Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №520/26082/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Біленський О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 р. Справа № 520/26082/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/26082/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у адміністративній справі №520/26082/24 – відмовлено.

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про звільнення від сплати штрафу – відмовлено.

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у адміністративній справі №520/26082/24 три місяці з дня отримання даної ухвали.

Накладено на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.

Стягнуто з керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Стягнуто з керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) на користь Державного бюджету України штраф у сумі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Ухвала суду мотивована тим, що управління фактично виконало судове рішення лише в частині здійснення перерахунку та нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При цьому, відповідачем не надано жодних відомостей про виконання судового рішення, а саме, строк, порядок та спосіб його виконання, орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування, відомостей про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення, як вимагає ч. 2 ст. 382-2 КАС України, а тому суд вважав правильним, у прийнятті та затвердженні звіту про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у адміністративній справі №520/26082/24 відмовити.

З огляду на відмову у прийнятті звіту відповідача про виконання рішення суду у даній справі, у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення суд першої інстанції вважав за необхідне накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штраф у сумі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково встановити новий строк подання звіту.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції відповідач зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 по справі №520/26082/24 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та скасувати накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на день розгляду звіту відповідачем наведено обґрунтовані підстави, які доводять існування обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, а також факт вжиття з боку боржника належних заходів для реального виконання рішення суду, які мали б забезпечити своєчасне і повне його виконання. Проте відсутність належного фінансування з боку держави, взятих на себе зобов`язань щодо пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, не залежить від волі Пенсійного фонду України та його структурних підрозділів, що й зумовлює несвоєчасне виконання рішень судів. Звертає увагу на те, що грошові кошти у вигляді заборгованості з грошового забезпечення, які належать позивачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України, після отримання їх від головного розпорядника коштів. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області.

Також стверджує, що суд першої інстанції, накладаючи штраф на керівника Головного управління, не встановив жодної з обов`язкових складових вини, а саме: не визначив конкретних дій або бездіяльності керівника, не з`ясував форму вини (умисел чи необережність), не навів мотивів, з яких саме керівник, а не інша посадова особа, є відповідальним за начебто невиконання судового рішення; не встановив причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою керівника та наслідками у вигляді затримки чи неповного виконання.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №520/26082/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №204850001655 від 10.09.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02.09.2024 за 2021 - 2024 роки, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, з урахуванням проведених раніше виплат.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.

Постановою Другого адміністративного апеляційного суду від 28.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №520/26082/24 скасовано.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №204850001655 від 10.09.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02.09.2024 за 2021 - 2024 роки, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02.09.2024 за 2021 - 2024 роки, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, з урахуванням проведених раніше виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі № 520/26082/24 набрало законної сили 28.04.2025.

До Харківського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №520/26082/24, в якій просить суд:

- встановити судовий контроль за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у адміністративній справі №520/26082/24 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області «провести ОСОБА_1 виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02.09.2024 за 2021 - 2024 роки, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, з урахуванням проведених раніше виплат».

В обґрунтування заяви зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області ухиляється від виконання свого обов`язку щодо виплати заборгованості по перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у адміністративній справі № 520/26082/24, тому позивач звертається до суду із заявою про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України по справі №520/26082/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, буд. 6, м. Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Встановлено судовий контроль за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у адміністративній справі №520/26082/24 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області «провести ОСОБА_1 виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02.09.2024 за 2021 - 2024 роки, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, з урахуванням проведених раніше виплат».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у адміністративній справі №520/26082/24 в частині проведення ОСОБА_1 виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02.09.2024 за 2021 - 2024 роки, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, з урахуванням проведених раніше виплат.

На виконання ухвали від 27.03.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 24.06.2026 до Харківського окружного адміністративного суду подано звіт про виконання рішення суду, в якому представник управління, просить суд прийняти та затвердити звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання судового рішення по справі №520/26082/24.

25.06.2026 через систему "Електронний суд" позивачем подані до суду заперечення на звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання судового рішення, в яких зазначено, що звіт не підтверджує фактичного виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025. Навпаки, його зміст підтверджує, що рішення суду у головній частині не виконано, заборгованість не виплачено, судові витрати не відшкодовано, належні докази включення позивача до передбаченого механізму виплат не надано.

01.07.2026 через систему "Електронний суд" позивачем подані до суду доповнення до раніше поданих заперечень на звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання судового рішення у справі № 520/26082/24, в яких зазначено, звіт не підтверджує виконання судового рішення і не може бути затверджений, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у адміністративній справі №520/26082/24 було зроблено лише перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Заборгованість щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з рішенням суду за період з 01.01.2021 по 30.11.2025 складає 1 385 045,96 грн., а суму заборгованості внесено до електронного реєстру судових рішень, проте сума щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу виплачена не була. Тобто, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у адміністративній справі №520/26082/24 не виконана в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" (далі - Закон № 4094-ІХ), яким ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції, а КАС України доповнено ст.ст. 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Згідно із п. 2 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Відповідно до ч. 11 ст. 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції розглянуто звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та зроблено висновок, що рішення суду залишається не виконаним відповідачем в повному обсязі, а частково його виконання не вважається, відповідно до норм матеріального права, належним виконанням рішення суду у цій справі.

Таким чином, не можна вважати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у адміністративній справі №520/26082/24 такою, що виконано у повному обсязі.

Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04 липня 2023 року по справі № 200/3958/19-а, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням (п. 40).

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність встановлення нового строку для подання звіту.

Разом з тим, з приводу накладення та стягнення з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Між тим, колегія суддів роз`яснює, що накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе або у разі ненадання звіту на виконання ухвали суду, або ненадання доказів, які свідчать про вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду з моменту останнього встановлення строку надання звіту суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі№ 160/13013/19.

Так, з поданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області звітів вбачається, що належні позивачу пенсійні кошти, нараховані на виконання рішення суду, будуть виплачені при надходженні відповідного фінансування для виплати сум нарахованих за рішеннями суду, тобто основною причиною невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості є відсутність фінансування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечує свого обов`язку щодо виплати суми заборгованості пенсії, яка виникла після перерахунку.

Так, суд звертає увагу, що грошові кошти у вигляді заборгованості з пенсії, які належать позивачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України, після отримання їх від головного розпорядника коштів Міністерства соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійним фондом України. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі окремого територіального органу Пенсійного фонду України.

Верховний суд у висновках постанови від 31.08.2023 по справі 560/16807/21 вказав, що оскільки відповідач (ГУ ПФУ) є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зверталось до Пенсійного фонду України листом з проханням розглянути питання щодо можливості фінансування виплати належних позивачу сум.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у пенсійного фонду умислу чи вини щодо невиконання в повному обсязі рішення суду, а матеріалами справи підтверджується вчинення дій спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, враховуючи, що невиплата нарахованих сум має місце не внаслідок ухилення від виконання судового рішення, а через відсутність у необхідному розмірі коштів, необхідних для його виконання, то за таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що хоча рішення суду у цій справі не було виконано відповідачем у повному обсязі, однак відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для виплати заборгованості, а тому не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штрафу.

У постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що ухвала про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення за своєю правовою природою належить до судових рішень, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, оскільки вона приймається на стадії виконання судового рішення, яке вже набрало законної сили, і не зупиняє рух справи. Тому в суду апеляційної інстанції немає правових підстав для направлення матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на підставі статті 320 КАС України.

Натомість відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Тож у разі скасування ухвали про відмову в установленні судового контролю апеляційний суд наділений повноваженнями самостійно вирішити питання по суті.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про звільнення від сплати штрафу, а також накладання та стягнення з керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штрафу.

В іншій частині ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись п.1,2 ч.1 ст. 315, ст.ст.317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 по справі № 520/26082/24 скасувати в частині:

Відмови у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про звільнення від сплати штрафу.

Накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.

Стягнення з керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Стягнення з керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) на користь Державного бюджету України штраф у сумі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.

В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі №520/26082/24 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді К.В. Мінаєва Л.О. Фоміна