Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №600/4747/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Чернівці Справа № 600/4747/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення від 08 вересня 2025 року №0485592-2409-UA73040170000011490, яке винесене Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач посилався на те, що належне йому на праві власності нерухоме майно не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності як сільськогосподарським товаровиробником. При цьому вказано, що позивач є членом особистого селянського господарства, користується земельними ділянками.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано про законність оскаржуваного рішення. Вказано, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій громадянин ОСОБА_1 не значиться у переліку суб`єктів підприємницької діяльності – фізичною собою-підприємцем, а також керівником (засновником) юридичної особи, що здійснює господарську діяльність у сфері сільського господарства (товаровиробництва), відповідно, не звітує про результати господарської діяльності до податкового органу та не сплачує податки, а також відсутня будь-яка наявна інформація що підтверджує факт здійснення сільськогосподарської діяльності та використання у такій діяльності комплексу належної йому нежитлової будівлі. Виходячи з викладеного та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежитлова будівля, належна позивачу, підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальних підставах згідно пункту 266.3.2 статті 266 Податкового кодексу України.

У відповіді на відзив позивач виразив незгоду з позицією відповідача та навів обґрунтування заявлених вимог аналогічне тому, що викладено у позовній заяві.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2013 року № 1728519 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності (спільна часткова) на нерухоме майно: 17/100 (сімнадцять сотих) частин нежитлових будівель, розташованих за адресою АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності – договір купівлі-продажу від 28.03.2013 року серія та номер 156. Наявний наступний опис об`єкта нерухомого майна: склад - літ “А”, загальною площею 305,10 кв.м.; склад - літ. “В”, загальною площею 10,80 кв.м.; склад - літ. “Г”, загальною площею 42,30 кв.м.; електростанція - літ. “Е”, загальною площею 58,20 кв.м.; кузня - літ. “Ж”, загальною площею 56,50 кв.м.; кузня - літ. “З”, загальною площею 74,40 кв.м.; склад - літ. “К”, загальною площею 17,10 кв.м.; автозаправка - літ. “Л”, загальною площею 7,70 кв.м.; прохідна - літ. “М”, загальною площею 19,50 кв.м.; пилорама - літ. “О”, загальною площею 85,50 кв.м.; майстерня - літ. “П”, загальною площею 355,80 кв.м.; прохідна-вагова - літера “Р”, загальною площею 36,50 кв.м.; склад - літ. “С”, загальною площею 271,60 кв.м.; склад - літ. “Т”, загальною площею 561,60 кв.м.; склад - літ. “У”, загальною площею 625,10 кв.м.; склад - літ. “Ф”, загальною площею 855,60 кв.м.; склад - літ. “Х”, загальною площею 730,20 кв.м.; склад - літ. “Ч”, загальною площею 884,50 кв.м.; сушарка - літ. “Ц”, загальною площею 188,60 кв.м.; навіс - літ. “Н”.

Згідно договору купівлі-продажу 17/100 частин нежитлових будівель від 28.03.2013 року, зареєстрованого у реєстрі за №156 визначено, що за цим договором у власність ОСОБА_1 переходить склад - літ. “А”, загальною площею 305,10 кв.м, що становить 17/100 (сімнадцять сотих) частин нежитлових будівель.

У договорі визначений наступний опис об`єкта нерухомого майна: склад - літ “А”, загальною площею 305,10 кв.м.; склад - літ. “В”, загальною площею 10,80 кв.м.; склад - літ. “Г”, загальною площею 42,30 кв.м.; електростанція - літ. “Е”, загальною площею 58,20 кв.м.; кузня - літ. “Ж”, загальною площею 56,50 кв.м.; кузня - літ. “З”, загальною площею 74,40 кв.м.; склад - літ. “К”, загальною площею 17,10 кв.м.; автозаправка - літ. “Л”, загальною площею 7,70 кв.м.; прохідна - літ. “М”, загальною площею 19,50 кв.м.; пилорама - літ. “О”, загальною площею 85,50 кв.м.; майстерня - літ. “П”, загальною площею 355,80 кв.м.; прохідна-вагова - літера “Р”, загальною площею 36,50 кв.м.; склад - літ. “С”, загальною площею 271,60 кв.м.; склад - літ. “Т”, загальною площею 561,60 кв.м.; склад - літ. “У”, загальною площею 625,10 кв.м.; склад - літ. “Ф”, загальною площею 855,60 кв.м.; склад - літ. “Х”, загальною площею 730,20 кв.м.; склад - літ. “Ч”, загальною площею 884,50 кв.м.; сушарка - літ. “Ц”, загальною площею 188,60 кв.м.; навіс - літ. “Н”.

08 вересня 2025 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення рішення №0485592-2409-2405-UA73040170000011490, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2024 рік, у розмірі 12997,26 грн.

Вказане рішення прийнято щодо належного позивачу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи з належної позивачу площі такого нерухомого майна 305,10 кв.м.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення).

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.

Згідно положень підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).

Підпунктом “ж” 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

На переконання суду, встановлена підпунктом “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Підпунктом 14.1.76 пункту 4.1 статті 14 ПК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до положень підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже, визначення “сільськогосподарський товаровиробник”, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу “Спрощена система оподаткування, облік та звітність”, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ “Податок на майно”).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття “сільськогосподарський товаровиробник” також міститься у статті 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років”, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття “виробники сільськогосподарської продукції”.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис” виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття “сільськогосподарський товаровиробник” не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №560/168/19, яку суд враховує в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

На користь висновку про те, що положення пункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Так, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

З огляду на наведені вище положення законодавства та враховуючи висновки Верховного Суду, у цій справі можна констатувати, що позивач як фізична особа підпадає під критерії наявності статусу сільськогосподарського товаровиробника.

Крім цього, суд зазначає, що згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року №3573 (який набрав чинності 01 січня 2024 року і був чинний на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), до класу “Нежитлові сільськогосподарські будівлі” включаються будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, та не здаються їх власниками в оренду, позичку, лізинг не є об`єктами оподаткування згідно з підпунктом “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про особисте селянське господарство” особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Згідно статті 4 Закону України “Про особисте селянське господарство” особисті селянські господарства підлягають обліку; облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

За приписами частини першої статті 6 Закону України “Про особисте селянське господарство” до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім`ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі №820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз положень підпункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України зумовлює висновок, що застосування вказаної норми передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга – об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, встановленої підпунктом “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

З огляду на викладене, вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом “ж” підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить об`єкт – склад літ. “А”, загальною площею 305,10 кв.м, що становить 17/100 (сімнадцять сотих) частин нежитлових будівель, розташований за адресою: Чернівецька обл., Сокирянський р-н., с. Коболчин, вул. Кобилянської О., буд. 32-а (склад з підвалом, тип: Будівля код ДКБС: 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші).

Відповідно до інформації, яка розміщена в Реєстрі будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва зазначено, що об`єкт - склад з підвалом, тип: Будівля код ДКБС: 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Отже, належний на праві власності позивачу об`єкт нерухомого майна є будівлею сільськогосподарського призначення та відносяться до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023.

Указане відповідачем фактично не заперечувалось.

У матеріалах справи наявна довідка Коболчинського старостинського округу Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області від 23 вересня 2025 року №616, у якій вказано, що громадянин ОСОБА_1 є членом особистого селянського господарства та користується земельними ділянками загальною площею 1,3617 га.

Право власності на земельні ділянки підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №422518 від 06.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010781800974, згідно якого ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,3617 га у межах згідно з планом (кадастровий номер 7324084500:02:001:1168 площею 1,1077 га та кадастровий номер 7324084500:02:001:1167 площею 0,2540 га). Цільове призначення вказаної земельної ділянки «для ведення особистого селянського господарства».

Крім цього, на підтвердження того, що позивач використовує належне йому на праві власності приміщення, відносно якого прийнято оскаржуване рішення, у сільськогосподарській діяльності до позову додано фото із зображенням приміщення та ящиків із сільськогосподарською продукцією у ньому.

Відповідачем у ході судового розгляду справи належність та достовірність указаних доказів жодним чином не спростовано, як і не надано доказів про передачу позивачем в лізинг, позичку або оренду об`єкту нежитлової будівлі - склад літ. “А”, загальною площею 305,10 кв.м, що становить 17/100 (сімнадцять сотих) частин нежитлових будівель, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, вказані обставини свідчать про використання позивачем як сільськогосподарським виробником у сільськогосподарській діяльності об`єкту нерухомості, відносно якого прийнято оскаржуване рішення.

В ході судового розгляду цієї справи по суті відповідачем як суб`єктом владних повноважень усупереч частині другій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено того, що позивач протягом податкового періоду 2024 року використовував належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна у будь-який інший спосіб, відмінній від сільськогосподарської діяльності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач-фізична особа підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника. Відповідно, належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна (склад літ. “А”, загальною площею 305,10 кв.м, що становить 17/100 (сімнадцять сотих) частин нежитлових будівель, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки на нього поширюється дія податкової пільги, яка передбачена підпунктом “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законом, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень.

Тому, суд визнає протиправним та скасовує оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2025 року №0485592-2409-2405-UA73040170000011490, яким ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Указаної позиції при вирішенні аналогічних спірних відносин між тими самими сторонами дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, що вбачається зі змісту постанови від 03 квітня 2025 року у справі №600/1456/24-а.

Згідно змісту частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі платіжної інструкції від 27 вересня 2025 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2025 року №0485592-2409-2405-UA73040170000011490, прийняте Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області щодо ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного управління ДПС у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1937,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11.09.2026 року.

Повне найменування учасників процесу: позивач - ОСОБА_1 (с. Коболчин, Чернівецька обл., Дністровський р-н, 60231, РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя О.П. Лелюк