Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №620/8349/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/8349/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

14.07.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 20.07.2026), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 викладене в листі від 07.05.2026 № 2976 про відмову в призначенні, нарахуванні та виплаті йому додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – постанова № 168) (зі змінами), наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами) пропорційно часу організації заходів підготовки IV Єтапу базової загальновійськової підготовки у 1 півріччі 2024 року на території Великої Британії з 07.01.2024 по 16.07.2024 з розрахунку 25 000, 00 грн:

за січень: 25 днів (БЗВП з 07.01.2024 по 31.01.2024);

за лютий: 29 днів (БЗВП з 01.02.2024 по 29.02.2024);

за березень: 31 день (БЗВП з 01.03.2024 по 31.03.2024);

за квітень: 30 днів (БЗВП з 01.04.2024 по 30.04.2024);

за травень: 31 день (БЗВП з 01.05.2024 по 31.05.2024);

за червень: 30 днів (БЗВП 01.06.2024 по 30.06.2024);

за липень: 16 днів (БЗВП з 01.07.2024 по 16.07.2024);

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 призначити, нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду згідно постанови № 168 (зі змінами), наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міноборони від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок № 260) пропорційно часу організації заходів підготовки IV Єтапу базової загальновійськової підготовки у 1 півріччі 2024 року на території Великої Британії з 07.01.2024 по 16.07.2024 з розрахунку 25 000, 00 грн:

за січень: 25 днів (БЗВП з 07.01.2024 по 31.01.2024);

за лютий: 29 днів (БЗВП з 01.02.2024 по 29.02.2024);

за березень: 31 день (БЗВП з 01.03.2024 по 31.03.2024);

за квітень: 30 днів (БЗВП з 01.04.2024 по 30.04.2024);

за травень: 31 день (БЗВП з 01.05.2024 по 31.05.2024);

за червень: 30 днів (БЗВП 01.06.2024 по 30.06.2024);

за липень: 16 днів (БЗВП з 01.07.2024 по 16.07.2024).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем порушено його право на отримання додаткової винагороди, що передбачена абзацом 5 пункту 1-1 постанови № 168, незважаючи на те, що його під час проходження військової служби відповідно до телеграми начальника Головного управління доктрин та підготовки генерального штабу Збройних сил України № 348/4/894дск від 28.12.2023 з метою організації заходів підготовки IV Етапу базової загальновійськової у І півріччі 2024 року на території Великої Британії мене, капітана ОСОБА_1 , було відряджено до Великої Британії на 199 днів з 03.01.2024 по 16.07.2024, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2024 року та довідкою від 26.02.2024, де з 07.01.2024 по прибутті до Великої Британії він приступив до виконання своїх обов`язків на посаді заступника старшого адміністративної групи та його функціональними обов`язками було визначено приймання безпосередньої участі у плануванні та проведенні тренувальних заходів базової загальновійськової підготовки та перевірка організації й стан підготовки навчальних підрозділів, надавати рекомендації щодо усунення виявлених недоліків та надавати допомогу в організації й проведенні занять, однак відповідач не здійснив йому виплату такої винагороди з мотивів того, що ним не надано документів, які підтверджують проведення ним занять.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 22.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог зазначив, що позивач надав довідку в якій було зазначено, шо він здійснював організаційні і контролюючі функції, а не викладацькі, а також не надав інші документи визначені Порядком № 260.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що він у період з 07.01.2024 по 16.07.2024 залучався військовою частиною НОМЕР_1 до проведення заходів навчально-виховного процесу у вказані терміни у Великій Британії на посаді заступника старшого адміністративної групи з підготовки; зазначена посада відноситься до керівного складу та відповідно до посадових обов`язків я залучався до проведення підготовки у навчальних військових частинах шляхом приймання безпосередньої участі у плануванні та проведенні тренувальних заходів базової загальновійськової підготовки на території Великої Британії та перевірки організації й стану підготовки навчальних підрозділів, надавати рекомендації щодо усунення виявлених недоліків та надавав допомогу в організації й проведенні занять а тому згідно пункту 2 Рішення Міністерства оборони України від 29.11.2023 № 292/уд він маю право на виплату додаткової винагороди (у встановлених Переліком розмірах) з дня вступу, до виконання обов`язків за посадою до дня звільнення від виконання обов`язків за посадою, за якою встановлена виплата додаткової винагороди.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Капітан ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді викладача циклової комісії військово-технічних дисциплін, призваний по мобілізації та зарахований для проходження служби до військової частини НОМЕР_2 .

Під час проходження військової служби відповідно до телеграми начальника Головного управління доктрин та підготовки генерального штабу Збройних сил України від 28.12.2023 № 348/4/894дск, з метою організації заходів підготовки IV Етапу базової загальновійськової у І півріччі 2024 року на території Великої Британії, капітана ОСОБА_1 , було відряджено до Великої Британії на 199 днів з 03.01.2024 по 16.07.2024, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.01.2024 № 3 та довідкою від 26.02.2024, у якій, зокрема зазначено, що з 07.01.2024 капітан ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків заступника старшого адміністративної групи з підготовки згідно з його функціональними обов`язками (Додаток 1), якими визначено: приймати безпосередню участь у плануванні та проведені тренувальних заходів базової загальновійськової підготовки на території Великої Британії; перевіряти організацію й стан підготовки навчальних підрозділів, надавати рекомендації щодо усунення виявлених недоліків та надавати допомогу в організації й проведенні занять.

З 07.01.2024 по прибутті до Великої Британії позивач приступив до виконання своїх обов`язків на посаді заступника старшого адміністративної групи з функціональними обов`язками: приймання безпосередньої участі у плануванні та проведенні тренувальних заходів базової загальновійськової підготовки на території Великої Британії та перевірка організації й стан підготовки навчальних підрозділів, надавати рекомендації щодо усунення виявлених недоліків та надавати допомогу в організації й проведенні занять.

По прибутті з відрядження мною, капітаном ОСОБА_1 , на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 18.11.2025 було подано рапорт з проханням призначити, нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду згідно із постановою № 168, Порядку № 260 пропорційно часу організації заходів ІНФОРМАЦІЯ_1 у І півріччі 2024 року на території Великої Британії з 07 січня по 16 липня 2024 року з розрахунку 25000 грн: за квітень: за січень: 25 днів (БЗВП з 07.01.2024 по 31.01.2024 року); за лютий: 29 днів (БЗВП з 01.02.2024 по 29.02.2024 року); за березень: 31 день (БЗВП з 01.03.2024 по 31.03.2024 року); за квітень: 30 днів (БЗВП з 01.04.2024 по 30.04.2024 року); за травень: 31 день (БЗВП з 01.05.2024 по 31.05.2024 року); за червень: 30 днів (БЗВП 01.06.2024 по 30.06.2024); за липень: 16 днів (БЗВП з 01.07.2024 по 16.07.2024).

На вказаний рапорт позивач відповіді не отримав. В подальшому, інтересах позивача до відповідача було направлено адвокатський запит щодо розгляду поданого позивачем рапорту та прийнятого рішення по його суті.

Листом від 07.05.2026 № 2976 військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь на адвокатський запит у якому зазначено, що командиром військової частини відмовлено в задоволенні рапорту у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , не надано документів, які підтверджують проведення ним занять.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправним рішення військової частини НОМЕР_1 викладене в листі від 07.05.2026 № 2976 про відмову в призначенні, нарахуванні та виплаті йому додаткової винагороди згідно постанови № 168, Порядку № 260 пропорційно часу організації заходів підготовки IV Єтапу базової загальновійськової підготовки у 1 півріччі 2024 року на території Великої Британії з 07.01.2024 по 16.07.2024 з розрахунку 25 000, 00 грн, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

На підставі частини першої стаття 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває по цей час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168, пунктом 1-1 якої установлено, що на період воєнного стану:

Військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), затвердженого керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Розмір додаткової винагороди за категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) встановлюється згідно з додатком, який для керівного складу становить 25 000, 00 грн.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затверджено Порядок № 260.

Згідно з пунктом 1 розділу XXXV «Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу під час воєнного стану (особливого періоду)» Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в розмірах від 15000 до 30000 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу).

Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних підрозділів), а також посад керівного та інструкторсько-викладацького складу (далі - Перелік) затверджується Міністром оборони України.

Аналіз вказаної норми права свідчить про те, що зазначена додаткова винагорода виплачується військовослужбовцям керівного та інструкторсько-викладацького складу.

Пунктом 2 розділу XXXV «Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу під час воєнного стану (особливого періоду)» Порядку №260 визначено, що виплата додаткової винагороди здійснюється керівному та інструкторсько-викладацькому складу, який залучається (залучався) до проведення підготовки у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) (далі - навчальні військові частини):

з дня початку проведення підготовки у навчальних військових частинах до дня її завершення, незалежно від кількості проведених занять керівним та інструкторсько-викладацьким складом за час здійснення підготовки персоналу;

з дня вступу до виконання обов`язків за посадою, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадою, до дня звільнення від виконання обов`язків за посадою, за якою встановлена виплата додаткової винагороди. У разі допущення військовослужбовця до тимчасового виконання обов`язків за посадою, визначеною у Переліку, яка передбачає виплату додаткової винагороди в менших або більших розмірах, виплата такої винагороди здійснюється в розмірі, встановленому за посадою, що тимчасово виконується;

з дня початку виконання завдань, пов`язаних з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів), військовослужбовцям, направленим у службові відрядження для виконання цих завдань, до дня закінчення їх виконання, у розмірах, встановлених Переліком.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказу командира військової частини, командирам військових частин - на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Згідно із пунктом 3 розділу XXXV «Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу під час воєнного стану (особливого періоду)» Порядку №260 підтвердження проведення підготовки у навчальних військових частинах здійснюється на підставі таких документів:

розпорядження на здійснення підготовки;

наказу командира навчальної військової частини про організацію проведення підготовки;

розкладу занять;

журналу обліку бойової підготовки;

плану-конспекту проведення занять;

відомості визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб (водіння);

оціночної відомості виконання нормативів з предметів навчання.

Підтвердження військовослужбовцям, направленим у службові відрядження для виконання завдань, пов`язаних з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів), часу виконання цих завдань здійснюється командирами навчальних військових частин шляхом повідомлення про це військових частин за місцем штатної служби військовослужбовців.

Важливе значення для правильного вирішення спору має рішення Міністерства оборони України від 29.11.2023 №292/уд «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям керівного та інструкторсько-викладацького складу навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних військових частин, навчальних підрозділів, шкіл підготовки) у розмірі від 15 000 грн до 30 000 грн» (далі – рішення - № 292/уд).

Пунктом 1 рішення №292/уд визначено забезпечити виплату з 01.06.2023 додаткової винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, визначені відповідним Переліком, та залучені до підготовки і навчання персоналу, - з дня проведення підготовки у навчальних військових частинах до дня її завершення.

При цьому прямо встановлено, що додаткова винагорода виплачується незалежно від кількості проведених занять керівним та інструкторсько-викладацьким складом за час здійснення підготовки персоналу.

Отже, вже з цього положення вбачається, що кількість особисто проведених військовослужбовцем занять не є самостійним критерієм визначення права на додаткову винагороду.

Більше того, пунктом 2 Рішення №292/уд прямо передбачено, що військовослужбовцям, які направлені у службові відрядження для виконання завдань, пов`язаних з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів), виплата додаткової винагороди здійснюється у встановлених Переліком розмірах за час виконання таких завдань.

Аналів наведених норм права свідчить про те, що законодавство, яке регулює спірні відносини безпосередньо передбачає спеціальне правило щодо військовослужбовців, які виконують відповідні завдання у службових відрядженнях.

Суд зазначає, що зміст покладених на позивача функціональних обов`язків під час відрядження, саме: участь у плануванні та проведенні тренувальних заходів базової загальновійськової підготовки; перевірка організації та стану підготовки навчальних підрозділів; надання рекомендацій щодо усунення виявлених недоліків; надання допомоги в організації та проведенні занять, повністю пов`язаний із підготовкою та навчанням особового складу.

Більше того, сам відповідач не заперечує факту перебування позивача у відрядженні, мети його відрядження, початку виконання ним відповідних обов`язків та змісту його функціональних обов`язків.

При цьому, помилковим є підхід відповідача, за якого виконання позивачем функцій керівного складу фактично ототожнюється виключно з безпосереднім проведенням ним навчальних занять.

За своїм функціональним призначенням керівний склад, у тому числі старші груп керівництва навчальними місіями за кордоном, виконує насамперед організаційні, координаційні, контролюючі та управлінські функції, спрямовані на забезпечення належного проведення заходів підготовки особового складу.

Саме такий характер мали функціональні обов`язки позивача під час виконання завдань у Великій Британії.

За таких обставин вирішальним є саме факт виконання завдань, пов`язаних із підготовкою та навчанням особового складу, та час їх виконання.

Натомість відповідач безпідставно звів питання наявності права позивача на додаткову винагороду до необхідності надати документи, які підтверджують особисте проведення ним навчальних занять.

Такий підхід відповідача не відповідає наведеному вище законодавству, яке передбачає виплату відрядженим військовослужбовцям саме за час виконання завдань, пов`язаних із підготовкою та навчанням особового складу.

При цьому поняття «виконання завдань, пов`язаних із підготовкою та навчанням особового складу» є ширшим за поняття «особисте проведення занять».

Це підтверджується і характером службових обов`язків позивача, які включали не лише проведення занять, а планування, організацію, контроль, перевірку стану підготовки, надання рекомендацій та допомогу в організації навчального процесу.

Отже, нормативно визначеною підставою для виплати у випадку службового відрядження є виконання завдань, пов`язаних із підготовкою та навчанням особового складу, а критерієм визначення періоду виплати — час виконання таких завдань.

При цьому нормативне регулювання не містить положення, відповідно до якого військовослужбовець, який виконує завдання з організації, координації, контролю та забезпечення процесу підготовки особового складу, набуває право на винагороду виключно за умови особистого проведення ним навчальних занять.

Тому на переконання суду, вимога відповідача про надання саме документів щодо особистого проведення занять є фактично додатковою умовою реалізації права, яка не передбачена нормативним регулюванням.

Отже, відповідач не може відмовляти у виплаті, посилаючись на невиконання умови, яка прямо не встановлена нормативним актом як необхідна для виникнення права на відповідну виплату.

При цьому відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, відповідно до частини другої статті 77 КАС України зобов`язаний довести правомірність свого рішення та надати суду всі наявні у нього документи і матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Тому саме по собі посилання відповідача на відсутність документів про особисте проведення позивачем занять не може вважатися достатнім обґрунтуванням правомірності відмови у виплаті.

Відповідач, обґрунтовуючи відмову у виплаті додаткової винагороди, фактично покладає на позивача відповідальність за ненадання документів, які підтверджують обставини проходження ним служби та виконання відповідних службових завдань.

Такий підхід є необґрунтованим, оскільки значна частина документів, що мають істотне значення для вирішення питання про виплату додаткової винагороди, створювалася самим відповідачем, надходила до нього від органів вищого військового управління або перебувала у розпорядженні відповідних служб військової частини.

Зокрема, до таких документів належать накази про направлення військовослужбовця у відрядження, документи щодо службового відрядження, розпорядчі документи командування, документи щодо залучення військової частини та її військовослужбовців до відповідних заходів підготовки, а також інші документи службового та організаційного характеру, які створювалися або проходили через систему діловодства військової частини.

Таким чином, відповідач не може обґрунтовувати відмову у виплаті тим, що позивач не додав до свого рапорту документи, які вже перебували у розпорядженні самого відповідача.

Особливо це стосується документів, що підтверджують сам факт направлення позивача до Великої Британії, мету такого направлення, строк відрядження та покладення на нього відповідних службових завдань.

Отже, після отримання рапорту позивача командування військової частини мало не лише право, а й фактичну можливість перевірити наведені у ньому обставини за документами, які перебували у розпорядженні військової частини та її служб.

Якщо для вирішення питання про виплату додаткової винагороди відповідач вважав необхідним отримати додаткові документи щодо фактичного виконання позивачем завдань, він мав можливість витребувати такі документи у відповідних структурних підрозділів, посадових осіб або органів військового управління, у розпорядженні яких вони перебували.

Натомість відповідач обрав найбільш формальний спосіб вирішення питання — відмовив позивачу у виплаті, пославшись на відсутність документів, не довівши при цьому, що такі документи не перебували у його розпорядженні або що їх отримання було неможливим.

Такий підхід суперечить принципу належного урядування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу таку додаткову винагороду.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Суд враховує й те, що згідно пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257 – 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 викладене в листі від 07.05.2026 № 2976 про відмову в призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (зі змінами), наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами) пропорційно часу організації заходів підготовки IV Єтапу базової загальновійськової підготовки у 1 півріччі 2024 року на території Великої Британії з 07.01.2024 по 16.07.2024 з розрахунку 25000 грн:

за січень: 25 днів (БЗВП з 07.01.2024 по 31.01.2024);

за лютий: 29 днів (БЗВП з 01.02.2024 по 29.02.2024);

за березень: 31 день (БЗВП з 01.03.2024 по 31.03.2024);

за квітень: 30 днів (БЗВП з 01.04.2024 по 30.04.2024);

за травень: 31 день (БЗВП з 01.05.2024 по 31.05.2024);

за червень: 30 днів (БЗВП 01.06.2024 по 30.06.2024);

за липень: 16 днів (БЗВП з 01.07.2024 по 16.07.2024).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (зі змінами), наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами) пропорційно часу організації заходів підготовки IV Єтапу базової загальновійськової підготовки у 1 півріччі 2024 року на території Великої Британії з 07.01.2024 по 16.07.2024 з розрахунку 25000 грн:

за січень: 25 днів (БЗВП з 07.01.2024 по 31.01.2024);

за лютий: 29 днів (БЗВП з 01.02.2024 по 29.02.2024);

за березень: 31 день (БЗВП з 01.03.2024 по 31.03.2024);

за квітень: 30 днів (БЗВП з 01.04.2024 по 30.04.2024);

за травень: 31 день (БЗВП з 01.05.2024 по 31.05.2024);

за червень: 30 днів (БЗВП 01.06.2024 по 30.06.2024);

за липень: 16 днів (БЗВП з 01.07.2024 по 16.07.2024).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 Адреса для листування: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_4 ).

Суддя Марія ДУБІНА