Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №480/3749/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Справа № 480/3749/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/3749/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34,м. Полтава,Полтавська область,36000), в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.04.2025 № 183450035610 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2025 та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1), у відповідності до п. "а" ч.І ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020) з 08.04.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.04.2025 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням від 16.04.2025 №183450035610 відповідач відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на недосягнення позивачкою пенсійного віку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому в рішенні було визначено пільговий стаж за Списком №1 тривалістю 16 років 4 місяці 28 днів та загальний страховий стаж з урахуванням додаткових років за Списком №1 - 40 років 00 місяців 22 дні.

Позивачка вважає, що до неї як до особи, яка працювала на роботах за Списком №1 до 01.04.2015, підлягає застосуванню пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020. За цією нормою необхідний для жінки пенсійний вік становить 45 років.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №480/3749/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало відзиви на позовну заяву, у яких проти її задоволення заперечувало. Відповідач послався на пункт 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, за яким пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 призначається жінкам після досягнення 50 років за наявності необхідного страхового та пільгового стажу.

У відзиві також зазначено, що після прийняття оскаржуваного рішення пенсійна справа позивачки була переглянута у зв`язку з надходженням акта перевірки достовірності документів від 03.04.2025 №1800-0902-1/2107. 26.05.2025 прийнято рішення про внесення змін до рішення від 16.04.2025 №183450035610, яким додатково зазначено про неврахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 24.04.2007 по 18.02.2025 за довідкою ПАТ «Сумихімпром» від 18.02.2025 №31 у зв`язку з тим, що під час перевірки не були надані первинні документи бухгалтерського обліку для дослідження можливих періодів відпусток без збереження заробітної плати та простоїв.

Дослідивши заяви по суті справи та письмові докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . На дату звернення із заявою 08.04.2025 її вік становив 46 років 6 місяців 26 днів.

За результатами первинного розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 16.04.2025 №183450035610, яким у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено виключно з підстави недосягнення відповідного пенсійного віку.

У цьому рішенні пенсійним органом встановлено, що пільговий стаж позивачки за Списком №1 становить 16 років 4 місяці 28 днів, а загальний страховий стаж з урахуванням додаткових років за Списком №1 - 40 років 00 місяців 22 дні. Тобто на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач не ставив під сумнів наявність у позивачки необхідного пільгового стажу.

З матеріалів пенсійної справи також вбачається, що за формою РС-право, сформованою у подальшому, страховий стаж без урахування додаткових років за Списком №1 становить 24 роки 00 місяців 22 дні. До нього, зокрема, включено періоди навчання у 1994-1996 роках, догляду за дитиною до трьох років, а також періоди роботи. Отже, навіть після подальшого перегляду пенсійної справи тривалість загального страхового стажу перевищує 15 років, необхідних відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до 01.04.2015.

Довідкою ПАТ «Сумихімпром» від 18.02.2025 №31 підтверджено, що позивачка у період з 24.04.2007 по дату видачі довідки працювала повний робочий день у виробництві складних мінеральних добрив за професіями та посадами, що віднесені до Списку №1. У довідці зазначено характер виконуваних робіт, відповідні професії, посилання на Список №1, а серед підстав її видачі - накази по особовому складу, особову картку, особові рахунки за 2007-2025 роки та матеріали атестації робочих місць.

Актом перевірки достовірності документів від 03.04.2025 №1800-0902-1/2107 встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працювала у ПАТ «Сумихімпром» на посадах, зазначених у довідці №31. Перевіркою досліджено накази про прийняття, переведення, особову картку та накази-постанови про результати атестації робочих місць. Водночас особові рахунки за перевірюваний період під час перевірки не були надані, у зв`язку з чим перевіряючий орган зазначив про неможливість дослідити можливі періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати та на простоях.

Матеріалами атестації робочих місць підтверджено віднесення відповідних робочих місць у структурних підрозділах ПАТ «Сумихімпром» до Списку №1. Зокрема, акт перевірки містить посилання на накази-постанови від 08.09.2006 №247/16, від 07.09.2011 №208/10, від 22.07.2016 №208/10 та від 21.07.2021 №246/10, якими підтверджувалося право працівників відповідних робочих місць на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення у спірній частині регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, віковий ценз для жінок за Списком №1 було збільшено до 50 років. У подальшому Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII Закон №1058-IV доповнено статтею 114. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 призначається жінкам після досягнення 50 років за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України, зокрема, статтю 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. Пунктом 3 резолютивної частини цього Рішення визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у зазначеній нормі.

Отже, з 23.01.2020 одночасно існують два законодавчі приписи, які по-різному визначають віковий ценз для жінок, зайнятих на роботах за Списком №1: 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до 01.04.2015 та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформулювала висновок, за яким у разі неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, найбільш сприятливий для особи. Такий самий підхід щодо пенсій на пільгових умовах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 та Верховним Судом у постанові від 29.09.2022 у справі №320/4339/20.

Позивачка працювала на роботах, які відносилися до Списку №1, до 01.04.2015. Це підтверджується довідкою ПАТ «Сумихімпром» №31, наказами про її трудову діяльність, актом перевірки та матеріалами атестації робочих місць. Отже, до неї підлягає застосуванню пункт «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до змін, внесених Законом №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020. Необхідний для позивачки пенсійний вік становить 45 років.

Стосовно пільгового стажу позивачки за Списком №1 суд виходить з такого.

Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Водночас для підтвердження спеціального стажу, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, застосовуються положення пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у таких випадках приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, у яких зазначаються періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається відповідний період; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.

Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383. Згідно з пунктом 3 цього Порядку при визначенні права на пільгову пенсію застосовуються Списки, чинні в період роботи особи, а після 21.08.1992 відповідні умови праці підтверджуються за результатами атестації робочих місць.

Надана позивачкою довідка ПАТ «Сумихімпром» від 18.02.2025 №31 містить відомості про зайнятість повний робочий день, період роботи, професії та посади, характер виконуваної роботи, посилання на Список №1, а також перелік документів, на підставі яких вона видана. Серед таких документів прямо зазначені особові рахунки за 2007-2025 роки, особова картка, накази по особовому складу та матеріали атестації.

Акт перевірки від 03.04.2025 не містить висновку про недостовірність довідки №31, про те, що позивачка фактично не працювала на зазначених посадах, або про наявність конкретних періодів відпусток без збереження заробітної плати чи простоїв. Навпаки, у висновку акта прямо зазначено, що позивачка дійсно працювала на посадах, наведених у довідці №31. Неможливість підтвердити пільговий період у ході перевірки мотивована виключно ненаданням для перевірки особових рахунків.

Тобто висновок про неврахування всього періоду пільгової роботи ґрунтується не на встановленому факті відсутності повної зайнятості, а лише на припущенні про можливість існування окремих періодів відпусток без збереження заробітної плати або простоїв. Таке припущення саме по собі не спростовує відомостей належно виданої роботодавцем уточнюючої довідки, тим більше що під час первинного розгляду заяви сам відповідач на підставі цієї довідки визначив пільговий стаж позивачки тривалістю 16 років 4 місяці 28 днів.

Частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV передбачено право органів Пенсійного фонду вимагати відповідні документи від підприємств та в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі й достовірність поданих відомостей щодо умов праці. Аналогічні повноваження передбачені статтею 101 Закону №1788-XII. Реалізація таких контрольних повноважень не може мати наслідком автоматичне покладення на застраховану особу негативних наслідків лише через те, що підприємство під час перевірки не надало окремі первинні бухгалтерські документи, якщо інші наявні документи підтверджують фактичну роботу та її пільговий характер.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідачем не наведено конкретних періодів, протягом яких позивачка не була зайнята повний робочий день, не встановлено недостовірності відомостей довідки №31 та не спростовано матеріали атестації робочих місць.

Суд також враховує, що оскаржуване рішення від 16.04.2025 було прийнято з урахуванням пільгового стажу за Списком №1 у розмірі 16 років 4 місяці 28 днів. Нову підставу для відмови, пов`язану з актом перевірки, було сформульовано вже після прийняття оскаржуваного рішення та після звернення позивачки до суду. Подальша зміна відомостей пенсійної справи не усуває допущеного при прийнятті оспорюваного рішення порушення та оцінюється судом лише в тій мірі, в якій це необхідно для обрання ефективного способу захисту.

За сукупністю наданих доказів суд доходить висновку, що пільговий характер роботи позивачки за Списком №1 підтверджений належними документами, а підстави, з яких після прийняття оскаржуваного рішення було поставлено під сумнів увесь раніше врахований пільговий стаж, не є достатніми для висновку про відсутність у позивачки необхідних 7 років 6 місяців пільгового стажу.

Таким чином, на дату звернення 08.04.2025 позивачці було 46 років 6 місяців 26 днів, її страховий стаж становив не менше 24 років 00 місяців 22 днів, а пільговий стаж за Списком №1, визначений при первинному розгляді заяви, - 16 років 4 місяці 28 днів. Отже, позивачка виконала всі умови пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII: досягла 45-річного віку, має понад 15 років страхового стажу та понад 7 років 6 місяців стажу роботи за Списком №1.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.04.2025 №183450035610 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує його вирішити питання з урахуванням правової оцінки суду. Водночас за умови виконання всіх визначених законом вимог і відсутності дискреції суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

У цій справі вік позивачки, тривалість її загального страхового стажу та наявність необхідного пільгового стажу встановлюються матеріалами пенсійної справи. Після застосування належного вікового критерію інших юридичних перешкод для призначення пенсії матеріали справи не містять. Тому належним та ефективним способом захисту є безпосереднє зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву та прийняло оскаржуване рішення, призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення такого віку, а в інших випадках - з дня звернення за пенсією.

Позивачка досягла 45-річного віку 12.09.2023, а із заявою, яка є предметом розгляду у цій справі, звернулася 08.04.2025. Оскільки звернення відбулося пізніше трьох місяців після досягнення відповідного пенсійного віку, пенсія підлягає призначенню з дня звернення - 08.04.2025, що відповідає заявленій позовній вимозі.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачкою заявлено до відшкодування 968,96 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У позовній заяві зазначено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу до неї додані договір про надання правничої допомоги, квитанція про оплату та акт приймання наданих послуг; наведено також опис виконаних адвокатом робіт. Заявлена сума становить 4000,00 грн.

З урахуванням предмета спору, обсягу підготовлених матеріалів та значення справи для позивачки суд вважає заявлені витрати на правничу допомогу співмірними. Тому при частковому задоволенні позову з огляду на те, що основні вимоги щодо протиправності відмови та призначення пенсії визнаються обґрунтованими, судовий збір у розмірі 968,96 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.04.2025 №183450035610 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 08.04.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, врахувавши пільговий стаж за Списком №1, підтверджений довідкою ПАТ «Сумихімпром» від 18.02.2025 №31, актом перевірки достовірності документів від 03.04.2025 №1800-0902-1/2107 та матеріалами атестації робочих місць.

У задоволенні вимоги про окреме зобов`язання повторно розглянути заяву від 08.04.2025 - відмовити, оскільки обраний судом спосіб захисту у вигляді безпосереднього призначення пенсії повністю відновлює порушене право позивачки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець