Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №638/4185/21 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 638/4185/21

Номер провадження 22-ц/818/1700/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Візіра О.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Кислого А. М.,

представника відповідача адвоката Кіндріч О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Трест Житлобуд-1» на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року в складі судді Рибальченко Л.М. по справі № 638/4185/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Трест Житлобуд-1» про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з цивільним позовом у кримінальному провадженні до Акціонерного товариства «Трест Житлобуд-1», ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Південспецатоменергомонтаж» про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що її чоловік ОСОБА_3 загинув внаслідок порушення машиністом баштового крану ОСОБА_2 правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Вказала, що їй спричинено моральну шкоду, що втілилась у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, що призвела до загибелі її чоловіка, з яким вона прожила майже все своє життя. Вона замкнулась у собі, втратила інтерес до життя, порушилося її звичне коло спілкування, вона вимушена витрачати час на відвідування лікувальних закладів, докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір завданої шкоди вона оцінює в 500 000,00 грн, що дозволить хоча б частково компенсувати пережиті моральні страждання.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, і призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права виконання робіт з підвищеною небезпекою на два роки. Цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Трест Житлобуд-1» на користь ОСОБА_1 грошову суму в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 січня 2025 року вказаний вирок залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 січня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 січня 2025 року в частині вирішення цивільних позовів скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

У червні 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій вказала, що обов`язок з відшкодування шкоди має бути покладений саме на АТ «Трест Житлобуд-1» як замовника, за завданням якого виконувались будівельні роботи, що призвели до смерті ОСОБА_3 . Зазначила, що внаслідок тривалих душевних страждань вона захворіла на онкологічне захворювання.

Просила стягнути з АТ «Трест Житлобуд-1» в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн та у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 150 000,00 грн.

АТ «Трест Житлобуд-1» надало заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в яких просило її повернути, оскільки в ній змінено суб`єктний склад відповідачів та підстави позову. Вказало, що в порядку досудового врегулювання спору представники АТ «Трест Житлобуд-1» та потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 досягли компромісу щодо розміру й порядку компенсації заподіяної моральної шкоди, та їм було сплачено обумовлену грошову суму в розмірі 60 000,00 грн та 15 000,00 доларів США. Вказані кошти отримав син позивачки ОСОБА_4 у якості моральної шкоди, завданої сім`ї загиблого ОСОБА_3 , та факт отримання коштів при попередньому розгляді справи був підтверджений позивачем особисто, що було враховано у вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року та підтверджено при розгляді у Харківському апеляційному суді.

Представник ОСОБА_2 , АТ «Південспецатоменергомонтаж» та АТ «Трест Житлобуд-1» адвокат Кіндріч О.В. подала відзиви на позовну заяву, в яких просила відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідальність за шкоду має нести АТ «Трест Житлобуд-1», проте воно вже здійснило попередню виплату сім`ї загиблого моральної шкоди.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Кислого А.М. про заміну первісного відповідача належним відповідачем задоволено. Замінено первісних відповідачів ОСОБА_2 , АТ «Трест Житлобуд-1», АТ «Південспецатоменергомонтаж» на належного відповідача АТ «Трест Житлобуд-1».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Трест Житлобуд-1» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 000,00 грн та на користь держави судовий збір у розмірі 3000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду у зв`язку з загибеллю чоловіка. АТ «Трест Житлобуд-1» дійсно виплатило 60 000,00 грн та 15 000,00 доларів США, однак ці кошти отримав син загиблого ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 , тому на її користь слід стягнути 300 000,00 грн, що є достатньою, справедливою та розумною сумою відшкодування. У стягненні витрат на правничу допомогу відмовлено за недоведеністю.

На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 01 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кислий А.М. та 24 березня 2026 року ПрАТ «Трест Житлобуд-1» до суду апеляційної інстанції подали апеляційні скарги.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просила змінити рішення суду та стягнути з АТ «Трест Житлобуд-1» у відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди суперечить вимогам розумності і справедливості. Суд не врахував встановлені обставини справи, глибину її душевних та фізичних страждань, інші негативні наслідки.

ПрАТ «Трест Житлобуд-1» в апеляційній скарзі просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга товариства мотивована тим, що заява ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог містить інші підстави позову, а також суб`єктний склад учасників справи - лише одного відповідача, і не враховує того, що в порядку досудового врегулювання спору представники АТ «Трест Житлобуд-1» та потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 досягли компромісу щодо розміру й порядку компенсації заподіяної моральної шкоди, та позивачкою було отримано обумовлену грошову суму в розмірі 60 000,00 грн та 15 000,00 доларів США, які отримав ОСОБА_4 у якості моральної шкоди, завданої сім`ї загиблого ОСОБА_3 . Дійсно розписка про отримання коштів була написана власноруч ОСОБА_4 , але сплачена моральна шкода була розрахована, в тому числі, і на позивачку, як на члена сім`ї загиблого. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею (якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи). Жодних змін фактичних обставин справи при розгляді справи не відбулось, тому заява про збільшення позовних вимог є незаконною та необґрунтованою. При цьому, судом не була розглянута заява про збільшення позовних вимог, а лише про заміну відповідача.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Кислого А. М., які підтримали свою апеляційну скаргу, проти скарги відповідача заперечували, представника відповідача адвоката Кіндріч О. В., яка заперечувала проти апеляційної скарги позивачки, підтримала скаргу відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу ПрАТ «Трест Житлобуд-1» - задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вироком Дзержинського (Шевченківського) районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 272 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права виконання робіт з підвищеною небезпекою на строк 2 роки. На підставі статті 75 КК України його звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, та покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК України. Цивільний позов ОСОБА_4 - задоволено частково. Стягнуто з АТ «Трест Житлобуд-1», на його користь грошову суму в рахунок відшкодування моральної шкоди - 300 000,00 грн. Цивільний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з АТ «Трест Житлобуд-1», на її користь грошову суму в рахунок відшкодування моральної шкоди - 300 000,00 грн. Вирішено питання процесуальних витрат (а.с. 5-15).

Згідно з вироком ОСОБА_2 , працюючий машиністом баштового крану в АТ «Південспецатоменергомонтаж», 28 серпня 2020 року приблизно о 15:00 під час виконання робіт, що згідно з п. 101 «Переліку робіт з підвищеною небезпекою» відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, на замовлення АТ «Трест Житлобуд 1» з будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив дії, які не відповідали вимогам п. 38 розділу 2 глави VI НПАОП 0.00-1.80-18 «Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання», п. п. 2.9, 3.30, 3.45 «Інструкції №61 з охорони праці для машиніста баштового крану», в результаті чого муляр АТ «Трест Житлобуд 1» ОСОБА_3 впав з висоти 6-го поверху на підкранові колії та помер на місці від тупої сукупної травми тіла.

Внаслідок неналежного ставлення до виконання робіт з підвищеною небезпекою ОСОБА_2 , грубо порушуючи правила техніки безпеки, не передбачив можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті свого діяння, хоча міг і зобов`язаний був їх передбачити, що спричинило загибель ОСОБА_3 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 січня 2025 року вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року залишено без змін (а.с. 16-21).

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 січня 2025 року в частині вирішення цивільних позовів потерпілих скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції у порядку цивільного судочинства (а.с. 22-28).

При цьому Верховний Суд зазначив, що «колегія суддів вважає викладені мотиви місцевого суду при вирішенні цивільних позовів суперечливими та логічно непослідовними. З тексту судового рішення не можна зробити однозначного висновку чи вважає суд першої інстанції 60 000 грн та 15 000 доларів США коштами, які АТ «Трест Житлобуд 1» передав потерпілому ОСОБА_4 , відшкодуванням моральної шкоди, чи ні. Якщо ж не вважає, то чому, визначаючи суму компенсації за моральну шкоду, місцевий суд вказує, що він враховує часткове відшкодування АТ «Трест Житлобуд 1» шкоди. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою цивільного відповідача, залишив вирок суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу цивільного відповідача - без задоволення. При цьому апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правомірно трактував їх як допомогу, а не як компенсацію за моральну шкоду. Натомість колегія суддів не убачає з вироку суду, що він саме так трактував сплачені потерпілому ОСОБА_4 кошти».

При розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 було встановлено, що ОСОБА_2 згідно з наказом № 8-к від 01 лютого 2012 року голови правління АТ «Південспецатоменергомонтаж» прийнятий на роботу та працює на вказаному підприємстві на посаді машиніста баштового крану 5-го розряду, тобто знаходиться у трудових відносинах з АТ «Південспецатоменергомонтаж» (а.с. 86).

Також встановлено, що між АТ «Південспецатоменергомонтаж» (підрядник) та АТ «Трест Житлобуд-1» (замовник) 02 січня 2020 року укладено договір № 2М на виконання підрядником послуг для замовника на об`єктах, що будуються, монтаж, демонтаж і перевезення баштових кранів (а.с. 105-106).

До суду надано копію розписки, підписаної ОСОБА_4 , про те, що він отримав від представника АТ «Трест Житлобуд 1» 02 вересня 2020 року гроші у розмірі 60 000,00 грн та 15 000,00 доларів США допомоги сім`ї (а.с. 107).

ОСОБА_1 надано медичну документацію на підтвердження перенесеного у 2021 році онкологічного захворювання та довідку до акта огляду МСЕК серія 12 ААВ № 322563 про встановлення їй 3 групи інвалідності з 22 лютого 2022 року (а.с. 52-56).

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі №686/13188/21, від 10 лютого 2026 року у справі № 676/3423/25.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св18), від 08 жовтня 2025 року у справі № 753/16824/18 (провадження № 61-5644св24).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

У постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».

Передчасна смерть чоловіка та сина завдає позивачам довготривалі та глибокі душевні страждання. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 6 березня 2023 року у справі № 559/961/17-ц (провадження № 61-125св23), від 27 грудня 2024 року у справі № 199/3764/18 (провадження № 61-52св20).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21, від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

При цьому, ч. 2 ст. 1172 ЦК України передбачено, що замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Вину ОСОБА_2 у порушенні правил охорони праці під час роботи на баштовому крані, що призвело до загибелі ОСОБА_3 , встановлено вироком суду у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з наказом № 8-к від 01 лютого 2012 року голови правління АТ «ПСАЕМ» ОСОБА_2 був прийнятий на роботу та працює на підприємстві на посаді машиніста баштового крану 5-го розряду, тобто перебуває у трудових відносинах з АТ «ПСАЕМ».

Оскільки судом встановлено існування підрядних відносин між АТ «ПСАЕМ» (підрядник) та АТ «Трест Житлобуд-1» (замовник) на підставі договору № 2М від 02 січня 2020 року на виконання послуг на об`єктах, що будуються, то відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України моральна шкода, яка завдана позивачці, підлягає відшкодуванню саме замовником, за завданням якого виконувались будівельні роботи, які призвели до смерті її чоловіка ОСОБА_3 .

Надаючи оцінку підставам для відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує, що передчасна смерть чоловіка позивачки спричинила втрату важливого життєвого зв`язку, який не може бути поновлений та, відповідно, завдає їй довготривалих і глибоких душевних страждань.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що завдану позивачці моральну шкоду вже фактично відшкодовано АТ «Трест Житлобуд-1» у добровільному порядку.

Як зазначив відповідач АТ «Трест Житлобуд-1» та було встановлено судом при розгляді кримінального провадження, між ним та сім`єю загиблого ОСОБА_3 , а саме ОСОБА_4 (син загиблого) та ОСОБА_1 (дружина загиблого) було проведено зустріч та виплачено родині загиблого відшкодування у погодженому розмірі, а саме: 60 000,00 грн та 15 000,00 доларів США.

Отримання ОСОБА_4 вказаних сум підтверджується його розпискою від 02 вересня 2020 року, де призначення отриманих коштів вказано як «допомога сім`ї».

Дійсно, розписку про отримання коштів складено сином загиблого ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 , однак за змістом цієї розписки кошти отримані саме для родини, тобто з урахуванням й частки дружини померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . Свою участь у зустрічі з відповідачем і погодженні саме вищевказаного розміру відшкодування ОСОБА_1 не заперечувала. У разі неотримання коштів від сина, ОСОБА_1 не позбавлена права на звернення до нього з відповідними вимогами.

З урахуванням наведеного, оскільки факт отримання коштів у розмірі 15 000,00 доларів США (що на той час за курсом НБУ було еквівалентно 414 000,00 грн) ОСОБА_4 позивачка не заперечує; жодних інших підстав для виплати АТ «Трест Житлобуд-1» їм коштів, окрім як у рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 , судом не встановлено; вищевказана сума була погоджена сторонами та є достатнім, співмірним та справедливим розміром відшкодування, хоча він і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спричиненого втратою близького родича, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Водночас, доводи апеляційної скарги АТ «Трест Житлобуд-1» про те, що ОСОБА_1 у заяві про збільшення розміру позовних вимог були змінені підстави позову, колегія суддів відхиляє, оскільки підстави позову, а саме фактичні обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги (смерть її чоловіка, що завдало їй моральної шкоди), залишились незмінними, а правова кваліфікація спірних правовідносин належить до повноважень суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, на підставі встановлених судом обставин справи та норм, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

За подання апеляційної скарги ПрАТ «Трест Житлобуд-1» сплачено судовий збір у розмірі 12 000,00 грн (а.с. 190), які у зв`язку з її задоволенням підлягають компенсуванню йому за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трест Житлобуд-1» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Трест Житлобуд-1» про відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Трест Житлобуд-1» (адреса: м. Харків, вул. Алчевських, 43, код ЄДРПОУ 01270285) понесений у зв`язку з поданням апеляційної скарги судовий збір у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина