Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №480/7804/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Справа № 480/7804/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/7804/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.08.2025 № 262840020434 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 29.05.2012 по 21.02.2013, з 18.11.2016 по 13.06.2017, з 14.06.2017 по 23.10.2017, з 09.02.2018 по 19.07.2018, з 11.01.2019 по 06.04.2019, з 16.10.2019 по 13.01.2021, з 14.01.2021 по 21.09.2021 та з 29.09.2021 по 12.04.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 05.08.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 05.08.2025.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач після досягнення 65-річного віку 05.08.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішенням від 12.08.2025 №262840020434 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Пенсійним органом визначено страховий стаж тривалістю 11 років 5 місяців 17 днів та не зараховано періоди трудової діяльності на території російської федерації, оскільки на дату звернення відсутній чинний міжнародний договір між Україною та російською федерацією у сфері пенсійного забезпечення.

Позивач зазначає, що всі спірні періоди роботи припадають на час, коли діяли міжнародні угоди, які передбачали взаємне врахування трудового стажу. Тому подальше припинення дії таких угод не може мати зворотної сили та погіршувати його правове становище щодо стажу, набутого до такого припинення. Факт роботи, на думку позивача, належно підтверджено записами у трудових книжках.

У подальшому представником позивача подано уточнену позовну заяву, в якій остаточно сформульовано наведені вище вимоги.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №480/7804/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити у задоволенні позову. Відповідач посилався на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а для України дія цієї Угоди припинилася 19.06.2023. На цій підставі відповідач вважає, що робота на території російської федерації після 31.12.1991 не підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Також Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначило, що рішення від 12.08.2025 №262840020434 воно не приймало. Заяву від 05.08.2025 за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, тоді як територіальний орган за місцем проживання особи здійснює виплату лише після призначення пенсії та передачі електронної пенсійної справи.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти наведених доводів. Наголосив, що припинення участі держав у міжнародній угоді діє на майбутнє та не скасовує юридичних наслідків трудової діяльності, яка мала місце під час чинності відповідного міжнародного регулювання. Позивач послався, зокрема, на статтю 58 Конституції України, статтю 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів та практику Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05.08.2025, тобто після досягнення 65-річного віку, він звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.08.2025 №262840020434 у призначенні пенсії за віком відмовлено. В оскаржуваному рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення становив 65 років 1 день, а страховий стаж за врахованими документами - 11 років 5 місяців 17 днів.

У 2025 році право на пенсію за віком після досягнення 65 років за відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виникає за наявності страхового стажу від 15 до 22 років. Саме недостатність страхового стажу стала підставою для відмови позивачу.

Із рішення від 12.08.2025 та форми РС-право вбачається, що до страхового стажу не включено спірні періоди роботи на території російської федерації: 29.05.2012-21.02.2013, 18.11.2016-13.06.2017, 14.06.2017-23.10.2017, 09.02.2018-19.07.2018, 11.01.2019-06.04.2019, 16.10.2019-13.01.2021, 14.01.2021-21.09.2021 та 29.09.2021-12.04.2022.

Трудові книжки позивача містять послідовні записи про прийняття його на роботу водієм автомобіля та звільнення у зазначені періоди, із зазначенням роботодавців, дат і реквізитів відповідних наказів. Оскаржуване рішення не містить висновку про недостовірність цих записів, їх виправлення, підроблення або неналежність трудових книжок позивачу. Єдиною юридичною підставою неврахування спірних періодів визначено відсутність чинного міжнародного договору між Україною та російською федерацією на дату звернення за пенсією.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості.

Відповідно до статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження такої системи - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше.

Частиною третьою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що у період з 01.01.2025 по 31.12.2025 право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу від 15 до 22 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Аналогічне правило містить Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Отже, належно оформлені записи у трудовій книжці є первинним доказом факту трудової діяльності. Відсутність додаткової інформації сама по собі не дає підстав ігнорувати такі записи, якщо пенсійним органом не встановлено їх недостовірності.

Щодо правового режиму спірних періодів роботи на території російської федерації суд зазначає наступне.

13.03.1992 державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Статтею 1 цієї Угоди було передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Відповідно до статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, а також на території колишнього СРСР за час до набрання нею чинності.

Крім того, Угодою між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 передбачалося взаємне визнання трудового стажу, набутого у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох сторін.

Таким чином, у періоди, коли позивач працював на території російської федерації з 2012 по 2022 рік, міжнародно-правове регулювання передбачало можливість врахування такого трудового стажу при пенсійному забезпеченні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди від 13.03.1992. Для України зазначений міжнародний договір припинив дію 19.06.2023. Водночас усі спірні періоди роботи позивача завершилися не пізніше 12.04.2022, тобто до припинення дії Угоди для України.

Частиною другою статті 13 Угоди від 13.03.1992 було передбачено, що пенсійні права громадян держав-учасниць, які виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу з Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відповідно до статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або учасники не погодилися про інше, припинення договору звільняє учасників від обов`язку виконувати його в майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 роз`яснив зміст частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі: до події чи факту застосовується нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд враховує, що на час прийняття оскаржуваного рішення Закон №1058-IV вже містив пункт 5-1 розділу XV «Прикінцеві положення», на який послався відповідач. Цією нормою врегульовано зарахування періодів трудової діяльності з 01.01.1992 до дня набрання чинності Законом України від 25.04.2024 №3674-IX за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, у тому числі з урахуванням міжнародних договорів України.

Разом з тим зазначена норма не містить прямої вказівки на анулювання юридичних наслідків періодів трудової діяльності, які були набуті особою під час чинності міжнародних договорів і до припинення їх дії. Тлумачення цієї норми як такої, що ретроспективно позбавляє особу можливості врахувати вже набутий стаж лише через подальше припинення міжнародного договору, не узгоджується з принципом незворотності дії нормативно-правових актів у часі та правової визначеності.

У подібних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі №620/3530/22 виходив із того, що стаж роботи на території російської федерації, набутий у період чинності міжнародних угод та підтверджений належними документами, підлягає врахуванню, а відсутність підтвердження сплати внесків компетентними органами російської федерації не може автоматично покладатися на працівника.

Аналогічний за суттю підхід застосовано Сумським окружним адміністративним судом у справі №480/1957/25, де суд дійшов висновку, що припинення участі держав у міжнародній Угоді не є самостійною підставою для неврахування стажу, набутого на території російської федерації у період дії відповідного міжнародно-правового регулювання.

У даній справі відповідач не навів жодної іншої підстави для неврахування спірних періодів. Не встановлено, що записи трудових книжок є недостовірними, суперечливими або не стосуються позивача. Навпаки, вони містять конкретні дати прийняття на роботу і звільнення, назви роботодавців, професію водія та реквізити відповідних наказів.

За таких обставин саме по собі припинення для України дії Угоди від 13.03.1992 після завершення спірних періодів трудової діяльності не є достатньою та пропорційною підставою для виключення цих періодів зі страхового стажу позивача.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не довело наявності правових підстав для неврахування спірних періодів з інших мотивів, ніж припинення міжнародного договору.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.08.2025 №262840020434 у спірній частині ґрунтується на неправильному застосуванні норм права та підлягає скасуванню, а спірні періоди роботи - зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

Щодо способу відновлення порушеного права суд зазначає наступне.

Позивач просить безпосередньо зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити йому пенсію за віком з 05.08.2025.

Разом з тим статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд України організовує призначення пенсій та підготовку документів для їх виплати. Остаточне обчислення страхового стажу, перевірка всіх документів пенсійної справи та визначення права на призначення пенсії належать до компетенції органу Пенсійного фонду.

У цій справі суд вирішує спір щодо правомірності неврахування конкретних періодів роботи, але не здійснює повного перерахунку всієї пенсійної справи замість пенсійного органу. Тому належним способом захисту є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 05.08.2025 з урахуванням висновків суду та зарахованих спірних періодів.

Такий спосіб захисту відповідає положенням частин третьої та четвертої статті 245 КАС України та забезпечує прийняття пенсійним органом нового рішення після усунення встановленого судом порушення.

Щодо вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про нарахування та виплату пенсії з 05.08.2025 суд враховує, що цей орган не приймав оскаржуваного рішення. За Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після призначення пенсії електронна пенсійна справа передається органу за місцем проживання особи для здійснення виплати.

Оскільки на цей час пенсія позивачу ще не призначена, вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити її нарахування та виплату є передчасною.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню: оскаржуване рішення слід скасувати, спірні періоди роботи зарахувати до страхового стажу та зобов`язати орган, який приймав рішення за принципом екстериторіальності, повторно розглянути заяву від 05.08.2025. У вимогах про безпосереднє призначення пенсії та її виплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн. Оскільки спір виник унаслідок прийняття протиправного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.08.2025 №262840020434 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи з 29.05.2012 по 21.02.2013, з 18.11.2016 по 13.06.2017, з 14.06.2017 по 23.10.2017, з 09.02.2018 по 19.07.2018, з 11.01.2019 по 06.04.2019, з 16.10.2019 по 13.01.2021, з 14.01.2021 по 21.09.2021 та з 29.09.2021 по 12.04.2022 згідно із записами трудових книжок.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти за результатами повторного розгляду відповідне рішення.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець