Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №520/33549/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 р. Справа № 520/33549/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Заічко О.В.) від 03.07.2026 по справі № 520/33549/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОМЕГА//”

до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ “ОМЕГА//”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000104/2 від 05.09.2025 р. Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів є протиправними. Позивач указує, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, тому він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 по справі № 520/33549/25 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано протиправне рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000104/2 від 05.09.2025 р. Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОМЕГА//” (вул. Промислова, буд. 1,с-ще Васищеве, Харківський р-н, Харківська обл.,62495, код ЄДРПОУ45055636) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А,м. Київ,03124, код ЄДРПОУ43997555) сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що відомості щодо складових митної вартості не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням ч. 2, 10, 21 ст. 58 МК України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення..

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ОМЕГА//” зареєстровано у 2023 році у відповідності до чинного законодавства України. Позивач, в тому числі, здійснює діяльність з імпорту товарів з Китаю та Європи та подальшим оптовим продажем цих товарів в Україні.

Декларантом в інтересах ТОВ "ОМЕГА//" було подано до Київської митниці ВП Держмитслужби України ЕМД 25UA100320033576U0 від 04.09.2025р.

Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подані наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) Пак. лист до інв. IVHZ-OMEGA- 18.06.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) IV-HZ-OMEGA-02 18.06.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 5875 01.09.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 25C060120448/00015 07.07.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару 195 20.06.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару 27 10.03.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару 53 31.03.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 1270 01.09.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 1270 01.09.2025; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Прайс лист 01.06.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) 089458-25 01.02.2025; Договір (контракт) про перевезення 053667-25 01.01.2025 Договір (контракт) про перевезення 29/12-1п 29.12.2022; Інші некласифіковані документи Тех. опис 04.09.2025; Копія митної декларації країни відправлення 021720250000169778 26.06.2025.

Декларантом, в інтересах позивача ТОВ "ОМЕГА//", було отримано електронне повідомлення (запит) митного органу з наступним текстом: “… При проведені контролю митної вартості за митною декларацією (далі - МД) від 04.09.2025 № 25UA100320033576U0, на виконання вимог статті 54 Кодексу та відповідно до вимог статті 53 Кодексу в зв`язку з тим, що, надані декларантом документи не містять відомостей щодо складових митної вартості, необхідних при її обчисленні, а також містять розбіжності, які мають вплив на числові значення складових митної вартості зокрема:

надана для підтвердження митної вартості митна декларація країни відправлення від 26.06.2025 № 021720250000169778 складена не офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, що суперечить статті 254 Кодексу.

Відповідно до п. 2.3 контракту від 01.02.2025 № 089458-25 ціна включає в себе вартість товару, упаковки, тари тощо, які не виділені в наданих документах, що не дає можливість визначити ціну самого товару.

… Враховуючи вищезазначене до митного оформлення надано інвойс від 18.06.2025 № IV-HZ-OMEGA-02 та платіжну інструкцію від 20.06.2025 №195 в якій зазначено в призначенні платежу “Prepayment con 089458-25 від 01.02.2025 for the autoparts inv iv-hz-omega-02 dd 18.06.25”, на суму 48 778,94 USD. Платіжну інструкцію від 10.03.2025 №27 в якій зазначено в призначенні платежу “Prepayment con 089458-25 від 01.02.2025 for the autoparts inv iv-hz-omega-02 dd 04,03,25”, на суму 26 173,04 дол.сша. та платіжну інструкцію від 10.03.2025 №53 в якій зазначено в призначенні платежу “Prepayment con 089458-25 від 01.02.2025 for the autoparts inv iv-hz-omega-02 dd 21.03.25”, на суму 1742 USD.- враховані проте, не можуть бути використані для підтвердження оцінюваного товару, так як не відносяться до даної поставки (а саме дата інвойса відрізняється).

… Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п. 4, п. 6 ч. 2 ст. 53 Кодексу). Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, який відноситься до законодавства України з питань державної митної справи у розумінні ст. 1 МКУ визначено: платникам податків забороняється формування показників митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, пов`язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. У зв`язку з вищенаведеним, відповідно до статті 52, 53 Кодексу декларанту запропоновано подання протягом 10 календарних днів наступних додаткових документів (за наявності):..”

Декларантом, разом з заявою від 05.09.2025 № 53925-2 були надані додаткові документи, а саме: Договір між декларантом та експедитором ТОВ “Азимут Лайн”, договір між експедитором та перевізником ТОВ “Катром”, заявку на транспортно-експедиційні послуги.

Декларантом в інтересах позивача ТОВ "ОМЕГА//" було отримано рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000664 від 05.09.2025р.

В п. 33 Рішення про коригування вказано наступні недоліки: “… До митного оформлення надана для підтвердження митної вартості митна декларація країни відправлення від 26.06.2025 № 021720250000169778 складена не офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, що суперечить статті 254 Кодексу. Відповідно до п. 2.3 контракту від 01.02.2025 № 089458-25 ціна включає в себе вартість товару, упаковки, тари тощо, які не виділені в наданих документах, що не дає можливість визначити ціну самого товару. Відповідно п. 3.3 зовнішньоекономічного договору від 01.01.2025 № 087173-25 “Поставка повинна здійснюватися партіями, термін постави кожної партії товару-протягом 30 днів з дня проведення передоплати згідно з п. 4.2 цього контракту”; п. 4.2 зовнішньоекономічного договору від 01.01.2025 № 087173-25 2 оплата вартості товару, узгодженої сторонами та вказаної у відповідному інвойсі, здійснюється на умовах передоплати у розмірі 20% від загальної суми інвойсу. Вартість, що залишається згідно з інвойсом, Покупець сплачує протягом 20 банківських днів з моменту отримання копії про відвантаження. За узгодженням Сторін можлива оплата на умовах 100% передоплати”. Відповідно до інформації вказаної в інвойсі від 18.06.2025 № IV-HZ-OMEGA-02 дана поставка здійснюється на умовах 100% передоплати. Враховуючи вищезазначене до митного оформлення надано інвойс від 18.06.2025 № IV-HZ-OMEGA-02 та платіжну інструкцію від 20.06.2025 № 195 в якій зазначено в призначенні платежу “Prepayment con 089458-25 від 01.02.2025 for the autoparts inv iv-hz-omega-02 dd 18.06.25”, на суму 48 778,94 USD. Платіжну інструкцію від 10.03.2025 №27 в якій зазначено в призначенні платежу “Prepayment con 089458-25 від 01.02.2025 for the autoparts inv iv-hzomega-02 dd 04,03,25”, на суму 26 173,04 USD та платіжну інструкцію від 10.03.2025 №53 в якій зазначено в призначенні платежу “Prepayment con 089458-25 від 01.02.2025 for the autoparts inv iv-hz-omega-02 dd 21.03.25”, на суму 1742 USD- враховані проте, не можуть бути використані для підтвердження оцінюваного товару, так як не відносяться до даної поставки (дата інвойса відрізняється). Платіжні інструкції від 20.06.2025 № 195 , від 10.03.2025 № 27 , від 10.03.2025 № 53 щодо оплати товару не містять підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком. Разом з тим, згідно з Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, передбачено можливість відкликання платіжної інструкції до списання коштів з рахунку платника або до настання дати валютування платіжної інструкції. Отже, дані платіжні документи не можуть розглядатись як такі, що підтверджують факт оплати партії товару; До митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 01.09.2025 № 1270, видану ТОВ “Азимут Лайн”, проте в наданій ЦМР від 01.09.2025 № 5875 відповідно до відміток перевізником є ТОВ “Катром”. Відповідно договір між експедитором та перевізником не надано до митного оформлення. Відповідно до п. 6 частини 2 статті 53 Кодексу одними з документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо з умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 “Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення” визначено перелік документів, які подаються при заповненні графи 20 декларації митної вартості товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, який відноситься до законодавства України з питань державної митної справи у розумінні ст. 1 МКУ визначено: платникам податків забороняється формування показників митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, пов`язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Довідка про транспортні витрати не відноситься до первинних документів та її ведення не передбачено чинним законодавством. Отже довідка про транспортні витрати, з урахуванням з п. 44.1 Податкового кодексу України, не може бути належним, самостійним та виключно єдиним документом, що підтверджує витрати на перевезення товарів, оскільки не є первинним документом в розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

… Надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення від 26.06.2025 № 021720250000169778 - зазначений коносамент, який не наданий до митного оформлення.

… Митну вартість товару № 7 що імпортуються, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Кодексу. Джерело інформації: митна декларація від 19.03.2025 № 25UA205050010694U9. Розрахунок митної вартості товару № 7 складає 4,88799 USD за кг…”.

Декларантом, в інтересах позивача ТОВ "ОМЕГА//" було отримано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA100320/2025/000664 від 05.09.2025р.

У відповідній картці відмови зазначено, що митний орган повідомляє про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин: “…У відповідності до положень статті 55 Митного кодексу України митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.09.2025 № UA100320/2025/000104/2 (митну вартість скориговано).....”.

Також судом першої інстанції встановлено, що декларантом, в інтересах позивача ТОВ "ОМЕГА//", було подано до Київської митниці Держмитслужби України ЕМД 25UA100320033717U7 від 05.09.2025 р. та було сплачено гарантійні платежі передбачені ч. 7 ст. 55 МК України в розмірі нарахованому митним органом. У зв`язку з цим позивач додатково сплатив 20474,49 грн. в рахунок оплати встановлених Законом платежів у зв`язку з відкоригованим відповідачем митною вартістю товарів, а товар було випущено у вільний обіг.

Не погодившись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000104/2 від 05.09.2025, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний органу має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що між JINZHOU HONGZI MACHINERY PARTS CO., LTD, «Продавець» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА //" «Покупець», укладений Контракт № 089458-25 від 01.02.2026, за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець прийняти і сплатити протягом терміну дії цього Контракту Товар (запчастини до автомобілів) в асортименті, кількості, якості і за ціною, що вказані в інвойсах, які мають юридичну силу специфікацій та являються невід`ємними частинами Контракту. Поставка Товару здійснюється партіями. При цьому під Партією розуміється вся сукупність Товару, яка поставляється Покупцю за одним інвойсом.

Найменування, ціни, кількість відповідно до яких вироблений Товар на кожну позицію Товару, що поставляється, вказуються у відповідних інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту мають юридичну силу специфікацій (п. 1.2 Контракту).

Згідно з п. 2.1 Контракту, ціна Товару узгоджується Сторонами та вказується в інвойсі і приймається на умові FOB (ІНКОТЕРМС-2020) порт TIANJIN, CHINA. В інвойсі може бути передбачений інший порт. В інвойсі може бути передбачена будь-яка інша умова поставки, відповідно до якої проводиться поставка за цим інвойсом. Сторони додатково вказують момент переходу права власності на Товар, якщо він відрізняється від вказаного у п.3.6. Контракту.

Товар за даним Контрактом поставляється на умовах FOB (ІНКОТЕРМС-2020) порт TIANJIN, CHINA, якщо інший порт чи умови поставки не зазначено у відповідному інвойсі. Обов`язок укласти Контракт фрахтування судна з перевізником покладається на Покупця (п. п. 3.1, 3.2 Контракту).

Відповідно до п. 3.6 Контракту Продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з моменту поміщення Товару на борт судна в порту TIANJIN, CHINA. Якщо в інвойсі зазначено інший порт - з моменту поміщення Товару на борт судна у відповідному порту. Цим моментом визначається також перехід права власності на Товар.

Упаковка Товару повинна відповідати вимогам технічної документації і забезпечувати збереження вантажу під час транспортування за умови належного поводження з вантажем. Вартість упаковки входить у вартість Товару (п. 6.1 Контракту).

Також з матеріалів справи судом встановлено, що декларантом ТОВ "ОМЕГА//" було подано до Київської митниці ЕМД 25UA100320033576U0 від 04.09.2025.

На підтвердження заявлення митної вартості товару, декларантом підприємства позивача до митного органу були надані такі документи: Пакувальний лист (Packing list) Пак. лист до інв. IVHZ-OMEGA- 18.06.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) IV-HZ-OMEGA-02 18.06.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 5875 01.09.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 25C060120448/00015 07.07.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару 195 20.06.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару 27 10.03.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару 53 31.03.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 1270 01.09.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 1270 01.09.2025; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Прайс лист 01.06.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) 089458-25 01.02.2025; Договір (контракт) про перевезення 053667-25 01.01.2025 Договір (контракт) про перевезення 29/12-1п 29.12.2022; Інші некласифіковані документи Тех. опис 04.09.2025; Копія митної декларації країни відправлення 021720250000169778 26.06.2025.

Крім того, на повідомлення митного органу, декларантом підприємства позивача разом з заявою від 05.09.2025 № 53925-2 надані додаткові документи, а саме: Договір між декларантом та експедитором ТОВ «Азимут Лайн» , договір між експедитором та перевізником ТОВ «Катром», заявку на транспортно-експедиційні послуги.

За наслідком розгляду наданих декларантом підприємства позивача документів, митним органом прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000104/2 від 05.09.2025 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000664.

Надаючи оцінку обставинам, які слугували підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, колегія суддів зазначає таке.

Так, що стосується посилання апелянта на те, що до митного оформлення надана для підтвердження митної вартості митна декларація країни відправлення від 26.06.2025 № 021720250000169778 складена не офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, що суперечить статті 254 Кодексу, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 254 МК України, митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Однак, митна декларація країни постачальника, в силу ст. 53 МК України, є не обов`язковим документом для здійснення розмитнення товарів.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 520/10709/188 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Отже, вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

В межах спірних правовідносин відповідачем не надано доказів витребування у позивача перекладу на українську мову документів, наданих до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити).

Колегія суддів також зауважує, що законодавчого визначення поняття "мова міжнародного спілкування" не існує. Так само немає чітко визначеного переліку іноземних мов, які є мовами міжнародного спілкування. Якщо керуватися звичаями ділового обороту, то до мов міжнародного спілкування відносяться мови найпоширеніші у світі та закріплені в міжнародному праві, мови, які офіційно застосовуються міжнародними організаціями - об`єднаннями держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору.

Таким чином, китайська мова, якою складені експортна декларація країни відправлення Китаю, є іноземною мовою міжнародного спілкування.

Крім того, суд враховує, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як “експортна декларація країни відправлення”.

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19

Отже, декларація країни відправлення не є обов`язковим для надання документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

У зв`язку з цим, доводи апелянта в цій частині є безпідставними та відхиляються судом.

Що стосується доводів митного органу про те, що відповідно до п. 2.3 контракту від 01.02.2025 № 089458-25 ціна включає в себе вартість товару, упаковки, тари тощо, які не виділені в наданих документах, що не дає можливість визначити ціну самого товару, колегія суддів зазначає, що приписами законодавства, яке регулює спірні правовідносини не передбачено обов`язок виділяти таку складову окремо, зокрема у контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо, якщо вартість входить в ціну товару відповідно домовленості між сторонами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 815/3142/17.

У зв`язку з цим, доводи апелянта в цій частині є безпідставними та відхиляються судом.

В доводах апеляційної скарги відповідач також посилається на те, що відповідно п.3.3 зовнішньоекономічного договору від 01.01.2025 № 087173-25 «Поставка повинна здійснюватися партіями, термін постави кожної партії товару протягом 30 днів з дня проведення передоплати згідно з п.4.2 цього контракту»; п .4.2 зовнішньоекономічного договору від 01.01.2025 № 087173-25 2 оплата вартості товару, узгодженої сторонами та вказаної у відповідному інвойсі, здійснюється на умовах передоплати у розмірі 20% від загальної суми інвойсу. Вартість, що залишається згідно з інвойсом, Покупець сплачує протягом 20 банківських днів з моменту отримання копії про відвантаження. За узгодженням Сторін можлива оплата на умовах 100% передоплати».

Також відповідач вказує, що відповідно до інформації вказаної в інвойсі від 18.06.2025 № IV-HZ-OMEGA-02 дана поставка здійснюється на умовах 100% передоплати. Враховуючи вищезазначене до митного оформлення надано інвойс від 18.06.2025 № IV-HZ-OMEGA-02 та платіжну інструкцію від 20.06.2025 № 195 в якій зазначено в призначенні платежу «Prepayment con 089458-25 від 01.02.2025 for the autoparts inv iv-hz-omega-02 dd 18.06.25», на суму 48778,94 USD. Платіжну інструкцію від 10.03.2025 № 27 в якій зазначено в призначенні платежу «Prepayment con 089458-25 від 01.02.2025 for the autoparts inv iv-hz-omega-02 dd 04,03,25», на суму 26173,04 USD та платіжну інструкцію від 10.03.2025 № 53 в якій зазначено в призначенні платежу «Prepayment con 089458-25 від 01.02.2025 for the autoparts inv iv-hz-omega-02 dd 21.03.25», на суму 1742 USD - враховані проте, не можуть бути використані для підтвердження оцінюваного товару, так як не відносяться до даної поставки (дата інвойса відрізняється).

Надаючи оцінку цим доводам митного органу, колегія суддів зазначає, що п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, але не виключно, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

З матеріалів справи судом встановлено, що до митного оформлення надано інвойс від 18.06.2025 № IV-HZ-OMEGA-02 та платіжну інструкцію від 20.06.2025 № 195 в якій зазначено в призначенні платежу «Prepayment con 089458-25 від 01.02.2025 for the autoparts inv iv-hz-omega-02 dd 18.06.25», на суму 48778,94 USD. Також надано платіжну інструкцію від 10.03.2025 № 27 в якій зазначено в призначенні платежу «Prepayment con 089458-25 від 01.02.2025 for the autoparts inv iv-hz-omega-02 dd 04,03,25», на суму 26173,04 USD та платіжну інструкцію від 10.03.2025 № 53 в якій зазначено в призначенні платежу «Prepayment con 089458-25 від 01.02.2025 for the autoparts inv iv-hz-omega-02 dd 21.03.25», на суму 1742 USD.

Колегія суддів зазначає, що оплата однією платіжною інструкцією за декількома інвойсами не заборонена діючим валютним законодавством.

У постанові від 03.04.2018 у справі № 809/322/17 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19.

Крім того, відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17, від 29.07.2021 у справі № 380/6459/20).

Отже, у будь-якому випадку умови оплати за товар безпосередньо ціни товару не стосуються і митниця мала можливість визначити ціну товару, як складову митної вартості на підставі інших поданих до митного оформлення документів у спірних випадках декларування товару: зовнішньоекономічного контракту, специфікації до нього, інвойсу тощо, відомості у яких повною мірою піддаються обчисленню, не містять розбіжностей, тобто дозволяли митному органу здійснити перевірку розрахунку митної вартості задекларованої товарної партії.

Щодо помилки у даті інвойсу в двох платіжних інструкціях, то з доводів позивача вбачається, що це є лише технічною помилкою, але якщо скласти суму по всім трьом платіжним інструкціям то сума складає 76693,95 дол. США, що повністю співпадає з сумою інвойса IV-HZ-OMEGA-02 18.06.2025.

У зв`язку з цим, доводи апелянта в цій частині є безпідставними та відхиляються судом.

Що стосується посилання апелянта на те, що платіжні інструкції від 20.06.2025 № 195 , від 10.03.2025 № 27 , від 10.03.2025 № 53 щодо оплати товару не містять підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про валюту та валютні операції» переказ валютних цінностей, транскордонний переказ валютних цінностей здійснюється виключно через уповноважені установи, а порядок проведення переказу валютних цінностей визначається Національним банком України.

Згідно з п. 33 Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 2 від 02.01.2019 року користувачі платіжних послуг (далі - користувачі) для здійснення платіжних операцій з переказу іноземної валюти надають платіжну інструкцію в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року № 216, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.10.2008 року за № 910/15601.

Пунктами 6 та 7 Положення № 216 визначено, що ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі. Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги. Надавач платіжних послуг здійснює обслуговування користувачів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх документів з питань здійснення безготівкових розрахунків.

Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів зазначає, що під платіжною інструкцією законодавець розуміє документ, складений у формі встановленої банком надавачем фінансових послуг (наприклад платіжне доручення та ін.) на підставі вимог, встановлених законодавством, яким клієнт надає банку інструкцію щодо розміру коштів, дати переказу та адресату перерахування коштів.

Отже, прийнятий до виконання та виконаний банком платіжний документ, виданий відповідно до внутрішніх документів банківської установи, є належним та допустимим доказом оплати за товар.

У зв`язку з цим, доводи апелянта в цій частині є безпідставними та відхиляються судом.

Що стосується посилання відповідача на те, що до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 01.09.2025 № 1270, видану ТОВ «Азимут Лайн», проте в наданій CMR від 01.09.2025 № 5875 відповідно до відміток перевізником є ТОВ «Катром», що свідчить про залучення третіх осіб, але договір між експедитором та перевізником не надано до митного оформлення, колегія суддів зазначає, що до оформлення картки відмови декларантом додатково надано договори з ТОВ «Азімут лайн» (експедитор) та між «Азімут лайн та перевізником ТОВ «Катром», про що зазначено і в оскаржуваному рішенні про коригування.

Щодо доводів відповідача про те, що довідка про транспортні витрати не може бути належним, самостійним та виключно єдиним документом, що підтверджує витрати на перевезення товарів, оскільки не є первинним документом в розумінні ч.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено надання наступних документів, які підтверджують митну вартість товарів: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Тобто, Митний кодекс України не вказує конкретної назви документу, яким можна підтвердити вартість перевезення.

Згідно довідки про транспортно-експедиційні витрати № 1270 від 01.09.2025 судом встановлено, що транспортно-експедиційні витрати з перевезення вантажу в контейнері TCLU2655875 автомобілем BC5561PC/BH9522XF, що слідує за маршрутом: Xingang, China - Гданськ, Польща – п/п Ягодин складають: 168675,25 грн: 1. Міжнародне перевезення за єдиним перевізним документом (CMR), BC5561PC/ BH9522XF, за маршрутом: Гданськ, Польща – п/п Ягодин - складають 54463,46 грн. 2. Допоміжні експедиційні послуги на митній території Польщі (документаційний збір, Т1 до кордону з Україною, винагорода агента) к-р TCLU2655875, Заявка №ОМ-0077373 / 12405 - складають 12445,41 грн. 3. Навантажувально-розвантажувальні роботи на митній території Польщі - складають 14881,14 грн. 4. Фрахт , за маршрутом: Xingang, China - Гданськ, Польща - складають 83551,91 грн. 5. Винагорода експедитора - складають 3333,33 грн.

У цій довідці також вказано, що вантаж не страхувався.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24.

Крім того, позивачем під час митного оформлення товару на підтвердження вартості транспортування товарів на митну територію України було також надано рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг, відомості якого повністю розкривають вартість перевезення до митного кордону як складову митної вартості товарів.

Отже, декларантом при митному оформленні імпортованих товарів відповідачу були надані належні документи, які містили розшифровку складових транспортних витрат, водночас відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості не зазначив посилань на докази, що свідчили б про заниження вартості транспортно-експедиційних послуг, у зв`язку з чим відповідні доводи митного органу є необґрунтованими.

Також суд зазначає, що для декларанта транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з основним перевізником. У свою чергу, залучення основним перевізником будь-яких суб`єктів (на виконання обов`язку «надавати послуги, в тому числі із залученням третіх осіб, пов`язані з перевезенням вантажів») характеризує лише обраний спосіб виконання наявних у нього зобов`язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, котрий розрахунки здійснював виключно з основним перевізником. За таких обставин вимога митного органу щодо надання транспортного документу на морське перевезення є необґрунтованою.

Щодо доводів митного органу про те, що в надана до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 26.06.2025 № 021720250000169778 зазначений коносамент, який не наданий до митного оформлення, колегія суддів зазначає, що коносамент не є документом, що підтверджує митну вартість товарів згідно ст. 53 МК України та Наказу МінФіну України № 599, а відповідно, не впливає на митну вартість та не може ставити під сумнів подані належні документи щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.

Щодо посилань митного органу на наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром колегія суддів зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. До того, відповідач не вказає будь-яких вихідних даних рішень про визначення збільшеної митної вартості за подібним товаром.

Так, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів зауважує, що рішення про коригування фактично базується лише на інформації ЄАІС, в той час як формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, що узгоджується з актуальною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2025 по справі № 380/25301/23.

З матеріалів справи судом встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару (окрім посилання на джерело інформації: митна декларація від 19.03.2025 № 25UA205050010694U9) не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб`єктами господарювання, вимога митного органу про надання додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття спірних рішень про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Тобто, позивачем було надано всі можливі (та наявні у нього) документи, які в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару.

Доводи відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.

В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що ціна, вказана платником в митній декларації, об`єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені вище обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000104/2 від 05.09.2025 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 по справі № 520/33549/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло