Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №520/26049/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

11 вересня 2026 року №520/26049/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/26049/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.03.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115, 1,121.

Ухвалою від 24 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/26049/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у відповідача витребувано копії всіх доказів, що стосуються предмету спору. Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином. Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що при призначенні їй пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн, проте індексацію пенсії відповідач провів із застосуванням знижених коефіцієнтів, установлених залежно від року, в якому призначено пенсію, замість коефіцієнтів збільшення, визначених пунктом 1 відповідних постанов Кабінету Міністрів України.

08 вересня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на позовну заяву, датований 08.09.2026 і підписаний представником відповідача Бутовою Тетяною Олегівною (РНОКПП НОМЕР_2 ). Повноваження представника підтверджені доданими до відзиву довіреністю на Бутову Тетяну Олегівну, довіреністю у порядку передоручення на Стронову Ірину Олексіївну, документом про повноваження Бутової Т.О. та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Копію відзиву та доданих до нього документів надіслано представнику позивача Дзісю Андрію Романовичу (РНОКПП НОМЕР_3 ) 08.09.2026 о 23 годині 20 хвилин, що підтверджується квитанцією № 8664544 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 08.09.2026 о 23 годині 20 хвилин. Вимоги частини 3 статті 162 КАС України, згідно з якою копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, відповідачем дотримано.

У відзиві відповідач заперечує проти позову в повному обсязі та наводить такі доводи.

По-перше, відповідач підтверджує обставини призначення пенсії, зазначаючи, що « ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (дислокація - м. Слов`янськ) та з 17.08.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»» та що «з матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що пенсію призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три попередні роки 2020-2022 - 12236,71 грн».

По-друге, відповідач стверджує, що показники середньої заробітної плати, передбачені Законом № 1058-IV, різняться між собою: «Таким чином зазначені показники не є тотожними, а передбачений частиною другою статті 42 Закону № 1058 показник є спеціально визначеним».

По-третє, відповідач наполягає на правомірності підзаконного регулювання: «Передбачивши у Постанові № 124 механізм збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, Кабінет Міністрів України діяв в порядку, в межах та у спосіб, передбачений Конституцією і Законом, а передбачене пунктом 5 Порядку № 124 послідовне підвищення показника середньої заробітної плати (станом на 01 жовтня 2017 року) на відповідні коефіцієнти в кожному наступному році дозволяє досягти мети, передбаченої вищезазначеним законодавчим регулюванням, та принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, закріпленим статтею 7 Закону № 1058». Відповідач також зазначає, що «Постанови Уряду № 124, № 251, № 127, № 118, № 168, № 185 № 209, № 236 є чинними і підлягають обов`язковому застосуванню».

По-четверте, відповідач піддає критиці висновки Верховного Суду, зазначаючи: «У постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 Верховний Суд вказуючи, які саме положення зазначених постанов Уряду мають застосовуватися, а які ні, фактично заперечує принцип розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, а також право Уряду реалізовувати повноваження, визначені статтями 96, 116 Конституції України, Бюджетним кодексом України - в частині бюджетних повноважень, заперечує передбачуваність наслідків застосування чинної норми права».

По-п`яте, відповідач наводить відомості про фактично вчинені ним дії: «по пенсійній справі ОСОБА_1 проведено перерахунок «Індексація заробітку» та з 01.03.2024 встановлено надбавку до пенсії в розмірі 100 грн»; «з 01.03.2025 проведено перерахунок пенсії «Індексація заробітку» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні на коефіцієнт - 1,0345 (для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався у 2023 році). Таким чином показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з 01.03.2025 становить 12658,88 грн (12236,71 грн х 1,0345)»; «з 01.03.2026 проведено перерахунок «Індексація заробітку» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні на коефіцієнт 1,048 (для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався у 2023 році). Таким чином показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з 01.03.2026 становить 13266,50 грн (12658,88 грн х 1,048)».

По-шосте, відповідач стверджує, що «Оскільки показник середньомісячного заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 складає - 12236,71 грн, що перевищує показники з 01.03.2024 - 7405,03 грн, з 01.03.2025 - 8913,83 грн та з 01.03.2026 - 9992,40 грн, підстави для проведення індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796; 1,115; 1,121 у заявниці відсутні». Відповідач також зазначає, що «Всі перерахунки, передбачені частиною 2 статті 42 Закону № 1058, проведено в розмірі та порядку, визначеному у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішеннями Кабінету Міністрів України».

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком, призначену з 17.08.2023 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2020-2022 роки, у розмірі 12236,71 грн. Ці обставини відповідач визнав у листі від 31.07.2026 № 47981-39940/A-02/8-0500/26, зазначивши: «відповідно до статті 40 Закону № 1058 при призначенні пенсії ОСОБА_1 було застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислену як середній показник за 2020-2022 роки, яка складала 12236,71 грн», а також у відзиві на позовну заяву. Згідно з частиною 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обґрунтованого сумніву щодо цієї обставини суд не має.

08 липня 2026 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку (індексації) та виплати пенсії шляхом послідовного збільшення показника 12236,71 грн на коефіцієнти 1,0796, 1,115 і 1,121. Звернення зареєстровано відповідачем 08.07.2026 за вх. № 39940/А-0500-26.

Листом від 31.07.2026 № 47981-39940/A-02/8-0500/26 відповідач повідомив, що з 01.03.2025 позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 із застосуванням коефіцієнта збільшення «для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2022 році - 1,0345», унаслідок чого показник склав 12658,88 грн (12236,71 х 1,0345); а з 01.03.2026 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 із застосуванням коефіцієнта збільшення «для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році - 1,048», унаслідок чого показник склав 13266,50 грн (12236,71 х 1,0345 х 1,048). У тому ж листі відповідач зазначив, що «Порядком № 124 не передбачено проводити збільшення показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки».

Ці обставини підтверджені також доданим до листа протоколом-рішенням про перерахунок пенсії від 27.02.2026 № 056750010062, у якому зазначено: «Середній заробіток за 3 попередні роки: 12236.71 (2020-2022 роки)»; «Коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП: 1.084156 (1.0345 * 1.048)»; «Збільшений на коефіцієнт показник ЗП: 13266.50»; «Середньомісячний заробіток для обчислення: 21502.61000». Розмір пенсії позивача з 01.03.2026 склав 9119,37 грн.

Судом досліджено додані відповідачем до відзиву на позовну заяву докази, а саме: рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056750010062 від 24.08.2023 про призначення пенсії ОСОБА_1 ; рішення № 056750010062 про перерахунок пенсії з 01.03.2024 (дата-час розрахунку 25.02.2024); рішення № 056750010062 про перерахунок пенсії з 01.03.2025 (дата-час розрахунку 25.02.2025); рішення № 056750010062 про перерахунок пенсії з 01.03.2026 (дата-час розрахунку 27.02.2026); розрахунок заробітної плати при призначенні пенсії; розрахунок заробітної плати станом на 01.03.2025; розрахунок заробітної плати станом на 01.03.2026.

Зі змісту рішення № 056750010062 від 24.08.2023 про призначення пенсії вбачається, що дата звернення позивача за призначенням пенсії - 17.08.2023, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 17824,85 грн, коефіцієнт страхового стажу - 0,41083, розмір пенсії за віком - 7322,98 грн (17824,85 х 0,41083), доплата за понаднормовий стаж - 230,23 грн, загальний розмір пенсії - 7553,21 грн.

Зі змісту рішення № 056750010062 про перерахунок пенсії з 01.03.2024 (вид перерахунку - «Індексація заробітку. (масовий)») вбачається, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсії залишився незмінним і становить 17824,85 грн, тобто дорівнює тому, який був визначений при призначенні пенсії, загальний розмір пенсії залишився незмінним - 7553,21 грн, а до пенсії додано лише «Надбавка 100 грн на індексації 01.03.2024 - 100.00», через що розмір пенсії з надбавками склав 7653,21 грн. Отже, з 01.03.2024 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії позивача, не збільшувався взагалі - ані на коефіцієнт 1,0796, ані на будь-який інший коефіцієнт.

Зі змісту рішення № 056750010062 про перерахунок пенсії з 01.03.2025 (вид перерахунку - «Індексація заробітку. (масовий)») вбачається, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 18439,81 грн, розмір пенсії за віком - 7575,63 грн, доплата за понаднормовий стаж - 259,71 грн, загальний розмір пенсії - 7835,34 грн, надбавка 100 грн збережена, розмір пенсії з надбавками - 7935,34 грн. Зі змісту рішення № 056750010062 про перерахунок пенсії з 01.03.2026 (вид перерахунку - «Індексація заробітку. (масовий)») вбачається, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 21502,61 грн, розмір пенсії за віком - 8833,92 грн, доплата за понаднормовий стаж - 285,45 грн, а загальний розмір пенсії - 9119,37 грн.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 1 березня 2024 року встановлено у розмірі 1,0796, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 з 1 березня 2025 року - у розмірі 1,115, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 з 1 березня 2026 року - у розмірі 1,121.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що пенсію позивачу призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати 12236,71 грн, з 01.03.2024 індексації шляхом збільшення цього показника відповідач не провів узагалі, обмежившись установленням фіксованої надбавки у розмірі 100 грн, а з 01.03.2025 і з 01.03.2026 збільшив цей показник не на коефіцієнти 1,115 і 1,121, установлені пунктом 1 відповідних постанов Кабінету Міністрів України, а на знижені коефіцієнти 1,0345 і 1,048, визначені залежно від року, в якому призначено пенсію.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124). Пунктом 5 Порядку № 124 визначено, що перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій, станом на 01 жовтня 2017 року.

Суд зазначає, що положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: за приписами Закону - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а за приписами Порядку - той самий показник станом на 01 жовтня 2017 року.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним. Під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справах № 200/422/24 і № 620/7211/24, від 28 січня 2025 року у справах № 120/1483/24 і № 400/4663/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 460/2711/24, від 30 квітня 2025 року у справі № 440/9779/24, від 13 травня 2025 року у справі № 560/8245/24, від 29 травня 2025 року у справі № 400/3325/24, від 15 липня 2025 року у справі № 260/3981/24 та від 28 липня 2025 року у справі № 420/18490/24.

Оскільки позивачу пенсію за віком обчислено з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, у розмірі 12236,71 грн, то й індексація пенсії позивача має здійснюватися з урахуванням саме зазначеного показника середньої заробітної плати. Довід відповідача про те, що Порядком № 124 не передбачено проводити збільшення показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, суд відхиляє з наведених вище мотивів: положення Порядку № 124 підлягають застосуванню лише в частині, що не суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV, яка приписує збільшувати саме той показник, який враховується для обчислення пенсії.

Індексація пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 124, № 251, № 127, № 118, № 168, № 185, № 209 і № 236 здійснюється шляхом послідовного застосування усіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати. Застосування лише одного коефіцієнта без урахування попередніх коефіцієнтів суперечить правовій природі індексації. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2025 року у справі № 440/254/25.

Суд відхиляє і застосований відповідачем підхід, за яким показник середньої заробітної плати для перерахунку пенсії позивача збільшується на знижені коефіцієнти 1,0345 (з 01.03.2025) і 1,048 (з 01.03.2026). Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV передбачає єдиний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні і не встановлює залежності розміру цього коефіцієнта від року, в якому особі було призначено або перераховано пенсію. Розміри коефіцієнтів збільшення визначені пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 і становлять відповідно 1,0796, 1,115 і 1,121. Застосування до пенсії позивача менших коефіцієнтів, ніж установлені цими пунктами, ставить розмір індексації пенсії у залежність від обставини, з якою Закон № 1058-IV настання таких наслідків не пов`язує, і з огляду на пріоритет закону над підзаконним нормативно-правовим актом є неправомірним.

Суд зауважує, що у листі від 31.07.2026 № 47981-39940/A-02/8-0500/26 відповідач помилково назвав коефіцієнт 1,0345, застосований з 01.03.2025, коефіцієнтом для пенсій, призначених із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2022 році, тоді як за підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 коефіцієнт 1,0345 установлено саме для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, що відповідає року призначення пенсії позивачу; у відзиві на позовну заяву відповідач цю неточність усунув, зазначивши про застосування коефіцієнта 1,0345 для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника, «який враховувався у 2023 році». Ця неточність на суть спору не впливає, оскільки і коефіцієнт 1,0345, і коефіцієнт 1,048 є зниженими порівняно з коефіцієнтами, установленими пунктом 1 відповідних постанов.

Надаючи оцінку кожному з доводів, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

Довід відповідача про те, що позивачу з 17.08.2023 призначено пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн, суд приймає. Цей довід позовних вимог не спростовує, а підтверджує їх фактичну підставу: саме показник у розмірі 12236,71 грн і є тим показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії позивача і який у силу частини другої статті 42 Закону № 1058-IV підлягає щорічному збільшенню на коефіцієнти.

Довід відповідача про те, що передбачені Законом № 1058-IV показники середньої заробітної плати не є тотожними, а «передбачений частиною другою статті 42 Закону № 1058 показник є спеціально визначеним», суд відхиляє. Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV жодного «спеціально визначеного» показника не запроваджує. Абзац перший цієї частини має такий зміст: «Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії». Абзац другий цієї ж частини: «Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення». Абзац четвертий цієї ж частини: «Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини».

Отже, показник, який підлягає збільшенню, визначений у самій нормі через його функцію: це той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, «який враховується для обчислення пенсії» («який застосовується для обчислення пенсії»). Для пенсії позивача таким показником, за визнанням самого відповідача, є показник за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн, визначений за абзацом четвертим частини другої статті 40 Закону № 1058-IV. Норма не відсилає до жодного іншого, окремо встановленого показника і не наділяє Кабінет Міністрів України повноваженням такий показник запроваджувати: абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV Кабінету Міністрів України делеговано визначення лише розміру і порядку збільшення.

Довід відповідача про те, що «Оскільки показник середньомісячного заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 складає - 12236,71 грн, що перевищує показники з 01.03.2024 - 7405,03 грн, з 01.03.2025 - 8913,83 грн та з 01.03.2026 - 9992,40 грн, підстави для проведення індексації пенсії ... у заявниці відсутні», суд відхиляє як такий, що не ґрунтується на законі.

Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV оперує однією величиною - показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується (застосовується) для обчислення пенсії, - і передбачає щодо неї єдину дію: щорічне з 1 березня збільшення на коефіцієнт. Норма не називає жодної іншої величини, з якою цей показник належало б порівнювати, не встановлює умови про те, що перерахунок проводиться лише тоді, коли показник, застосований при призначенні пенсії, є меншим за будь-який інший показник, і не передбачає такого наслідку такого порівняння, як відмова у проведенні перерахунку.

Величини 7405,03 грн, 8913,83 грн і 9992,40 грн, з якими відповідач порівнює показник 12236,71 грн, самостійним показником, встановленим Законом № 1058-IV, не є. Як випливає з наведеної у самому відзиві таблиці, кожна з них є результатом послідовного множення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01 жовтня 2017 року у розмірі 3764,40 грн на коефіцієнти збільшення, встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, від 01.04.2020 № 251, від 22.02.2021 № 127, від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236. Отже, це збільшений показник тих пенсій, для обчислення яких враховувався показник станом на 01 жовтня 2017 року. Для пенсії позивача, призначеної за зверненням 2023 року, показником, який враховується для обчислення пенсії, є показник за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн. Це різні величини, які стосуються різних пенсій і зіставлення яких між собою Закон № 1058-IV не передбачає, а тому висновок про відсутність підстав для індексації, зроблений виключно на підставі такого зіставлення, є безпідставним.

Цей довід відповідача, крім того, суперечить його ж власному твердженню про те, що зазначені показники «не є тотожними». Якщо показник, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи, і показник, збільшений відповідно до пункту 5 Порядку № 124, не є тотожними, то тим більше неприпустимо робити з їх порівняння висновок про відсутність у особи права на перерахунок.

Довід відповідача про відсутність підстав для індексації суперечить і наведеним у тому ж відзиві відомостям про фактично вчинені відповідачем дії. Відповідач зазначив, що з 01.03.2025 збільшив показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні для пенсії позивача до 12658,88 грн (12236,71 х 1,0345), а з 01.03.2026 - до 13266,50 грн (12658,88 х 1,048). Тобто відповідач індексацію пенсії позивача шляхом збільшення показника 12236,71 грн проводив, а отже, сам виходив із того, що підстави для такої індексації є. Спір між сторонами фактично зводиться не до наявності підстав для перерахунку, а до розміру коефіцієнта збільшення, що остаточно позбавляє довід відповідача про відсутність підстав для індексації будь-якого змісту.

Наслідком доводу відповідача у разі його прийняття було б те, що особи, яким пенсію призначено пізніше і, відповідно, із застосуванням вищого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, узагалі позбавлялися б передбаченої частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV індексації доти, доки збільшений показник станом на 01 жовтня 2017 року не перевищить показник, застосований при призначенні їхньої пенсії. Такий підхід суперечить самій меті індексації як механізму, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг, а також принципу рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, закріпленому статтею 7 Закону № 1058-IV, на який посилається сам відповідач.

Довід відповідача про те, що з 01.03.2024 по пенсійній справі позивача проведено перерахунок «Індексація заробітку» та встановлено надбавку до пенсії в розмірі 100 грн, позовних вимог не спростовує. Досліджене судом рішення № 056750010062 про перерахунок пенсії з 01.03.2024 свідчить про те, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсії позивача з 01.03.2024 не змінився (17824,85 грн як при призначенні пенсії, так і після перерахунку), а загальний розмір пенсії залишився 7553,21 грн і збільшився лише на фіксовану надбавку 100 грн. Тобто показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії позивача, з 01.03.2024 на жоден коефіцієнт збільшено не було. Установлення фіксованої надбавки перерахунком пенсії у розумінні частини другої статті 42 Закону № 1058-IV не є, показника середньої заробітної плати не змінює і права на його проведення не позбавляє.

Довід відповідача про те, що, передбачивши у постанові № 124 механізм збільшення показника середньої заробітної плати, Кабінет Міністрів України «діяв в порядку, в межах та у спосіб, передбачений Конституцією і Законом», а постанови Уряду «є чинними і підлягають обов`язковому застосуванню», суд відхиляє. Суд у цій справі не вирішує питання про законність чи чинність постанов Кабінету Міністрів України, не скасовує їх і не визнає протиправними: жодних таких вимог у справі не заявлено. Суд вирішує інше питання - який саме нормативно-правовий акт підлягає застосуванню до спірних правовідносин у разі, коли підзаконний акт і закон по-різному визначають показник, що підлягає збільшенню. З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами застосуванню підлягає частина друга статті 42 Закону № 1058-IV, а положення пункту 5 Порядку № 124 не застосовуються в тій частині, в якій вони цій нормі суперечать. Чинність Порядку № 124 в решті його положень від цього не залежить.

Довід відповідача про те, що Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, вказуючи, які саме положення постанов Уряду мають застосовуватися, а які ні, «фактично заперечує принцип розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову», суд відхиляє.

Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Вирішення судом питання про те, який із нормативно-правових актів різної юридичної сили підлягає застосуванню до конкретних спірних правовідносин, є здійсненням судової влади в межах, установлених Конституцією та законами України, і принципу поділу влади не порушує. Такий висновок суду не скасовує акта Кабінету Міністрів України, не позбавляє його чинності і не втручається у повноваження Уряду, визначені статтями 96 і 116 Конституції України, а лише визначає наслідки застосування цього акта в конкретній справі.

Крім того, згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наведена норма є імперативною і не передбачає для суду першої інстанції можливості не враховувати висновок Верховного Суду з мотивів незгоди з ним. Перевірка постанов Верховного Суду на предмет їх відповідності Конституції України до повноважень суду першої інстанції не належить; питання конституційності вирішує Конституційний Суд України у визначеному Конституцією України порядку. Відступ від висновку Верховного Суду здійснюється у порядку, встановленому статтею 346 КАС України, самим Верховним Судом, а не судом першої інстанції та не учасником справи. З огляду на це незгода відповідача з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, підставою для їх неврахування судом у цій справі не є.

Довід відповідача про те, що «Всі перерахунки, передбачені частиною 2 статті 42 Закону № 1058, проведено в розмірі та порядку, визначеному у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішеннями Кабінету Міністрів України», спростовується дослідженими судом доказами. Абзац четвертий частини другої статті 42 Закону № 1058-IV уповноважує Кабінет Міністрів України визначати розмір і порядок збільшення «з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини», тобто встановлює нижню межу, нижче якої розмір збільшення опускатися не може. З 01.03.2024 показник, який враховується для обчислення пенсії позивача, взагалі не збільшувався, а з 01.03.2025 і з 01.03.2026 збільшений на коефіцієнти 1,0345 і 1,048, менші за встановлені пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 і від 25.02.2026 № 236 коефіцієнти 1,115 і 1,121. Отже, твердження про проведення всіх перерахунків у порядку, передбаченому частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, дійсності не відповідає.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень: у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач подав відзив на позовну заяву з доданими до нього доказами, проте правомірності своїх дій не довів: подані ним рішення про призначення та перерахунки пенсії позивача підтверджують саме ті обставини, на які посилається позивач, а доводи про відсутність підстав для індексації та про проведення всіх перерахунків у передбаченому законом порядку жодним доказом не підтверджені і спростовуються цими ж документами.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача та порядок виконання цього рішення, суд виходить із такого. Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про «визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій» (пункт 3), «визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії» (пункт 4), а також про «інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів» (пункт 10). Наведена норма дає суду можливість визначити такий спосіб захисту, який є виконуваним і не потребує додаткового тлумачення на стадії виконання судового рішення.

Водночас згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України «Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень». Позивач самостійно визначив, що просить зобов`язати відповідача здійснити індексацію пенсії з 01.03.2026 із застосуванням усіх трьох коефіцієнтів збільшення - 1,0796, 1,115 і 1,121, - і в позовній заяві прямо зазначив, що вимоги про перерахунок пенсії окремо за кожен рік (за 2024, 2025 та 2026 роки) не ставить, а визначив «тільки період з 01.03.2026., тобто дата з якої позивач просить провести Відповідача належну індексацію пенсії з урахуванням всіх коефіцієнтів збільшення». За таких обставин суд вирішує спір у цих межах: усі три коефіцієнти застосовуються послідовно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 12236,71 грн, а пенсія у перерахованому в такий спосіб розмірі виплачується позивачу починаючи з 01 березня 2026 року. Питання перерахунку і виплати пенсії позивача за період з 01.03.2024 по 28.02.2026 предметом цього спору не є і судом не вирішується.

Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV передбачає збільшення однієї величини - показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Кожне наступне щорічне збільшення проводиться не від первісного, а від уже збільшеного у попередні роки показника, тобто коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно, один за одним, а не підсумовуються і не застосовуються кожен окремо до первісного показника. Саме тому перерахунок пенсії позивача полягає у почерговому збільшенні показника у розмірі 12236,71 грн спочатку на коефіцієнт 1,0796, потім на коефіцієнт 1,115 і потім на коефіцієнт 1,121, а не в одночасному застосуванні цих коефіцієнтів до показника 12236,71 грн окремо один від одного.

Оскільки збільшенню підлягає один і той самий показник, застосування визначених пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 і від 25.02.2026 № 236 коефіцієнтів 1,0796, 1,115 і 1,121 замінює собою застосовані відповідачем до цього самого показника знижені коефіцієнти 1,0345 (з 01.03.2025) і 1,048 (з 01.03.2026), а не додається до них. Протилежний підхід означав би, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за один і той самий період збільшується двічі - і на знижений коефіцієнт, і на коефіцієнт, визначений пунктом 1 відповідної постанови, - що частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV не передбачено і призвело б до безпідставного завищення розміру пенсії. З огляду на це послідовне збільшення слід проводити від показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 12236,71 грн, який враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні, а не від збільшених відповідачем показників у розмірах 12658,88 грн і 13266,50 грн, про що суд вважає за необхідне зазначити у резолютивній частині рішення.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до статті 139 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) щодо не проведення ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки, у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) здійснити з 01 березня 2026 року індексацію (перерахунок) пенсії ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки, у розмірі 12236,71 грн, а саме: спочатку - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796, визначений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185; потім - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115, визначений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, без застосування підпункту 6 пункту 2 зазначеної постанови; потім - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121, визначений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, без застосування встановленого зазначеною постановою зниженого коефіцієнта збільшення у розмірі 1,048 для пенсій, призначених (перерахованих) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, - та у зв`язку з цим провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 березня 2026 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривень 96 копійок.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 11 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар