Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №520/24588/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

11 вересня 2026 року №520/24588/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/24588/26 за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (адреса: 61013, Харківська область, місто Харків, вулиця Шевченка, 8, ЄДРПОУ 38631015) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (в редакції ПКМУ від 12.07.2024 № 837);

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області видати ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (в редакції ПКМУ від 12.07.2024 № 837).

Позовну заяву подано до суду 10 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою від 12 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/24588/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у відповідача витребувано копії всіх доказів, що стосуються предмету спору. Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За викладеними у позові твердженнями, на переконання позивача, виконання нею своїх обов`язків за займаною посадою оператора відділення оперативного зв`язку на території Харківської області, яка наказами головнокомандувача ЗСУ визнана зоною бойових дій і є тими заходами, з якими чинне на 2022 рік законодавство зумовлено право на отримання спірної довідки, на що також вказує факт отримання позивачем додаткової винагороди у збільшеному розмірі, зокрема, за серпень 2022 та грудень 2022.

Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подав, витребувані ухвалою суду від 12 серпня 2026 року докази не надав, про причини неподання суд не повідомив.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 проходила службу цивільного захисту в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на посаді оператора відділення оперативного зв`язку 4 державного пожежно-рятувального загону та мала спеціальне звання сержанта служби цивільного захисту.

Згідно з витягом із наказу по особовому складу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 03 березня 2026 року ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту 03 березня 2026 року за підпунктом 2 пункту 176 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593. Вислуга років станом на день звільнення становить 13 років 04 місяці 21 день.

За змістом листа Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 10 червня 2026 року № 65020-6603/65750, ОСОБА_1 звернулася із заявою від 15 травня 2026 року про надання довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Самої заяви від 15 травня 2026 року матеріали справи не містять.

Листом від 10 червня 2026 року № 65020-6603/65750 «Про надання довідки» Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області повідомило: «На Вашу заяву від 15.05.2026 повідомляємо, що у зв`язку з тим, що Ви не залучались в період з 24.02.2022 по дату Вашого звільнення до заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у Головного управління відсутні правові підстави для надання довідки щодо встановлення статусу учасника бойових дій.». Лист підписано заступником начальника Головного управління Олексієм ЧАПЛИГІНИМ.

Зазначений лист вручено ОСОБА_1 10 липня 2026 року, що підтверджується відомостями про поштове відправлення Акціонерного товариства «Укрпошта» R0 6721 5639 298 - «Вручено Одержувачу», Україна 61005, місто Харків.

До позовної заяви долучено копії наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 № 84, від 30.03.2022 № 101, від 01.04.2022 № 102, від 30.04.2022 № 125, від 02.06.2022 № 157, від 01.07.2022 № 184, від 01.08.2022 № 212, від 01.09.2022 № 237, від 01.10.2022 № 262, від 01.11.2022 № 282, від 02.12.2022 № 311 та від 02.01.2023 № 1, якими, за твердженням позивача, Харківську область визначено районом ведення воєнних (бойових) дій протягом усього 2022 року.

Матеріали справи не містять документів про залучення ОСОБА_1 до виконання конкретних бойових (службових) завдань: наказів (розпоряджень) про залучення, бойових донесень, витягів із постових відомостей, графіків чергувань чи інших документів первинного обліку. Не містять матеріали справи і рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій стосовно ОСОБА_1 , протоколу засідання такої комісії або документів про направлення матеріалів на її розгляд.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 затверджено Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 р. № 837) (далі - Порядок № 413).

Абзацом десятим пункту 4 Порядку № 413 передбачено: «для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.».

Абзацом одинадцятим пункту 4 Порядку № 413 передбачено: «Особи, зазначені в абзаці десятому цього пункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.».

Абзацом другим пункту 5 Порядку № 413 передбачено, що статус учасника бойових дій надається «комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС (далі - комісії), - стосовно осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку;».

Абзацом п`ятим пункту 6 Порядку № 413 передбачено: «Особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.».

Абзацом сьомим пункту 6 Порядку № 413 передбачено: «Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.».

Додаток 6 до Порядку № 413 має назву «ДОВІДКА про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України».

У пункті 73 постанови від 17 лютого 2026 року у справі № 200/7237/24 Верховний Суд виклав такий висновок: «Системний аналіз наведених норм свідчить, що довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 із відповідним змістом про участь особи у заходах, визначених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, є необхідною передумовою для позитивного вирішення питання щодо надання статусу учасника бойових дій відповідною комісією.». У цьому ж пункті зазначено: «Водночас підстави внесення інформації до такої довідки та її зміст підлягають перевірці на відповідність вимогам законодавства, у тому числі в межах здійснення судового контролю за рішеннями суб`єктів владних повноважень.»; «Обов`язок командира (начальника) військової частини щодо подання такої довідки виникає лише за умови наявності підтверджених належними документами фактів безпосередньої участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.»; «командир (начальник) військової частини, оформлюючи довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413, не здійснює оцінку доцільності чи обґрунтованості надання статусу учасника бойових дій, оскільки такі повноваження належать відповідній комісії».

У пункті 63 постанови від 17 лютого 2026 року у справі № 200/7237/24 Верховний Суд зазначив: «законодавець у кожному випадку пов`язує надання статусу учасника бойових дій із фактичною участю у збройному протистоянні, яка має ознаки безпосередності, тобто особистого виконання бойових (службових) завдань у складі військових формувань під час здійснення відповідних заходів».

У пункті 89 тієї самої постанови Верховний Суд зазначив: «територіальна складова не є самостійно встановленим обмеженням, а виступає елементом правової моделі, відповідно до якої безпосередність участі пов`язується з виконанням бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій».

У постанові від 23 липня 2025 року у справі № 140/9090/24 Верховний Суд зазначив, що «командири (начальники) військових частин зобов`язані подати на розгляд комісії довідку за формою згідно з додатком 6», що «положення Порядку №413 визначають лише право особи, а не її обов`язок на самостійне звернення», а також що «Зволікання у здійсненні таких дій за певних умов може розцінюватися як протиправна бездіяльність».

У постанові від 20 лютого 2025 року у справі № 400/4559/24 Верховний Суд зазначив, що «Суди попередніх інстанцій всупереч положенням КАС тягар доказування переклали на позивача», та що документи, які підтверджують участь особи у відповідних заходах, «не можуть знаходитися у позивача, оскільки оформлюються командиром підрозділу».

У постанові від 20 листопада 2025 року у справі № 520/18153/23 Верховний Суд зазначив: «Метою видання такої довідки є необхідність підтвердження наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій… зазначені у ній відомості не є підставою для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн.»; «Не кожна діяльність підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі у бойових діях. Основними критеріями є характер завдання та місце його виконання.».

Оцінюючи лист Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 10 червня 2026 року № 65020-6603/65750, суд встановив, що цей документ є листом заступника начальника Головного управління, а не рішенням комісії, передбаченої пунктом 5 Порядку № 413. Зазначений лист не містить ані посилання на рішення комісії з питань попереднього розгляду документів, ані дати і номера протоколу засідання комісії, ані переліку досліджених документів, ані посилання на норму права, на підставі якої вирішено питання.

Отже, за наслідками звернення ОСОБА_1 із заявою від 15 травня 2026 року матеріали стосовно неї на розгляд комісії не направлялися, комісією не розглядалися і вмотивоване рішення за результатами такого розгляду не приймалося. Заява від 15 травня 2026 року розглянута у спосіб, не передбачений Порядком № 413, - шляхом надання відповіді за підписом заступника начальника Головного управління.

Суд враховує, що документи, які підтверджують участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, за висновком Верховного Суду у справі № 400/4559/24 не можуть знаходитися у позивача, оскільки оформлюються командиром підрозділу, а за висновком Верховного Суду у справі № 140/9090/24 положення Порядку № 413 визначають лише право особи, а не її обов`язок на самостійне звернення. Відтак відсутність у ОСОБА_1 документів первинного обліку не звільняла Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від обов`язку розглянути заяву від 15 травня 2026 року у порядку, встановленому Порядком № 413.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 15 травня 2026 року у порядку, встановленому Порядком № 413, є протиправною, а позовна вимога про визнання бездіяльності протиправною підлягає задоволенню із зазначеним формулюванням змісту протиправної бездіяльності.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушеного права, суд виходив із такого.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень: у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Обов`язок оформити довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 виникає, за висновком Верховного Суду у справі № 200/7237/24, лише за умови наявності підтверджених належними документами фактів безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Матеріали справи таких документів не містять: у справі немає жодного наказу (розпорядження) про залучення ОСОБА_1 до виконання бойових (службових) завдань, бойового донесення, витягу з постової відомості чи графіка чергувань, які фіксували б конкретні епізоди такого залучення.

Позиція позивача ґрунтується на тому, що виконання обов`язків за посадою оператора відділення оперативного зв`язку на території Харківської області, віднесеної наказами Головнокомандувача Збройних Сил України до районів ведення воєнних (бойових) дій, само по собі є участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Проте, за висновком Верховного Суду у справі № 200/7237/24, безпосередність участі означає особисте виконання бойових (службових) завдань у складі військових формувань, а територіальна складова не є самостійно встановленим обмеженням і виступає лише елементом правової моделі. За висновком Верховного Суду у справі № 520/18153/23 не кожна діяльність підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі у бойових діях, а основними критеріями є характер завдання та місце його виконання.

Факт отримання ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі за серпень 2022 року та грудень 2022 року сам по собі права на отримання довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 не породжує, оскільки, за висновком Верховного Суду у справі № 520/18153/23, метою видання такої довідки є підтвердження наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, а зазначені у ній відомості не є підставою для виплати додаткової грошової винагороди.

Встановлення факту безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, потребує дослідження документів первинного обліку, а за наявності потреби - заслуховування пояснень осіб і свідків, що віднесено Порядком № 413 до повноважень комісії. Суд не має права підмінити суб`єкта владних повноважень і власним рішенням встановити факт, який документально не зафіксований у матеріалах справи. Тому позовна вимога про зобов`язання видати довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 задоволенню не підлягає, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2026 року з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення, та за результатами такого розгляду прийняти вмотивоване рішення.

Довід позивача про те, що станом на 2022 рік переліку документів, визначеного окремим дорученням від 13 вересня 2023 року № В-741, не існувало, суд відхиляє. Відсутність такого переліку у спірний період не змінює матеріально-правового критерію, встановленого пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і Порядком № 413, - безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, - і не звільняє від необхідності документального підтвердження конкретних епізодів такої участі. Окреме доручення визначає, які саме документи досліджуються, але не створює і не скасовує самого права.

Довід позивача про те, що оповіщення та приведення систем зв`язку у готовність віднесені частиною 4 статті 8 Кодексу цивільного захисту України до завдань єдиної державної системи цивільного захисту в особливий період, суд також відхиляє. Виконання особою обов`язків за посадою у складі сил цивільного захисту, навіть у період дії воєнного стану, саме по собі не є безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у розумінні пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 520/18153/23.

Посилання позивача на принцип «якості закону» та на правило про тлумачення неоднозначних норм на користь особи, сформульоване Великою Палатою Верховного Суду і Європейським судом з прав людини, суд відхиляє, оскільки це правило застосовується у разі неоднозначності або суперечливості самої правової норми, а не у разі недоведеності фактичних обставин. Норми пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і Порядку № 413 неоднозначності не містять, а підставою для відмови у задоволенні вимоги про зобов`язання видати довідку є не тлумачення норми, а те, що встановлення факту безпосередньої участі віднесено законом до повноважень комісії, яку суд підмінити не може.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, витребувані судом докази не надав, а тому правомірність своєї бездіяльності не довів. Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (адреса: 61013, Харківська область, місто Харків, вулиця Шевченка, 8, ЄДРПОУ 38631015) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (адреса: 61013, Харківська область, місто Харків, вулиця Шевченка, 8, ЄДРПОУ 38631015) щодо нерозгляду в порядку, встановленому Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року № 837), заяви ОСОБА_1 від 15 травня 2026 року про надання довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до зазначеного Порядку.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (адреса: 61013, Харківська область, місто Харків, вулиця Шевченка, 8, ЄДРПОУ 38631015) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2026 року про надання довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року № 837), з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення, та за результатами такого розгляду прийняти вмотивоване рішення.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 11 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар