Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №632/2226/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 632/2226/24

Номер провадження 22-ц/818/1085/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Візіра О.В.

представника позивача адвоката Шестакова В. І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Шестакова Вадима Івановича» на рішення Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 17 вересня 2025 року в складі судді Кузьменко С.Л. по справі № 632/2226/24 за позовом Адвокатського бюро «Шестакова Вадима Івановича» до ОСОБА_1 , третя особа: Златопільська державна нотаріальна контора, про стягнення грошових коштів з отриманого майна спадкоємицею для задоволення вимог кредитора, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року Адвокатське бюро «Шестакова Вадима Івановича» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Златопільська державна нотаріальна контора, про стягнення грошових коштів з отриманого майна спадкоємицею для задоволення вимог кредитора.

Позовна заява мотивована тим, що 06 лютого 2024 року ОСОБА_2 в якості клієнта уклала з Адвокатським бюро «Шестакова Вадима Івановича» договір про надання правової (правничої) допомоги, предметом якого було надання консультацій; надання правничої допомоги клієнту у зборі документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому пункту 2 Постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також підготовка та подання необхідних документів, у тому числі процесуальних, для звернення до відповідних органів та суду, та представництво інтересів останньої щодо виконання вказаного доручення та з усіх питань, пов`язаних з його виконанням. Договором передбачена вартість винагороди (гонорару) за надання всього обсягу правової допомоги, яка становить 40% від усіх належних до отримання клієнтом сум після призначення до виплати клієнту одноразової грошової допомоги у повному обсязі, але не менше 3 000 000,00 грн.

На виконання вказаного договору адвокатським бюро було надано послуги, внаслідок чого ОСОБА_2 нараховано одноразову грошову допомогу у зв`язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 її сина ОСОБА_3

12 квітня 2024 року сторонами договору підписано акт приймання – передачі правничої допомоги, згідно з яким сторони погодилися з виконанням правничої допомоги, передбаченої п.1.2.1.та п.1.2.2. договору від 06 лютого 2024 року, в повному обсязі, та узгодили суму виконання договору у розмірі 1 500 000,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, не оплативши вказану суму.

У зв`язку з цим 22 листопада 2024 року до Златопільської державної нотаріальної контори подано вимогу кредитора щодо заборгованості у розмірі 1 500 000,00 грн. Згідно з листом державного нотаріуса про зміст заяви кредитора повідомлено спадкоємців, які прийняли спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавиці ОСОБА_2 .

Як йому відомо, єдиною спадкоємицею майна ОСОБА_2 є її сестра ОСОБА_4 , яка є спадкоємицею за законом другої черги.

Враховуючи, що за життя ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором від 06 лютого 2024 року не виконала, тому на підставі статті 1282 ЦК України спадкоємець ОСОБА_1 зобов`язана задовольнити вимоги кредитора про стягнення заборгованості за цим правочином. Спадкоємиця померлої його вимоги за відповідним договором не задовільнила, тому адвокатське бюро вимушене звернутися до суду за захистом його прав.

Просило стягнути з ОСОБА_1 борг у розмірі 1 500 000,00 грн відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06 лютого 2024 року, укладеного ОСОБА_2 та АБ «Шестакова Вадима Івановича», за рахунок спадкового майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також судові витрати у справі, які складаються з судового збору у розмірі 18 000,00 грн і витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

05 лютого 2025 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що розмір гонорару, визначений в договорі про надання правничої допомоги від 06 лютого 2024 року між ОСОБА_2 та АБ «Шестакова Вадима Івановича», є явно завищеним, не співмірним наданим послугам за договором. Позивачем не надані докази про обсяг фактично наданих послуг і виконаних робіт та кількість витраченого часу. 23 березня 2024 року ОСОБА_2 сплатила позивачу 750 000,00 грн, після чого було укладено додатковий договір від 13 березня 2024 року до основного договору від 06 лютого 2024 року, 12 квітня 2024 року ОСОБА_2 ще сплатила позивачу 750 000,00 грн, після чого укладено додатковий договір № 2 від 12 квітня 2024 року до основного договору від 06 лютого 2024 року. Крім того, договір укладено під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах.

Рішенням Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 17 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог АБ «Шестакова Вадима Івановича» відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів надання правової допомоги АБ «Шестакова Вадима Івановича» ОСОБА_2 в розумінні вимог п. 1.2.1. та п. 1.2.2 укладеного між ними договору. Договір про надання правничої допомоги від 06 лютого 2024 року та додаткові договори від 23 березня 2024 року та 12 квітня 2024 року укладались ОСОБА_2 , яка мала діагнози, прямо пов`язані з когнітивними розладами (пам`яті, мислення, уваги тощо). Також матеріали справи не містять причин зменшення гонорару адвоката з 3 000 000,00 грн до 1 500 000,00 грн.

На вказане судове рішення 14 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» АБ «Шестакова Вадима Івановича» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду – скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 звернулася за правничою допомогою до адвокатського бюро, оскільки самостійно оформила документи лише по своїй частці одноразової грошової допомоги після загибелі сина (7 500 000,00 грн), а щодо виплати їй частки її колишнього чоловіка, який є громадянином рф, не змогла самостійно зібрати необхідну кількість документів. З дати підписання договору про надання правової допомоги 06 лютого 2024 року з його допомогою ОСОБА_2 зібрала певні матеріали та подала заяву з матеріалами 05 березня 2024 року до ГУНП в Луганській області, отримала на руки Витяг з ЄРДР, оригінал довідки зі слідчого управління ГУНП в Луганській області (які фактично довели громадянство рф батька загиблого солдата), дані документи додала до заяви від 06 травня 2024 року про виплату допомоги, та саме вони стали підставою нарахування їй іншої 1/2 нерозподіленої частини коштів. Клієнтка подала заяву з документами, які гарантували призначення їй виплати частки колишнього чоловіка, та підписала акт приймання-передачі послуг з адвокатським бюро, в якому вони дійшли згоди про зменшення вартості наданих послуг до 1 500 000,00 грн. Розмір гонорару був визначений сторонами як фіксований, з відстрочкою платежу. Актом виконаних робіт від 12 квітня 2024 року клієнтка прийняла надану їй правову допомогу і погодилась з її вартістю. При підписанні акту виконаних робіт не потрібно її деталізувати, а достатньо вказати лише весь обсяг робіт, що і було зроблено. Суд надав оцінку доказам медичного характеру без відповідного висновку судової-психіатричної експертизи, порушивши принципи пропорційності та диспозитивності цивільного судочинства. Зменшення розміру гонорару відповідає принципу свободи договору і не потребує окремої аргументації. До повноважень суду по справах до спадкоємців боржника в порядку ст.1281 ЦК України не входить надавати оцінку розміру гонорару між сторонами, погодженого в фіксованому розмірі з відстрочкою оплати.

Подані разом з апеляційною скаргою нові докази (відповідь суду на адвокатський запит, скриншоти листування, витяг з протоколу) колегія суддів не приймає на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України.

25 листопада 2025 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін. Відзив мотивовано тим, що розмір гонорару, визначений у договорі про надання правничої допомоги від 06 лютого 2024 року, є явно завищеним, не співмірним наданим послугам. Позивачем не надано доказів щодо обсягу фактично наданих померлій послуг і виконаних робіт та кількості витраченого часу, наданий ним акт такої інформації не містить. Зі слів сестри їй відомо, що ОСОБА_2 сплатила адвокатському бюро 1 500 000,00 грн, після чого були укладені додаткові договори та акт приймання виконаних робіт, в якому зазначений залишок боргу 1 500 000,00 грн. Після загибелі єдиного сина ОСОБА_2 перенесла сильний стрес, стала зловживати алкогольними напоями, щомісяця перебувала на лікуванні, мала неврологічне захворювання. Адвокатське бюро скористалось станом ОСОБА_2 та уклало договір під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, завищивши суму гонорару. Вважає, що фактично правова допомога виразилась у допомозі у заповненні бланку заяви на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 про виплату одноразової грошової допомоги, яка була здана особисто 06 травня 2024 року, та в оформлення заяви від імені ОСОБА_2 до ГУНП в Луганській області № 1086 від 05 березня 2024 року про причетність ОСОБА_5 до незаконних збройних формувань на території Луганської області, на яку нею була отримана інформація про наявність кримінального провадження № 12022130000000190 та витяг з ЄРДР. Інші документи ОСОБА_2 збирала самостійно ще до звернення до позивача. Надані позивачем скриншоти листування не підтверджують обсяг наданої правничої допомоги і не були предметом розгляду суду першої інстанції.

11 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від АБ « ОСОБА_6 » надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій воно підтримало доводи апеляційної скарги. Вказало, що ОСОБА_2 , взявши на себе зобов`язання щодо оплати суми гонорару в розмірі 1 500 000,00 грн, за життя не змогла виконати оплату послуг, обсяг яких її задовольнив, і станом на сьогодні зобов`язання перед АБ «Шестакова Вадима Івановича» за вказаним договором щодо оплати послуг залишилось не виконаним. Відповідачкою успадкований обсяг спадкового майна ОСОБА_2 в розмірі 12 600 000,00 грн, що є достатнім для здійснення виплати кредитору, проте ОСОБА_1 не виконала зобов`язань спадкодавиці ОСОБА_2 .

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Шестакова В. І., який підтримав апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_1 , яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АБ «Шестакова Вадима Івановича» слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 лютого 2024 року між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Шестакова Вадима Івановича» було укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого згідно п.п. 1.2.1, 1.2.2. є надання консультацій; надання правничої допомоги клієнту у зборі документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому пункту 2 Постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також підготовка та подання необхідних документів, у тому числі процесуальних, для звернення до відповідних органів та суду, та представництво інтересів останньої щодо виконання вказаного доручення та з усіх питань, пов`язаних з його виконанням (а.с. 13-14, 115-116 том 1).

Пунктом 2.1. договору передбачена вартість винагороди (гонорару) за надання Адвокатським Бюро Клієнту всього обсягу правової допомоги, визначеної у п. 1.2. цього Договору, що становить 40% від усіх належних до отриманні клієнтом сум після призначення до виплати клієнту одноразової грошової допомоги у повному обсязі (у відповідності до предмета цього договору), але не менше 3 000 000,00 грн.

Оплата винагороди (гонорару) здійснюється наступним чином: 3 000 000,00 грн клієнт сплачує після призначення йому до виплати одноразової грошової допомоги, але не пізніше дати отримання першої виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 1 750 000,00 грн України.

У подальшому, 23 березня 2024 року та 12 квітня 2024 року до вказаного договору про надання правової допомоги від 06 лютого 2024 року були укладені додаткові договори, якими змінено розмір вартості послуг адвоката до 2 250 000,00 грн і 1 500 000,00 грн відповідно. Додатковим договором № 2 передбачено, що оплата винагороди (гонорару) здійснюється наступним чином: 100% оплата у вказаному розмірі не пізніше дати призначення виплати клієнту, але не пізніше дня (дати) нарахування такої виплати на рахунок клієнта (а.с. 117, 118 том 1).

12 квітня 2024 року сторонами договору було підписано акт приймання-передачі правничої допомоги, згідно з яким сторони погодили виконання адвокатським бюро видів правничої допомоги, передбачених п.1.2.1.та п.1.2.2. договору від 06 лютого 2024 року, в повному обсязі. Претензій щодо виконання АБ «Шестакова Вадима Івановича» умов договору ОСОБА_2 не має та погоджується, що несплаченою є вартість наданої допомоги на загальну суму 1 500 000,00 грн. У п. 4 вказаного акту зазначено, що ОСОБА_2 зобов`язується здійснити оплату не пізніше дати призначення виплати клієнту, визначеної у п. 2.1 договору від 06 лютого 2024 року (а.с. 77, 119 том 1).

Для сплати суми договору ОСОБА_2 було виставлено рахунок на оплату на реквізити позивача (а.с. 9 зворот том 1).

06 травня 2024 року ОСОБА_2 особисто подано заяву командиру військової частини НОМЕР_1 за вх.№ В-995 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина ОСОБА_3 , до якої долучено витяг з ЄРДР, довідку з СУ ГУНП в Луганській області, копії паспорта, ІПН, свідоцтва про народження, свідоцтва про смерть, акти Н1, Н5, постанову ВЛК, реквізити, копію паспорта військовослужбовця (а.с. 21-22 том 1, а.с. 7, 8 том 2).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла (а.с. 60 зворот).

Після смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом Златопільської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 132/2024, копія якої надана суду (а.с. 59-105 том 1).

09 серпня 2024 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулась її сестра ОСОБА_1 (а.с. 59 зворот – 60 том 1).

22 листопада 2024 року АБ « ОСОБА_6 » подано до Златопільської державної нотаріальної контори вимогу кредитора на суму заборгованості у розмірі 1 500 000,00 грн щодо спадкодавця ОСОБА_2 , яку просив залучити до спадкової справи і повідомити спадкоємців ОСОБА_2 про вимогу повернути йому борг (а.с. 10-12 том 1).

Листом державного нотаріуса Златопільської державної нотаріальної контори від 27 листопада 2024 року повідомлено АБ « ОСОБА_6 », що його претензію отримано, зареєстровано та долучено до матеріалів спадкової справи № 132/2024, її зміст доведено до відома спадкоємців ОСОБА_2 (а.с. 12 зворот том 1).

Відповідно до листа ВЧ № НОМЕР_1 від 04 грудня 2024 року ОСОБА_2 було призначено одноразову грошову допомогу 06 грудня 2023 року у сумі 7 500 000,00 грн. Залишок несплаченої суми становить 5 100 000,00 грн (з урахуванням сплаченої суми 150 000,00 грн 18 червня 2024 року). По заяві ОСОБА_2 від 06 травня 2024 року датою призначення одноразової грошової допомоги є 18 липня 2024 року у розмірі 7 500 000,00 грн. Залишок несплаченої суми за даною заявою 7 500 000,00 грн. Після смерті ОСОБА_2 30 травня 2024 року здійснювалося нарахування, датою зарахування є 18 червня 2024 року у розмірі 150 000,00 грн (а.с. 10 том 1).

Відповідно до листа ВЧ НОМЕР_1 від 25 грудня 2024 року Комісією Головного управління Національної гвардії України прийнято рішення про призначення батькам загиблого під час захисту Батьківщини у період дії військового стану солдата ОСОБА_3 одноразовової грошової допомоги у наступних розмірах: матері ОСОБА_7 (1/2 частини) 7 500 000,00 грн та доведено листом 06 грудня 2023 року № 27/11-315184/11, нерозподілену частку батька ОСОБА_5 призначено матері – ОСОБА_2 в сумі 7 500 000,00 грн, що доведено листом від 18 липня 2024 року № 27/13/3-12371/13. На рахунок в установі банку державного сектору, що зазначена у заяві, матері - ОСОБА_2 перераховано суму 2 400 000,00 грн. Після загибелі ОСОБА_2 кошти, які призначені для щомісячної виплати, перераховані на депонентський рахунок військової частини в сумі 3 150 000,00 грн. Станом на 28 грудня 2024 року залишок поетапної виплати одноразової допомоги складає 9 450 000,00 грн без урахувань вищезазначених сум. Сума заборгованості одноразової грошової допомоги перед матір`ю ОСОБА_2 загиблого військовослужбовця солдата ОСОБА_3 складає 12 600 000,00 грн (а.с. 72 том 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 24 січня 2025 року № 57 спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її сестра ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з заборгованості з одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2.Постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, перед матір`ю ОСОБА_2 загиблого військовослужбовця солдата ОСОБА_3 , що складає 12 600 000,00 грн відповідно до відомостей, викладених у довідці Національної гвардії України ВЧ НОМЕР_1 № 40/17/13-15317 від 25 грудня 2024 року (а.с. 104 зворот том 1).

Крім того, ОСОБА_1 24 січня 2025 року видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 за № 55, на 3/5 часток у праві спільної часткової власності в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 103 том 1).

У матеріалах справи міститься відповідь на адвокатський запит від 17 грудня 2024 року № 01-14/1044, якою адміністрація КНП Первомайської ЦРЛ повідомляла про надання у 2023-2024 роках медичної допомоги померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та її діагнози (гіпертонічна хвороба, дисциркуляторна енцефалопатія з лікворно-гіпертензивним, астено- депресивним синдромами; інші уточнені цереброваскулярні хвороби; гіпертонічна енцефалопатія; токсична дія алкоголю, дисметаболічна енцефалопатія ІІ ст., синдром лікворно-венозної дистензії, вестибуло-атактичний синдром; есенціальна (первинна) гіпертензія; гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності; токсико-дисметаболічна енцефалопатія зі стійким та вираженим лікворно-гіпертензивни, вестибуло-атактичним астено-невротичним синдромами, пароксизмальними станами, когнітівними порушеннями; енцефалопатія, неуточнена) (а.с. 120-121 том 1). Згідно листа КНП «Первомайський ЦПМСД» від 13 грудня 2024 року № 01-23/1543 ОСОБА_2 зверталась до сімейного лікаря на амбулаторні прийоми 21 лютого 2023 року та 08 квітня 2024 року з діагнозом гіпертонічна хвороба (а.с. 122 том 1).

Згідно частини першої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором надання послуг, предмет якого визначено ст. 901 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 вказаного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У постанові від 28 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у cправі № 903/781/21 зазначив:

«Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частин першої та четвертої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорів встановлюється за домовленістю сторін.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що важливою умовою відплатних договорів є ціна, яка є істотною умовою відплатного договору.

У випадку, коли ціна є істотною умовою договору, вона має бути обов`язково встановлена ним. Проте невизначеність ціни у відплатному договору не звільняє покупця (замовника) від обов`язку оплатити прийнятий ним товар (роботи, послуги).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статті 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Отже ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Відповідно до тлумачного словника української мови слово «винагорода» вживається у такому значенні: те, що є платою за працю, нагородою за які-небудь заслуги. Слово «гонорар» є синонімом слова «винагорода». (Словник української мови: в 11 тт./ АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1970 – 1980. – Т.1. – с. 438; Словарь української мови: в 4-х тт./За ред. Б. Грінченка. – К., 1907 – 1909. – Т.1. – с. 172).

При цьому Верховний Суд зазначає про те, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики надають визначення поняття «гонорар» без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи «гонорар успіху», що свідчить про те, що поняття «гонорар», яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що погоджений сторонами у пункті 4.4. договору про надання правової допомоги розмір гонорару загалом (як основний, передбачений підпунктами «а», «b», «с» пункту 4.4. договору, так і додатковий, передбачений підпунктом «d» пункту 4.4. договору), є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу / надані послуги.

Верховний Суд зазначає про те, що «гонорар успіху», погоджений сторонами у підпункті «d» пункту 4.4. договору під відкладальною умовою (у разі досягнення результату: зменшення судом заявленої до стягнення з Клієнта у межах справи 3 903/13/21 суми заборгованості та набрання судовим рішенням у зазначеній справі законної сили), є складовою частиною гонорару адвоката, погодженого у пункті 4.4. договору. Зазначене узгоджується і з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 5.46. постанови від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, відповідно до якого відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою (прим.: гонорар успіху), є складовою частиною гонорару адвоката.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що така істотна умова договору, як ціна була визначена сторонами у розділі 4.4. договору, зокрема і у підпункті «d» пункту 4.4. договору, а висновок судів про те, що сторони в порушення статті 180 Господарського кодексу України та статті 638 Цивільного кодексу України у договорі про надання правової допомоги не визначили таку істотну умову, як ціна є помилковим, зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статті 189 Господарського кодексу України, статей 627, 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, статті 28 Правил адвокатської етики….

…. стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18).

З огляду на викладене, враховуючи закріплену законом презумпцію правомірності правочину, Верховний Суд зазначає про те, що договір про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року, який, як встановили суди, недійсним повністю чи частково в судовому порядку не визнавався, сторонами не розривався та не змінювався, є дійсним та є обов`язковим до виконання сторонами.

… Верховний Суд зазначає про те, що визначення сторонами у договорі про надання правової допомоги порядку обчислення гонорару у відсотковому відношенні до певної грошової суми (у даному випадку – від розміру суми, на яку судом у справі № 903/13/21 буде зменшена заявлена до стягнення з відповідача сума заборгованості, тобто від розміру досягнутого адвокатом результату наданих послуг у справі з майновими вимогам) відповідає такій формі обчислення гонорару як фіксований розмір. При такому порядку обчислення гонорару фактична кількість витраченого адвокатом часу на надання послуг клієнту не має значення, а у підсумку визначається саме чітка фіксована грошова сума.

Обставина того, що обчислення гонорару успіху пов`язане з настанням певної події, про яку зазначили суди попередніх інстанцій, є обґрунтованою та логічною в силу самої суті гонорару успіху, можливість обчислення якого залежить виключно від певних подій - досягнутих адвокатом та обумовлених в договорі результатів при наданні послуг правової допомоги.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що визначений у договорі «гонорар успіху» за формою його обчислення не є фіксованим розміром та не відповідає вимогам чинного законодавства.»

Згідно положень статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зобов`язання боржника з оплати послуг за договором про надання правничої допомоги не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою.

Згідно статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, правовідносини, що виникли між кредитором та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитором та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Верховний Суд в постанові від 18 вересня 2019 року по справі № 640/6274/16-ц дійшов висновку, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Як встановлено судом, 06 лютого 2024 року ОСОБА_2 уклала з АБ «Шестакова Вадима Івановича» договір про надання правової допомоги з метою отримання послуг адвоката щодо представництва її інтересів у процесі призначення одноразової грошової допомоги після загибелі її сина ОСОБА_3 .

На час підписання договору ОСОБА_2 06 грудня 2023 року вже було призначено одноразову грошову допомогу у сумі 7 500 000,00 грн. Інша ж частина допомоги у розмірі 7 500 000,00 грн була нерозподіленою та мала призначатися батьку загиблого та її колишньому чоловіку ОСОБА_5 , проте у зв`язку з перебуванням останнього у рф та причетністю його до діяльності незаконних збройних формувань ОСОБА_2 мала намір оформити на себе належну йому частину виплат, через що і потребувала правничої допомоги.

Договір про надання правової допомоги від 06 лютого 2024 року між ОСОБА_2 та АБ «Шестакова Вадима Івановича» та додаткові угоди до нього є чинними, у встановленому порядку недійсними не визнані.

Підписавши акт приймання виконаних робіт від 12 квітня 2024 року ОСОБА_2 підтвердила отримання послуг у повному обсязі та своє зобов`язання сплатити АБ «Шестакова Вадима Івановича» вартість послуг у розмірі 1 500 000,00 грн.

Отже, на підставі вказаного договору у ОСОБА_2 виникло зобов`язання сплатити на користь АБ «Шестакова Вадима Івановича» гонорар у розмірі 1 500 000,00 грн не пізніше дати призначення їй виплати, але не пізніше дня (дати) нарахування такої виплати на рахунок (п. 1 додаткового договору № 2).

Відповідно до листа ВЧ № НОМЕР_1 від 04 грудня 2024 року по заяві ОСОБА_2 від 06 травня 2024 року датою призначення одноразової грошової допомоги є 18 липня 2024 року у розмірі 7 500 000,00 грн.

Своє зобов`язання з оплати гонорару адвокатського бюро ОСОБА_2 за життя не здійснила. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, та її єдиним спадкоємцем є відповідачка ОСОБА_1 , яка отримала свідоцтва про право на спадщину на заборгованість з одноразової грошової допомоги, що належала ОСОБА_2 , у розмірі 12 600 000,00 грн і на 3/5 часток у праві спільної часткової власності в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідачки як спадкоємця ОСОБА_2 на користь АБ «Шестакова Вадима Івановича» гонорару, передбаченого договором про надання правової допомоги від 06 лютого 2024 року та додатковим договором № 2 до нього, у розмірі 1 500 000,00 грн.

Висновки суду першої інстанції щодо того, що матеріали справи не містять доказів надання правової допомоги АБ «Шестакова Вадима Івановича» ОСОБА_2 в розумінні вимог п. 1.2.1. та п. 1.2.2 укладеного між ними договору та причин зменшення гонорару адвоката з 3 000 000,00 грн до 1 500 000,00 грн, колегія суддів вважає помилковими, оскільки підписаний сторонами акт приймання виконаних робіт від 12 квітня 2024 року свідчить про те, що ОСОБА_2 підтвердила отримання послуг адвоката у повному обсязі, а вимог щодо деталізації наданих послуг в акті укладений між сторонами договір не містить. Зменшення розміру гонорару відповідає принципу свободи договору і є правом клієнта та адвоката.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 сама визнає, що адвокатським бюро був наданий її сестрі ОСОБА_2 певний обсяг послуг і навіть посилається на часткову їх оплату, хоча будь-яких доказів з цього приводу не надала.

Твердження суду про ймовірне укладення договору ОСОБА_2 у стані когнітивного розладу колегія суддів також вважає помилковим, оскільки, по-перше, такі висновки потребують спеціальних знань, яких суд не має, а з клопотанням про призначення експертизи сторони до суду не звертались, та по-друге, вимог про визнання договору недійсним з зазначених підстав у межах даної справи не заявлено. У справі відсутні докази на те, що захворювання ОСОБА_2 могли вплинути на її розумові здатності при укладені правочину про надання правничої допомоги та складанні акту виконаних робіт.

Посилання відповідачки на неспівмірність розміру гонорару адвоката обсягу наданих послуг колегія суддів відхиляє, оскільки розмір гонорару узгоджений сторонами договору про надання правничої допомоги, і суд не має повноважень втручатися у такі відносини, адже у розглядуваній справі вирішується питання належного виконання клієнтом своїх зобов`язань за угодою, а не питання компенсації судових витрат іншою стороною спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді "гонорару успіху", саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і Європейський суд з прав людини, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Таким чином, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату "гонорару успіху" не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої - п`ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.

Однак вищенаведене не означає, що такі зобов`язання між адвокатом та клієнтом не є обов`язковими для сторін договору про надання правової допомоги, у разі якщо такий договір є дійсним (постанова Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 754/3571/16-ц, провадження № 61-17075св19).

Оскільки у даному спорі предметом розгляду суду є вимоги про стягнення оплати за договором про надання правничої допомоги, а не розподіл судових витрат у порядку ЦПК України, підстав для оцінки співмірності гонорару адвоката і його зменшення у суду немає. Вимоги про виконання зобов`язань за договором регулюються загальними нормами цивільного права (Цивільним кодексом України), де діє свобода договору та домовленість сторін про ціну послуг. Вимоги щодо оцінки розумності та співмірності гонорару застосовуються лише тоді, коли йдеться про компенсацію судових витрат за рахунок іншої (протилежної) сторони процесу

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 18 000,00 грн (а.с. 36 том 1), апеляційної скарги – 27 000,00 грн (а.с. 36 том 5), які у зв`язку з задоволенням вимог АБ « ОСОБА_6 » підлягають стягненню з ОСОБА_1 на його користь.

Питання щодо розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу наразі не вирішується, оскільки доказів таких витрат не надано.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 379, 381-384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Шестакова Вадима Івановича» задовольнити.

Рішення Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 17 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Адвокатського бюро «Шестакова Вадима Івановича» до ОСОБА_1 , третя особа: Златопільська державна нотаріальна контора, про стягнення грошових коштів з отриманого майна спадкоємицею для задоволення вимог кредитора – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Адвокатського бюро «Шестакова Вадима Івановича» (адреса: м. Харків, м-н Героїв Небесної Сотні, 4, оф.3, код ЄДРПОУ 39028128) заборгованість за договором про надання правової (правничої) допомоги від 06 лютого 2024 року між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Шестакова Вадима Івановича» у розмірі 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн 00 коп за рахунок спадкового майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Адвокатського бюро «Шестакова Вадима Івановича» (адреса: м. Харків, м-н Героїв Небесної Сотні, 4, оф.3, код ЄДРПОУ 39028128) судовий збір за подання позову у розмірі 18 000,00 грн та апеляційної скарги у розмірі 27 000,00 грн, а загалом 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина