Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №480/5748/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Справа № 480/5748/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5748/26 за позовом ОСОБА_1 до Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни від 25 травня 2026 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 64279298 з виконання виконавчого листа № 480/3458/20, виданого Сумським окружним адміністративним судом 21.12.2020;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відновити виконавче провадження ВП № 64279298 та вчинити подальші виконавчі дії, спрямовані на повне та реальне виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року у справі № 480/3458/20.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що державний виконавець передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу, не вчинивши дій щодо повного обсягу вчинення виконавчих дій, та у спосіб і в порядку, які встановлені виконавчим документом, чим було порушено її право на повне отримання нею заборгованості по виплаті пенсії відповідно до рішення Сумського окружного адміністративного суду. При цьому, відмітила, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з позовними вимогами, управління юстиції у відзиві зазначило, що оскаржувана постанова прийнята в межах та у спосіб, визначений нормами чинного законодавства.

Позивач у відповіді на відзив позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

11.09.2026 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, враховуючи надання сторонами усіх доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, справа розглянута судом у письмовому провадженні.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №480/3458/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено, окрім іншого, зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з урахуванням пенсії, на яку мав право суддя у відставці ОСОБА_2 на момент смерті відповідно до Закону України "Про державну службу", виходячи з розміру його заробітної плати відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області (Довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - додаток до листа ТУ ДСА України у Сумській області від 18.11.2019р. №04-1540/19), починаючи з 02.01.2020.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення у справі №480/3458/20 набрало законної сили 20.10.2020 та Сумським окружним адміністративним судом у справі №480/3458/20 видано виконавчий лист про зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з урахуванням пенсії, на яку мав право суддя у відставці ОСОБА_2 на момент смерті відповідно до Закону України "Про державну службу", виходячи з розміру його заробітної плати відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області (Довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - додаток до листа ТУ ДСА України у Сумській області від 18.11.2019р. №04-1540/19), починаючи з 02.01.2020.

26.01.2021 головним державним виконавцем відділу ПВР УЗПВР у Сумській області Діхтяренком О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64279298 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Сумським окружним адміністративним судом у справі №480/3458/20, згідно п.2 якого боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Сумській області Діхтяренком В.О. 26.01.2021 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ГУ ПФУ в Сумській області.

31.03.2021 головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Сумській області Діхтяренком В.О. було сформовано та направлено боржнику вимогу, відповідно до якої у ГУ ПФУ в Сумській області вимагалося відповідно до ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” надати державному виконавцю інформацію по виконавчому листу, виданому 21.12.2020 Сумським окружним адміністративним судом у справі №480/3458/20.

06.05.2021 головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Сумській області Діхтяренком В.О. було винесено постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ у Сумській області в сумі 5100 грн. та встановлено новий строк виконання боржнику рішення суду - протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

11.05.2021 до відділу надійшов лист ГУ ПФУ в Сумській області від 30.04.2021 про надання інформації по справі №480/3458/20, в якому вказувалось, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №480/3458/20 у квітні 2021 року було здійснено перерахунок пенсії з 02.01.2020, розмір якої після проведеного перерахунку не змінився та склав 2200,00грн. Таким чином, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №480/3458/20 виконано ГУ ПФУ в Сумській області в межах покладених зобов`язань.

12.05.2021 головним державним виконавцем відділу ПВР УЗПВР у Сумській області Діхтяренком В.О., приймаючи до уваги вказаний лист ГУ ПФУ в Сумській області, на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №64279298, у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Не погоджуючись з вказаною вище постановою позивачка звернулась до суду. Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №480/4441/21 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №480/4441/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 по справі № 480/4441/21 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, окрім іншого, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу ПВР УЗПВР у Сумській області Діхтяренко В.О. від 12.05.2021 року у ВП № 64279298 про закінчення виконавчого провадження.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі № 480/4441/21 виконавче провадження № 64279298 було відновлено, про що свідчить запис у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.

19.07.2023 головним державним виконавцем Діхтяренком В.О. винесено постанову про накладення штрафу за повторне невиконання судового рішення в сумі 10 200,00 грн.

25.05.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сторчак Анжелою Сергіївною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64279298 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" - повернення виконавчого документа стягувану у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 Закону.

Не погодившись із постановою про повернення виконавчого документа, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частини 2 та 3 статті 14 КАС України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Умови і порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законами України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно підпункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавчий документ передбачає відповідні вимоги, які він має містити, зокрема, у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень (п.5 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2, 3 статті 18 Закону № 1404 передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Також, частина 4 даної статті визначає, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

За змістом частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 65 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, постанова про закінчення виконавчого провадження приймається за умови повного та безумовного виконання виконавчого документа.

Частина 1 статті 40 Закону № 1404 передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналіз наведених правових норм показав, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження складає сукупність дій, спрямованих на виконання рішень судів у строки, визначені Законом.

Виконання чинних виконавчих документів покладається в обов`язок органів державної виконавчої служби.

Зосередження у Конституції України, конвенційному та адміністративному процесуальному законодавстві на обов`язковості судових рішень дає підстави для висновку про те, що виконання судового рішення має відбуватись у порядку та спосіб, встановлені відповідним виконавчим документом. Лише дотримання такої чіткої процедури і свідчитиме про повне та фактичне виконання рішення суду.

З оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що підставою її прийняття є проведення державним виконавцем всіх дій відповідно до ст.ст. 63,75 Закону України "Про виконавче провадження".

Однак суд не може погодитись з вказаною позицією відповідача, з огляду на таке.

Як уже зазначалося, положеннями статті 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання і держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

ЄСПЛ у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява №40450/04, §51-53).

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

З аналізу правових норм, які належить застосувати до спірних правовідносин, можна виснувати, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Водночас суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, суд звертає увагу, що повідомлення про виконання судового рішення Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області від 11.05.2021 не підтверджує врахування довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - додаток до листа ТУ ДСА України в Сумській області від 18.11.2019р. № 04-1540/19 при здійсненні перерахунку ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з урахуванням пенсії, на яку мав право суддя у відставці ОСОБА_2 на момент його смерті відповідно до Закону України «Про державну службу», виходячи з розміру його заробітної плати відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації України у Сумській області, як то зобов`язано рішенням суду.

А відтак, у матеріалах справи відсутні докази виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №480/3458/20.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення державним виконавцем належної перевірки щодо врахування при проведенні перерахунку пенсії позивачці з 02.04.2021 на підставі рішення суду саме довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - додаток до листа ТУ ДСА України в Сумській області від 18.11.2019р. № 04-1540/19.

Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом із цим, матеріалами справи не встановлено обставин виконання державним виконавцем зазначених положень чинного законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №64279298 від 25.05.2026.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження ВП № 64279298 та вчинити подальші виконавчі дії, спрямовані на повне та реальне виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року у справі № 480/3458/20, суд зауважує, що за правилами частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» скасування постанови про закінчення виконавчого провадження спричинює його відновлення і у такому разі обов`язок щодо вчинення дій, спрямованих на примусове виконання рішення, виконавець має в силу закону. Тому додаткове накладення на виконавця подібного обов`язку на підставі рішення суду, як про це просить позивач, є необґрунтованим і така вимога не може бути задоволена.

Отже, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовної заяви, а отже й наявності підстав для часткового її задоволення.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1064,96 грн., сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжели Сергіївни від 25 травня 2026 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 64279298.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (40014, м. Суми, вул. Петропавлівська, 75, код ЄДРПОУ 43316700) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 1064 грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець