Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №480/3717/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Суми Справа № 480/3717/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть спору, позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач вважає, що з урахуванням набутого стажу роботи на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2 вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. ''б'' ч. 1 ст. 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення''. У зв`язку з цим, після досягнення 50 років, нею до органу пенсійного фонду подано заяву про призначення пенсії за віком. Відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'', оскільки заявниця звернулася за призначенням пенсії раніше встановленого законодавством терміну.

Тому позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.04.2025 № 184250012999 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи позивача з 01.07.1999 до 04.10.2021 молодшою медичною сестрою в Шосткинському обласному дитячому протитуберкульозному санаторії; зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком, з урахуванням зарахованого періоду роботи до пільгового стажу за Списком № 2, у відповідності до п. ''б'' ч.1 ст.13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'', з дня звернення позивача з заявою про призначення пенсії, тобто з 11.04.2025, провести нарахування та виплату призначеної пенсії.

Судом 12.05.2025 було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

Відповідач про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, правом подання відзиву не скористалося. Тому суд на підставі ч.6 ст.162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними паспорту.

11.04.2025 позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

18.04.2025 відповідачем було прийнято рішення № 184250012999 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'', у зв`язку з тим, що заявниця звернулася за призначенням пенсії раніше встановленого законодавством терміну.

Також у цьому рішенні відповідач зазначає, що страховий стаж позивача становить 27 років 2 місяці 21 день.

На переконання позивача, їй протиправно не призначили пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, тому вона звернулася до суду з даним позовом.

Висновки суду та їх мотиви.

Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.

Натомість згідно з пунктом "б" ст. 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення' в редакції, чинній до внесення змін передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, в тому числі, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом про внесення змін, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" ст. 13 Закону про пенсійне забезпечення вік набуття права на пенсію на пільгових умовах за списком № 1 жінкам з 45 років до 50 років та збільшено раніше передбачений пунктом "б" ст. 13 Закону про пенсійне забезпечення вік набуття права на пенсію на пільгових умовах за списком № 2 жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 визнані неконституційними положення ст. 13, ч. 2 ст. 14 та пункти "б" - "г" ст. 54 Закону про пенсійне забезпечення зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини цього рішення застосуванню підлягають вказані норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон про пенсійне забезпечення в редакції від 09.12.2012 з урахуванням рішення Конституційного Суду, норма п. "б" ст. 13 якого встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 для жінок у 50 років при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах за списком № 2.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п. 20 Порядку № 637 установлено, що у тих випадках, коли: у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, у яких має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, найменування списків, куди включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення відповідно до п. "б" ст. 13 Закону про пенсійне забезпечення є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці від 09.06.1999 серії НОМЕР_1 позивача з 9.06.1999 зараховано до Шосткинського обласного дитячого протитуберкульозного санаторію на посаду кух. працівника. З 01.07.1999 позивача переведено на посаду молодшої медсестри палатної, а 04.10.2021 її звільнено у зв`язку з ліквідацією підприємства відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (записи 3,4,6). Також відповідно до запису 5 трудової книжки з 02.01.2007 Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій перереєстрований в комунальний лікувально-профілактичний заклад Сумської облради "Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій".

Згідно з Архівною довідкою від 30.12.2024 №04-01/190, виданою архівним відділом Шосткинської міської ради, в особових рахунках працівників Шосткинського обласного дитячого протитуберкульозного санаторію, які зберігаються в архівному відділі, позивач значиться на посадах, зокрема з 01.07.1999 молодшої медсестри цілодобового поста, молодшої медсестри та отримувала заробітну плату.

Відповідно до Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 у розділі XXIV "Установи охорони здоров`я і соціального забезпечення" вказані робітники, які безпосередньо обслуговують хворих, зокрема у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах: середній медичний персонал, молодший медичний персонал.

Так, у подальшому аналогічне правове регулювання було передбачено постановою КМУ від 16.01.2003 № 36 та постановою КМУ від 24.06.2016 № 461, якими до робіт за Списком № 2 віднесено роботу працівників, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах, зокрема молодші медичні сестри.

Суд звертає увагу, саме на органи Пенсійного фонду законодавством покладено обов`язок по встановленню факту того, чи виконувала позивач у спірний період з 01.07.1999 до 04.10.2021 роботи, віднесені до Списку № 2.

При цьому, згідно з ст. 101 Закону про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Матеріалами справи підтверджується факт того, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач вже досягла віку 50 років, та оскаржуваним рішенням відповідач зарахував до страхового стажу позивача 27 років 2 місяці 21 день.

Разом з тим, рішення не містить інформації щодо встановлення відповідачем факту наявності або відсутності зайнятості позивача у період з 01.07.1999 до 04.10.2021 на роботах, віднесених до Списку № 2, а також чи має право позивач на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. ''б'' ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Тому оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно не відповідає критеріям правомірності, встановленим нормою ч. 2 ст. 2 КАС України, в тому числі щодо обґрунтованості.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті 245 КАС України, врахування суб`єктом владних повноважень правової оцінки спірного питання є обов`язком такого суб`єкта при вирішенні питання, з якого звернувся позивач.

Отже, суд виходить за межі позовних вимог та окрім визнання протиправним та скасування спірного рішення зобов`язує відповідача розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 11.04.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Оскільки відповідач ще не вирішував питання щодо зарахування спірного періоду роботи позивача до пільгового стажу за Списком № 2 та призначення пенсії позивачу відповідно до п. ''б'' ч. 1 ст. 13 Закону про пенсійне забезпечення, тому вимоги про зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 01.07.1999 до 04.10.2021 та призначення пенсії на пільгових умовах по списку № 2 з 11.04.2025 є передчасними.

Тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. В іншій частині позовних вимог, то суд відмовляє.

Судові витрати.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, але даний спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, суд, у відповідності до норми ч. 8 ст. 139 КАС України, стягує з відповідача судовий збір у повному обсязі в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 – задовльнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.04.2025 № 184250012999.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33004, код ЄДРПОУ 21084076) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії від 11.04.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 13844159) за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.

6. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук