Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №620/8398/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/8398/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

21.07.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУ ПФУ в Донецькій області) від 14.01.2026 № 254150007965 про відмову їй у призначенні пенсії та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області) від 06.03.2026 № 254150007965 про відмову їй у призначенні пенсії;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити їй з 06.01.2026 пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі – Закон №1697-VІІ) та здійснити їй нарахування та виплату, починаючи з 06.01.2026, пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VІІ, у розмірі 60 відсотків від місячної заробітної плати, визначеної відповідно до частин другої-четвертої статті Закону №1697-VІІ, та з урахуванням довідки Чернігівської обласної прокуратури від 01.01.2026 за №21-1.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона має право на призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до частини п`ятої статті 86 Закону №1697-VІІ, проте відповідачі протиправно відмовили їй у призначенні такої пенсії через невідповідність довідок про складові заробітної плати/грошового забезпечення від 01.01.2026 № 21-1 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) станом на 01.01.2026 року та про складові заробітної плати (грошового забезпечення) (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) вимогам частини четвертої статті 86 Закону №1697-VІІ без зазначення в чому конкретно полягає їх невідповідність, що суперечить законодавству України, яке регулює спірні правовідносини та порушує права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 23.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача (ГУ ПФУ в Донецькій області) , заперечуючи проти заявлених позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, з огляду на те, що до заяви про призначення пенсії від 06.01.2026 долучено довідку Чернігівської обласної прокуратури від 01.01.2025 № 21-1 про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за вислугу років) станом на 01.01.2026 рік (місяць звернення за призначенням пенсії), що не відповідає вимогам частини другої статті 86 Закону №1697-VІІ; враховуючи вищевикладене ГУ ПФУ в Донецькій області 14.01.2026 правомірно прийнято рішення № 254150007965 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VІІ у зв`язку з неналежним поданням документів.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

06.01.2026 позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до частини п`ятої статті 86 Закону №1697-VІІ, яка була розглянута за екстериторіальним принципом.

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії від 14.01.2026 № 254150007965 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VІІ у зв`язку тим, що надана довідка про складові заробітної плати/грошового забезпечення від 01.01.2026 № 21-1 не відповідає вимогам частини четвертої статті 86 Закону №1697-VІІ.

25.02.2026 позивачка повторно звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до частини п`ятої статті 86 Закону №1697-VІІ, яка була розглянута за екстериторіальним принципом.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 06.03.2026 № 254150007965 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VІІ у зв`язку з тим, що надана довідка про складові заробітної плати/грошового забезпечення від 01.01.2026 № 21-1 не відповідає вимогам частини четвертої статті 86 Закону №1697-VІІ.

Із змісту довідки Чернігівської обласної прокуратури про складові заробітної плати/грошового забезпечення від 01.01.2026 № 21-1 видно, що посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, визначені станом на 01.01.2026.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправними рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 14.01.2026 № 254150007965 про відмову їй у призначенні пенсії та рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 06.03.2026 № 254150007965 про відмову їй у призначенні пенсії, звернулась до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на час звернення позивача за призначенням пенсії врегульовано Законом № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015.

Відповідно до частини першої статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Відповідно до частини п`ятої статті 86 Закону № 1697-VII працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п`ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті.

Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До досягнення віку, встановленого цією частиною, право на пенсію за віком мають чоловіки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 31 грудня 1957 року; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1958 року по 31 грудня 1958 року; 56 років - які народилися з 1 січня 1959 року по 31 грудня 1959 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1960 року по 31 грудня 1960 року.

Згідно із частиною другою статті 86 Закону № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Частиною третьою статті 86 Закону № 1697-VII визначено розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Згідно частиною четвертою статті 86 Закону № 1697-VII середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.

Відповідно до частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Частиною восьмою статті 86 цього ж Закону встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

У справі, яка розглядається не є спірними вік, вислуга років чи то стаж роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими обумовлюються право на пенсійне забезпечення працівників прокуратури; спірною є довідка про складові заробітної плати/ грошового забезпечення від 01.01.2026 № 21-1, яка видана Чернігівською обласною прокуратурою, яка на думку відповідачів не відповідає вимогам частини четвертої статті 86 Закону № 1697-VII.

Судом встановлено, що довідки Чернігівської обласної прокуратури про складові заробітної плати/ грошового забезпечення від 01.01.2026 № 21-1 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), визначені станом на 01.01.2026 року та від 06.02.2026 № 21-7 про складові заробітної плати (грошового забезпечення) (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), які долучені до матеріалів справи, видані органом прокуратури, та є легітимними документами, які містять всі необхідні дані, та відповідають нормам законодавства.

Натомість, відповідачі в рішеннях про відмову в призначенні пенсії не зазначають в чому конкретно полягає невідповідність довідки про складові заробітної плати/грошового забезпечення від 01.01.2026 № 21-1 нормам частині четвертої статті 86 Закону № 1697-VII, зокрема: які саме складові заробітної плати (оклад, надбавки чи премії) викликають сумнів; які суми чи періоди, на думку фонду, відображені неправильно; яка форма чи реквізити довідки порушують закон.

Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 2 КАС України, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що «у разі відмови у призначенні/перерахунку пенсії, орган ПФУ зобов`язаний чітко й конкретно вказати причини такої відмови з посиланням на конкретні норми і цифри, а не обмежуватися загальними фразами». Бланкетне (загальне) посилання на статтю закону без аналізу змісту документа є прямим доказом протиправності рішення ПФУ.

У цьому контексті підлягають урахуванню також приписи Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі – Закон №2073-IX), який установлює загальні стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень під час здійснення адміністративної процедури. Цей Закон визначає основоположні принципи адміністративного провадження - зокрема, верховенства права, офіційності, пропорційності, обґрунтованості та розумності строків - і покладає на адміністративний орган обов`язок забезпечити всебічний, повний та неупереджений розгляд заяви особи.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 2 Закону №2073-IX, відповідач є адміністративним органом, а заява позивача від 24.03.2026 за № 6113-4510/Х-02/8-2500/26 про виправлення помилки при розрахунку його стажу, є адміністративною справою, що підлягає вирішенню в порядку адміністративної процедури.

Згідно зі статтями 4, 6, 8, 13 та 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов`язаний:

діяти з дотриманням принципу верховенства права та забезпечувати справедливий баланс між публічними інтересами та правами особи;

офіційно з`ясувати всі обставини справи, у тому числі шляхом витребування необхідних документів;

прийняти мотивоване рішення у розумний строк;

забезпечити належне інформування особи про результати розгляду заяви та про її права.

У контексті Закону №2073-IX відповідачі, розглядаючи заяву позивачки були зобов`язані, зокрема, офіційно з`ясувати всі обставини справи, включно із зверненням до до органу прокуратури, який видав довідку, за роз`ясненнями, провести зустрічну перевірку первинних документів прокуратури, якщо у відповідача виникли сумніви щодо правильності заповнення довідки чи правомірності включення окремих премій/надбавок, для ухвалення мотивованого та оформленого рішення, яке може бути оскаржене.

Самоусунення від цих дій, у тому числі неприйняття рішення суб`єктом владних повноважень, суперечить принципам Закону №2073-IX та свідчить про протиправну бездіяльність.

Таким чином, оспорювані у цій справі рішення ГУ ПФУ в Днецькій області від 14.01.2026 № 254150007965 про відмову їй у призначенні пенсії та визнати протиправним та ГУ ПФУ в Харківській області від 06.03.2026 № 254150007965 про відмову їй у призначенні пенсії, не відповідають критеріям, визначеним у статті 2 КАС України та статті 19 Конституції України, у зв`язку із чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язальної частини позовних вимог, суд враховує таке.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Визначаючись щодо органу, який має приймати рішення про призначення позивачці пенсії за вислугу років за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VІІ, суд зазначає, що Порядок №22-1, передбачає можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

Так, згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Відповідно до матеріалів справи, перша заява позивачки від 06.01.2026 про призначення їй пенсії розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Донецькі області і рішення про відмову призначенні їй пенсії прийнято саме вказаними територіальними органами Пенсійного фонду України, який перший порушив її право на пенсійне забезпечення.

З огляду на зазначене та положення Порядку №22-1, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання саме ГУ ПФУ в Донецькій області призначити позивачці з 06.01.2026 пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VІІ у розмірі 60 відсотків від місячної заробітної плати, визначеної відповідно до частин другої-четвертої статті Закону №1697-VІІ, та з урахуванням довідки Чернігівської обласної прокуратури від 01.01.2026 за №21-1.

При цьому не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання відповідачів та здійснити позивачі нарахування та виплату пенсії, починаючи з 06.01.2026, оскільки відповідне призначення ще не здійснено, натомість нарахування та виплата пенсії в Україні здійснюється за місцем фактичного проживання особи, яке у позивачки є в Чернігівській області, тому нараховувати та виплачувати пенсію позивачці буде здійснювати Головне Управління Пенсійного фонду України, тобто така вимога заявлена на майбутнє, позаяк судовому захисту підлягають лише порушені права.

Згідно із пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 .02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, пункту 29).

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх часткового задоволення у визначений судом спосіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 20.07.2026 № №5441-6557-7906-0407 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1064, 96грн.

За наслідками розгляду справи судом задоволено всі заявлені позовні вимоги, хоча і частково, що носить кількісний показник.

Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації позивачу судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених / не задоволених позовних вимог, а саме, повернення позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень судові витрати у розмірі по 532, 48 грн з кожного відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 72-77, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково у визначений судом спосіб.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.01.2026 № 254150007965 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.03.2026 № 254150007965 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 06.01.2026 пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру» у розмірі 60 відсотків від місячної заробітної плати, визначеної відповідно до частин другої-четвертої статті Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру», та з урахуванням довідки Чернігівської обласної прокуратури від 01.01.2026 за №21-1.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 532, 48 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 20.07.2026 № №5441-6557-7906-0407.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 532, 48 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 20.07.2026 № №5441-6557-7906-0407.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження юридичної особи: адреса Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, поштовий індекс 84121, тимчасова адреса для листування: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 126А, поштовий індекс 28008; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13486010).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області (місцезнаходження юридичної особи: Харківська область, м. Харків, майдан Свободи Держпром, 3 під., 2 поверх, поштовий індекс 61022; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14099344).

Суддя Марія ДУБІНА