Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №620/8190/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/8190/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

15.07.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) звернулися до суду з позовом (зареєстрований у суді 15.07.2026), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати пункт 15 рішення Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2026 №7/д з врахуванням витягу з протоколу засідання Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.04.2026 №22/зм, про повернення їх документів про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 на доопрацювання;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – постанова № 168) та Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) у рівних частках, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 ;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі передбаченому пунктом 2 постанови №168 та Законом № 2011-XII у рівних частках, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 .

На обґрунтування заявлених вимог зазначають, що вони мають право на виплату їм одноразової грошової допомоги у розмірі передбаченому пунктом 2 постанови №168 та Законом № 2011-XII у рівних частках, як члени сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 , проте рішення відповідача у поверненні їх документів щодо призначення їм одноразової грошової допомоги відповідно до постанови №168 суперечить діючому законодавству та грубо порушує їх законні права.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 27.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує на відсутність порушень їх прав з боку Міністерства оборони України, оскільки з наявних матеріалів поданих позивачами неможливо було встановити чи пов`язане захворювання ОСОБА_3 з захистом Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, у період здійснення зазначених заходів, оскільки факт загибелі під час виконання обов`язків військової служби не є підставою для виплати одноразової грошової допомоги передбаченої постановою №168; ураховуючи викладене, документи були повернуті на доопрацювання для вжиття заходів щодо приведення даних зазначених в наказі у відповідність до висновку ВЛК. Тобто на підставі вище зазначеного Міністерство оборони України не приймало рішення щодо відмови позивачам у виплаті одноразової грошової допомоги, а відправило документи на доопрацювання для їх приведення до належних даних відповідно до наказу і висновку ВЛК та повторної подачі на розгляд, тому права позивачів не порушено, а позовні вимоги є передчасними.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу з 28.07.2023 по 21.02.2024 у військовій частині НОМЕР_1 ; у період з 16.01.2024 по 09.02.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Костянтинівка Донецької області, с. Кліщіївка Бахмутського району, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої військовою частиною НОМЕР_2 від 10.04.2025 №1899.

05.02.2024 старший сержант ОСОБА_3 одержав вибухову травму: пошкодження барабанної перетинки зліва. Цефалгічний синдром. Гіпертонічний криз, за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , не пов`язане з вчиненням кримінального правопорушення чи навмисного нанесення собі тілесного ушкодження, чи самогубства, не є наслідком дій вчинених у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, в засобах індивідуального захисту, поблизу н.п. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 20.02.2024 №422.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради від 22.02.2024 №121, причина смерті: серцева недостатність, атеросклеротична хвороба серця, гіпертонічна хвороба.

Також згідно витягів із Журналу ведення бойових дій № НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_1 , орієнтовно о 06:10 год. 05.02.2024 в районі «ВП КАЛИНА» в наслідок мінометного обстрілу головний сержант 3 піхотного взводу 2 піхотної роти старший сержант ОСОБА_3 отримав акубаротравму.

У ніч з 20.02.2024 на 21.01.2024 помер у лікарні під час лікування після поранення в м. Павлоград Дніпропетровської області головний сержант 2 піхотного взводу 2 піхотної роти старший сержант ОСОБА_3 .

Актами службового розслідування за фактом смерті сержанта ОСОБА_3 , затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2024 та від 23.06.2024, витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №356 від 23.06.2024 «про результати службового розслідування щодо уточнення причин та обставин смерті старшого сержанта ОСОБА_4 у медичному закладі» встановлено, що: «.. під час виконання бойового завдання у зв`язку із виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, в районі населеного пункту Кліщіївка Донецької області, 05.02.2024 отримав поранення старший сержант ОСОБА_5 , головний сержант 2 піхотного взводу 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 . Під час отримання поранення старший сержант ОСОБА_5 перебував в засобах індивідуального захисту (у відповідності до вимог статті 18 та додатку 1 Бойового Статуту Сухопутних військ Збройних Сил України розділу ІІІ), не вчиняв дій що містять ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, не перебував в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи інших отруйних речовин, не вчиняв дій, пов`язаних із навмисним заподіянням шкоди своєму здоров`ю, не використовував в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування інструментів та матеріалів, які належать військовій частині.

08.02.2024 старший сержант ОСОБА_5 , у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, що виявилося у загальній слабкості, порушенні координації рухів, порушенні мовної здатності, сильному головному болі та нудоті, кровотечі з носа, був шпиталізований до комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» м. Павлоград Дніпропетровської області з діагнозом: пошкодження барабанної перетинки, цефалгічний синдром, гостра реакція на стрес, струс головного мозку.

Дані події підтверджуються поясненнями капітана ОСОБА_6 , командира 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_7 , сержанта з матеріального забезпечення 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , молодшого лейтенанта ОСОБА_8 , командира 2 піхотного взводу 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , поясненнями молодшого сержанта Віри ГРАБ, санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2024 №63 « Про отримання поранення старшим сержантом ОСОБА_9 під час виконання бойового завдання». В подальшому, під час проходження лікування отриманих поранень, старший сержант ОСОБА_3 помер в ніч з 20.02.2024 на 21.02.2024.

Згідно посмертного епікрізу № 1252/8304КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» від 21.02.2024, ОСОБА_3 був встановлений заключний клінічний діагноз: дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст., гостра серцево-судинна недостатність, гостра реакція на стрес, хронічний вірусний гепатит не уточненого генезу, наслідки мінно-вибухової травми у вигляді стійкого цефалогічного синдрому, акубаротравма. За висновками службового розслідування, смерть старшого сержанта ОСОБА_3 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 під час лікування після отриманих 05.02.2024 поранень, вважати такою, що пов`язана із виконанням ним військового обов`язку із захисту Батьківщини під час дії воєнного стану.».

Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом серії НОМЕР_5 .

З метою реалізації свого права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 гривень позивачі, як батьки загиблого військовослужбовця, звернулася до відповідача із заявами про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги як членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 на підставі пункту 2 постанови № 168.

Згідно з витягу з протоколу засідання Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.04.2026 №22/зм, видно, що згідно з пунктом 15 рішення Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2026 №7/д, документи позивачів, а також ОСОБА_10 , 1980 року народження, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого 05.02.2024 у період дії воєнного стану, старшого сержанта ОСОБА_3 , повернуто на доопрацювання для вжиття заходів щодо приведення даних зазначених в наказі у відповідність до висновку ВЛК, оскільки із наданого заявниками витягу з протоколу засідання Центральної ВЛК від 29.08.2024 № 6388 випливає, то смерть ОСОБА_3 настала внаслідок захворювання «Атеросклеротична хвороба серця, серцева недостатність на фоні гіпертонічної хвороби». Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті. ТАК. ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ; відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2024 № 89 ОСОБА_3 помер внаслідок отриманих поранень під час виконання бойового завдання; в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2024 № 144 вказано, що смерть ОСОБА_3 настала у комунальному некомерційному підприємстві «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» м. Павлоград. Смерть старшого сержанта ОСОБА_3 настала поза межами району бойових дій, що свідчить, на думку відповідача, що причинний зв`язок смерті зазначений в наказі не відповідає причинному зв`язку смерті, зазначеному у витязі ВЛК. Також з наявних матеріалів неможливо встановити чи пов`язане захворювання ОСОБА_3 із захистом Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, оскільки факт загибелі під час виконання обов`язків військової служби не є підставою для виплати одноразової грошової допомоги передбаченої постановою № 168.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , вважаючи протиправним пункт 15 рішення Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2026 №7/д, з врахуванням витягу з протоколу засідання Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.04.2026 №22/зм, про повернення їх документів про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 на доопрацювання) звернулися до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або не вчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював низку юридичних позицій, згідно із якими: «З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України»; «припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей»; «виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності»; «заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України» [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022].

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців – це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).

Тобто, на Державу покладається конституційний обов`язок посиленого соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.

За правилами частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовців - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1); 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2); 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункт 3).

На момент виникнення спірних правовідносин редакцією статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ було визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Пунктом третім статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що розмір та порядок призначення і виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», якою затвердив відповідний Порядок (далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У пунктах 4 та 5 Порядку № 975 визначено аналогічні пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII положення щодо категорій осіб, члени сімей яких набувають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) та аналогічні пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII положення щодо розміру одноразової грошової допомоги, яка виплачується членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Отже, Закон № 2011-XII та Порядок № 975 є нормативно-правовими актами, що регулюють призначення і виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації введено на всій території України воєнний стан з 5:30 год. 24.02.2022 , який неодноразово продовжувався та досі триває.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Уряд прийняв постанову №168, пунктом 2 якої, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

{Пункт 2 доповнено новим абзацом третім згідно з Постановою КМ № 400 від 01.04.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року}

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

{Пункт 2 доповнено новим абзацом четвертим згідно з Постановою КМ № 400 від 01.04.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року}

Державні органи, які зазначені у пунктах 1-1-2 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Аналіз змісту пункту 2 постанови № 168 свідчить про те, що Кабінет Міністрів України установив дві самостійні альтернативні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:

- загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, зокрема, військовослужбовця, у період дії воєнного стану;

- смерть військовослужбовця внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

У другому випадку юридично значущим є не лише безпосередня причина смерті, зазначена в медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами прямий причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 постанови № 168.

Окрім того, суд бере до уваги сформовані Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.06.2026 у справі №620/10029/24 висновки (пункт 62) про таке:

«1. Положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.

2. Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

3. Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату. 4. Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168.

5. За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.».

Також у пункті 60 наведеної вище постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначено, що при вирішенні спорів цієї категорії суди повинні розмежовувати три правові ситуації:

перша — загибель військовослужбовця у період дії воєнного стану за обставин, які охоплювалися пунктом 2 постанови № 168 у відповідній редакції;

друга — смерть військовослужбовця внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 постанови № 168;

третя — смерть військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, яка може породжувати право на одноразову грошову допомогу за Законом № 2011-XII та Порядком № 975, але не охоплюється абзацом шостим пункту 2 постанови № 168 без установлення прямого причинного зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом (спеціальних умов, з якими законодавство пов`язує виникнення права саме на підвищену одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн).

У справі яка розглядається судом встановлено, що за матеріалами службового розслідування, проведеного у період з 03.03.2024 до 15.03.2024, наявна копія лікарського свідоцтва про смерть № 121 від 22.02.2024, виданого комунальним некомерційним підприємством «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування», згідно якого смерть ОСОБА_12 настала внаслідок атеросклеротичної хвороби серця. У той же час ІНФОРМАЦІЯ_4 надано копію лікарського свідоцтва про смерть за тим же номером і додаток, в якому безпосередньою причиною смерті ОСОБА_12 зазначено серцеву недостатність.

Під час проведення службового розслідування за фактом смерті старшого сержанта ОСОБА_3 у медичному закладі, за результатом якого було складено акт від 23.06.2024 було направлено запит до комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» від 18.05.2024 № 1437 з проханням надати (за наявності) виписний епікриз з історії хвороби та протокол розтину ОСОБА_12 14.06.2024 за № 860 військовою частиною НОМЕР_1 отримано відповідь на вказаний запит з додатком — медична карта стаціонарного хворого № 1252/8304 (епікриз посмертний), згідно якої заключний клінічний діагноз ОСОБА_3 : дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба II ст., гостра серцево-судинна недостатність, гостра реакція на стрес, хронічний вірусний гепатит неуточненого генезу, наслідки мінно-вибухової травми, акубаротравма.

Згідно проаналізованих матеріалів службового розслідування зроблено висновок, що старший сержант ОСОБА_3 , 05.02.2024 року отримав поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу та був евакуйований до медичного закладу м. Костянтинівка Донецької області, де він спочатку відмовився від госпіталізації; в подальшому, 08.02.2024 року, ОСОБА_3 , у зв`язку із значним погіршенням стану здоров`я, що виявилося у загальній слабкості, порушенні координації рухів, порушенні мовної здатності, сильному головному болі та нудоті, кровотечі з носа, був шпиталізований до комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» м. Павлоград Дніпропетровської області з первинним діагнозом: пошкодження барабанної перетинки, цефалгічний синдром, гостра реакція на стрес, струс головного мозку. Під час проходження лікування отриманих поранень, старший сержант ОСОБА_5 помер в ніч з 20.02.2024 на 21.02.2024; діагноз, встановлений у посмертному епікризі: дифузний кардіосклероз, гіпертонічні хвороба II ст., гостра серцево-судинна недостатність, гостра реакція на стрес, хронічний вірусний гепатит неуточненого генезу, наслідки мінно-вибухової травми, акубаротравма.

Виходячи з матеріалів розслідування, смерть старшого сержанта ОСОБА_3 є наслідком непрямої бойової втрати і такою, що пов`язана із виконанням ним військового обов`язку із захисту Батьківщини під час дії воєнного стану.

Тобто, встановлений належними та допустимими доказами прямий причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 постанови № 168 свідчить про те, що смерть військовослужбовця ( ОСОБА_3 ) настала) внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 постанови № 168.

Суд підкреслює те, що позитивний обов`язок держави у сфері соціального забезпечення осіб, які проходять військову службу, та членів їх сімей полягає у створенні належної системи спеціальних соціальних гарантій і правових механізмів їх реалізації, спрямованих на забезпечення високого рівня матеріального та правового захисту таких осіб у випадку втрати працездатності, загибелі (смерті) чи втрати годувальника, з урахуванням особливого статусу захисників України та конституційного значення виконуваного ними обов`язку із захисту Вітчизни.

Однією з таких соціальних гарантій для визначеної категорії осіб є призначення та виплата одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

У постанові від 10.05.2024 у справі № 440/6725/23 Верховний Суд зазначив, що Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби.

При цьому базовим поняттям, як з точки зору розуміння права членів сім`ї на виплату одноразової грошової допомоги, так і в аспекті морально-людських цінностей, є саме смерть як факт припинення життя та факт втрати сім`єю близької особи незалежно від її причин (загибель чи смерть внаслідок поранення), яка є єдиною підставою для виплати одноразової грошової допомоги сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 постанови № 168. Це спільний об`єднуючий критерій для таких осіб.

Отже, Державою на законодавчому рівні закріплено та гарантовано, починаючи з 24.02.2022 особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби в період дії воєнного стану, виплату такої допомоги у розмірі 15 мільйонів гривень, визначеному абзацем другим пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII та пунктом 2 постанови №168, а не у розмірах визначених Порядку №975.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення статей 3, 17, 65 Конституції України, Закону № 2011-ХІІ, суд вважає, що виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця є грошовим еквівалентом саме соціальної гарантії, пов`язаною із втратою члена родини - військовослужбовця під час виконання конституційного військового обов`язку.

Враховуючи особливий статус захисників України та конституційне значення виконуваного ними обов`язку із захисту Вітчизни, враховуючи спеціальні конституційні гарантії захисту соціальних прав, рівні та справедливі соціально правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби під час захисту Вітчизни, враховуючи законодавчо визначений єдиний розмір одноразової грошової допомоги, яка вплачується членам сім`ї у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час дії воєнного стану у розмірі 15 мільйонів гривень – позивачі мають право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі їх сина, військовослужбовця ОСОБА_3 під час дії воєнного стану відповідно до пункту 2 постанови №168, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що ним не були порушені права позивачеві щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги за померлого ОСОБА_3 , а документи були відправлені на доопрацювання та надання їх після усунення недоліків повторно на розгляд комісії, оскільки за правилами пункту 23 Поряду № 975 розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання, натомість підстав для повернення документів таких як у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю судом не встановлено.

Суд звертає увагу на те, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 ).

Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2017 № 2-р/2017 зазначив, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

У Рішенні від 20.06.2019 № 6-р/2019 України зазначив, що Конституційний Суд Верховна Рада України, приймаючи закони, створює для суб`єктів правозастосування правові підстави бути впевненими в отриманні відповідних можливостей, а тому цих суб`єктів слід вважати такими, які мають законні очікування, що підлягають захисту. Такий захист означає недопущення того, щоб органи державної влади зловживали повноваженнями під час прийняття рішень та вчинення відповідних дій. Тобто основний мотив захисту законних очікувань пов`язаний із наслідками дій органів державної влади. (абзац п`ятий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).

Особливу роль у системі інституційного забезпечення «верховенства права» (правовладдя) відведено судовій владі загалом, а зокрема – конституційному й адміністративному видам судочинства. Саме ці два види судочинства покликані забезпечувати узгоджений характер усієї юридичної системи в умовах співіснування суперечливих норм, завдяки чому досягається дієвість верховенства права (правовладдя), тобто його ефективність. (речення десяте, одинадцяте абзацу першого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2015 № 213–VIII, від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020).

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

За таких обставин, належним способом захисту прав Позивачів буде визнання протиправним та скасування пункту 15 рішення Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2026 №7/д з врахуванням витягу з протоколу засідання Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №22/зм від 10.04.2026, та поновлення порушеного права позивачів шляхом зобов`язання відповідача призначити та виплатити належну позивачам частку одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови № 168

За змістом частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачі звільнені від сплати судового збору.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 7, 72-77, 139, 241-246, 260 – 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 15 рішення Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2026 №7/д з врахуванням витягу з протоколу засідання Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №22/зм від 10.04.2026, про повернення їх документів про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 на доопрацювання.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рівних частках, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 .

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рівних частках, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ; АДРЕСА_1 ).

Позивач - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Міністерство оборони України (місцезнаходження юридичної особи: проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034022).

Суддя Марія ДУБІНА