Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №200/1317/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року справа №200/1317/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєв Е.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Хорошилова Івана Сергійовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 200/1317/26 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії ,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про: - визнання протиправними дій (бездіяльності) щодо відмови в оформленні довідки про безпосередню участь у бойових діях та в призначенні і виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 гривень, передбаченої п. 4 постанови КМУ № 153 від 11.02.2025 року (зі змінами постановою № 942 від 30.07.2025); - зобов`язання здійснити виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 гривень, передбаченої п. 4 постанови КМУ № 153 від 11.02.2025 (зі змінами постановою № 942 від 30.07.2025).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач у війці до 25 років у 2021 році уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України з військовою частиною НОМЕР_2 , який набрав чинності з 30 липня 2021 року.

Згідно з вказаним контрактом позивач був призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_2 .

31 липня 2021 року позивача було переведено до військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 окремий аеромобільний батальйон НОМЕР_5 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України) на посаду старшого сапера 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 27 липня 2021 року № 114-РС. Позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення з 31 липня 2021 року, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 31 липня 2021 року № 210.

Вказане переведення відбулося в період дії воєнного стану.

Позивач продовжує проходити військову службу у Збройних Силах України під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року.

22 березня 2022 року о 12:30 годині, під час виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій (м. Рубіжне, Луганська область), позивач отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення правого передпліччя, яке пов`язане із захистом Батьківщини.

Позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_7 з рапортом про призначення та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року (з урахуванням змін, внесених Постановою № 942 від 30 липня 2025 року).

При цьому, саме відповідач листом від 06.02.2026 року відмовив у оформленні необхідних документів (довідки про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, відповідно до Додатка 1 до доручення Міністра оборони України № 5601/уд від 26 вересня 2025 року) та у виплаті винагороди, мотивуючи це виключно укладенням контракту 30 липня 2021 року, тобто до введення воєнного стану. Відмова викладена у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 № 117/2/ВихЗПІ від 06 січня 2026 року.

Вказує, що Порядком реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою № 153 (далі - «Порядок»), не передбачена виплата одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень на підставі рапорту/заяви/ звернення.

Разом з тим, позивач вважає, що він підпадає під умови, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 (з урахуванням змін, внесених Постановою № 942 від 30 липня 2025 року), оскільки, починаючи з 2021 року та по теперішній час приймає безпосередню участь у бойових діях.

Вказує, що відповідач, відмовивши у видачі довідки та нарахуванні позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої законодавством, порушує право позивача на її отримання, тому позивач змушений звернутися суду за захистом своїх прав.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 200/1317/26 відмовлено у задоволені позову.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 від 10 жовтня 2001 року). На момент введення воєнного стану в Україні (24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022) позивачеві було 20 років і 6 місяців, тобто менше 25 років, що повністю відповідає одній з ключових умов для отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 153. У 2021 році позивач добровільно уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України з військовою частиною НОМЕР_2 . Контракт набрав чинності з 30 липня 2021 року, і позивач був призначений на посаду стрільця- помічника гранатометника десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_2 . 31 липня 2021 року позивача було переведено до військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 окремий аеромобільний батальйон НОМЕР_5 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України) на посаду старшого сапера 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 27 липня 2021 року № 114-РС. Позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення з 31 липня 2021 року, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 31 липня 2021 року № 210. Вказане переведення відбулося в період дії воєнного стану. Позивач продовжує проходити військову службу у Збройних Силах України під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, і на теперішній час залишається чинним військовослужбовцем. 22 березня 2022 року о 12:30 годині, під час виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій (м. Рубіжне, Луганська область), позивач отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення правого передпліччя. Поранення сталося внаслідок бойового зіткнення з підрозділами Збройних Сил російської федерації під час пересування підрозділу по вулицях Теплова та Визволителів. Поранення пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується:- первинною медичною карткою від 22 березня 2022 року (форма 100, видана ПМП м. Лисичанськ); - довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_3 № 836/6878 від 17 жовтня 2022 року; - витягом з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_3 за 22 березня 2022 року (Інв. № 836/3504дск, початий 22 лютого 2022 року). Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_9 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 28 грудня 2022 року. Позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_7 з рапортом про призначення та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року (з урахуванням змін, внесених Постановою № 942 від 30.07.2025 року). Відповідач відмовив у оформленні необхідних документів (довідки про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, відповідно до Додатка 1 до доручення Міністра оборони України № 5601/уд від 26 вересня 2025 року) та у виплаті винагороди, мотивуючи це виключно укладенням контракту 30 липня 2021 року, тобто до введення воєнного стану. Відмова викладена у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 № 117/2/ВихЗПІ від 06 січня 2026 року.

Неправильне застосування норм матеріального права (буквальне тлумачення замість телеологічного) суд обмежився лише датою першого контракту (30.07.2021) і проігнорував переведення та зарахування до в/ч НОМЕР_3 саме під час воєнного стану (наказ № 210 від 31.07.2021), безперервне проходження служби з 24.02.2022 та поранення 22.03.2022, яке згідно з абз. 4 п. 4 Постанови № 153 дає право на повну виплату навіть без 6 місяців. Таке тлумачення суперечить меті нормативного акта (ст. 8 ЦК України, практика ЄСПЛ).

Порушення принципу рівності та недискримінації (ст. 24 Конституції України) Відмова лише за формальною датою контракту створює дискримінацію щодо добровольця, який пішов захищати Україну ще до 24.02.2022 і вже пролив кров.

Ігнорування судової практики (принцип єдності судової практики) суд не взяв до уваги численні рішення, що підтримують позивачів у аналогічних ситуаціях окружними адміністративними судами.

11 лютого 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Пізніше у вказану Постанову № 153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни: Постановою КМУ № 387 від 01.04.2025 року (дата набрання чинності та Постановою КМУ № 942 від 30.07.2025 року (дата набрання чинності

Абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції Постанови КМУ № 387 від 01.04.2025 року та № 942) встановлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій ... строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода ... у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції Постанови КМУ № 387 від 01.04.2025 року) військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях . строком менше шести місяців . у зв`язку із наявністю у них . поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни ... винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, абзаци 2 та 4 пункту 4 Постанови КМУ № 153 встановлюють п`ять обов`язкових умов для виплати:

Приналежність до рядового, сержантського чи старшинського складу.

Вік на дату прийняття/призову — до 25 років.

Прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану.

Фактичне проходження служби.

Безпосередня участь у бойових діях (або поранення для повної виплати навіть за менший строк).

Мета Постанови — підвищення мотивації молоді 18-25 років до проходження служби під час воєнного стану.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку.

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить ІD-паспорт № НОМЕР_10 , виданий 28.09.2021 року.

Позивач у війці 20 років уклав з військовою частиною НОМЕР_2 контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, який набрав чинності з 30 липня 2021 року, та на підставі якого, прийнято наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 31.07.2021 року № 210 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу вказаної частини та всі види забезпечення з 31.07.2021 року.

Військова частина НОМЕР_2 , яка уклала контракт з позивачем, супровідним листом від 17.05.2022 року направила військовій частині НОМЕР_3 пакет документів для виплати одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту, передбаченої наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року.

Матеріали справи містять рапорт позивача від 28.01.2022 року про виплату йому вказаної грошової допомоги, проте доказів виплати сторонами не надано.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 12.10.2023 року № 291 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків частини та усіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям до нового місця служби до військової частини НОМЕР_7 .

Позивач на теперішній час продовжує проходити військову службу у Збройних Силах України.

Позивач має статус учасника бойових дій, що доведено посвідченням серії НОМЕР_9 від 28.12.2022 року.

22 березня 2022 року під час виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій (м. Рубіжне, Луганська область), позивач отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення правого передпліччя.

Вказане поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, сталося внаслідок бойового зіткнення з підрозділами Збройних Сил російської федерації під час пересування підрозділу по вулицях Теплова та Визволителів, що підтверджується первинною медичною карткою від 22 березня 2022 року (форми 100, виданої ПМП м. Лисичанськ), довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_3 № 836/6878 від 17 жовтня 2022 року та витягом з журналу ведення бойових дій вказаної частини за 22.03.2022 року.

Довідки військової частини про безпосередню участь позивача у бойових діях до матеріалів справи не надано.

Позивач вважаючи, що на нього розповсюджуються умови щодо отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, оскільки, починаючи з 2022 року він приймав безпосередню участь у бойових діях та отримав поранення, звернувся через представника до військової частини НОМЕР_7 з рапортом про призначення та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року (з урахуванням змін, внесених Постановою № 942 від 30 липня 2025 року).

Відповідь позивачу надано командиром військової частини НОМЕР_7 за Вих №2100/1/ВихЗПІ від 01.01.2026 року. Про розгляд зазначеного адвокатського запиту військова частина НОМЕР_11 поінформувала військову частини НОМЕР_1 листом від 02.01.2026 року №2100/25.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 № 117/2/ВихЗПІ від 06 січня 2026 року відповідач відмовив позивачу у оформленні необхідних документів (довідки про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, відповідно до Додатку 1 до доручення Міністра оборони України № 5601/уд від 26 вересня 2025 року) та у виплаті винагороди, мотивуючи це виключно укладенням контракту 30 липня 2021 року, тобто до введення воєнного стану.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови листом від 06 січня 2026 року в оформленні довідки про безпосередню участь у бойових діях та в призначенні і виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 гривень, передбаченої п. 4 постанови КМУ № 153 від 11.02.2025 року, суд першої інстанції зазначив наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Приписами ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Згідно з вказаною нормою суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (далі - Постанова №153).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови №153 в первинній редакції установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

До Постанови №153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни: Постановою КМУ №387 від 01.04.2025 року (дата набрання чинності: 08.04.2025 року) та Постановою КМУ №942 від 30.07.2025 року (дата набрання чинності: 07.08.2025 року).

З урахуванням внесених змін абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 передбачено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Абзацом 4 пункту 4 Постанови №153 (в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025 року) передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

З положень абз. 2 п. 4 Постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п.4 постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 є одночасна сукупність таких факторів як: 1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил; 2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу у віці до 25 років під час дії воєнного стану; 3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Однією з ключових умов для отримання одноразової грошової винагороди, визначеною пунктом 4 Постанови КМУ № 153, є факт прийняття або призову особи на військову службу під час дії воєнного стану, тобто починаючи з 24 лютого 2022 року, а позивач уклав контракт про проходження військової служби 30 липня 2021 року.

Приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, зокрема такі види військової служби: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Закон розмежовує ці два різні види військової служби.

Судом першої інстанції також враховувано відомості з електронного ресурсу https://mod.gov.ua/news/yak-otrimati-1-miljon-griven-dobrovolczyam-yaki-u-viczi-18-24-roki-priyednalisya-do-vijska-do-startu-proyektu-kontrakt-18-24:

«Добровольці, які у віці 18-24 роки приєдналися до війська і служили у період з 24 лютого 2022 року по 13 лютого 2025 року і є чинними військовослужбовцями, мають право на одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 гривень. Це передбачено рішенням уряду щодо впровадження ініціативи «Контракт 18-24».

Судом встановлено, що позивачем було укладено контракт про проходження військової служби 30 липня 2021 року, тобто до введення дії воєнного стану, а отже він не є учасником експериментального проекту, учасником якого є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового, сержантського і старшинського складу, які уклали контракт до 24 лютого 2022 року, що унеможливлює ним участь в цьому експериментального проекті.

Крім того, в період укладання контракту позивача виплачувалася одноразова грошова допомога, передбачена наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року, на виплату якої, позивач написав рапорт від 28.01.2022 року.

Враховуючи недоведеність позивачем невідповідності дій саме військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо відмови, викладеної у листі від 08.02.2026 року, в оформленні довідки про безпосередню участь у бойових діях та в призначенні і виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, передбаченої п. 4 Постанови КМУ № 153 від 11.02.2025. критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Стосовно заяви відповідача про заміну його на належного - військову частину НОМЕР_7 , суд зазначив, що позивач оскаржує відмову військової частини НОМЕР_1 , викладену в листі від 06.02.2026 року № 117/2/ВихЗПІ, а не відмову військової частини НОМЕР_7 №2100/1/ВихЗПІ від 01.01.2026 року, яку навіть не надав до позову.

Позивачем не порушено строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, оскільки позивач оскаржує відмову відповідача, викладену у листі від 06.02.2026 року, а звернувся з позовом 24.02.2026 року, тобто в межах місячного строку, передбаченого вказаною нормою, а тому клопотання відповідача про залишення позову без руху та заміну первинного відповідача є необґрунтованими.

Колегією суддів також враховано, що військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою, органом військового управління ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ), і позивач не проходив в ній службу.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 12.10.2023 №291 позивач був переміщений до військової частини НОМЕР_7 , яка є окремою юридичною особою, має власну фінансову службу та є розпорядником бюджетних коштів третього рівня.

Звертає увагу, що представник позивача із адвокатським запитом 24.12.2025 звертався, зокрема до командира військової частини НОМЕР_7 з вимогою надати довідку про безпосередню участь у бойових діях, відмову в оформленні якої оскаржує позивач.

Відповідь позивачу надано командиром військової частини НОМЕР_7 за Вих №2100/1/ВихЗПІ від 01.01.2026.

Про розгляд зазначеного адвокатського запиту військова частина НОМЕР_11 поінформувала військову частини НОМЕР_1 листом від 02.01.2026 №2100/25.

У зв`язку із тим, що адвокатський запит від 24.12.2025 було адресовано і командиру військової частини НОМЕР_1 додатково було надано відповідь від 06.01.2026 №117/2/ВихЗПІ, яка повторює зміст відповіді наданої командиром військової частини НОМЕР_11 . У відповіді зокрема зазначено, що у військової частини НОМЕР_11 відсутні підстави для видачі довідки.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача Хорошилова Івана Сергійовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 200/1317/26 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 200/1317/26 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.А. Блохін

Судді: Е.Г.Казначеєв

І.В. Сіваченко