Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №520/12539/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 р. Справа № 520/12539/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/12539/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКСОН"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рексон» (далі – ТОВ «Рексон», позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, апелянт), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області, викладене у формі листа від 20.11.2024 року за № 53511/6/20-40-07-10-10, з урахуванням доповнень викладених у листі від 28.11.2024 року № 57286/6/20-40-07-10-10, про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Рексон» у застосуванні положень пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46; (ЄДРПОУ ВП: 43983495)) повторно розглянути повідомлення від 22.10.2024 року за № 22/10 про втрату первинних документів ТОВ «Рексон» (61020, м. Харків, провулок Метизний, б. 14-А, код ЄДРОПУ 3664707) згідно п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

В обґрунтування позову зазначено, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття рішення про відмову позивачу у застосуванні положень п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, оскільки відмова відповідача у формі листа не ґрунтується на принципах вмотивованості та обґрунтованості, зокрема, не містить конкретних підстав та мотивів для її прийняття, контролюючим органом порушена встановлена процедура прийняття такої відмови.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон» (пров. Метизний, 14А, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61020, код ЄДРПОУ 36647070) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області, викладене у формі листа від 20.11.2024 року за № 53511/6/20-40-07-10-10, з урахуванням доповнень викладених у листі від 28.11.2024 року № 57286/6/20-40-07-10-10, про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Рексон» у застосуванні положень пп.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, повторно розглянути повідомлення від 22.10.2024 року за № 22/10 про втрату первинних документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон» згідно із п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України з урахуванням висновків суду у цій справі.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон» (пров. Метизний, 14А, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61020, код ЄДРПОУ 36647070) сплачену суму судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 у справі № 520/12539/25 у повному обсязі, ухваливши нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Рексон» у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в листі ТОВ «Рексон» не надано обґрунтування обставин, що призвели до втрати первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання, що передбачено абз. 3 п.п. 69.28 п. 69 Підрозділу 10 розділ ХХ Податкового кодексу України, а саме витяг Єдиного реєстру досудових розслідувань не містить жодної інформації щодо втрачених чи пошкоджених первинних документів окрім пошкодження будівлі.

Також апелянт зазначає, що у листі ТОВ «Рексон» (код 3664707) повідомлено, що первинні документи за період з 01.01.2016 по 31.03.2022 зберігались за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 109, будівля літ. «А 1-2», однак позивачем не подавалось повідомлень за формою 20-ОПП щодо наявності приміщення за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 109, будівля літ. «А1-2». У зв`язку з цим, контролюючий орган правомірно відмовив у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ТОВ «Рексон».

Позивач, скориставшись правом, передбаченим ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що не погоджується з наведеними у апеляційній скарзі доводами ГУ ДПС у Харківській області та вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року по справі № 520/12539/25 винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції правильно встановлені обставинам справи, надано їм правову оцінку з урахуванням положень п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, викладені судом першої інстанції у судовому рішенні висновки підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а також узгоджуються із висновками, викладеними у постановах КАС Верховного Суду.

Також позивач зазначає, що у пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі № 509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення. З передаванням на відповідальне зберігання ТОВ «МК СКСМ» за Договором відповідального зберігання від 16.05.2022 року первинних документів, позивач не набуває право володіння, користування або розпорядження приміщень ТОВ «МК СКСМ», де зберігалась втрачена первинна документація, а також у позивача не виникають жодні податкові зобов`язання щодо сплати податків та зборів, а за таких обставин в цілях застосування п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України останній не повинен повідомляти про такі об`єкти шляхом подання повідомлення за формою 20-ОПП.

З огляду на викладене, позивач просить залишити апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року по справі №520/12539/25 без змін.

На підставі положень ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У період з 27.07.2026 по 21.08.2026 головуючий суддя Фоміна Л.О. перебувала у щорічній відпустці.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено такі обставини справи.

ТОВ «Рексон», код ЄДРПОУ 36647070, зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Та громадських формувань – 21.08.2009, номер запису: 100480107004004866.

Основним видом діяльності позивача за кодом КВЕД є 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 77.32 - надання в оренду будівельних машин і устаткування; 96.09 - надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 96.09 - управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування; 77.12 - надання в оренду вантажних автомобілів; 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

З 25.08.2009 позивач перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС Харківській області (Новобаварський район м. Харкова) та є платником податку на загальній системі оподаткування.

Представником позивача у позовній заяві вказано, що ведення господарської діяльності позивач здійснює за своїм зареєстрованим місцезнаходженням (61020, м. Харків, провулок Метизний, б. 14-А), де останній орендує нежитлове приміщення згідно з договором оренди нежитлових приміщень від 01.06.2017 № 212, укладеного з ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна».

01.07.2022 між позивачем, в якості поклажодавця, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК СКСМ», в якості зберігача, укладено договір про відповідальне зберігання, відповідно до умов якого останньому передано позивачем на відповідальне зберігання документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Рексон» за період з 01.01.2016 по 31.03.2022.

За змістом п. 1.2 зазначеного договору адреса зберігання Документів: м. Харків, вул. Пушкінська, 109.

Відповідно до п. 1.4 вказаного договору визначено, що строк зберігання документів встановлюється до 31 грудня 2024 року. При цьому пунктом 2.4.2 договору передбачена можливість дострокового повернення документів.

На виконання умов зазначеного договору позивачем на відповідальне зберігання зберігачу було передано документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Рексон» за період з 01.01.2016 по 31.03.2022, про що свідчить підписаний між сторонами акт прийому-передачі документів на зберігання за вказаним договором від 01.07.2022.

Представником позивача у позовній заяві вказано, що у зв`язку із отриманням від контролюючого органу акту про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон» та встановлення наявності документів фінансово-господарської діяльності останнім було направлено до ТОВ «МК СКСМ» листа № 26/09 від 26.09.2024, в якому позивач просив достроково повернути передані на зберігання документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Рексон» за період з 01.01.2016 по 31.03.2022.

Листом від 30.09.2024 ТОВ «МК СКСМ» повідомило позивача про те, що в ніч на 28 липня 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, були нанесені ракетні удари, внаслідок яких була повністю зруйнована нежитлова будівля літ. «А1-2» за адресою м. Харків, вул. Пушкінська, 109, що належала ТОВ «МК СКСМ» на праві власності та в якій знаходились на зберіганні документи ТОВ «Рексон». За вказаними фактами порушено кримінальне провадження № 12022221130001625 за ч. 1 ст. 438 КК України, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, повідомлено, що за фактом пошкодження нежитлової будівлі ТОВ «МК СКСМ» внаслідок прямого влучення ракети у дах будівлі під час обстрілу збройними формуваннями російської федерації, на підприємстві на підстав наказу від 01.08.2022 року № 21 була створена інвентаризаційна комісія та за наслідками проведення вказаною комісією інвентаризації було встановлено, що передані ТОВ «Рексон» на зберігання до ТОВ «МК СКСМ» за договором про відповідальне зберігання від 01.07.2022 року документи фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2016 року по 31.03.2022 року були повністю знищені (втрачені), що підтверджується складеними актом про знищення (втрати) фінансово-господарських документів внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру від 10.08.2022 року та доданим до нього переліком знищених (втрачених) фінансово-господарських документів.

Так, згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2022 року в 00 годин 21 хвилин за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, б. 109, в результаті ворожого обстрілу ракета влучила в дах одного з цехів заводу металевих конструкцій, що призвело до пошкодження майна ТОВ «МК СКСМ» (ЖЄО № 11302).

За фактом пошкодження нежитлової будівлі, що належить ТОВ «МК СКСМ» на праві власності, внаслідок нанесення ракетних ударів збройними формування російської федерації, 28.07.2022 року слідчим відділом УСБУ у Харківській області до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни) (кримінальне провадження № 12022221130001625).

З огляду на зазначене вище, позивачем у порядку п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України було подано відповідачеві повідомлення від 22.10.2024 № 22/10 про втрату первинної документації, в якому зазначено, що ТОВ «Рексон» підпадає під застосування спеціальних правил підтвердження даних у податковій звітності та запровадження мораторію на проведення документальних перевірок стосовно зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану. До зазначеного повідомлення позивачем було додано завірені копії таких документів: витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.07.2022, договору про відповідальне зберігання від 01.07.2022, листа ТОВ «Рексон» № 26/09 від 26.09.2024, листа ТОВ «МК СКСМ» від 30.09.2024, наказу від 01.08.2022 № 21 «Про створення інвентаризаційної комісії», акту про знищення (втрати) фінансово-господарських документів внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру від 10.08.2022 та доданого до нього переліку знищених (втрачених) фінансово-господарських документів (додаток до акту).

05.12.2024 на адресу позивача надійшов лист від ГУ ДПС у Харківській області від 20.11.2024 № 535116/20-40-07-10-10 зі змісту якого вбачається, що за наслідками розгляду повідомлення позивача від 22.10.2024 № 22/10 щодо втрати первинних документів ТОВ «Рексон» відмовлено у застосуванні положень п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України з огляду на те, що в листі ТОВ «Рексон» не надано обґрунтування обставин, що призвели до втрати первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання, що передбачено абз. 3 п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме відповідно до наданого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.07.2022 № 1 встановлено, що до ХРУП № 1 надійшло повідомлення по телефону про те, що 28.07.2022 о 00 год. 21 хв. за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, б. 109 в результаті ворожого обстрілу ракета влучила в дах одного з цехів заводу Металевих конструкцій, що призвело до пошкодження майна ТОВ МК «СКСМ». Зазначений документ не містить інформації щодо втрати (повної або часткової) первинних документів або пошкодження приміщень ТОВ «Рексон». Крім того, вказано про ненадання Технічного звіту (Акту) за результатами обстеження об`єкту або Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, згідно яких може бути підтверджено технічні характеристики складових об`єкта (приміщень для зберігання документів) та відомості щодо дефектів та пошкоджень об`єкта.

Відповідно до листа відповідача від 28.11.2024 № 57286/6/20-40- 07-10-10, згідно з яким він є доповненням до листа від 20.11.2024 № 53511/6/20-40-07-10-10 щодо застосування положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, повідомлено, що перша сторінка вищевказаного листа через технічну помилку не містить інформації стосовно статусу наданої відповіді. Враховуючи зазначені обставини вказано, що лист від 20.11.2024 № 53511/6/20-40-07-10-10 слід вважати рішенням щодо відмови у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ТОВ «Рексон», код за ЄДРПОУ 36647070.

Не погодившись із прийнятим ГУ ДПС у Харківській області рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що подане позивачем повідомлення містить в собі обґрунтування та докази, що підтверджують втрату первинних документів. При цьому витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за своєю правовою природою фіксує відомості про вчинення кримінального правопорушення та не має відображати перелік чи обсяг знищеної фінансово-господарської документації конкретного суб`єкта господарювання, а посилання контролюючого органу на відсутність технічного звіту (акта) обстеження будівлі не може вважатися обґрунтованим, оскільки позивач не є власником відповідного об`єкта нерухомості та не наділений повноваженнями ініціювати його технічне обстеження, а вимога подання такого документа не випливає зі змісту підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Харківській області, викладеного у формі листа від 20.11.2024 року за № 53511/6/20-40-07-10-10, з урахуванням доповнень викладених у листі від 28.11.2024 року № 57286/6/20-40-07-10-10, про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Рексон» у застосуванні положень пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, оскільки контролюючий орган під час прийняття такого рішення не виконав покладений на нього законом обов`язок доведення відсутності підстав для застосування цієї норми. При цьому належним способом захисту порушених прав позивача суд визначив зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, повторно розглянути повідомлення від 22.10.2024 року за № 22/10 про втрату первинних документів ТОВ «Рексон» згідно п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України з урахуванням висновків суду у цій справі.

Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам виходить з такого.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Положеннями п. 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті (п. 44.4 ст.44 ПК України).

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану» від 01.04.2022 № 2173-IX до ПК України було внесено зміни, зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено підпунктом 69.28.

Положеннями пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.

Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

У податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов`язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені в податкових деклараціях за зазначені звітні періоди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Аналіз наведених вище норм ПК України дає підстави для висновку, що підставами звернення платника податків до податкового органу з приводу застосування пп. 69.28. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України є:

1) втрата первинних документів (знищення чи зіпсуття) за умови провадження діяльності платника податків на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України;

2) знаходження первинних документів на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

Контролюючий орган в свою чергу розглядає таке повідомлення та відповідно приймає вмотивоване рішення про мораторій на проведення перевірок або відмову у задоволенні повідомлення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації з 24.02.2022 5:30 год в Україні введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.

06 грудня 2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» згідно із якою, перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Згідно з пунктом 1 «Території можливих бойових дій» розділу І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» Переліку: Харківська міська територіальна громада (код території за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (UA63120270000028556) віднесена до території можливих бойових дій; дата виникнення можливості бойових дій - 15.09.2022; дата припинення можливості бойових дій ще не визначена.

Згідно з пунктом 2 «Території активних бойових дій» розділу І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» Переліку: Харківська міська територіальна громада (код території за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (UA63120270000028556) віднесена до території активних; дата початку бойових дій - 24.02.2022; дата завершення бойових дій - 15.09.2022.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в листі ТОВ «Рексон» не надано обґрунтування обставин, що призвели до втрати первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання, що передбачено абз. 3 п.п. 69.28 п. 69 Підрозділу 10 розділ ХХ Податкового кодексу України, а саме витяг Єдиного реєстру досудових розслідувань не містить жодної інформації щодо втрачених чи пошкоджених первинних документів окрім пошкодження будівлі.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.

Матеріалами справи встановлено, що місцем провадження господарської діяльності позивача є м. Харків.

Колегія суддів зазначає, що ключовим аспектом застосування положень пп. 69.28 п.69 підр.10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є саме провадження платником податків діяльності на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, внаслідок чого останні не можуть пред`явити первинні документи, і для реалізації положень підпункту 69.28 пункт 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України законодавцем встановлено такий алгоритм дій платника податків: подання платником до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про втрату та/або неможливість вивезення первинних документів; зазначення в повідомленні обставин, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Тобто, обов`язком платника податків є зазначення обставин, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, загальний перелік первинних документів.

З аналізу змісту поданого позивачем у справі відповідачу повідомлення встановлено, що ним подано контролюючому органу повідомлення, в якому зазначено про втрату первинних документів (їх знищення) із зазначенням відповідних підстав, визначених наведеними вище нормами права; зазначені податкові періоди та загальний перелік таких первинних документів, тобто позивачем дотримано вимоги пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Щодо витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань колегія суддів зазначає, що він за своєю правовою природою лише фіксує відомості щодо події вчинення кримінального правопорушення та не має відображати перелік чи обсяг знищеної фінансово-господарської документації конкретного суб`єкта господарювання.

При цьому, колегія суддів зауважує, що подане позивачем повідомлення містить в собі обґрунтування та докази, що підтверджують втрату первинних документів.

Щодо посилання апелянта на те, що в листі ТОВ «Рексон» повідомлено, що первинні документи за період з 01.01.2016 по 31.03.2022 зберігались за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 109, будівля літ. «А 1-2», однак позивачем не подавалось повідомлень за формою 20-ОПП щодо наявності приміщення за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 109, будівля літ. «А1-2», у зв`язку з чим, контролюючий орган правомірно відмовив у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ТОВ «Рексон», колегія суддів зазначає таке.

Суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування.

У зв`язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 826/17201/17.

Зі змісту листів ГУ ДПС у Харківській області від 20.11.2024 № 53511/6/20-40-07-10-10 та від 28.11.2024 № 57286/6/20-40-07-10-10 вбачається, що неподання позивачем повідомлень за формою 20-ОПП щодо наявності приміщення за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 109, будівля літ. «А1-2», не зазначено як підставу для відмови у застосуванні положень пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а тому відповідач не може посилатися на це як на підставу законності оскаржуваного рішення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 63.1 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом п. 63.3 ст. 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Для здійснення податкового контролю за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588).

Відповідно до п. 8.1 Порядку № 1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Пунктом 8.2 Порядку № 1588 передбачено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі – об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Із вищезазначеного вбачається, що повідомлення за формою № 20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль, і з урахуванням положень п 117.1 ст. 117 ПК України, неподання платником податків повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП є підставою для застосування до такого платника штрафних санкцій, але жодним чином не спростовує факту зберігання первинних документів на такому об`єкті.

При цьому колегія суддів зауважує, що податковий орган не заперечує та не надає доказів того, що втрата (знищення) документів позивача, про які вказано у повідомленні, не пов`язана із обстрілом виробничих об`єктів ТОВ «МК СКСМ», які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 109, і де зберігалась первинна документація ТОВ «Рексон» відповідно до договору про відповідальне зберігання від 01.07.2022 або що такі документи фактично не зберігались у зазначеному приміщенні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та згідно із загальною нормою ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вказаної обставини покладено на контролюючий орган.

Оскільки у цьому випадку діє презумпція правдивості повідомлення платника податків про втрату документів, вона може бути спростована лише наданням контролюючим органом переконливих доказів на спростування цього повідомлення, доведенням того, що платник податків зловживає своїм правом, та втратив документи за обставин, що не пов`язані з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, бойових дій. Матеріали справи таких доказів не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Харківській області, викладеного у формі листа від 20.11.2024 № 53511/6/20-40-07-10-10, з урахуванням доповнень викладених у листі від 28.11.2024 № 57286/6/20-40-07-10-10, про відмову ТОВ «Рексон» у застосуванні положень пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки контролюючий орган під час прийняття такого рішення не виконав покладений на нього законом обов`язок доведення відсутності підстав для застосування цієї норми. При цьому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, повторно розглянути повідомлення від 22.10.2024 № 22/10 про втрату первинних документів ТОВ «Рексон» згідно п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України з урахуванням висновків суду у цій справі.

Доводи апеляційної скарги наведених вище висновків суду не спростовують.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів щодо скасування рішення суду у цій частині, а тому суд апеляційної інстанції не переглядає його в цій частині.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо заяви позивача про розподіл та відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.

ТОВ «Рексон» подав до Другого апеляційного адміністративного суду заяву, в якій просить здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних із розглядом Другим апеляційним адміністративним судом справи № 520/12539/25 та стягнути на користь ТОВ «Рексон» (61020, м. Харків, провулок Метизний, б.14-А; Код ЄДРПОУ 36647070) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46; (ЄДРПОУ ВП: 43983495) витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн. у повному обсязі.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що в межах укладеного позивачем з адвокатом Лукашиної І.А. договору про надання правової (правничої) допомоги № 68 від 10.05.2025 року, з урахуванням підписаної між сторонами додаткової угоди № 1 від 02.06.2026 року до нього, останнім в рамках розгляду Другим апеляційним адміністративним судом у справі № 520/12539/25 було надано позивачу послуги з надання професійної правової (правничої) допомоги на загальну суму 5000,00 грн, про що свідчить підписаний між сторонами акт приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги від 30.06.2026 року.

Від ГУ ДПС у Харківській області надійшли заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат, в яких відповідач зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг); час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) взагалі не зазначений; обсягом наданих адвокатом послуг зазначений детальному описі надуманий. Відповідач стверджує, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підтверджена належними аргументами є недоведеною з боку позивача, а сума витрат на правничу допомогу значно перебільшені, в даному випадку проглядається не співмірність витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл витрат у суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Положеннями частини 1-5 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із вищезазначеного вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд перевіряє їх на предмет відповідності таким критеріям, як дійсність, обґрунтованість, розумність та співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Аналіз змісту ст. 134 КАС України дозволяє дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Положення ст. 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, згідно з пунктом 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пунктом 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пунктом 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Також, положеннями пункту 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) передбачено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Отже, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі – Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво є видом адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI до інших видів адвокатської діяльності, крім захисту та представництва, відносяться види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Види адвокатської діяльності визначені у ст. 19 Закону № 5076-VI.

За змістом ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 27.01.2022 у справі № 813/2241/18.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем було надано копії таких документів: договору про надання правової (правничої) допомоги № 68 від 10.05.2025, укладеного між адвокатом Лукашиною Іриною Анатоліївною та ТОВ «Рексон», додаткової угоди № 1 від 02.06.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 68 від 10.05.2025, акта приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги від 30.06.2026.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги № 68 від 10.05.2025 адвокат бере на себе зобов`язання надавати професійну правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.

За змістом п. 1.2 договору про надання правової (правничої) допомоги № 68 від 10.05.2025 безпосередній зміст правової допомоги адвоката за цим договором, що надається останнім згідно п. 1.1. якого, полягає в тому, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання здійснити вивчення та надати правовий аналіз документів стосовно прийняття рішення Головним управлінням ДПС у Харківській області, викладеного у формі листа від 20.11.2024 року за №53511/6/20-40-07-10-10, з урахуванням доповнень викладених у листі від 28.11.2024 року №57286/6/20-40-07-10-10, про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Рексон» у застосуванні положень пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України; зробити аналіз судової практики, пов`язаної із розглядом судом правовідносин щодо визнання протиправним та скасування рішень про відмову у застосуванні до платників податків спеціальних правил підтвердження даних у податковій звітності та запровадження мораторію на проведення документальних перевірок стосовно зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану; здійснити аналіз наявних письмових доказів на предмет їх належності та достатності; підготувати та скласти від імені Клієнта до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Харківській області, викладене у формі листа від 20.11.2024 року за №53511/6/20-40-07-10-10, з урахуванням доповнень викладених у листі від 28.11.2024 року №57286/6/20-40-07-10-10, про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Рексон» у застосуванні положень пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України; здійснювати представництво інтересів Клієнта у адміністративних судах всіх інстанцій у справах, пов`язаних із розглядом позовної заяви Клієнта, що підготовлена та складена Адвокатом відповідно до цього Договору, сумлінно користуватися правами наданими процесуальним законодавством України в інтересах Клієнта, складати інші заяви по суті та процесуальні документи та подавати їх до суду.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 02.06.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 68 від 10.05.2025 сторони домовились викласти п. 4.2 договору про надання правової (правничої) допомоги № 68 від 10.05.2025 у новій редакції, яка, зокрема, передбачає, що вартість послуг адвоката з надання правничої допомоги клієнту щодо написання від імені клієнта та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року у справі № 520/12539/25 за адміністративним позовом ТОВ «Рексон» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним і скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії, є фіксованою та складає 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.), шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок адвоката.

Згідно з актом приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги від 30.06.2026 адвокат надав, а клієнт прийняв відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги № 68 від 10.05.2025, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.06.2026 в рамках розгляду Другим апеляційним адміністративним судом судової справи № 520/12539/25 наступну професійну правову (правничу) допомогу:

- складання та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року у справі № 520/12539/25 за адміністративним позовом ТОВ «Рексон» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним і скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії – 3 години – 5000,00 грн.

Із матеріалів справи встановлено, що відзив на апеляційну скаргу складений та підписаний адвокатом Лукашиною І.А., отже факт понесення витрат на правничу допомогу є реальними та підтвердженим належними доказами і сторонами не оспорюється.

Водночас відповідач вказує про неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).

Колегія суддів погоджується із зазначиеними доводами відповідача, оскільки за своїм змістом та характером справа не відзначається підвищеною складністю чи обсягом процесуальних дій. Вона стосується податкового спору, що не вимагав проведення додаткових експертиз, складних правових досліджень чи аналізу значного масиву нормативно-правових актів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу в переважній більшості дублює подані до суду першої інстанції позовну заяву та відповідь на відзив, а тому час на його підготовку (3 год) та вартість такої підготовки (5000,00 грн) є явно завищеним.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, яка викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18, відповідно до якої надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.

Отже, перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, дослідивши й проаналізувавши подані відповідачем заперечення, проаналізувавши надані позивачем документи, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, колегія суддів вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги частково необґрунтованим та, як наслідок, завищеним, а, відтак, таким, що підлягає зменшенню.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року по справі № 520/12539/25 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46; (ЄДРПОУ ВП: 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рексон" (61020, м. Харків, провулок Метизний, б.14-А, Код ЄДРПОУ 36647070) понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі гривень) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова