Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №480/9958/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Справа № 480/9958/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/9958/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 21.11.2025 № 047050034273;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди роботи з 09.10.1995 по 14.08.1997, що становить 1 рік 10 місяців та 5 днів та 03.07.2000 по 21.11.2003, що становить 3 роки 4 місяці 18 днів, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 14 листопада 2025 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення, тобто входячи з показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.11.2025 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішенням від 21.11.2025 №047050034273 відповідач відмовив у призначенні пенсії. Пенсійним органом визначено, що на дату звернення вік позивачки становив 52 роки 5 місяців 5 днів, страховий стаж - 33 роки 7 місяців 16 днів, а пільговий стаж за Списком №2 - 1 рік 7 місяців 15 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 09.10.1995 по 14.08.1997 тривалістю 1 рік 10 місяців 5 днів та з 03.07.2000 по 21.11.2003 тривалістю 3 роки 4 місяці 18 днів з тієї підстави, що у довідці від 10.11.2025 №1-03/108, на думку пенсійного органу, невірно зазначено нормативну підставу пільгового характеру роботи.

Крім того, відповідач застосував до спірних правовідносин пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та дійшов висновку про недосягнення позивачкою необхідного пенсійного віку.

Позивачка вважає, що спірні періоди підтверджені документами роботодавця та результатами атестації робочих місць, а до визначення її пенсійного віку підлягає застосуванню більш сприятливе правове регулювання - пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до 01.04.2015 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Копію ухвали про відкриття провадження відповідач отримав 22.06.2026 через систему «Електронний суд».

Дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . З поданих документів убачається, що до зміни прізвища позивачка мала прізвище ОСОБА_2 . Документами про освіту підтверджено її навчання у Дніпродзержинському медичному училищі у 1991-1993 роках за спеціальністю «Сестринська справа» та присвоєння кваліфікації медичної сестри.

14.11.2025 позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 21.11.2025 №047050034273 у призначенні пенсії відмовлено.

В оскаржуваному рішенні встановлено страховий стаж позивачки тривалістю 33 роки 7 місяців 16 днів та пільговий стаж за Списком №2 тривалістю 1 рік 7 місяців 15 днів. Пенсійним органом також зазначено, що до страхового стажу зараховані всі періоди роботи.

Водночас не зараховано до пільгового стажу періоди з 09.10.1995 по 14.08.1997 та з 03.07.2000 по 21.11.2003 через недоліки зазначення нормативної підстави в уточнюючій довідці.

Зі змісту позовної заяви та поданих до неї документів убачається, що довідкою від 10.11.2025 №1-03/108 підтверджена робота позивачки повний робочий день медичною сестрою стаціонару інфекційного боксованого відділення у спірні періоди. У довідці наведені посада, характер роботи, періоди роботи та посилання на Список №2.

Матеріалами атестації робочих місць підтверджується пільговий характер відповідної роботи. Зокрема, наказом від 09.10.1995 №246 та наказом від 08.06.1995 №130 «А»-К серед посад, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, зазначено середній медичний персонал інфекційних відділень, у тому числі медичну сестру палатну.

Наказом від 20.09.1999 №75 за результатами чергової атестації робочих місць також підтверджено право працівників відповідних інфекційних підрозділів на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. Наступні атестації 2004, 2009, 2014 та 2017 років містять аналогічне підтвердження для посад медичного персоналу інфекційних відділень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення у спірній частині регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Щодо зарахування спірних періодів до пільгового стажу суд виходить з такого.

Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, передбачено, що коли у трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці зазначаються періоди роботи, професія або посада, характер виконуваної роботи, відповідний розділ, підрозділ і пункт Списку та первинні документи, на підставі яких її видано.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пільгову пенсію застосовуються Списки, чинні в період роботи особи. Після 21.08.1992 відповідні умови праці підтверджуються також за результатами атестації робочих місць.

Пунктом 4.2 Порядку №383 передбачено, що результати атестації робочих місць застосовуються для обчислення пільгового стажу протягом п`яти років після затвердження її результатів за умови, що протягом цього часу докорінно не змінювалися умови і характер праці. Проведення атестації робочих місць регулюється Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442.

Суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 регулює порядок проведення атестації робочих місць, а не є власне Списком №2. У період з 11.03.1994 по 16.01.2003 застосовувався Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162. З 16.01.2003 відповідні Списки були затверджені постановою Кабінету Міністрів України №36.

Отже, наведення у довідці №1-03/108 постанови №442 як нормативної підстави щодо періоду з 09.10.1995 по 14.08.1997 та постанови №162 щодо всього періоду з 03.07.2000 по 21.11.2003 містить неточність у посиланні на нормативні акти. Однак така неточність сама по собі не спростовує факту виконання роботи, її характеру, зайнятості повний робочий день та результатів атестації робочих місць.

Матеріали справи дозволяють встановити правильну нормативну підставу для кожної частини спірного періоду: робота з 09.10.1995 по 14.08.1997 та з 03.07.2000 по 16.01.2003 підлягає оцінці за Списком №2, затвердженим постановою №162, а робота з 16.01.2003 по 21.11.2003 - за Списком №2, затвердженим постановою №36.

При цьому атестації робочих місць, результати яких оформлені наказами 1995 та 1999 років, охоплюють заявлені позивачкою періоди та підтверджують право відповідного медичного персоналу інфекційних відділень на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.

Таким чином, помилкове посилання роботодавця на окремий нормативний акт в уточнюючій довідці є формальним недоліком документа, який може бути усунутий шляхом співставлення довідки з матеріалами атестації та нормативними актами, чинними у відповідні періоди, і не може бути достатньою підставою для повного неврахування фактично підтвердженої пільгової роботи.

За таких обставин періоди роботи ОСОБА_1 з 09.10.1995 по 14.08.1997 та з 03.07.2000 по 21.11.2003 підлягають зарахуванню до її пільгового стажу за Списком №2.

Щодо пенсійного віку та права позивачки на призначення пенсії суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Цією ж нормою було передбачено, що працівникам, які мають не менше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-XII, на один рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

У подальшому Законом №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, пенсійний вік для жінок за Списком №2 було збільшено. Крім того, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII Закон №1058-IV доповнено статтею 114, пункт 2 частини другої якої передбачає призначення пенсії за Списком №2 жінкам після досягнення 55 років за наявності не менше 25 років страхового стажу, з них не менше 10 років на зазначених роботах, а особам, які мають не менше половини такого стажу, - зі зменшенням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. Пунктом 3 резолютивної частини цього Рішення визначено, що для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у статті 13 Закону №1788-XII, застосуванню підлягає ця стаття у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 підтримала підхід щодо застосування до осіб, які працювали на відповідних роботах до 01.04.2015, більш сприятливих положень Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020.

Спірні періоди пільгової роботи позивачки повністю припадають на час до 01.04.2015. Отже, позивачка належить до кола осіб, до яких підлягає застосуванню пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до змін 2015 року.

Пенсійним органом уже враховано 1 рік 7 місяців 15 днів пільгового стажу за Списком №2. З урахуванням періодів, що підлягають зарахуванню за цим рішенням, - 1 рік 10 місяців 5 днів та 3 роки 4 місяці 18 днів - загальна тривалість пільгового стажу становить 6 років 10 місяців 8 днів.

Такий стаж перевищує половину необхідного десятирічного стажу за Списком №2 та містить три повних дворічних періоди роботи зі шкідливими і важкими умовами праці. Відповідно пенсійний вік позивачки підлягає зменшенню на три роки від віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-XII для жінок, тобто: 55 років - 3 роки = 52 роки.

На дату звернення 14.11.2025 позивачці було 52 роки 5 місяців 5 днів. Її страховий стаж, визначений самим пенсійним органом, становив 33 роки 7 місяців 16 днів, що перевищує необхідні за пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII 20 років. Таким чином, після зарахування спірних періодів позивачка відповідала всім умовам для призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку.

Тому застосування відповідачем виключно менш сприятливого вікового критерію, встановленого статтею 114 Закону №1058-IV, без урахування Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, є неправомірним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення такого віку, а в інших випадках - з дня звернення за пенсією.

Позивачка досягла визначеного для неї 52-річного пенсійного віку 09.06.2025, а із заявою звернулася 14.11.2025, тобто пізніше трьох місяців після досягнення відповідного віку. Тому пенсія підлягає призначенню з дня звернення - 14.11.2025.

Суд також враховує, що після зарахування спірних періодів усі фактичні показники, необхідні для вирішення питання про виникнення права на пенсію, є встановленими: вік позивачки, страховий стаж та тривалість пільгового стажу. За таких обставин у відповідача не залишається декількох правомірних варіантів вирішення питання щодо наявності права на пенсію.

За змістом статті 245 КАС України ефективним способом захисту порушеного права є безпосереднє зобов`язання органу Пенсійного фонду, який розглянув заяву та прийняв оскаржуване рішення, призначити позивачці пенсію.

Щодо вимоги визначити при призначенні пенсії конкретний показник середньої заробітної плати за 2022-2024 роки суд зазначає, що оскаржуваним рішенням розрахунок розміру пенсії позивачки не проводився, оскільки їй було відмовлено у самому призначенні пенсії. Відтак між сторонами ще не виник спору щодо правильності конкретного показника, використаного для обчислення розміру пенсії. Пенсійний орган зобов`язаний провести обчислення при виконанні цього рішення відповідно до законодавства, чинного на дату виникнення права на виплату. Тому вимога в цій частині є передчасною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Належних та достатніх підстав для неврахування підтверджених спірних періодів та застосування до позивачки менш сприятливого правового регулювання відповідачем не доведено.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 21.11.2025 №047050034273 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачкою заявлено про сплату судового збору в розмірі 968,96 грн. З огляду на задоволення основних позовних вимог зазначена сума підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн суд враховує, що у позовній заяві зазначено лише попередній (орієнтовний) розрахунок та прямо вказано, що докладний розрахунок буде подано додатково. У наданих суду матеріалах відсутні документи, які підтверджують фактичну сплату цієї суми та обсяг наданих послуг. За таких обставин підстав для стягнення 5000,00 грн витрат на правничу допомогу на час ухвалення рішення немає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 21.11.2025 № 047050034273.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 09.10.1995 по 14.08.1997 та з 03.07.2000 по 21.11.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 з 14.11.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, провести нарахування та виплату призначеної пенсії.

У задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання застосувати при обчисленні пенсії визначений позивачкою показник середньої заробітної плати за 2022-2024 роки - відмовити як передчасній.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець