Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №160/2209/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2209/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року (суддя Рищенко А.Ю.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування періоду здійснення підприємницької діяльності Позивача в повному обсязі до загального страхового стажу при призначенні пенсії за віком; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення розрахунку пенсії за віком з 11.05.2019 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2014-2016 роки; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності з 10.12.1998 по 30.06.2000, з 01.12.2001 по 31.12.2001 та з 01.01.2003 по 31.12.2003 та здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення, тобто з 11.05.2019; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок пенсії за віком з 11.05.2019 позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки та виплатити заборгованість, що утворилась з вини Пенсійного фонду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування періоду здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.01.2003 по 31.12.2003 до загального страхового стажу при призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2003 по 31.12.2003 та здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення, тобто з 11.05.2019. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення розрахунку пенсії за віком з 11.05.2019 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2014-2016 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 11.09.2019 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки, та з урахуванням раніше проведених платежів. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги. Позивач просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позов задовольнити у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, просить скасувати рішення в частині задоволення позову, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з 01.08.2014 позивачеві було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 11.05.2019 за заявою ОСОБА_1 позивача переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, обчислення якої здійснено, виходячи із середньомісячного заробітку за 2014-2016 роки. Також з форми РС-право вбачається, що періоди з 10.12.1998 по 30.06.2000, з 01.12.2001 по 31.12.2001 та з 01.01.2003 по 31.12.2003 здійснення позивачем підприємницької діяльності не зараховані до його страхового стажу.

Позивач вбачає бездіяльність у правильному обчисленні пенсії, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині обрахунку УПФУ пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2014-2016 роки, суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

За приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Як встановлено судом, позивачу вперше було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991. Такий вид пенсії не входить до правового регулювання Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а визначається виключно Законом України «Про пенсійне забезпечення» і є спеціальним видом пенсії для конкретно визначеного кола осіб.

Більш того, статтею 51 Закону № 1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Водночас Закон № 1058-ІV не передбачає такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Отже призначена позивачу пенсія відповідно до зазначеного закону є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Таким чином, звернувшись до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 мав право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону № 1058-IV.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі № 577/2576/17 сформулювала висновок, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.

Отже, при обчисленні розміру пенсійної виплати, відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України має застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.

Зазначений висновок суду знайшов послідовне відображення у постановах Верховного Суду: від 16 червня 2020 року в справі № 127/7522/17, від 18 серпня 2020 року в справі № 263/6611/17, від 19 січня 2022 року в справі № 528/639/17, від 28 вересня 2022 року в справі № 184/886/17, від 29 березня 2023 року в справі № 240/4170/19, від 08 лютого 2024 року в справі № 500/1216/23.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки.

Щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності з 10.12.1998 по 30.06.2000, з 01.12.2001 по 31.12.2001 та з 01.01.2003 по 31.12.2003, суд апеляційної інстанції зазначає, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Пунктом 2 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Суд звертає увагу, що спрощена система оподаткування була запроваджена Указом Президента України від 03 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва», тобто до початку ведення підприємницької діяльності позивачем.

Відповідно до частини 2 пункту 4 вищевказаного Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання п. 2 розділу II Закону України від 13.02.1998 № 129/98-ВР «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» наказом Міністерства фінансів України від 10.11.1998 № 233 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 04.11.2013 № 917) затверджений Порядок перерахування до Пенсійного фонду України 10 відсотків від сум фіксованого податку, що надходять до відповідних місцевих бюджетів. Цей Порядок визначав механізм відрахування коштів до Пенсійного фонду України від сум фіксованого податку, що сплачується громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і які обрали спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання і зараховується на рахунок № 2542 «Кошти районних, міських, селищних та сільських бюджетів», відкритий в установах банків на ім`я органу, що здійснює виконання відповідного бюджету. За пунктом 4 цього Порядку міськфінвідділи в містах, які не мають районного поділу, райфінвідділи в містах, які мають районний поділ, сільські та селищні ради до 13 години наступного (робочого) дня після отримання з установи банку виписки, в якій відображені надходження на їх рахунки коштів від сплати фіксованого податку, 10 відсотків від сум цих надходжень перераховують платіжними дорученнями (або в системі електронних платежів) на рахунки відповідних відділів Пенсійного фонду України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення № 794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

З аналізу наведених норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Отже законодавством було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій періоду здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.

Верховний суд у постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 580/7175/21 зазначив про те, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Натомість доказів того, що пенсійним органом перевірялось питання сплати позивачем страхових внесків, матеріали справи не містять.

Судом не встановлено, позивач не довів, що на момент призначення пенсії за віком в пенсійній справі були наявні документи, які дають підстави для зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу.

Не надано позивачем й доказів подання до УПФУ заяви з долученням відповідних доказів щодо здійснення перерахунку пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності за період 10.12.1998 по 30.06.2000, з 01.12.2001 по 31.12.2001 та з 01.01.2003 по 31.12.2003.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідей УПФУ, які містяться в електронних матеріалах справи та є додатками до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 звертався до пенсійного органу лише щодо надання інформації про призначення пенсії та надання певних документів пенсійної справи.

Суд повторно наголошує, що матеріали справи не містять ані заяву ОСОБА_1 про здійснення перерахунку пенсії, ані рішення відповідача про відмову у його проведенні.

Відтак, суд не може надавати оцінку наданим документам без їх належної перевірки відповідачем, адже у такому випадку суд втрутиться у дискреційні повноваження УПФУ, що є неприпустимим.

До того ж суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач посилається на наявність патентів за окремі періоди, які не були надані ані до суду, ані до УПФУ для вирішення питання щодо зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду ведення підприємницької діяльності.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що позов в цій частині заявлений ОСОБА_1 передчасно, що виключає можливість судового захисту прав та інтересів позивача за правилами КАС України.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року в адміністративній справі № 160/2209/26 в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування періоду здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.01.2003 по 31.12.2003 до загального страхового стажу при призначенні пенсії за віком, а також зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2003 по 31.12.2003 та здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення, тобто з 11.05.2019.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 11 вересня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 11 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Т.І. Ясенова