Сонячна, 2-в, у зв`язку з відсутністю загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у проведенні позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт за вищевказаною адресою, проігнорувавши наведені у зверненні доводи та долучені докази, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначаються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі – Закон №3038-VI).

Статтею 3 Закону №3038-VI визначено, що відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами.

Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері містобудівної діяльності здійснюються відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону №3038-VI, зокрема, контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних здійснюються з урахуванням вимог цього Закону та Закону України «Про адміністративну процедуру».

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону №3038-VI до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Одеської міської ради від 04 грудня 2024 року №2575-VIII затверджено Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за змістом пунктів 2.1, 2.2 якого основним завданням Управління є здійснення на території м. Одеси державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

- надає, отримує документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмовляє у видачі таких документів, анулює їх, скасовує їх реєстрацію;

- приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків);

- здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проєктування об`єктів містобудування, проєктної документації щодо об`єктів, розташованих у межах м. Одеси;

- здійснює контроль за виконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;

- з підстав та в порядку, передбачених законодавством, подає позови до суду про знесення самочинно збудованих об`єктів з компенсацією витрат та виступає замовником робіт зі знесення таких самочинно збудованих об`єктів;

- від імені та в інтересах Одеської міської ради, на виконання рішень суду, ухвалених на користь Одеської міської ради, виступає замовником робіт щодо знесення самочинно збудованих об`єктів на земельних ділянках комунальної власності територіальної громади міста Одеси;

- розглядає відповідно до чинного законодавства України справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;

- розглядає відповідно до чинного законодавства України справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності з прийняттям відповідних рішень.

Статтею 41 Закону №3038-VI передбачено, що державним архітектурно-будівельним контролем є сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;

6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Проведення позапланових перевірок з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових перевірок, передбачених абзацом десятим цієї частини.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання суб`єктами містобудування (замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, та експертними організаціями) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, врегульована Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23 травня 2011 року (далі Порядок №553).

Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю (пункт 7 Порядку №553).

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

вимога головного інспектора будівельного нагляду ДІАМ про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;

звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

вимога правоохоронних органів щодо проведення перевірки, складена на підставі ухвали слідчого судді.

Відповідно до пункту 7-1 Порядку №553 з метою розгляду отриманих звернень фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (далі - звернення) при органі державного архітектурно-будівельного контролю утворюється комісія щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності (далі - комісія).

Комісія здійснює колегіальний розгляд звернень фізичних чи юридичних осіб.

Керівник органу державного архітектурно-будівельного контролю затверджує склад комісії та визначає її чисельність.

До складу комісії входять посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Комісія розглядає звернення протягом десяти робочих днів з дати їх надходження.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю не пізніше ніж за чотири дні до дня розгляду заяви повідомляє заявнику та замовнику про час і місце засідання Комісії шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті зазначеного органу та додатково телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у зверненні) або з використанням електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у зверненні, доданих до нього документах).

Розгляд звернень здійснюється за участю заявника та замовника або їх представників.

Заявник, замовник та/або їх представники мають право надавати пояснення та подавати додаткові матеріали з питань, зазначених у зверненні, з обов`язковим відображенням відповідної інформації у протоколі.

У разі неявки замовника або його представника після належного їх повідомлення у спосіб, визначений абзацом шостим цього пункту, заява розглядається без його участі.

У разі неявки заявника розгляд заяви переноситься на іншу дату, про що замовник і заявник повідомляються у спосіб, визначений абзацом шостим цього пункту. У разі повторної неявки заява залишається без розгляду.

За результатами розгляду звернення комісія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше половини персонального складу комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.

Висновок комісії повинен обов`язково містити:

дату та місце проведення засідання комісії;

склад комісії, що здійснювала розгляд звернення, та результати голосування («за», «проти» чи «утримався»);

реквізити та суть звернення;

рекомендацію органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо обґрунтованості або необґрунтованості позапланової перевірки, а також необхідності її проведення на підставі звернення.

З урахуванням рекомендацій, наведених у висновку комісії, видається наказ за підписом керівника або уповноваженого заступника керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю про проведення позапланової перевірки.

Отже, зміст вказаних норм, дає підстави дійти висновку, що однією з підстав для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Для розгляду таких звернень, органом державного архітектурно-будівельного контролю утворюється колегіальний орган комісія щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності.

Після розгляду звернення за участю заявника та замовника або їх представників, комісія приймає рішення, яке має містити рекомендацію органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо обґрунтованості або необґрунтованості позапланової перевірки, а також необхідності її проведення на підставі звернення. Такі рекомендації мають враховуватись органом державного архітектурно-будівельного контролю при вирішенні питання щодо прийняття наказу про проведення позапланової перевірки.

З урахуванням рекомендацій, наведених у висновку комісії, видається наказ за підписом керівника або уповноваженого заступника керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю про проведення позапланової перевірки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», припинено.

Разом з цим, пунктом 2 цієї постанови визначено, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина регулюються, зокрема, Законом України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі – Закон №2073-IX).

Відповідно до ст.3 Закону №2073-IX адміністративна процедура визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

За приписами цього Закону адміністративний орган: забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи; під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи; забезпечує однакове ставлення до всіх учасників адміністративного провадження.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом; при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.

Адміністративний орган забезпечує розгляд і вирішення справи з вчиненням процедурних дій, що є достатніми та необхідними для належного вирішення справи.

Дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи. Сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності.

Адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом; не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

Особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків. Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Статтею 52 Закону №2073-IX установлено, що адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.

Адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями.

Адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.

Забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів, які не стосуються обставин справи, а також всупереч принципу офіційності, згідно з яким обов`язок збирання доказів покладений на адміністративний орган.

Частиною першою статті 69, частиною першою статті 71 Закону №2073-IX установлено, що за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

За змістом частин з першої по шосту статті 72 Закону №2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

Умови правомірності адміністративного акта визначені статтею 87 Закону №2073-IX.

Так, адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта (ч.1 ст.87 Закону №2073-IX).

Згідно з частинами другою, третьою статті 87 Закону №2073-IX протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема:

1) прийнятий адміністративним органом, що: а) не мав на це повноважень; б) використав дискреційні повноваження незаконно;

2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;

3) порушує норми матеріального права;

4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку.

Суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся до відповідача 13 травня 2025 року, у якому поставив питання щодо можливих порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та необхідності вжиття відповідних заходів державного архітектурно-будівельного контролю.

За результатами розгляду зазначеного звернення комісією Управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради прийнято висновок від 19 травня 2025 року №979, яким не рекомендовано проведення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначений висновок не містить належного та достатнього обґрунтування причин, з яких наведені позивачем у зверненні обставини не можуть бути підставою для проведення відповідного заходу контролю.

Наявність у суб`єкта владних повноважень певної дискреції при вирішенні питання про проведення позапланового заходу контролю виключає можливості прийняття ним невмотивованого рішення в процедурі реалізації такої дискреції.

Дискреційні повноваження передбачають можливість адміністративного органу обирати один із декількох юридично допустимих варіантів рішення, однак така свобода вибору не є необмеженою та повинна реалізовуватись з дотриманням установлених законом принципів, мети повноваження, належної процедури та обов`язку щодо мотивування прийнятого рішення.

Як убачається матеріалів справи, звернення позивача містить конкретні відомості щодо можливих порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема, щодо здійснення будівельних робіт та відповідності об`єкта вимогам законодавства.

За таких обставин, відповідач мав надати належну оцінку кожній із наведених у зверненні обставин, установити їх значення для вирішення питання про проведення позапланового заходу та навести мотиви, з яких дійшов висновку про відсутність відповідних підстав.

Натомість, висновок комісії №979 не містить такого аналізу і оцінки та не дає можливості встановити, з яких саме мотивів відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для проведення заходу контролю.

Посилання апелянта на те, що проведення позапланового заходу є питанням дискреційних повноважень органу держаного архітектурно-будівельного контролю, колегія суддів відхиляє, оскільки наявність дискреції не виключає можливості судового контролю за дотриманням суб`єктом владних повноважень установлених законом меж її реалізації.

Судовий контроль у цьому випадку не полягає у вирішення судом питання про те, чи необхідно проводити перевірку, а спрямований на встановлення того, чи прийняте відповідачем рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, і чи містить воно належне обґрунтування. Вирішення питання про наявність правових підстав для проведення такого заходу належить до компетенції уповноваженого органу. Суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень та самостійно здійснювати реалізацію його дискреційних повноважень.

Саме з цієї причини обраний судом першої інстанції спосіб захисту, який полягає у зобов`язанні відповідача повторно розглянути звернення позивача з урахуванням установлених судом обставин, не може розглядатись як втручання суду у дискреційні повноваження.

Необґрунтованими є й доводи апелянта щодо неможливості проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану.

Встановлені обмеження щодо проведення заходів не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку належним чином розглянути звернення особи та встановити наявність або відсутність передбачених умов для проведення відповідного заходу.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв