Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №480/6403/22 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 р. Справа № 480/6403/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на окрему ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2026, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, м. Суми, по справі № 480/6403/22

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 в адміністративній справі № 480/6403/22,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування грудня 2015 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку належної позивачу індексації грошового забезпечення в період з 14.06.2016 по 28.02.2018 включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 14.06.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 01.01.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 ''Порядку проведення індексації грошових доходів населення'', затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату належної позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.01.2021 включно, із урахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 ''Порядку проведення індексації грошових доходів населення'', затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування січня 2008 року, як місяця підвищення за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача, за період проходження військової служби з 14.06.2016 до 28.02.2018.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 14.06.2016 до 28.02.2018, із встановленням місяця підвищення за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування позивачу індексації - різниці грошового забезпечення за період проходження військової служби 01.03.2018 до 01.01.2021, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період проходження військової служби 01.03.2018 до 01.01.2021, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2024 року Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишено без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 по справі № 480/6403/22 - залишено без змін.

10.06.2025 до Сумського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 від 07.06.2025 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем, на виконання рішення суду. У вказані заяві ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не дотримання вимог абзаців третього, четвертого, п`ятого, шостого п.5 Порядку, затвердженого, затвердженого постановою КМУ № 1078 та не виплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 01.01.2021 суми індексації-різниці у розмірі 4235,25 грн в місяць, при виконанні рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 480/6403/22. А також зобов`язати в/ч НОМЕР_1 на виконання такого рішення суду виплатити ОСОБА_1 суму індексації - різниці у розмірі 4235,25 грн в місяць за період з 01.03.2018 до 01.01.2021 у відповідності до вимог абзаців третього, четвертого, п`ятого, шостого п.5 Порядку, затвердженого, затвердженого постановою КМУ № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

19.06.2025 до Сумського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення в/ч НОМЕР_1 .

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 витребувано у сторін додаткові докази.

Вимоги ухвали виконано в/ч НОМЕР_1 11.07.2025, а ОСОБА_1 - 15.07.2025.

Окремою ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року заяву ОСОБА_1 від 07.06.2025 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 в адміністративній справі № 480/6403/22 - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 480/6403/22 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період проходження військової служби 01.03.2018 до 01.01.2021, відповідно до абзаців четвертого, шостого п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню законодавста при виконанні рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 480/6403/22.

В задоволенні іншої частини вимог заяви ОСОБА_1 від 07.06.2025 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 в адміністративній справі № 480/6403/22 - відмовлено.

Про розгляд окремої ухвали повідомити суд протягом тридцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснено командиру Військової частини НОМЕР_1 , що залишення без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених у ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду тягнуть за собою адміністративну відповідальність визначену нормою ст.185-6 КУпАП.

Відповідач, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати окрему ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 по справі № 480/6403/25 повністю.

В обґрунтування вимог скарги, відповідач зазначає, що на виконання результативної частини рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 в адміністративній справі № 480/6403/22 військовою частиною НОМЕР_1 було складено відповідний розрахунок та 13.03.2025 та проведено виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 14.06.2016 до 01.01.2021.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив відмовити у задоволені апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на окрему ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у адміністративній справі № 480/6403/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи заяву, в порядку 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що доказів здійснення в/ч НОМЕР_1 нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.03.2018 до 01.01.2021 у сумі 144135,12 грн до суду не надано. В матеріалах справи такі докази відсутні, а тому у даному випадку наявні всі правові підстави для застосування заходів, передбачених ст.383 КАС України та постановлення окремої ухвали.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах “Алпатов та інші проти України”, “Робота та інші проти України”, “Варава та інші проти України”, “ПМП “Фея” та інші проти України”), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у даній справі зобов`язано в/ч НОМЕР_1 , в тому числі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період проходження військової служби 01.03.2018 до 01.01.2021, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане рішення набрало законної сили 09.07.2024 року.

Відповідач у своїх поясненнях наданих до суду першої інстанції, що продубльовано і в його апеляційній скарзі, зазначає, що на виконання даного судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 було складено відповідний розрахунок та 13.03.2025 проведено виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 14.06.2016 до 01.01.2021.

В підтвердження свої пояснень, відповідач надає розрахунок та зазначає порядок проведення таких розрахунків, а саме в частині індексації грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби з 01.03.2018 до 01.01.2021.

Так, відповідач пояснив, що сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4463,15 грн.

Грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становить 4764,15 грн., грошове забезпечення позивача у березні 2018 року становить 8004,72 грн, отже, розмір підвищення доходу в умовах місяця, в якому відбулось таке підвищення вираховується як різниця 8004,72 грн. - 4764,15 грн.

Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078. розмір належної позивачу індексації різниці в березні 2018 року складає 1222,58 грн., що вираховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, в місяці, в якому відбувається таке підвищення (4463,15 грн. - (8004,72 грн. - 4764,15 грн.)).

За період з 01.03.2018 по 01.01.2021 сума нарахованої індексації грошового забезпечення дорівнює 41 610, 31 грн. Загальна сума нарахованої індексації грошового забезпечення: 105763,85 грн. Сума індексації грошового забезпечення зарахована на картковий рахунок: 104177,39 грн.

Таким чином, на думку відповідача, військовою частиною НОМЕР_1 у повному обсязі виконано рішення суду шляхом нарахування та виплати індексації грошового забезпечення на загальну суму 104 177,39 грн, що підтверджується розрахунками, викладеними вище.

Проте, колегія суддів не може погодитися з проведеними відповідачем розрахунками, з огляду на їх довільне та помилкове здійснення.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що в мотивувальній частині судового рішення від 25.09.2024 у даній справі, суд першої інстанції виснував про те, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 4536,25 грн, а у березні 2018 року - 4764,15 грн., відтак грошовий дохід збільшився на 227, 90 грн.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року складає 4463,15 грн.

Згідно норми абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року складає 4235,25 грн., що розрахована як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (4463,15 грн. - 227,90 грн.).

Таким чином, як визначено судовим рішенням, у період з 01.03.2018 до 01.01.2021 сума індексації-різниці з урахуванням абзаців 3, 4, пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватися у розмірі 4235,25 грн.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, на виконання даного рішення суду в/ч НОМЕР_1 повинна була нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , в тому числі індексацію-різницю грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.03.2018 до 01.01.2021 у сумі 144135,12 грн, з розрахунку 4235,25 х 34 + 4235,25/31.

Проте, доказів здійснення в/ч НОМЕР_1 нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.03.2018 до 01.01.2021 у сумі 144135,12 грн до суду не надано.

Сам по собі факт закінчення виконачого провадження з примусового виконаня рішення суду у даній справі не спростовує обов`язку в/ч НОМЕР_1 нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.03.2018 до 01.01.2021 у належному розмірі.

Отже, з часу набрання рішенням суду законної сили (09.07.2024) останнє залишається невиконаним.

Такі дії (бездіяльність) свідчать про порушення визначених пунктами 3, 5, 8 частини другої статті 2 КАС України критеріїв (обґрунтовано, добросовісно, пропорційно), якими повинен керуватися суб`єкт владних повноважень, і, як видається, не є спрямованими на реальне виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку наявні всі правові підстави для застосування заходів, передбачених ст.383 КАС України та постановлення окремої ухвали.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що результативна частина рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у адміністративній справі №480/6403/22 не містила конкретної суми індексації-різниці грошового забезпечення позивача, колегія суддів відхиляє, з огляду на встановлення таких розрахунків в мотивувальній частині судового рішення, яке є його невід`ємною частиною, а також є обов`язковим для врахування під час виконання такого судового рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в своїй апеляційній скарзі відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про законність його дій, а тому оводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 по справі № 480/6403/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій