Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №520/25431/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

11 вересня 2026 року №520/25431/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 11 лютого 2020 року по 23 березня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11 лютого 2020 року по 23 березня 2021 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 11 лютого 2020 року по 23 березня 2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , яку розформовано і правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_2 . Позивач стверджує, що під час проходження військової служби розміри посадового окладу та окладу за військовим званням обчислювалися відповідачем виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, тоді як пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 передбачає обчислення таких окладів виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Внаслідок цього, на думку позивача, грошове забезпечення та похідні від нього виплати нараховані і виплачені не в повному розмірі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/25431/26, поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також роз`єднано позовні вимоги: у цій справі залишено вимоги за період з 11 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року, а вимоги за період з 01 січня 2021 року по 23 березня 2021 року виділено в окреме провадження.

Отже, предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача за період з 11 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року.

07 вересня 2026 року Військовою частиною НОМЕР_2 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав повністю.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що позивач невірно тлумачить норми постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. Відповідач вказав, що додатки 1 та 14 до зазначеної постанови, в яких наведені тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру, які не містять норм права, а згідно з пунктом 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, примітки не повинні містити норм права. На переконання відповідача, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом станом на 01 січня 2018 року, тобто 1762,00 грн. На підтвердження відповідач послався на постанови Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 240/12309/20, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19 та від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а, а також на телеграму Міністра оборони України від 26 березня 2018 року вих. № 248/1479, якою приписано перераховувати посадові оклади шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 11 лютого 2020 року по 23 березня 2021 року у військовій частині НОМЕР_4 , правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_2 . Ця обставина сторонами не оспорюється.

Обставина, що розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача обчислювалися відповідачем виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, відповідачем визнана: у відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_2 прямо зазначила, що розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом станом на 01 січня 2018 року, тобто 1762,00 грн, і що дії посадових осіб військової частини щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням у такий спосіб були законними.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Порядок обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 4 зазначеної постанови у первісній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до пункту 4 постанови № 704 внесено зміни, якими розрахункову величину визначено на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року. Зазначене судове рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 826/6453/18.

Отже, з 29 січня 2020 року пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 підлягає застосуванню у первісній редакції, яка передбачає обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Спірний період у цій справі - з 11 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року - повністю припадає на час після 29 січня 2020 року. Відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у первісній редакції, а розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2020 року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року встановлено у розмірі 2102,00 грн. Отже розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у спірний період є 2102,00 грн.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, відповідно до якої під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Доводи відповідача про те, що примітки до додатків 1 та 14 постанови № 704 не містять норм права, суд відхиляє, оскільки правовою підставою для висновку суду є не примітки до додатків, а пункт 4 постановляючої частини постанови № 704, який містить безпосереднє нормативне положення про порядок визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням і на час спірних правовідносин діяв у первісній редакції.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 240/12309/20, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19 та від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а суд відхиляє, оскільки правовий висновок щодо застосування пункту 4 постанови № 704 сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, тобто пізніше, і саме цей висновок підлягає врахуванню при вирішенні цієї справи.

Посилання відповідача на телеграму Міністра оборони України від 26 березня 2018 року вих. № 248/1479 суд також відхиляє, оскільки телеграма не є нормативно-правовим актом, не може змінювати порядок обчислення розмірів посадових окладів, встановлений постановою Кабінету Міністрів України, і за своїм змістом відтворює положення, які були внесені до пункту 4 постанови № 704 постановою № 103 і які визнані протиправними та скасовані у судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірності обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не довів.

Довід відповідача про те, що позивач не навів жодного належного і допустимого доказу на підтвердження позовних вимог, суд відхиляє. Обставина обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, визнана самим відповідачем у відзиві на позовну заяву, а тому відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягає.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та премія обчислюються виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислення відповідачем зазначених виплат виходячи з розрахункової величини, яка не підлягала застосуванню у спірний період, також є протиправним.

За наведених обставин суд доходить висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії за період з 11 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року у розмірах, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, є протиправною, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 11 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 11 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо рішення суду не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Смагар