Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №520/437/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 р. Справа № 520/437/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного університету цивільного захисту України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 (суддя: Бідонько А.В., м. Харків) по справі № 520/437/26

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету цивільного захисту України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України(надалі також - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Національного університету цивільного захисту України щодо безпідставного утримання з ОСОБА_1 сум податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з донарахованої на виконання рішення по справі № 520/3958/25 індексації грошового забезпечення;

- стягнути з Національного університету цивільного захисту України на користь ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення по справі №520/3958/25 індексацію грошового забезпечення на суму 36 881,29 грн. у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28863,62 грн. та військового збору у розмірі 8017,67 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Національного університету цивільного захисту України щодо безпідставного утримання з ОСОБА_1 сум податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з донарахованої на виконання рішення по справі № 520/3958/25 індексації грошового забезпечення.

Стягнуто з Національного університету цивільного захисту України на користь ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення по справі № 520/3958/25 індексацію грошового забезпечення на суму 36 881,29 грн. у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28863,62 грн. та військового збору у розмірі 8017,67 грн..

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення Харківського окружного адміністративного від 13.03.2026 по справі № 520/437/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог позивача у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у разі звільнення з військової служби особа втрачає статус військовослужбовця, тому дохід, який виплачується на користь такої особи не може розглядатись як грошове забезпечення. Оскільки дохід у вигляді виплат на підставі рішення суду нарахований юридичною особою в 2025 році на користь фізичної особи, яка звільнена з військової служби, він включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податків як інший дохід та оподатковується військовим збором за ставкою 5 відсотків, податковою ставкою - 18 відсотків.

Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 по справі №520/3958/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного університету цивільного захисту України (вул. Онопрієнко, буд. 8, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18034) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.12.2019 у належному та повному обсязі.

Зобов`язано Національний університет цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: з 01.01.2016 року по 28.02.2018 включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року; з 01.03.2018 по 31.12.2019 з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідачем, на виконання рішення по справі № 520/3958/25, перераховано та сплачено позивачу індексацію грошового забезпечення 09.12.2025. З перерахованої до сплати індексації відповідачем фактично сплачено 123472,15 грн. самої індексації, утримано та перераховано до бюджету 8017,67 грн. військового збору, утримано та перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб 28863,62 грн..

Не погоджуючись з діями відповідача, які полягають в утриманні з належних позивачеві сум, на виконання рішення суду, військового збору та податку на доходи з фізичних осіб, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та зазначив, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати грошового забезпечення останній вже втратив статус військовослужбовця є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору, утриманих з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця.

індексацію грошового забезпечення на суму 24475,99 грн. у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28863,62 грн. та військового збору у розмірі 5 612,37 грн..

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 779) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Приписами пунктів 4, 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, аналізуючи наведені положення, можна дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Таким чином, враховуючи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 по справі №520/3958/25 встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі грошового забезпечення позивачу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, від 29.07.2020 у справі № 814/142/17 та від 08.02.2023 у справі № 420/9834/22.

Разом із тим, суд зазначає, що підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Ставка військового збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування (підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України).

Таким чином, податковий агент зобов`язаний утримати військовий збір із сум доходів в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).

Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів зазначає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення суду у справі №520/3958/25, відповідач діяв у межах чинного законодавства при відрахуванні з належної до виплати позивачу суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Разом із тим, п. 2 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених п. 162.1 ст. 162 Кодексу, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Кодексом.

З огляду на викладене, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01.12.2024 застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Оскільки на виконання рішення суду позивачу нараховано та виплачено заборгованість за грошовим забезпеченням за період з 01.01.2016 по 31.12.2019, в даному випадку має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 %.

За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченого грошового забезпечення є протиправними та відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5% військового збору у розмірі 5 612,37 грн. з виплаченого грошового забезпечення позивача, 1,5 відсотки військового збору у розмірі 2 405,30 грн. утримано правомірно.

Отже, відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 відсотків військового збору (5 відсотків замість 1,5 відсотків) з виплаченого грошового забезпечення позивача.

Судом першої інстанції не враховано вищенаведених обставин та помилково зазначено, що позивач має право на нарахування та виплату всього розміру недоотриманого на виконання рішення по справі №520/3958/25 грошового забезпечення у вигляді військового збору.

Також, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 щодо обрання способу відновленого порушеного права та необхідності визначення судом у рішенні відповідних сум. При цьому суд вказав, що враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання щодо способу захисту порушеного права позивача колегія суддів враховує, що позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь недоотриману на виконання рішення у справі №520/3958/25 індексацію грошового забезпечення на суму 36 881,29 грн. у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28863,62 грн. та військового збору у розмірі 8017,67 грн..

Застосовуючи наведені вище норми права щодо обґрунтованості утримання з грошового забезпечення позивачки 1,5% військового збору та враховуючи вказані висновки Верховного Суду щодо ефективного способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з Національного університету цивільного захисту України на користь ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення по справі № 520/3958/25 індексацію грошового забезпечення на суму 34475,99 грн. у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28863,62 грн. та військового збору у розмірі 5 612,37 грн.

За цим, доводи апеляційної скарги Національного університету цивільного захисту України по суті спору є частково обґрунтованими.

У відповідності до ст. 242 КАС, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі №520/437/26 частково прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Національного університету цивільного захисту України на користь ОСОБА_1 недоотриманої на виконання рішення по справі № 520/3958/25 індексації грошового забезпечення на суму 36 881,29 грн. у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28863,62 грн. та військового збору у розмірі 8017,67 грн. з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного університету цивільного захисту України - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі № 520/437/26 - скасувати в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 про стягнення з Національного університету цивільного захисту України на користь ОСОБА_1 недоотриманої на виконання рішення по справі № 520/3958/25 індексації грошового забезпечення на суму 36 881,29 грн. у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28863,62 грн. та військового збору у розмірі 8017,67 грн..

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Стягнути з Національного університету цивільного захисту України на користь ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення по справі № 520/3958/25 індексацію грошового забезпечення на суму 24475,99 грн. у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28863,62 грн. та військового збору у розмірі 5 612,37 грн..

В решті адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі № 520/437/26 залишити без змін. .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді О.А. Спаскін Т.С. Перцова