Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №480/2531/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Справа № 480/2531/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/2531/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, 4, м. Ужгород,Закарпатська область,88000), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 23.01.2026 №183450024266 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати відповідача зарахувати всі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1981 до страхового стажу та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 на підставі поданої заяви від 15.01.2026 з 29.11.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та 28.11.2025 досяг 63-річного віку. 15.01.2026 він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке рішенням від 23.01.2026 №183450024266 відмовило у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У зазначеному рішенні страховий стаж позивача визначено тривалістю 15 років 00 місяців 14 днів. До страхового стажу не зараховано дані трудової книжки НОМЕР_2 від 25.07.1981 з тієї підстави, що на її титульній сторінці відсутня печатка організації, яка відкрила трудову книжку. Окремо не зараховано період навчання за дипломом НОМЕР_3 , оскільки він перетинається з періодами роботи, та запропоновано надати уточнюючу довідку про форму навчання.

Позивач вважає, що відсутність або невидимість відбитка печатки на титульному аркуші трудової книжки є формальним недоліком її первинного оформлення та не спростовує достовірності записів про трудову діяльність. Він зазначає, що трудова книжка містить його прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, освіту, професію, дату заповнення, підпис власника та прізвище особи, відповідальної за її видачу, а записи про роботу містять відомості про прийняття, переведення і звільнення, посилання на накази, підписи відповідальних осіб та печатки підприємств.

Крім того, позивач посилається на те, що під час попереднього звернення за пенсією у 2023 році орган Пенсійного фонду України прийняв цю саму трудову книжку та зарахував зазначені в ній періоди до страхового стажу. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.01.2023 йому було відмовлено у призначенні пенсії після досягнення 60-річного віку через недостатність необхідного на той час страхового стажу, однак загальний страховий стаж був визначений тривалістю 25 років 10 місяців 2 дні, а датою набуття права на пенсійну виплату зазначено 29.11.2025.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області отримало 06.05.2026 через систему «Електронний суд». У справі також бере участь Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

21.05.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області подало відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що за принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та рішенням від 23.01.2026 №183450024266 відмовило у призначенні пенсії. У відзиві підтверджено, що страховий стаж позивача визначено у розмірі 15 років 00 місяців 14 днів, а дані трудової книжки не враховано через відсутність печатки на титульній сторінці. Також відповідач послався на те, що позивачу пропонувалося подати додаткові документи для підтвердження страхового стажу.

Дослідивши заяви по суті справи та письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України. 28.11.2025 позивачу виповнилося 63 роки.

15.01.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву та додані до неї документи передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 23.01.2026 №183450024266 у призначенні пенсії відмовлено. У рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення становить 63 роки 1 місяць 17 днів, а страховий стаж - 15 років 00 місяців 14 днів.

Єдиною підставою неврахування даних трудової книжки НОМЕР_2 від 25.07.1981 відповідач визначив відсутність на титульній сторінці печатки організації, яка відкрила трудову книжку. Жодної конкретної недостовірності записів про періоди роботи, посади, дати прийняття чи звільнення, реквізити наказів або належність трудової книжки іншій особі в оскаржуваному рішенні не зазначено.

Із змісту трудової книжки, наведеного у позовній заяві та підтвердженого долученими документами, вбачається, що вона оформлена на ім`я ОСОБА_1 , містить дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про освіту та професію, дату заповнення 25.07.1981, підпис власника та відомості про особу, відповідальну за її видачу. Записи про трудову діяльність мають послідовний характер та містять посилання на відповідні накази, підписи посадових осіб і відбитки печаток за місцем роботи.

Суд також враховує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.01.2023, прийняте за попередньою заявою позивача про призначення пенсії. У цьому рішенні зазначено, що за поданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди, страховий стаж становить 25 років 10 місяців 2 дні, а датою, з якої особа матиме право на пенсійну виплату, визначено 29.11.2025.

Форма РС-право, сформована під час попереднього розгляду заяви у 2023 році, містить розрахунок страхового стажу позивача загальною тривалістю 25 років 10 місяців 2 дні та відображає, зокрема, періоди навчання, військової служби та трудової діяльності, внесені до трудової книжки.

Таким чином, один і той самий документ - трудова книжка НОМЕР_2 від 25.07.1981 - під час попереднього розгляду Пенсійним фондом був прийнятий як належний доказ трудової діяльності, тоді як у 2026 році всі його записи були фактично відхилені виключно через формальний недолік титульного аркуша. Матеріали справи не містять пояснення, які нові обставини або докази зумовили зміну оцінки того самого документа.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки у період з 01.01.2025 по 31.12.2025 мають особи за наявності страхового стажу від 22 до 32 років.

Отже, оскільки позивач досяг 63-річного віку 28.11.2025, для виникнення у нього права на пенсію за віком після досягнення 63 років необхідним є страховий стаж не менше 22 років. Посилання у відзиві на необхідність 29 років страхового стажу стосується іншої умови призначення пенсії та не враховує, що спірне право позивач пов`язує саме з досягненням 63-річного віку.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено зарахування до стажу роботи роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання.

Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). Згідно з пунктом 1 цього Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в ній відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, дані реєстру застрахованих осіб, довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості на видачу заробітної плати, письмові трудові договори та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із системного аналізу наведених положень вбачається, що необхідність підтвердження стажу додатковими документами виникає насамперед тоді, коли відсутній основний документ - трудова книжка, або коли відсутні, є неправильними чи неточними саме записи про відповідні періоди роботи. Формальний недолік титульного аркуша не є тотожним відсутності чи недостовірності записів про трудову діяльність.

Трудова книжка позивача була заведена 25.07.1981. На час її первинного оформлення діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), а не Інструкція №58 від 29.07.1993, яка була прийнята пізніше.

За правилами Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснювалося адміністрацією підприємства, а відомості про працівника вносилися на її першу сторінку на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Перша сторінка трудової книжки підписувалася особою, відповідальною за її видачу, та засвідчувалася печаткою підприємства.

Отже, вимога щодо засвідчення титульного аркуша печаткою дійсно існувала. Разом з тим обов`язок щодо правильного оформлення трудової книжки покладався на адміністрацію підприємства, а не на працівника. Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 №656 відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання та видачу несли спеціально уповноважені особи підприємств, установ та організацій.

Таким чином, відсутність або неможливість візуально сприйняти відбиток печатки на титульному аркуші трудової книжки, яка оформлювалася роботодавцем у 1981 році, сама по собі не може покладати негативні наслідки на працівника у вигляді втрати фактично набутого трудового стажу.

Подібний підхід послідовно застосовувався Верховним Судом. У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення роботодавцем документів, а неналежне ведення трудової книжки з вини адміністрації не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист. У постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а та від 09.08.2019 у справі №654/890/17 Верховний Суд виходив із того, що формальні недоліки оформлення трудової книжки не можуть нівелювати підтверджений факт трудової діяльності.

У спірному випадку відповідач не встановив недостовірності жодного конкретного запису про прийняття позивача на роботу, його посаду, підприємство, дату звільнення чи реквізити наказів. Не наведено також обґрунтованих сумнівів щодо належності трудової книжки саме ОСОБА_1 . Натомість відхилено всі записи документа лише з причини відсутності печатки на його титульній сторінці.

Суд окремо враховує, що у 2023 році орган Пенсійного фонду України вже досліджував трудову книжку НОМЕР_2 та не ставив під сумнів її належність позивачу або достовірність записів про роботу. За результатами того розгляду всі подані періоди були враховані, а страховий стаж визначено тривалістю 25 років 10 місяців 2 дні. Оскаржуване рішення 2026 року не містить мотивів, які б пояснювали відступ від раніше здійсненої оцінки того самого документа.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення суб`єктів владних повноважень, зокрема, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Оскаржуване рішення цим критеріям не відповідає, оскільки відповідач, не поставивши під сумнів достовірність самих записів про роботу та маючи можливість ідентифікувати власника трудової книжки, виключив із розрахунку відповідні періоди трудової діяльності лише через формальний недолік титульного аркуша.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних та достатніх доказів того, що трудова книжка НОМЕР_2 не належить позивачу або що записи про періоди роботи в ній є недостовірними, відповідачами не надано. Тому відсутність печатки на титульній сторінці не є достатньою та пропорційною підставою для неврахування належно оформлених записів про трудову діяльність.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що трудова книжка НОМЕР_2 від 25.07.1981 є належним доказом трудової діяльності позивача, а періоди роботи, зазначені у ній та не враховані пенсійним органом саме з підстави відсутності печатки на титульній сторінці, підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Щодо періоду навчання за дипломом НОМЕР_3 суд зазначає, що позовна вимога про його зарахування до страхового стажу не заявлена. Тому суд не вирішує питання правомірності його неврахування в межах цієї справи.

Щодо наявності підстав для безпосереднього призначення пенсії суд зазначає наступне.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.01.2023 за тими ж основними документами страховий стаж позивача був визначений у розмірі 25 років 10 місяців 2 дні, а датою набуття права на пенсійну виплату прямо визначено 29.11.2025.

При цьому форма РС-право 2023 року свідчить, що із загального стажу 25 років 10 місяців 2 дні період навчання становив 2 роки 10 місяців 20 днів. Отже, навіть без вирішення у цій справі питання щодо зарахування періоду навчання сукупність інших раніше врахованих періодів перевищує мінімально необхідні 22 роки страхового стажу для набуття права на пенсію після досягнення 63-річного віку у 2025 році.

Таким чином, матеріали справи дають можливість встановити виконання позивачем усіх умов, визначених частиною другою статті 26 Закону №1058-IV: він досяг 63-річного віку та має необхідний страховий стаж після зарахування періодів роботи за трудовою книжкою, які були безпідставно виключені з розрахунку.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, якщо для прийняття рішення на користь позивача виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

У цій справі єдиною перешкодою для реалізації права позивача стало неврахування записів трудової книжки з формальної підстави. Після усунення цієї помилки необхідний страховий стаж підтверджений матеріалами справи, а тому направлення заяви на повторний розгляд без призначення пенсії не забезпечило б ефективного поновлення порушеного права.

Оскаржуване рішення було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області за принципом екстериторіальності. Саме цей орган здійснив розгляд заяви від 15.01.2026 та сформував висновок про відмову у призначенні пенсії. Тому належним суб`єктом, на якого слід покласти обов`язок зарахувати спірні періоди та призначити пенсію, є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області після прийняття рішення про призначення пенсії здійснює передбачені законодавством дії за місцем проживання позивача, однак не є органом, який прийняв оскаржуване рішення та має усувати допущене при його прийнятті порушення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач досяг 63-річного віку 28.11.2025, а із заявою про призначення пенсії звернувся 15.01.2026, тобто в межах тримісячного строку. Отже, пенсія підлягає призначенню з 29.11.2025 - з дня, що настає за днем досягнення позивачем 63-річного віку.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 23.01.2026 №183450024266 є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зарахування до страхового стажу періодів роботи за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 25.07.1981, які не були враховані з підстави відсутності печатки на титульній сторінці, та призначення пенсії за віком з 29.11.2025.

Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про те, що позивач не скористався можливістю подати додаткові документи, не спростовують наведених висновків. За наявності належної трудової книжки та відсутності конкретних сумнівів щодо достовірності записів про роботу покладення на особу обов`язку повторно підтверджувати кожний період додатковими довідками лише через формальний недолік титульного аркуша є надмірним формалізмом.

Так само не приймаються доводи другого відповідача щодо необхідності відшкодування судових витрат за рахунок Державного бюджету України. Частиною першою статті 139 КАС України прямо передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн. Оскільки протиправне рішення прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань цього відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 23.01.2026 №183450024266 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди роботи, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_2 від 25.07.1981, які не були враховані при прийнятті рішення від 23.01.2026 №183450024266 саме з підстави відсутності печатки на титульній сторінці трудової книжки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 з 29.11.2025 пенсію за віком відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на підставі заяви від 15.01.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець