Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №520/24587/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

11 вересня 2026 року №520/24587/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/24587/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 , викладену у відповіді від 05.08.2026 року № 06/3929, у задоволенні вимоги позивача щодо приведення відомостей Реєстру «Оберіг» у відповідність до записів його військового квитка серії НОМЕР_3 щодо непридатності до військової служби та виключення з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_3 , оригінал якого зберігається у позивача та може бути пред`явлений суду на його вимогу;

- установити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою від 12 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/24587/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у відповідача витребувано копії всіх доказів, що стосуються предмету спору. Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином. Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За викладеними у позові твердженнями, позивача ще у 1988 році визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що є записи у виданому йому військовому квитку; попри це у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів він і надалі обліковується як військовозобов`язаний, а відомостей про виключення з військового обліку за станом здоров`я і про постанову військово-лікарської комісії Реєстр не містить; на подану до відповідача заяву про внесення змін до Реєстру позивач отримав відмову, яку вважає протиправною, оскільки наявність у нього військового квитка з відповідними записами відповідач під сумнів не ставив, а перевірку цих записів не здійснив.

Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подав, витребувані ухвалою суду від 12 серпня 2026 року докази не надав, про причини неподання суд не повідомив.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позовну заяву подано до Харківського окружного адміністративного суду 10 серпня 2026 року в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є власником військового квитка серії НОМЕР_3 . На сторінці 32 цього військового квитка у розділі «IX. Отметки об освобождении от воинской обязанности» міститься датований 18 червня 1988 року запис про те, що лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. На сторінці 26 військового квитка у розділі «VIII. Прием на учет и снятие с учета» міститься відмітка про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у 1988 році.

12 червня 2026 року ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Заяву надіслано 13 червня 2026 року через відділення поштового зв`язку Краматорськ 84331 Акціонерного товариства «Укрпошта» з описом вкладення форми 107, поштове відправлення № R843310006243. Згідно з повідомленням про вручення поштове відправлення вручено відповідачу 22 червня 2026 року.

У військово-обліковому документі, сформованому 09 липня 2026 року в застосунку «Резерв+», щодо ОСОБА_1 зазначено: категорія обліку - «Військовозобов`язаний»; звання - «Рекрут»; військово-облікова спеціальність - 999097. У графах «підстава зняття (виключення)», «постанова військово-лікарської комісії» та «дата військово-лікарської комісії» проставлено прочерк.

У військово-обліковому документі, сформованому 11 липня 2026 року в застосунку «Резерв+», щодо ОСОБА_1 відображено відомості про інвалідність III групи та про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, водночас категорія обліку залишилася «Військовозобов`язаний», а графи «підстава зняття (виключення)», «постанова військово-лікарської комісії» та «дата військово-лікарської комісії» залишилися незаповненими. До позовної заяви також додано копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності.

У розширених відомостях з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на 30 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 зазначено: категорія обліку - «Військовозобов`язаний». У графах «підстава зняття (виключення)», «номер протоколу військово-лікарської комісії», «постанова військово-лікарської комісії» та «дата військово-лікарської комісії» проставлено прочерк.

Листом від 05 серпня 2026 року № 06/3929 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив ОСОБА_1 : «Уважно розглянувши вашу заяву про внесення змін до Єдиного державного реєстру «Оберіг», повідомляю наступне. В розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутня інформація щодо Вашого виключення з військового обліку за станом здоров`я 30.06.1988 року, що унеможливлює задоволення Вашої вимоги.» Лист підписано начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковником ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу, що у листі від 05 серпня 2026 року № 06/3929 йдеться про виключення з військового обліку за станом здоров`я 30.06.1988, тоді як запис у розділі «IX. Отметки об освобождении от воинской обязанности» військового квитка серії НОМЕР_3 датований 18 червня 1988 року. Причин цієї розбіжності у листі не наведено.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що військовий квиток серії НОМЕР_3 містить записи про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби і про виключення його з військового обліку, тоді як у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 і станом на 30 липня 2026 року обліковується як військовозобов`язаний, відомостей про підставу виключення з військового обліку та про постанову військово-лікарської комісії Реєстр не містить, а у внесенні відповідних відомостей листом від 05 серпня 2026 року № 06/3929 відмовлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 37 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено підстави виключення з військового обліку: « 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими»; « 2) припинили громадянство України»; « 3) визнані непридатними до військової служби»; « 4) досягли граничного віку перебування в запасі».

Статтею 3 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» серед основних засад ведення Реєстру визначено «обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників» та «повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Статтею 5 Закону № 1951-VIII визначено, що «Держателем Реєстру є Міністерство оборони України», а «Органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України…».

Статтею 8 Закону № 1951-VIII до службових даних Реєстру віднесено: « 1) відомості про виконання військового обов`язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби; 4) відомості про участь у бойових діях.»

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено право «звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру».

У постанові від 09 червня 2026 року у справі № 320/29761/25 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив: «Законодавець у статті 37 Закону чітко виокремлює поняття «зняття» з військового обліку та «виключення» з військового обліку»; «громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку громадяни продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.»

ІНФОРМАЦІЯ_7 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а тому саме до його повноважень належить внесення до Реєстру відомостей про виконання військового обов`язку та про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи) щодо осіб, які перебувають на військовому обліку в цьому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Запис у розділі «IX. Отметки об освобождении от воинской обязанности» військового квитка серії НОМЕР_3 про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та відмітка у розділі «VIII. Прием на учет и снятие с учета» того ж військового квитка про виключення з військового обліку відповідають підставі, наведеній у пункті 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII. Ці записи вчинені уповноваженим органом, у встановленому для військового квитка порядку, нечинними не визнані і не спростовані. Відомості ж Реєстру, які містять запис про ОСОБА_1 як про військовозобов`язаного і не містять ані підстави виключення з військового обліку, ані даних про постанову військово-лікарської комісії, записам військового квитка не відповідають, а тому вимогам щодо повноти та актуалізації відомостей Реєстру, встановленим статтею 3 Закону № 1951-VIII, не відповідають також.

Заява ОСОБА_1 від 12 червня 2026 року, вручена відповідачу 22 червня 2026 року, є мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей Реєстру у розумінні пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VIII. Єдиною наведеною у листі від 05 серпня 2026 року № 06/3929 підставою для відмови у задоволенні цієї заяви є відсутність у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_1 інформації щодо виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я. Відсутність такої інформації у розпорядженні органу ведення Реєстру записів військового квитка серії НОМЕР_3 не спростовує і за приписами статті 3 Закону № 1951-VIII не звільняє орган ведення Реєстру від обов`язковості та своєчасності внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей. Дані про те, що відповідач перевіряв записи військового квитка серії НОМЕР_3 або витребовував документи військово-лікарської комісії 1988 року, у матеріалах справи відсутні.

Суд не бере до уваги посилання у листі від 05 серпня 2026 року № 06/3929 на дату 30.06.1988, оскільки запис про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку датований 18 червня 1988 року, а причин, з яких у листі названо іншу дату, не наведено і жодними доказами не підтверджено.

За таких обставин відмова, викладена у листі від 05 серпня 2026 року № 06/3929, є протиправною, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_3 .

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень: у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, витребувані судом докази не надав, а тому правомірність своєї відмови не довів. Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови та про зобов`язання відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підлягають задоволенню, а позов у цілому - частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду суд зазначає таке. У пункті 4 прохальної частини позовної заяви позивач просив: «Установити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.»

Цю вимогу заявлено позивачем у позовній заяві, поданій до Харківського окружного адміністративного суду 10 серпня 2026 року, тобто до завершення розгляду справи по суті. Провадження у справі відкрито ухвалою від 12 серпня 2026 року, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Отже, ця вимога за своїм змістом є письмовою заявою заявника, передбаченою частиною 5 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, яка вирішується судом під час ухвалення рішення суду, а не заявою про зобов`язання подати звіт про виконання вже ухваленого судового рішення. Строк подання такої заяви, встановлений абзацом третім частини 5 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем додержано.

Відповідно до абзацу першого частини 5 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України «За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.» Абзацом другим частини 5 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що «Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.» Згідно з абзацом третім частини 5 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України «Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.»

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є процесуальним засобом судового контролю за виконанням судового рішення, а не способом захисту порушеного права, свободи або інтересу у розумінні статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частина 5 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює самостійний процесуальний режим вирішення питання про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт, відмінний від режиму, встановленого частиною 1 цієї статті. Це прямо випливає з частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення «(крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу)» протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження. Отже, законодавець прямо виключив заяву, передбачену частиною 5 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, з порядку розгляду заяв про зобов`язання подати звіт, встановленого статтею 382-1 цього Кодексу, і тим самим відмежував її від заяви, передбаченої частиною 1 статті 382 цього Кодексу. Те, що заява, передбачена частиною 1 статті 382 цього Кодексу, подається після ухвалення судового рішення, підтверджується і частинами 3 та 4 статті 382 цього Кодексу, які пов`язують її розгляд із набранням судовим рішенням законної сили, з витребуванням матеріалів судової справи судом апеляційної або касаційної інстанції, із зупиненням виконання судового рішення та з наявністю або відсутністю виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення.

Абзацом другим частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що «В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.»

Спір у цій справі виник з приводу відмови органу ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внести до цього Реєстру відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я. Такий спір не є спором з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання чи одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, а тому не належить до жодної з категорій адміністративних справ, перелічених в абзаці другому частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, імперативне правило абзацу другого частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин не застосовується взагалі. Крім того, вимога позивача порушена у позовній заяві і вирішується судом одночасно з ухваленням рішення у справі, а тому підпадає під дію частини 5 статті 382 цього Кодексу, формулювання якої «може зобов`язати» наділяє суд правом, а не обов`язком вирішити це питання під час ухвалення рішення суду.

Наявність у суду повноваження відмовити у задоволенні заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення прямо визнана законом. Відповідно до частини 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України «За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.» Якщо закон допускає відмову у задоволенні такої заяви навіть у порядку статті 382-1 цього Кодексу, то тим більше суд наділений таким повноваженням при вирішенні заяви, передбаченої частиною 5 статті 382 цього Кодексу, диспозиція якої сформульована як право суду.

Водночас саме лише посилання на дискреційний характер цього повноваження достатньою підставою для відмови бути не може. Вирішуючи це питання, суд зобов`язаний дослідити обставини цієї конкретної справи і встановити, чи існують об`єктивні підстави вважати, що рішення суду залишиться невиконаним або буде виконане неналежно. Дослідивши такі обставини, суд встановив наступне.

Порушене право позивача у цій справі захищається шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_3 . Зміст дії, яку належить вчинити, визначений у резолютивній частині цього рішення вичерпно: як підстава внесення відомостей (виключення з військового обліку за станом здоров`я), так і документ, записам якого мають відповідати внесені відомості (військовий квиток серії НОМЕР_3 ), названі прямо. ІНФОРМАЦІЯ_7 є органом ведення Реєстру у розумінні статті 5 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а тому вносить відомості до Реєстру самостійно, в межах власних повноважень. Виконання рішення суду у цій справі є одноразовою технічно визначеною дією з внесення запису до Реєстру і не потребує ані здійснення виплат, ані виділення бюджетних коштів, ані вчинення дій іншими органами чи особами, ані ухвалення ІНФОРМАЦІЯ_7 будь-яких рішень на власний розсуд.

Матеріалами справи підтверджено, що від розгляду звернення позивача ІНФОРМАЦІЯ_7 не ухилявся: заяву ОСОБА_1 від 12 червня 2026 року, вручену 22 червня 2026 року, ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянув і надав на неї відповідь листом від 05 серпня 2026 року № 06/3929. Спір у цій справі стосується змісту та обґрунтованості цієї відповіді, а не бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 чи ухилення його від вчинення покладених на нього дій.

Доказів того, що ІНФОРМАЦІЯ_7 раніше не виконував, виконував несвоєчасно або виконував неналежно судові рішення, ухвалені на користь позивача, матеріали справи не містять; на такі обставини позивач не посилався і доказів на їх підтвердження суду не надав. Не містять матеріали справи і будь-яких інших доказів існування обставин, які об`єктивно перешкоджали б виконанню рішення суду у цій справі.

Виконання рішення суду у цій справі є перевірюваним для самого позивача: відомості Реєстру про особу відображаються у військово-обліковому документі та у розширених відомостях з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які позивач уже отримував і які долучено до матеріалів справи. Крім того, у разі вчинення ІНФОРМАЦІЯ_7 на виконання цього рішення суду протиправних рішень, дій чи бездіяльності позивач не позбавлений права звернутися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд не встановив у цій справі об`єктивних підстав вважати, що рішення суду залишиться невиконаним, а отже не вбачає підстав зобов`язувати ІНФОРМАЦІЯ_7 подати звіт про виконання цього рішення під час його ухвалення.

При цьому відмова у задоволенні цієї вимоги не позбавляє позивача права після набрання цим рішенням законної сили звернутися до Харківського окружного адміністративного суду з письмовою заявою про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 подати звіт про виконання судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розглядається за правилами статті 382-1 цього Кодексу. Отже, така відмова не звужує обсягу засобів судового контролю за виконанням судового рішення, доступних позивачеві.

Оскільки це питання вирішується під час ухвалення рішення суду, відмова у задоволенні відповідної вимоги викладається у рішенні суду і перевіряється судом апеляційної інстанції разом з рішенням у загальному порядку. Передбачене частиною 5 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України окреме апеляційне оскарження стосується ухвали суду про відмову у задоволенні заяви, постановленої за наслідками її розгляду в порядку статті 382-1 цього Кодексу.

Отже вимога позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 10.08.2026 № 0879-8368-5503-1204. Позовну заяву подано до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд». Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Отже, за подання цієї позовної заяви належало сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд зважає, що судовий збір сплачено позивачем за подання позовної заяви, яка містить дві вимоги немайнового характеру - про визнання протиправною відмови та про зобов`язання вчинити певні дії, і обидві ці вимоги задоволено судом. Вимога про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, у задоволенні якої відмовлено, окремо судовим збором не оплачувалася і на розмір сплаченого судового збору не вплинула. Отже, судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з тим за подання цієї позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, тоді як належало сплатити 1064,96 грн, а тому судовий збір сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Різниця становить 266,24 грн (двісті шістдесят шість гривень 24 копійки).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За правилами частини 2 зазначеної статті у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Зі змісту наведених норм вбачається, що надміру сплачена сума судового збору повертається не з ініціативи суду, а виключно за клопотанням особи, яка судовий збір сплатила, і питання про повернення такої суми вирішується окремою ухвалою суду. Оскільки відповідного клопотання позивач не заявляв, це питання при ухваленні цього рішення судом не вирішується. Водночас суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу право звернутися до Харківського окружного адміністративного суду із клопотанням про повернення надміру сплаченої суми судового збору у розмірі 266,24 грн (двісті шістдесят шість гривень 24 копійки), додавши до такого клопотання оригінал документа про сплату судового збору.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), викладену у відповіді від 05 серпня 2026 року № 06/3929, у задоволенні вимоги ОСОБА_1 щодо приведення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідність до записів військового квитка серії НОМЕР_3 щодо непридатності ОСОБА_1 до військової служби та виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_3 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 11 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар