Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №360/2222/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року справа №360/2222/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 360/2222/25 (головуючий І інстанції А.Г. Секірська ) за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

Адвокат Єфімік Олена Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (далі – відповідач), у якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.11.2025 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з дати її припинення з виплатою заборгованості, що утворилася.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером і є отримувачем пенсії за віком, перебуває на обліку в Головному управлінні в Луганській області. Місцем реєстрації позивача і містом фактичного проживання є м. Луганськ Луганська область.

Позивачу припинили виплачувати пенсію, оскільки довідка ВПО була скасована.

22.10.2025 після проходження фізичної ідентифікації в режимі відеоконференцзв`язку Головним управління ПФУ було прийнято рішення про встановлення особи.

Рішенням УПФУ в Донецькій області від 14.11.2025 відмовлено у поновленні пенсії.

Спірним питанням у справі, що розглядається є правомірність рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову позивачу у поновленні виплати пенсії, оскільки пенсія била припинена до 2022 року.

Як за змістом п. 14-4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058, так і за змістом п. 10 Порядку № 299 повідомленням про неодержання страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації подається органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат.

Тобто, цілком очевидно, що вказане повідомлення має бути оформлено заявником письмово. Натомість власне процедура фізичної ідентифікації за приписами вказаного закону та порядку є встановленням ідентифікаційних даних особи із документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної особи.

Жодних інших відомостей за результатами такої, окрім, як підтвердження особи заявника органи пенсійного фонду отримувати не можуть. Наведених висновків достатньо для визнання протиправним та скасування спірного рішення у справі.

У матеріалах справи є протокол ГУ ПФУ в Луганській області з якого судом установлено факт призначення позивачу пенсії з 18.09.1990. Водночас пенсію заблоковано з причин: «не пройдено ідентифікацію, скасовано ВПО». Тобто установлені обставини свідчать, що позивачу виплату пенсії заблоковано з 12.07.2017.

Відповідач у справі не навели жодних обґрунтованих мотивів, які б стали причиною для проведення таких дій, адже всі обставини мали перевірятися при призначенні пенсії, у тому числі й наявність заяви про неодержання пенсії від держави-агресора, яка очевидно була наявна, про що свідчить факт призначення позивачу пенсії.

Ст. 49 Закону № 1058 передбачено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії й неотримання пенсії з 2017 року не є такою підставою. Натомість у матеріалах справи наразі наявне рішення територіальних органів пенсійного фонду про встановлення особи позивача. З огляду на все викладене у сукупності, представник позивача вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 360/2222/25 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.11.2025 № 909210127430 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01.04.2017, з виплатою заборгованості, що утворилася.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як внутрішньо переміщена особа та отримувач пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

ОСОБА_1 звернулася засобами вебпорталу з заявою від 07.11.2025 №8904 про «Поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам».

Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961. За результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 , винесено рішення від 14.11.2025 № 909210127430 про відмову в поновленні пенсії.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 № 162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період воєнного стану» (далі — Постанова № 162) особам, які проживають на територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, і виплату пенсій яким було припинено в період з 01 серпня 2022 року відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі — Закон № 1058), виплата пенсії може бути відновлена за поданими з використанням відділеного кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, заявами про виплату пенсії на поточні рахунки в уповноважених банках або за заявами про поновлення виплати пенсії, що надійшли через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи пенсіонера у режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

Порядок та умови встановлення особи пенсіонера шляхом відеоконференцзв`язку органами Пенсійного фонду України затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Міністерством соціальної політики та Міністерством цифрової трансформації.

Водночас, на теперішній час, особливості реалізації прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, на пенсійне забезпечення визначено пунктом 14 4 розділу XV Закону №1058, яким визначено, що громадяни України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (для осіб, зазначених у пункті 14-4 розділу XV Закону).

З 20 березня 2025 року набув чинності «Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №299 (далі - Порядок №299).

При аналізі матеріалів електронної пенсійної справи та документів долучених до заяви від 07.11.2025 №8904 встановлено, що виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено до 01.08.2022, а саме з 01.04.2017.

Враховуючи вищевикладене, підстави для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 по заяві від 07.11.2025 №8904 відсутні, оскільки звернення з заявою щодо поновлення виплати пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України здійснено не у встановленому порядку (не особисто).

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2025 надано пояснення, згідно із якими з 18.08.1990 ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Має статус внутрішньо переміщеної особи. При надходженні заяви про поновлення виплати пенсії, яка подана через вебпортал електронних послуг ПФУ, органами Фонду проводиться встановлення особи пенсіонера у режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу. Порядок та умови встановлення особи пенсіонера шляхом відеоконференцзв`язку затверджено правлінням ПФУ та автоматизовано з використанням підсистеми ІКІС ПФУ «Віддалена ідентифікація особи» (ВІО).

За умови проведення успішної відеоідентифікації в ВІО, в підсистемі ІКІС ПФУ «Звернення» автоматично створюється звернення «Поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам» (без підписання кваліфікованим електронним підписом заявника). До автоматично сформованого звернення прикріплюються всі скан-копії документів, які були додані до заяви про проведення відеоідентифікації та документ «Рішення ВІО» (рішення комісії, що проводила ідентифікацію особи в ході відеоконференції в підсистемі ВІО).

Опрацювання звернення здійснюється за принципом екстериторіальності відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961. В матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 наявна заява від 07.11.2025 №8904, яка була автоматично сформована за результатом відеоконференцзв`язку, проведеного 21.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. До заяви прикріплено документи, які були додані до заяви на проведення відеоідентифікації, а саме: фото пенсіонера з паспортом, фото паспорта, фото заяви від 20.10.2025 про неодержання пенсійних виплат від рф та Рішення про встановлення особи від 22.10.2025 № 858107.

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за віком.

З 01.04.2017 виплату пенсії позивачу припинено у зв`язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

За заявою позивача від 07.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за результатами проведеного 21.10.2025 відеоконференцзв`язку та опрацювання наданих одержувачем документів, відповідей на поставлені запитання в ході відеоконференції особу ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, про що прийнято рішення від 22.10.2025 № 858107.

В матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 наявна заява від 07.11.2025 №8904, яка була автоматично сформована за результатом відеоконференцзв`язку, проведеного 21.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

До заяви прикріплено документи, які додані до заяви на проведення відеоідентифікації, а саме: фото пенсіонера з паспортом, фото паспорта, фото заяви від 20.10.2025 про неодержання пенсійних виплат від рф та рішення про встановлення особи від 22.10.2025 № 858107.

Заява від 07.11.2025 з доданими до неї документами розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням ГУПФУ в Донецькій області від 14.11.2025 № 909210127430 відмовлено ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії у зв`язку з тим, що за результатами розгляду матеріалів пенсійної справи та доданих до заяви документів встановлено, що виплата пенсії заявниці припинена до 01.08.2022, а саме з 01.04.2017. Поновлення пенсії можливе лише за умови особистого звернення. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» визначено, що особам, які проживають на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, і виплату пенсій, яким було припинено в період з 1 серпня 2022 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону, виплата пенсії може бути відновлена за поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису Дія. Підпис (Дія ID),створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, заявами про виплату пенсії на поточні рахунки в уповноважених банках або за заявами про поновлення виплати пенсії, що надійшли через вебпортал електронних послуг України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи пенсіонера у режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, судом першої інстанції зазначено наступне.

В Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII), який набрав чинності з 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України від 16.12.1993 № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь-якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та іншими законами.

Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Абзацом першим частини першої статті 47 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

За приписами пункту 1 розділу «Загальні положення» Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (далі - Порядок № 1596), цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв`язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду України) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.

Пунктом 16 розділу «Зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки» Порядку № 1596 передбачено, що якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку. У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через призначеного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку. Орган Пенсійного фонду України та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги у разі виключення банку з переліку уповноважених банків.

Пунктом 17 розділу «Зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки» Порядку № 1596 визначено, що якщо суми пенсії та грошової допомоги отримуються з використанням платіжної картки, строк дії якої перевищує один рік, і протягом року за такою платіжною карткою не проводилися видаткові операції особисто одержувачем, а банком протягом року не проводилася фізична ідентифікація особи, уповноважений банк повідомляє про це відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення. У такому разі орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення забезпечує проведення ідентифікації та верифікації особи на підставі пред`явленого (в обов`язковому порядку) одержувачем особисто паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та визначеного законодавством документа, в якому зазначено відомості про місце її проживання. Органи Пенсійного фонду України можуть забезпечити проведення ідентифікації та верифікації особи за допомогою відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг. Під час сеансу такого відеоконференцзв`язку пред`являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, визначеного правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінцифри.

До фізичної ідентифікації прирівнюється: авторизація в особистому електронному кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг; посвідчення в установленому порядку за зверненням одержувача, який тимчасово проживає за кордоном, відповідною закордонною дипломатичною установою України факту, що особа є живою. Якщо ідентифікація та верифікація особи не відбулася протягом року, орган Пенсійного фонду України та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку і проводить виплату через призначеного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території (далі – Порядок № 299).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 299 поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) особам, виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) яким припинено відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а також поновлення страхових виплат особам, яким їх припинено відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України:

після проходження фізичної ідентифікації протягом року з дати припинення виплати;

за заявами про поновлення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису “Дія.Підпис” (“Дія ID”), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача у режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

Пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) та страхові виплати, виплату яких припинено до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 “Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, у зв`язку з непроходженням одержувачем фізичної ідентифікації, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, поновлюються за заявами про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до органів Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису “Дія.Підпис” (“Дія ID”), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача в режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

Одержувачі, які тимчасово проживають за межами України або отримали тимчасовий захист або статус біженця, заяву про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат можуть надіслати поштою в порядку, передбаченому абзацом восьмим пункту 6 цього Порядку.

Під час поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат відповідно до цього пункту виплата проводиться за період, за який особі не було виплачено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), страхові виплати після їх припинення, на умовах, передбачених частиною першою статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та частиною четвертою статті 41 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Згідно із пунктом 10 Порядку № 299 особам, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться за умови неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 пройдено ідентифікацію за допомогою відеоконференцзв`язку, за наслідками якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення від 22.10.2025 № 858107 про встановлення особи, і яким встановлено особу ОСОБА_1 , зазначено, що на питання "Чи отримуєте пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації)?" особа відповіла "НІ", на питання "Чи отримуєте Ви страхові виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, або в зв`язку з втратою годувальника від іншої держави, зокрема, від Російської Федерації?" особа відповіла "НІ".

Також позивачем через вебпортал Пенсійного фонду надано заяву про поновлення виплати пенсії від 07.11.2025 №8904, до якої зокрема додано фото заяви від 20.10.2025 про неодержання пенсійних виплат від рф.

Оскаржуване рішення ГУПФУ в Донецькій області від 14.11.2025 про відмову в перерахунку пенсії вмотивоване відсутністю особистого звернення з посиланням на пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» та пункт 1-1 Порядку № 22-1.

Разом з тим, при розгляді заяви відповідачем не враховано положення Порядку № 299, який набрав чинності 20.03.2025.

Можливість звернення через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати пенсії для осіб, яким припинено виплати до набрання чинності постановою КМУ № 299 “Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, у зв`язку з, зокрема, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (як у випадку позивача), прямо передбачена пунктом 8 Порядку № 299.

При цьому умовами поновлення виплати пенсії для таких осіб є:

1) встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача в режимі відеоконференцзв`язку;

2) повідомлення органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат про неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.

Особу ОСОБА_1 встановлено органом Пенсійного фонду України, що підтверджується рішенням ГУПФУ в Чернівецькій області від 22.10.2025 № 858107; до заяви про поновлення виплати пенсії прикріплено фотокопію заяви про неотримання пенсійних виплат від РФ від 20.10.2025, крім того, в ході встановлення особи позивача в режимі відеоконференцзв`язку ОСОБА_1 відповіла «ні» на питання, чи отримує вона пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації).

Тобто, позивачкою дотримано умови для поновлення виплати пенсії, визначені Порядком № 299, тому рішення відповідача про відмову у поновленні виплати пенсії є протиправним.

Незважаючи на наявність усіх необхідних документів та дотримання позивачем установленого порядку звернення, відповідач безпідставно відмовив у поновленні виплати пенсії.

Отже, суд доходить висновку, що рішення відповідача про відмову у поновленні виплати пенсії не ґрунтується на вимогах закону, прийняте без урахування фактичних обставин справи та підлягає визнанню протиправним і скасуванню, із покладенням на відповідача обов`язку поновити виплату пенсії позивачу з дати її припинення.

Щодо обраного представником позивача способу захисту порушених прав позивача, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених обставин, керуючись положеннями статті 9 та 245 КАС України, суд вважає за необхідне визначити такий спосіб захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню, а саме:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.11.2025 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01.04.2017 з виплатою заборгованості, що утворилася.

Оскільки зі змісту Закону № 1058-ІV та самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 19 березня 2013 року, від 05 листопада 2013 року у справах № 21-53а13 та № 21-293а13 відповідно та Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року, від 24 квітня 2018 року у справах № 820/5621/15 та № 167/592/17 відповідно (№№ рішень в ЄДРСР 30443158, 35794465,73335414, 73604844 відповідно).

Таким чином, нарахування та виплата пенсії позивачу має здійснюватися постійно до виникнення підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, та прийняття рішення про припинення виплати пенсії територіальним органом Пенсійного фонду України або судом, або до іншого законодавчого регулювання порядку та строків нарахування пенсій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 360/2222/25 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 360/2222/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко