Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №440/10147/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 р. Справа № 440/10147/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 (суддя: С.О. Удовіченко, м. Полтава) по справі № 440/10147/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області (надалі також -відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо відрахування 18891,01 грн. індексації грошового забезпечення, нарахованої за період з 01.03.2018 по 16.10.2022, із суми нарахованої за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №440/15835/24 індексації-різниці в розмірі 163993,53 грн. за період з 01.03.2018 по 16.10.2022;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області виплатити ОСОБА_1 18891,01 грн. індексацію грошового забезпечення, за період з 01.03.2018 по 16.10.2022, протиправно відраховану з суми індексації-різниці, нарахованої за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №440/15835/24 за період з 01.03.2018 по 16.10.2022;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо нездійснення ОСОБА_1 одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 41156,60 грн. відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 при виплаті індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області виплатити ОСОБА_1 41156,60 грн. компенсації сум податку з доходів фізичних осіб з доходу, нарахованого згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №440/15835/24;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо утримання з індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 військового збору в розмірі 5 відсотків;

- стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 8002,67 грн. надмірно утриманого військового збору;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.06.2025 включно;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.06.2025 включно, за весь час затримки виплати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.26 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо відрахування 18891,01 грн. індексації грошового забезпечення, нарахованої за період з 01.03.2018 по 16.10.2022, із суми нарахованої за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року у справі №440/15835/24 індексації-різниці в розмірі 163993,53 грн. за період з 01.03.2018 по 16.10.2022.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області виплатити ОСОБА_1 18891,01 грн. індексацію грошового забезпечення, за період з 01.03.2018 по 16.10.2022, протиправно відраховану із суми індексації-різниці, нарахованої за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року у справі №440/15835/24 за період з 01.03.2018 по 16.10.2022.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державноїслужби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не здійснення ОСОБА_1 одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 41156,60 грн. відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року при виплаті індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області виплатити ОСОБА_1 41156,60 грн. компенсації сум податку з доходів фізичних осіб з доходу, нарахованого згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №440/15835/24.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо утримання з індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 військового збору в розмірі 5 відсотків.

Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 8002,67 грн. надмірно утриманого військового збору.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 25.06.2025 року включно.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму не своєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.06.2025 включно, за весь час затримки виплати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області задовольнити, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду вій 06.02.2026 у справі № 440/10147/25 - скасувати, у позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що дохід у вигляді виплат на підставі рішення суду, нарахований юридичною особою у грудні 2024 року на користь фізичних осіб, які звільненні з військової служби, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податків як інший дохід та оподатковується військовим збором за ставкою 5 відсотків, оскільки зазначений дохід є доходом звітного періоду, в якому він безпосередньо буде нарахований (виплачений), а не періоду, за який він нарахований. Виплати за рішенням суду звільненому працівнику ДСНС України включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Кодексу на загальних підставах. Оскільки ця виплата була здійснена уже після звільнення позивача зі служби цивільного захисту, тому вона включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Кодексу на загальних підставах. Вказав, що позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, тому право позивача ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним. Крім того, наголошував на порушення строків звернення до суду.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив постановити судове рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДСНС України у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2026, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у адміністративній справі № 440/10147/25 залишити без змін.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 по справі №440/15835/24 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області (вул. Решетилівська, 26/1, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 38610079), Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Кіровоградської області (вул. Княгині Ольги, 2, м. Кропивницький, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ 26144085) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року; Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року. Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 16.10.2022 включно, із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 по 16.10.2022 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправними дії Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Кіровоградської області щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 17.10.2022 по 31.12.2022 включно, із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язано Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Кіровоградської області виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 17.10.2022 по 31.12.2022 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням проведених виплат.

Відповідач 24.06.2025 перерахував на банківський рахунок позивача грошові кошти на виконання рішення суду в сумі 176058,76 грн. з призначенням платежу “перерахунок грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу у червні 2025 р., згідно рішення ПОАС від 06.03.2025, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі №440/15835/24”.

Також, листом від 03.07.2025 №61-01-Л-222/21-10 позивача повідомлено про перерахування коштів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі №440/15835/24 та надано розрахунок індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 та розрахунок індексації-різниці грошового забезпечення з 01.03.2018 по 16.10.2022, нарахованої в розмірі 176058,76 грн., з якої утримано податок з доходів фізичних осіб 18% в сумі 41156,60 грн. та військовий збір 5% в сумі 11432,39 грн..

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо нездійснення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення та помилковим утриманням 5 відсотків військового збору, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що одночасно з виплатою позивачеві грошового забезпечення при звільненні на виконання рішення суду позивачу також мала бути виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення. Подібний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 у справі №380/813/22, від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 31.01.2024 у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 у справі №360/700/23, від 27.06.2024 у справі №580/602/22. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо нездійснення позивачу виплати грошової компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 по справі № 440/15835/24, є протиправною. Вказав, що до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024 року застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання). Таким чином, відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 відсотків військового збору (5 відсотків замість 1,5 відсотків) з виплаченого грошового забезпечення позивача, що складає 8002,67 грн. (11432,39 грн.:5*3,5). Вказав, що 24.06.2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 по справі № 440/15835/24 відповідачем проведено виплату в сумі 176058,76 грн.. Вказані кошти є грошовим забезпеченням позивача, нарахованим та виплаченим відповідачем з порушенням встановлених строків їх виплати. Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, нарахованого на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 по справі № 440/15835/24.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з виплаченого позивачу на виконання рішення суду грошового забезпечення (рішення суду у справі № 440/15835/24 ), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 779) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Приписами пунктів 4, 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, аналізуючи наведені положення, можна дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Таким чином, враховуючи, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 по справі №440/15835/24 встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі грошового забезпечення позивачу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, від 29.07.2020 у справі № 814/142/17 та від 08.02.2023 у справі № 420/9834/22.

Разом із тим, суд зазначає, що підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Ставка військового збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування (підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України).

Таким чином, податковий агент зобов`язаний утримати військовий збір із сум доходів в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).

Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів зазначає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення суду у справі № 440/15835/24, відповідач діяв у межах чинного законодавства при відрахуванні з належної до виплати позивачу суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Разом із тим, п. 2 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених п. 162.1 ст. 162 Кодексу, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Кодексом.

З огляду на викладене, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01.12.2024 застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Оскільки на виконання рішення суду позивачу нараховано та виплачено заборгованість за грошовим забезпеченням за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 16.10.2022, в даному випадку має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 %.

За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченого грошового забезпечення є протиправними та відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5% військового збору у розмірі 8002,67 грн. (11432,39 грн.:5*3,5).

Отже, відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 відсотків військового збору (5 відсотків замість 1,5 відсотків) з виплаченого грошового забезпечення позивача.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідач повинен був разом з виплатою позивачу грошового забезпечення на виконання рішення суду нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення та утриманий військовий збір.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо нездійснення ОСОБА_1 одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 41156,60 грн. відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 при виплаті індексації грошового забезпечення, зобов`язанння Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області виплатити ОСОБА_1 41156,60 грн. компенсації сум податку з доходів фізичних осіб з доходу, нарахованого згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №440/15835/24, визнання протиправними дій Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо утримання з індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 військового збору в розмірі 5 відсотків, стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 8002,67 грн. надмірно утриманого військового збору.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.06.2025 включно, за весь час затримки виплати, колегія суддів зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону № 2050, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Використане у статті 3 Закону № 2050 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 та від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктами 1-3 Порядку № 159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Таким чином, провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, а право на отримання такої особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2022 року у справі № 460/4765/20.

Як встановлено судом, фактична виплата сум грошового забезпечення на виконання рішення по справі №440/15835/24 відбулась 26.06.2025.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення відповідачем строків виплати грошового забезпечення позивача за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 16.10.2022 зумовлює його право на отримання компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, що прямо передбачено статтею 2 цього Закону.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21, застосовуючи висновок Верховного Суду у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період, у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Оскільки несвоєчасне нарахування та виплата позивачу сум грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 16.10.2022 відбулось у зв`язку з протиправними діями відповідача, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, що встановлено судовим рішенням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на одержання компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення з 01.01.2016 по 26.06.2025 (по дату фактичної виплати грошових коштів за рішенням суду).

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20, від 09.08.2022 у справі № 460/4765/20.

Стосовно доводів відповідача про те, що право позивача на отримання компенсації, передбаченої Законом № 2050-ІІІ, не порушено, оскільки він не звертався з заявою про виплату останньої та відмова відповідача з цього приводу відсутня, колегія суддів зазначає таке.

Варто зазначити, що вказані доводи відповідача ґрунтуються на правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, в постановах від 17.11.2021 по справі №460/4188/20 та від 04.05.2022 у справі №200/14472/19-а, в яких сформовано висновки про те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ.

Разом з тим, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20 (касаційне провадження № К/990/129/22) відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 червня 2021 року у справі №240/186/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20, від 27 липня 2022 року у справі №460/783/20, від 11 травня 2023 року у справі №460/786/20.

В указаній постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

У справі № 560/8194/20 судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

За висновком судової палати, зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно з Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Верховний Суд неодноразово роз`яснював, що, відступаючи від раніше сформованих висновків у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, Суд може не вказувати усі такі рішення, оскільки Суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.

Тож, оскільки Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, на які посилається відповідач, то доводи останнього в аспекті спірного питання є необґрунтованими, позаяк суперечать актуальній судовій практиці Верховного Суду.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.06.2025 включно та зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму не своєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.06.2025 включно, за весь час затримки виплати.

Щодо відрахування відповідачем 18891,01 грн. індексації грошового забезпечення, нарахованої за період з 01.03.2018 по 16.10.2022, із суми нарахованої за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №440/15835/24 індексації-різниці в розмірі 163993,53 грн. за період з 01.03.2018 по 16.10.2022, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок № 1078.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої "поточної індексації" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 160/11742/22, 18.04.2024 у справі № 160/10789/22, 25.07.2024 у справі № 280/5666/22, 06.03.2025 у справі № 240/12857/24, 20.03.2025 у справі № 160/13345/24, 20.03.2025 у справі № 380/6731/24.

Колегією суддів з розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі №440/15835/24 ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 16.10.2022 встановлено, що при визначенні суми, яка підлягала виплаті позивачу за період з 01.03.2018 по 16.10.2022, відповідач відрахував 18 891,01 грн. поточної індексації грошового забезпечення. Здійснивши таке відрахування, відповідач фактично ототожнив поточну індексацію з індексацією-різницею, хоча вони є самостійними видами індексації, що суперечить вимогам Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку № 1078 та наведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними дій Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо відрахування 18891,01 грн. індексації грошового забезпечення, нарахованої за період з 01.03.2018 по 16.10.2022, із суми нарахованої за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №440/15835/24 індексації-різниці в розмірі 163993,53 грн. за період з 01.03.2018 по 16.10.2022 та зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області виплатити ОСОБА_1 18891,01 грн. індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.10.2022, протиправно відраховану із суми індексації-різниці, нарахованої за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №440/15835/24 за період з 01.03.2018 по 16.10.2022.

Проте колегія суддів зазначає, що, правильно задовольнивши позовні вимоги у цій частині, суд першої інстанції не навів належного мотивування такого висновку. У зв`язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині шляхом викладення додаткових мотивів щодо протиправності відрахування відповідачем 18 891,01 грн. поточної індексації грошового забезпечення із суми індексації-різниці, нарахованої на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 440/15835/24 за період з 01.03.2018 по 16.10.2022.

Щодо порушення строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 цього Кодексу.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Як зазначалось вище, частиною першою статті 2 Закону України № 2050-ІІІ встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

За правилами статті 4 Закону України № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Отже, саме з датою виплати позивачу належних сум грошового забезпечення, нарахованих на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 440/15835/24, пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом про захист порушених прав, що полягають у протиправному відрахуванні частини індексації грошового забезпечення, невиплаті компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, незаконному утриманні військового збору у завищеному розмірі та ненарахуванні й невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Оскільки виплату позивачу індексації грошового забезпечення, на виконання судового рішення у справі №440/15835/24, відповідач здійснив 26.06.2025, то саме з цієї дати позивач був обізнаний про порушення свого права на отримання компенсації і саме з цією датою пов`язаний перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, з адміністративним позовом позивач звернувся до суду 23.07.2025, тобто в межах тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом є помилковими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не у повній мірі вмотивував прийняте рішення, у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції, викладеній у цій постанові суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині підстав та мотивів прийнятого рішення.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення спірного питання.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 по справі № 440/10147/25 - змінити в частині підстав та мотивів задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 по справі № 440/10147/25 залишити без змін..

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова