Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №200/291/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року справа №200/291/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі № 200/291/26 (головуючий І інстанції Бабіча С.І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), відповідно до якої просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а саме у період з 06.07.2023 року по 22.08.2023 року, з 04.09.2023 року по 18.02.2024 року, з 01.05.2024 року по 06.03.2025 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період, який зазначений у Довідці №2084/5729 від 26.05.2025 року дійсно в період з 06.07.2023 року по 22.08.2023 року, з 04.09.2023 року по 18.02.2024 року, з 01.05.2024 року по 06.03.2025 року з розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним записом у військовому квитку серія НОМЕР_2 , та відповідно до довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України № 2084/5729 від 26.05.2025 року в період з 06.07.2023 по 22.08.2023, з 04.09.2023 по 18.02.2024, з 01.05.2024 по 06.03.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в н.п. Велика Новосілка Донецької області.

Як вбачається з даної довідки, підставою для її видачі є: накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині): № 187 від 06.07.2023, № 236 від 22.08.2023, № 249 від 04.09.2023, № 49 від 18.02.2024, № 124 від 01.05.2024, № 67 від 07.03.2025, журнал бойових дій 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 № 166дск від 01.01.2025.

За доводами позивача, він має право на нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 06.07.2023 по 22.08.2023, з 04.09.2023 по 18.02.2024, з 01.05.2024 по 06.03.2025 з розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, однак позивач отримував лише 30 000 грн.

Позивач зазначив, що неодноразово звертався до командування військової частини НОМЕР_1 з проханням виплатити йому додаткову винагороду у зв`язку з тим, що він приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України за спірний період, в результаті чого останньому обіцяли здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах на підставі Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року з врахуванням вже виплачених 30 000 (тридцять тисяч) грн., проте жодних дій щодо нарахування та виплати такої додаткової винагороди військовою частиною НОМЕР_1 здійснено не було.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі № 200/291/26 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а саме у період з 06.07.2023 року по 22.08.2023 року, з 04.09.2023 року по 18.02.2024 року, з 01.05.2024 року по 06.03.2025 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період, який зазначений у Довідці № 2084/5729 від 26.05.2025 року дійсно в період з 06.07.2023 року по 22.08.2023 року, з 04.09.2023 року по 18.02.2024 року, з 01.05.2024 року по 06.03.2025 року з розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням уже проведених виплат за цей період.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що належним чином та у повній відповідності до вимог постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди позивачу, що підтверджується довідкою про грошове забезпечення від 27.01.2026 року № 2084/2391/15/342. Таким чином, на думку відповідача, на спірний період позивачу фактично виплачена вся належна йому сума грошового забезпечення в розмірі 1714613,24 грн, а отже у військової частини НОМЕР_1 не існує жодної заборгованості перед позивачем. суд першої інстанції не надав оцінки тому, що позивач до 31.07.2023 перебував на службі у військовій частині НОМЕР_3 , яка на той час була на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_2 . З

01.08.2023 військова частина НОМЕР_3 перейшла на фінансове забезпечення А4007.

У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку.

Позивач, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.08.2024 року № 253 позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 31.08.2024.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.06.2025 року № 183 позивача виключено зі списків особового складу всіх видів забезпечення з 27.06.2025 року.

26.05.2025 року позивачу ВЧ НОМЕР_1 видана Довідка № 2084/5729 Про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України про те, що старший солдат ОСОБА_1 дійсно, у періоди з 06.07.2023 року по 22.08.2023 року, з 04.09.2023 року по 18.02.2024 року, з 01.05.2024 року по 06.03.2025 року року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п.Велика Новосілка Донецької області.

Підстава: накази командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині№ 187 від 06.07.2023 року, № 236 від 22.08.2023 року, № 249 від 04.09.2023 року, № 49 від 18.02.2024 року, № 124 від 01.05.2024 року, № 67 від 07.03.2025 року.

Позивачем до матеріалів справи надано пояснення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , військовий квиток НОМЕР_7 , де зазначено що він, перебуваючи на посаді начальника 1 радіостанції взводу зв`язку 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (Довідка військової частини НОМЕР_1 № 2084/9242 від 19.08.2025). Виконуючи бойові завдання у Великоновосілківському районі Донецької області у період з 01.02.2025 по 06.03.2025 отримав додаткову грошову винагороду із розрахунку 30 000 гривень замість 100 000 гривень за місяць - пропорційно часу безпосередньої участі у виконанні бойових завдань під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань відповідно до вимог пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами наказ Міністерства оборони України від 26.09.2023 №566).

Після несправедливого недоотримання нарахування додаткової грошової винагороди він та більшість військовослужбовців 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 неодноразово писали рапорти, звертаючись до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням виплатити додаткову грошову винагороду в повному обсязі або надати логічне пояснення щодо несправедливих виплат, на що не було отримано жодної відповіді або обґрунтованого пояснення стосовно їх звернень.

Відзначив, що перебуваючи в зоні виконання бойових завдань вони завжди винаймали житло, за яке місцеве населення Донбасу оцінювали у вартості, що перевищувала в декілька разів від вартості найму житла у столиці України при тому якість житла була жахлива, а іноді непридатна для життя. Згодом вони робили мінімальний ремонт та мінімальні умови для проживання за власний кошт. Зазначав, що ремонт власних авто, якими бригада не здатна забезпечити згідно затвердженого штату теж не дешева процедура. Виходячи зі стану доріг у смузі безпосереднього виконання та специфіки бойового завдання іноді вартість ремонту або відновлення авто після влучання уламків ворожих снарядів чи фпв-дронів перевищувала за 50 000 гривень - це в кращому випадку, в інших випадках авто знищено та завдяки об`єднанню зусиль купували наступне авто за власний кошт.

У серпні 2025 року новий командир військової частини НОМЕР_1 надав вказівку підрозділам, які знаходяться на штатних посадах військової частини підготувати відомості щодо виплатити заборгованості по додатковій винагороді, але на рішення командира 1 стрілецького батальйону до списку відомості були внесені тільки ті військовослужбовці, які ще перебували фактично на посадах 1 стрілецького батальйону, де була недоплата за вищезазначений період. Зазначив, що 1 стрілецький батальйон військової частини НОМЕР_1 з липня по серпень 2025 року не приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України і військовослужбовці отримали тільки грошове забезпечення відповідно до посадового окладу, без додаткової грошової винагороди.

26 вересня 2025 року було зарахування на банківську картку для виплат Ощадбанку - це залишок заборгованості 70 000 гривень за недоотриману частину додаткової винагороди тільки за період 01.02.2025 по 28.02.2025. Також за березень 2025 року, в період безпосередньої участі з 01.03.2025 по 06.03.2025 не було нарахування 100 000 гривень за місяць - пропорційно часу безпосередньої участі у виконанні бойових завдань під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником, а саме за 6 днів у березні 2025 року”.

Також до зазначених пояснень ОСОБА_2 додав копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію військового квитка, копію посвідчення учасника бойових дій, копію квитанції про зарахування 26.09.2025 70 000 грн, копію скріншота повідомлення з мобільного додатку Ощад24 про зарахування 70 000 грн 26.09.2025, копію довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 26.10.2025 №2084/11630.

Довідка про грошове забезпечення від 27.01.2026 року № 2084/2391/15/342, видана ВЧ НОМЕР_1 позивачу про нараховані та виплачені основні та додаткові види грошового забезпечення за період з 01 серпня 2023 року по 06 березня 2025 року, свідчить, що позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода за ПКМУ № 168, а саме:

- за 2023 рік: серпень 2023 року - 21 290, 32 грн, вересень – 27 000,00 грн, листопад 100000,00 грн, грудень – 77419,35 грн;

- за 2024 рік: січень – 100000 грн, лютий – 57931,03 грн, березень, квітень -0,00 грн, травень -вересень - по 100000 грн, жовтень - 90967,74 грн, листопад – 30000 грн, грудень – 86451,61 грн;

- за 2025 рік: січень – 100000 грн, лютий – 30 000 грн, з 01 березня по 06 березня - 4 838,17 грн.

Судом встановлено, що представник позивача неодноразова звертався до відповідача щодо отримання інформації про здійснення нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період який зазначений у довідці №2084/5729 від 26.05.2025 року, а саме з 06.07.2023 по 22.08.2023, з 04.09.2023 по 18.02.2024, з 01.05.2024 по 06.03.2025 з розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період. Також у випадку не нарахування такої виплати, просив вказати підстави не нарахування та невиплати додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповіді на вказані запити представник позивача не отримав.

Окрім того, представник позивача звертався до відповідача із адвокатським запитом 18/11-1 від 18.11.2025 року, за змістом якого просив у відповідача надати бойовий наказ (бойове розпорядження); витяг з журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постову відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань відносно позивача.

Вказані документи на запит представника позивача відповідачем не надано.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 ПКМУ №168 від 28.02.2022 року за період з 06.07.2023 року по 22.08.2023 року, з 04.09.2023 року по 18.02.2024 року, з 01.05.2024 року по 06.03.2025 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі - Постанова № 168, у відповідних редакціях, чинних на період спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1-1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, … (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах {Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 419 від 12.04.2024 - застосовується з 1 квітня 2024 року, № 1311 від 15.11.2024 - застосовується з 25 серпня 2024 року.

Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац перший пункту 1-2 Постанови № 168).

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260, у редакції наказу Міністерства оборони № 339 від 21.05.2024 - застосовується з 01 квітня 2024 року, чинній на момент виключення позивача зі списків особового складу відповідача – червень 2025 року)

Відповідно до пунктів 2 – 10 розділу XXXVII Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу.

У разі, коли військовослужбовець залучається до участі в бойових діях або заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як два дні участі у бойових діях або заходах.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.

Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах, відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

Командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборони України» від 06.12.1991 року № 1932-XII (далі - Закон № 1932 - XII) бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

Спірним питанням є невиплата позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн відповідно Постанови № 168 за період, що вказаний у довідці № 2084/5729 від 26.05.2025 року.

Підставою для видачі вказаної довідки були накази командира ВЧ НОМЕР_1 № 187 від 06.07.2023 року, № 236 від 22.08.2023 року, № 249 від 04.09.2023 року, № 49 від 18.02.2024 року, № 124 від 01.05.2024 року, № 67 від 07.03.2025 року.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн, що передбачена Постановою № 168, однак у спірний період позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода лише у розмірі 30 000,00 грн.

Щодо доводів відповідача, що вищевказана довідка не є підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди, а за спірний період позивачу сплачено суму грошового забезпечення у розмірі в повному обсязі в розмірі 1714613,24 грн, то суд вважав їх необґрунтованими з таких підстав.

Визначальними вимогами для отримання військовослужбовцем додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн, які визначені Постановою № 168 та Порядком № 260 є:

безпосередня участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

перебування безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.

Отже, якщо військовослужбовець відповідає цим вимогам, то відповідно він має право на отримання збільшеної додаткової винагороди.

Зміст довідки № 2084/5729 від 26.05.2025 свідчить, що позивач брав безпосередню участь, протягом спірного періоду, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у населеному пункті: Великоновосілський район Донецької області.

Позивач за посадою виконував обов`язки майстра відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 1 стрілецького батальйону та оператора відділення управління пункту батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 .

На переконання суду, наведені обставини створюють достатні підстави для суду вважати його таким, що має право на вказану винагороду.

Постанова № 168 та Порядок № 260 вимагають належного документування безпосередньої участі у діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, проте відповідне документування є обов`язком військової частини та позивач не є уповноваженою на вказані дії особою.

Верховний Суд, висновки якого суд має брати до уваги у силу припису частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), сформував правову позицію про те, що оформлена стосовно позивача довідка військової частини (про безпосередню участь, прим. суду) підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди. (постанова Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23)

Щодо посилання відповідача на відсутність документального оформлення відповідної участі, суд погоджується із позицією позивача, що не оформлення таких документів може свідчити про допущену військовою частиною бездіяльність. Сама по собі відсутність відповідних наказів та іншої документації не є достатньою підставою для відмови у позові.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 23.05.2024 у справі № 120/4387/23, від 24.05.2024 у справі № 120/4967/23, від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23, від 08.08.2024 у справі № 280/2754/23 та від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, згідно якої порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у військовослужбовця права на таку винагороду.

При цьому, в адміністративному судочинстві обов`язок доказування покладається саме на відповідача, що визначено частиною 2 статті 77 КАС України, а саме, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Вказане не звільняє позивача довести суду обґрунтованість своїх вимог – кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1 статті 77 КАС України)

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (статті 76 КАС України)

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а передусім їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається імовірнішим за протилежний.

Предметом спору у цій справі є питання виплати військовослужбовцю грошової винагороди за безпосередньо участь у бойових діях, перебуваючи в районах їх здійснення, або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, спрямованих на захист Батьківщини.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Цьому громадянському обов`язку кореспондує обов`язок держави виплачувати гідне грошове забезпечення військовослужбовцю, а в умовах воєнного стану значимість виконання обома сторонами (громадянами/державою) власних обов`язків невимовно зростає адже ціною виконання таких обов`язків для обох сторін стає життя/збереження державності для нашої Батьківщини.

Тому суд у цій справи застосовує найвищий стандарт доказування – “поза розумним сумнівом”.

Судом встановлено, що у спірний період відповідачем частково виплачено суми збільшеної додаткової винагороди відповідно Постанови № 168, що не заперечуються сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо належного відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що військова частина НОМЕР_3 , в якій позивач проходив військову службу до переходу до військової частини НОМЕР_1 була розформована. На теперішній час зазначена військова частина фактично припинила своє існування. Військова частина НОМЕР_1 надала довідку щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за всі спірні періоди, коли ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . Факт розформуванням військової частини НОМЕР_3 і її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_1 , до якої були передані всі документи та матеріали, що стосуються діяльності розформованої військової частини не заперечується відповідач у його поясненнях по справі.

Відтак, саме військова частина НОМЕР_1 на теперішній час є належним відповідачем по даній справі.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, колегія суддів враховує таке.

Суд апеляційної інстанції враховує те, що у пункті 1.2. Додатку зазначено, що даною додатковою угодою Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе обов`язок супроводжувати Клієнта в судовій справі №200/291/26 в суді апеляційної інстанції, вчиняючи необхідні процесуальні дії, зокрема, ознайомлення з апеляційною скаргою, подача відзиву та інших

процесуальних документів (за необхідністю), участь в судових засіданнях (за наявності), отримання судового рішення по суті розгляду апеляційної скарги. У пункті 1.3 зазначено, що сторони погодили, що вартість супроводу в суді апеляційної інстанції складається з фіксованого розміру та гонорару успіху. Фіксований розмір становить 5000 (п`ять тисяч) грн. Гонорар успіху становить 10% (десять відсотків) від розміру фактично отриманої Клієнтом додаткової винагороди.

Слід зауважити, що додаткова угода складена, без урахування послуг, які могли бути надані фактично, оскільки вона містить узгоджену суму щодо відшкодування представництва інтересів клієнта , в той час як справа є справою незначної складності та розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи вкладене, колегія суддів дійшла висновку про неспівмірність заявлених вимог по відшкодуванню 5000,00 грн. - складання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки ця категорія справ є справами незначної складності та по ним є стала судова практика, а тому написання на апеляційну скаргу не потребувало додаткових зусиль та знання як наслідок сума витрат на її написання є завищеною.

Враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, колегія суддів вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складання та подання відзиву на апеляційну скаргу явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за апеляційний перегляд судового рішення у розмірі 2000 грн.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі № 200/291/26 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі № 200/291/26 - залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( адреса

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) понесені витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

Повне судове рішення складено 10 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.А. Блохін

Судді: Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко