Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №520/25556/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

11 вересня 2026 року №520/25556/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/25556/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії (представник позивача - адвокат Лозінська Оксана Олександрівна),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому, з урахуванням ухвали від 21 серпня 2026 року про роз`єднання позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 з 01.03.2020, у розмірі 1,11 з 01.03.2021, у розмірі 1,14 з 01.03.2022, у розмірі 1,197 з 01.03.2023, у розмірі 1,0796 з 01.03.2024, у розмірі 1,115 з 01.03.2025 та у розмірі 1,121 з 01.03.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2020, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 з 01.03.2026 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 17.02.2026.

Ухвалою від 21 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/25556/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позовні вимоги роз`єднано, у відповідача витребувано належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача у повному обсязі та відомості про розмір нарахованої і виплаченої позивачу пенсії помісячно за період з 17.02.2026 із зазначенням усіх її складових та застосованих коефіцієнтів індексації. Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином. Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Цією ж ухвалою від 21 серпня 2026 року вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у фіксованому розмірі 170,82 грн, а також вимоги про визнання протиправними дій щодо незарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби та про зобов`язання зарахувати цей період до страхового стажу виділено в окремі провадження. У межах справи № 520/25556/26 залишено виключно вимоги щодо індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за зверненням 2019 року, тому для обчислення пенсії мав враховуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки, у розмірі 6188,89 грн, проте індексацію пенсії відповідач проводить шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти іншого показника - 3764,40 грн, тоді як таке збільшення мало здійснюватися від показника, який враховувався для обчислення пенсії при її призначенні,

09 вересня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на позовну заяву, датований 09.09.2026 і підписаний представником відповідача Компанійцем Віталієм Сергійовичем (РНОКПП НОМЕР_2 ). Повноваження представника підтверджені доданими до відзиву довіреністю Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.12.2025 № 15556/08-16, виданою за підписом начальника Головного управління ОСОБА_2 строком по 31.12.2026, та довіреністю у порядку передоручення від 19.08.2026, виданою ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), яка, у свою чергу, діяла на підставі виданої їй ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) довіреності у порядку передоручення від 19.08.2026, а також випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та наводить такі доводи.

По-перше, відповідач підтверджує обставини призначення пенсії позивачу, зазначаючи, що ОСОБА_1 «перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (дислокація - м. Маріуполь) та з 08.01.2019 отримує пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», та що «з 08.01.2019 позивачу призначено пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2016-2018 роки - 6188,89 грн».

По-друге, відповідач стверджує, що «оскільки показник середньомісячного заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 який застосовано при призначенні пенсії, складає 6188,89 грн, що перевищує показники з 01.07.2021 - 5426,60 грн та з 01.03.2022 -6186,32 грн, для перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати підстав немає».

По-третє, відповідач зазначає, що замість перерахунку позивачу встановлено доплати до пенсії: «Відповідно до пункту 2 Постанови №127 з 01.07.2021 до пенсії позивача встановлена щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень», «Відповідно до пункту 4 Постанови №118 з 01.03.2022 до пенсії заявниці встановлена щомісячна доплата до пенсії в розмірі 135 гривень».

По-четверте, відповідач наводить відомості про фактично проведені ним перерахунки: «З 01.03.2023 проведено перерахунок «Індивідуально (масовий).Індексація заробітку» за результатами опрацювання перерахунку середню заробітну плату (дохід) в Україні збільшено на коефіцієнт 1,197 - 7405,03 грн»; «З 01.03.2024 здійснено перерахунок «Індивідуально (масовий).Індексація заробітку» за результатами опрацювання перерахунку середню заробітну плату (дохід) в Україні збільшено на коефіцієнт 1,0796 - 7994,47 грн.»; «З 01.03.2025 здійснено перерахунок «Індивідуально (масовий).Індексація заробітку», за результатами опрацювання перерахунку середню заробітну плату (дохід) в Україні збільшено на коефіцієнт 1,115 - 8913,83 грн.»; «З 01.03.2026 здійснено перерахунок «Індивідуально (масовий).Індексація заробітку», за результатами опрацювання перерахунку середню заробітну плату (дохід) в Україні збільшено на коефіцієнт 1,121 - 9992,40 грн.».

По-п`яте, відповідач зазначає, що «до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 20.05.1982 по 07.05.1984, відповідно до військового квитка від 17.05.1982 НОМЕР_5 , оскільки дата народження в документі ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не відповідає паспорту громадянина України (31.07.1963)».

По-шосте, відповідач звертає увагу на те, що « ОСОБА_1 із заявою щодо перерахунку пенсії до Пенсійного фонду не звертався, відповідно рішення про відмову не виносилось».

До відзиву відповідач додав: довіреність на Компанієць Віталій Сергійович, довіреність на Стронова Ірина Олексіївна, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, довіреність Компанієць та архів «Документи Прилипко.zip».

Разом з тим документа, який підтверджує надіслання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів позивачу або його представнику, до відзиву не додано, і в матеріалах справи такий документ відсутній. Відповідно до частини 3 статті 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. У пункті 10 ухвали від 21 серпня 2026 року відповідачу роз`яснено, що у разі подання відзиву на позов до нього необхідно додати документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. З огляду на це суд не покладає в основу цього рішення жодної обставини, встановленої виключно з доданих до відзиву документів, копії яких позивачу не надсилалися, та оцінює доводи відзиву за їх змістом.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 08.01.2019, поданої до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Позивач належить до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 (дублікат № 258297), та є особою з інвалідністю III групи.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосований для обчислення пенсії позивача при її призначенні, становить 6188,89 грн. Цю обставину позивач навів у позовній заяві, а відповідач визнав у відзиві, зазначивши, що «з 08.01.2019 позивачу призначено пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2016-2018 роки - 6188,89 грн». Згідно з частиною 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обґрунтованого сумніву щодо цієї обставини суд не має, а тому вважає її встановленою.

Згідно з протоколом перерахунку пенсії (індексації), складеним відповідачем, при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 як середній заробіток за три попередні роки (2016-2018 роки) зазначено показник у розмірі 3764,40 грн, який збільшено на визначений відповідачем коефіцієнт 2,654448 (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121), унаслідок чого збільшений показник середньої заробітної плати визначено у розмірі 9992,40 грн, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - у розмірі 23848,96 грн (9992,40 х 2,38671, де 2,38671 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача), а розмір пенсії за віком - у розмірі 8824,12 грн (23848,96 х 0,37).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057050002158 від 27.02.2026 про перерахунок пенсії (вид перерахунку - індексація заробітку) позивачу з 01.03.2026 визначено розмір пенсії за віком 8824,12 грн, доплату за понаднормовий стаж 29,94 грн, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, 170,82 грн, а всього до виплати 9024,88 грн.

17 серпня 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України зі зверненням № ВЕБ-05001-Ф-С-26-450106 (тип звернення - скарга), у якому просив, зокрема, «провести перерахунок (індексацію) пенсії заявнику ОСОБА_1 , відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 6188,89 гривень на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2020, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 ... на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 з 01.03.2026». Ця обставина підтверджується доданим до позовної заяви витягом з переліку звернень позивача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, сформованим станом на 17.08.2026 14:00:30, у якому зазначене звернення значиться під датою 17.08.2026 13:38 зі статусом «Прийнято до розгляду» та із зазначенням органу Пенсійного фонду України - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Із того самого витягу вбачається, що заява позивача про призначення пенсії № 142 подана 08.01.2019 о 14:21 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Маріуполь Центральне), має статус «Виконано», результат обробки звернення - «Призначено», дата відповіді - 23.09.2019; у відомостях цієї заяви дату народження позивача зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 , а серед поданих разом із заявою документів значиться військовий квиток. Крім того, за даними того самого витягу позивач звертався до органів Пенсійного фонду України із заявами з питання перерахунку пенсії 11.10.2019, 12.03.2024 та 04.12.2025, за якими встановлено статус «Виконано».

Отже, матеріалами справи підтверджено, що індексацію пенсії позивача відповідач проводить шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн, а не до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, який відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV підлягав врахуванню для обчислення пенсії позивача при її призначенні за зверненням 2019 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124). Пунктом 5 Порядку № 124 визначено, що перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій, станом на 01 жовтня 2017 року.

Суд зазначає, що положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: за приписами Закону - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а за приписами Порядку - той самий показник станом на 01 жовтня 2017 року.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним. Під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справах № 200/422/24 і № 620/7211/24, від 28 січня 2025 року у справах № 120/1483/24 і № 400/4663/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 460/2711/24, від 30 квітня 2025 року у справі № 440/9779/24, від 13 травня 2025 року у справі № 560/8245/24, від 29 травня 2025 року у справі № 400/3325/24, від 15 липня 2025 року у справі № 260/3981/24 та від 28 липня 2025 року у справі № 420/18490/24.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 3764,40 грн є показником станом на 01 жовтня 2017 року, до якого відсилає пункт 5 Порядку № 124, і не є показником за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії (2016-2018 роки). Зазначення у протоколі перерахунку пенсії показника 3764,40 грн як середнього заробітку за 2016-2018 роки відображає лише період, що передує року звернення, а не дійсну величину показника за цей період, і саме по собі не свідчить про те, що пенсію позивачу було обчислено із застосуванням показника станом на 01 жовтня 2017 року. Навпаки, відповідач у відзиві прямо зазначив, що пенсію позивачу призначено із застосуванням показника за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн.

Оскільки пенсію за віком позивачу призначено за зверненням 2019 року, для її обчислення відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV враховується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, а тому й індексація пенсії позивача за частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV має здійснюватися з урахуванням саме зазначеного показника, а не показника, визначеного станом на 01 жовтня 2017 року (у розмірі 3764,40 грн).

Індексація пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 124, № 251, № 127, № 118, № 168, № 185, № 209 і № 236 здійснюється шляхом послідовного застосування усіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати. Застосування лише одного коефіцієнта без урахування попередніх коефіцієнтів суперечить правовій природі індексації. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2025 року у справі № 440/254/25.

Застосування відповідачем коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 до показника 3764,40 грн замість застосування цих коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні, за своїм результатом означає відмову у проведенні індексації пенсії позивача у порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Такі дії відповідача є протиправними.

Надаючи оцінку кожному з доводів, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

Довід відповідача про те, що позивачу з 08.01.2019 призначено пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, суд приймає. Цей довід позовних вимог не спростовує, а, навпаки, підтверджує їх фактичну підставу: саме показник у розмірі 6188,89 грн і є тим показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії позивача і який у силу частини другої статті 42 Закону № 1058-IV підлягає щорічному збільшенню на коефіцієнти.

Довід відповідача про те, що «оскільки показник середньомісячного заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 який застосовано при призначенні пенсії, складає 6188,89 грн, що перевищує показники з 01.07.2021 - 5426,60 грн та з 01.03.2022 -6186,32 грн, для перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати підстав немає», суд відхиляє як такий, що не ґрунтується на законі, з таких мотивів.

Абзац перший частини другої статті 42 Закону № 1058-IV має такий зміст: «Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії». Абзац другий цієї ж частини: «Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення». Абзац четвертий цієї ж частини: «Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини».

Наведена норма оперує однією величиною - показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується (застосовується) для обчислення пенсії, - і передбачає щодо неї єдину дію: щорічне з 1 березня збільшення на коефіцієнт. Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV не називає жодної іншої величини, з якою цей показник належало б порівнювати, не встановлює умови про те, що перерахунок проводиться лише тоді, коли показник, застосований при призначенні пенсії, є меншим за будь-який інший показник, і не передбачає такого наслідку такого порівняння, як відмова у проведенні перерахунку. Абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV Кабінету Міністрів України делеговано визначення розміру і порядку збільшення показника, а не визначення кола осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, і не встановлення додаткових умов проведення перерахунку.

Величини 5426,60 грн і 6186,32 грн, з якими відповідач порівнює показник 6188,89 грн, самостійним показником, встановленим Законом № 1058-IV, не є. Як випливає з наведеного у самому відзиві розрахунку відповідача, кожна з них є результатом послідовного множення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01 жовтня 2017 року у розмірі 3764,40 грн на коефіцієнти збільшення, встановлені постановами Кабінету Міністрів України (5426,60 грн = 3764,40 х 1,17 х 1,11 х 1,11; 6186,32 грн = 3764,40 х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14). Отже, це збільшений показник тих пенсій, для обчислення яких враховувався показник станом на 01 жовтня 2017 року. Для пенсії позивача, призначеної за зверненням 2019 року, показником, який враховується для обчислення пенсії, є показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн. Це різні величини, які стосуються різних пенсій, і зіставлення яких між собою Закон № 1058-IV не передбачає, а тому висновок про відсутність підстав для перерахунку, зроблений виключно на підставі такого зіставлення, є безпідставним.

Наслідком доводу відповідача у разі його прийняття було б те, що особи, яким пенсію призначено пізніше і, відповідно, із застосуванням вищого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, узагалі позбавлялися б передбаченої частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV індексації доти, доки збільшений показник станом на 01 жовтня 2017 року не перевищить показник, застосований при призначенні їхньої пенсії. Такий підхід суперечить самій меті індексації як механізму, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг, а також принципу рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, закріпленому статтею 7 Закону № 1058-IV.

Довід відповідача про встановлення позивачу з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 100 гривень відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 та з 01.03.2022 - щомісячної доплати у розмірі 135 гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 висновків суду не спростовує. Такі доплати встановлюються у фіксованому розмірі, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, не змінюють і перерахунком пенсії у розумінні частини другої статті 42 Закону № 1058-IV не є. Встановлення доплати не замінює перерахунку і не позбавляє особу права на його проведення у порядку, встановленому законом. Суд також враховує, що в абзаці про доплату у розмірі 135 гривень відповідач помилково зазначив про встановлення її «до пенсії заявниці», тоді як позивачем у цій справі є ОСОБА_1 ; на суть спору ця описка не впливає.

Довід відповідача про фактично проведені ним з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 перерахунки «Індивідуально (масовий).Індексація заробітку», за результатами яких показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні збільшено до 7405,03 грн, 7994,47 грн, 8913,83 грн і 9992,40 грн відповідно, позовних вимог не спростовує, а підтверджує наведені позивачем обставини. Кожна із зазначених величин є результатом послідовного збільшення показника 3764,40 грн, а не показника 6188,89 грн, який враховувався для обчислення пенсії позивача. Тобто відповідач перерахунки проводив, однак збільшував не той показник, який приписує збільшувати частина друга статті 42 Закону № 1058-IV. Саме ці дії і є предметом оскарження у цій справі. Одночасне твердження відповідача про відсутність підстав для перерахунку та про фактичне проведення таких перерахунків є взаємно суперечливим.

Довід відповідача про те, що «до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 20.05.1982 по 07.05.1984, відповідно до військового квитка від 17.05.1982 НОМЕР_5 , оскільки дата народження в документі ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не відповідає паспорту громадянина України (31.07.1963)», предмета спору у цій справі не стосується. Ухвалою від 21 серпня 2026 року вимоги про визнання протиправними дій щодо незарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби та про зобов`язання зарахувати цей період до страхового стажу виділено в окреме провадження, а в межах справи № 520/25556/26 залишено виключно вимоги щодо індексації пенсії за частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Тривалість страхового стажу позивача впливає на коефіцієнт страхового стажу (стаття 25 Закону № 1058-IV), а не на показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який збільшується на коефіцієнти індексації, а тому на вирішення цього спору не впливає. З огляду на це суд у межах цієї справи наведений довід по суті не оцінює і жодних висновків щодо правомірності незарахування спірного періоду до страхового стажу не робить; ці питання підлягають вирішенню у виділеному провадженні.

Довід відповідача про те, що « ОСОБА_1 із заявою щодо перерахунку пенсії до Пенсійного фонду не звертався, відповідно рішення про відмову не виносилось», суд відхиляє з двох самостійних підстав.

По-перше, цей довід спростовується матеріалами справи. Доданий до позовної заяви витяг з переліку звернень позивача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, сформований станом на 17.08.2026 14:00:30, містить відомості про звернення № ВЕБ-05001-Ф-С-26-450106 від 17.08.2026, адресоване Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому позивач прямо просив «провести перерахунок (індексацію) пенсії заявнику ОСОБА_1 , відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 6188,89 гривень» на відповідні коефіцієнти. Цей самий витяг містить відомості і про інші заяви позивача з питання перерахунку пенсії - від 11.10.2019, від 12.03.2024 та від 04.12.2025. Зазначені відомості походять з інформаційної системи самого Пенсійного фонду України; жодних доказів на їх спростування відповідач не надав.

По-друге, звернення особи із заявою не є передумовою для проведення перерахунку, передбаченого частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Ця норма встановлює, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться «щороку з 1 березня», і не пов`язує його проведення зі зверненням пенсіонера; Порядок № 124 також не встановлює подання заяви як умови проведення такого перерахунку. Відповідач і сам зазначив у відзиві, що проводив щодо пенсії позивача перерахунки «Індивідуально (масовий).Індексація заробітку», тобто в масовому порядку, без заяви позивача. Предметом спору у цій справі є не бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви, а його дії з проведення індексації пенсії позивача у спосіб, не передбачений частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, вчинені, зокрема, рішенням про перерахунок пенсії № 057050002158 від 27.02.2026. Тому відсутність окремого рішення про відмову у задоволенні заяви не є перешкодою для судового захисту порушеного права позивача.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень: у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач подав відзив на позовну заяву, проте витребувані ухвалою суду від 21 серпня 2026 року належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача у повному обсязі та відомості про розмір нарахованої і виплаченої позивачу пенсії помісячно за період з 17.02.2026 із зазначенням усіх її складових та застосованих коефіцієнтів індексації суду не надав. Окремого розрахунку показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який, на думку відповідача, підлягав застосуванню при перерахунку пенсії позивача, у відзиві не наведено. Довід про незвернення позивача із заявою про перерахунок пенсії жодним доказом не підтверджений і спростовується наявними у справі доказами, а рішення про відмову у зарахуванні періоду військової служби, за власним твердженням відповідача, ним не приймалося. За таких обставин відповідач правомірності оскаржуваних дій не довів.

Окремо суд зазначає про межі, в яких вирішується цей спір. Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України «Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень».

Позивач самостійно визначив і період, за який просить провести перерахунок (індексацію) пенсії, і перелік коефіцієнтів збільшення, які, на його думку, підлягають застосуванню, і дату, з якої просить провести виплату недоотриманих сум пенсії. У прохальній частині позовної заяви від 17.08.2026 позивач просить провести перерахунок (індексацію) пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,11 з 01.03.2020, 1,11 з 01.03.2021, 1,14 з 01.03.2022, 1,197 з 01.03.2023, 1,0796 з 01.03.2024, 1,115 з 01.03.2025 і 1,121 з 01.03.2026, а виплату недоотриманих сум пенсії - починаючи з 17.02.2026. Таким чином, період, за який заявлено перерахунок (з 01 березня 2020 року), і дата, з якої заявлено виплату недоотриманих сум (17 лютого 2026 року), позивачем визначені по-різному, і таке визначення є реалізацією його права самостійно формулювати позовні вимоги.

Суд також враховує, що пенсію за віком позивачу призначено за зверненням від 08.01.2019, а першим коефіцієнтом збільшення у наведеному в протоколі перерахунку пенсії ланцюгу коефіцієнтів (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121) є коефіцієнт у розмірі 1,17, що застосовується з 01 березня 2019 року. Проте цей коефіцієнт до перерахунку позивачем не заявлений: перелік коефіцієнтів у позовній заяві починається з коефіцієнта у розмірі 1,11 з 01 березня 2020 року.

З огляду на наведене та керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог і не вирішує питання про застосування при перерахунку пенсії позивача коефіцієнта збільшення у розмірі 1,17 з 01 березня 2019 року, а також питання про виплату недоотриманих сум пенсії за період до 17 лютого 2026 року. Підстав для виходу за межі позовних вимог суд не вбачає: обраний позивачем спосіб захисту є достатнім для відновлення порушеного права у заявленому ним обсязі, а вимоги щодо інших коефіцієнтів та інших періодів у цій справі не заявлялися, не були предметом дослідження і сторонами не обговорювалися.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що цифрове значення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, який враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні, є встановленим і становить 6188,89 грн: цю величину навів позивач у позовній заяві та визнав відповідач у відзиві. За таких обставин ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача провести перерахунок (індексацію) пенсії позивача шляхом послідовного збільшення на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, який враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні, що відповідає суті заявленої позовної вимоги. Перерахунок та виплату пенсії слід провести починаючи з 17.02.2026, як про це просить позивач, з урахуванням раніше виплачених сум.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір позивачем не сплачувався у зв`язку зі звільненням від його сплати на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому питання про відшкодування судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії при призначенні пенсії, у розмірах 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) провести перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 при призначенні пенсії, - показника за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, а не показника станом на 01 жовтня 2017 року у розмірі 3764,40 грн, - на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,11 (постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251), 1,11 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127), 1,14 (постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118), 1,197 (постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168), 1,0796 (постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185), 1,115 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209) та з 01.03.2026 - 1,121 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236), та провести виплату пенсії у перерахованому розмірі починаючи з 17.02.2026 з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 11 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар