Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №638/13094/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 638/13094/25

Номер провадження 22-ц/818/1807/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Візіра О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Кислого А. М.,

представника відповідача адвоката Кіндріч О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року в складі судді Семіряд І.В. по справі № 638/13094/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Трест-Житлобуд 1» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Трест-Житлобуд 1» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що його батько ОСОБА_2 загинув внаслідок порушення машиністом баштового крану ОСОБА_3 правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Зазначив, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, і призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права виконання робіт з підвищеною небезпекою на два роки. Його цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Трест Житлобуд-1» на його користь грошову суму в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 січня 2025 року вказаний вирок залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 січня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 січня 2025 року в частині вирішення цивільних позовів скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Вказав, що йому спричинено моральну шкоду, що втілилась у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, що призвела до загибелі його батька. Він замкнувся у собі, втратив інтерес до життя, порушилося звичне коло спілкування, йому необхідно докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір завданої шкоди він оцінює в 1 000 000,00 грн, що дозволить хоча б частково компенсувати пережиті моральні страждання.

ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з АТ «ПСАЕМ», між яким як підрядником та АТ «Трест Житлобуд-1» як замовником було укладено договір № 2М від 02 січня 2020 року на виконання підрядником послуг для замовника на об`єктах, що будуються, монтаж, демонтаж і перевезення баштових кранів. Отже, обов`язок із відшкодування моральної шкоди покладається на замовника АТ «Трест Житлобуд-1», за завданням якого виконувались будівельні роботи, які призвели до смерті ОСОБА_2 .

Просив стягнути з АТ «Трест Житлобуд-1» в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн та у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 150 000,00 грн.

22 липня 2025 року АТ «Трест Житлобуд-1» подало відзив на позовну заяву, в якому воно проти позову заперечувало в повному обсязі. Відзив мотивовано тим, що між представниками АТ «Трест Житлобуд-1» та сім`єю загиблого ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_1 (син загиблого) та ОСОБА_4 (дружина загиблого) було проведено зустріч та узгоджено розмір відшкодування шкоди, а саме 60 000,00 грн та 15 000,00 доларів США, які отримав ОСОБА_1 у якості моральної шкоди, завданої сім`ї загиблого, що підтверджується розпискою від 02 вересня 2020 року. Іншого призначення цих коштів не встановлено. Отже, позивач разом з матір`ю вже отримали одноразове грошове відшкодування моральної шкоди. Позивач безсумнівно зазнав моральних страждань через втрату батька, однак вимога щодо виплати відшкодування моральної шкоди повторно є незаконною та не підлягає задоволенню.

11 серпня 2025 року представником позивача адвокатом Кислим А.М. подано відповідь на відзив, у якій він вказав, що ОСОБА_1 не отримував від АТ «Трест Житлобуд-1» грошових коштів як відшкодування моральної шкоди, а відзив на позов зводиться до небажання відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду у зв`язку з загибеллю батька, проте її фактично вже відшкодовано відповідачем, від якого позивач 02 вересня 2020 року отримав 60 000,00 грн на поховання батька та 15 000,00 доларів США у рахунок відшкодування моральної шкоди, що на той час становило 414 000,00 грн і є достатньою, справедливою та розумною сумою відшкодування.

На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 09 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кислий А.М. до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з АТ «Трест Житлобуд-1» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди не відповідають матеріалам справи та порушують принцип розумності і справедливості. Суд не врахував характер та обсяг страждань позивача, тривалість немайнових втрат та інші обставини. Відшкодування відбувається з урахуванням індивідуальних обставин, щоб компенсація була адекватною заподіяній шкоді та не перевищувала розумних меж. Суд повинен оцінити страждання не лише як фізичні, а й як душевні чи психічні, а також враховує інші негативні наслідки, завдані незаконними діями чи бездіяльністю.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, позивач ОСОБА_1 та його представника адвоката Кислого А. М., які підтримали апеляційну скаргу, представника відповідача адвоката Кіндріч О.В., яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вироком Дзержинського (Шевченківського) районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 272 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права виконання робіт з підвищеною небезпекою на строк 2 роки. На підставі статті 75 КК України його звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, та покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК України. Цивільний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з АТ «Трест Житлобуд-1», на його користь грошову суму в рахунок відшкодування моральної шкоди - 300 000,00 грн. Цивільний позов ОСОБА_4 - задоволено частково. Стягнуто з АТ «Трест Житлобуд-1», на її користь грошову суму в рахунок відшкодування моральної шкоди - 300 000,00 грн. Вирішено питання процесуальних витрат (а.с. 11-21).

Згідно з вироком ОСОБА_3 , працюючий машиністом баштового крану в АТ «Південспецатоменергомонтаж», 28 серпня 2020 року приблизно о 15:00 під час виконання робіт, що згідно з п. 101 «Переліку робіт з підвищеною небезпекою» відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, на замовлення АТ «Трест Житлобуд 1» з будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив дії, які не відповідали вимогам п. 38 розділу 2 глави VI НПАОП 0.00-1.80-18 «Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання», п. п. 2.9, 3.30, 3.45 «Інструкції №61 з охорони праці для машиніста баштового крану», в результаті чого муляр АТ «Трест Житлобуд 1» ОСОБА_2 впав з висоти 6-го поверху на підкранові колії та помер на місці від тупої сукупної травми тіла.

Внаслідок неналежного ставлення до виконання робіт з підвищеною небезпекою ОСОБА_3 , грубо порушуючи правила техніки безпеки, не передбачив можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті свого діяння, хоча міг і зобов`язаний був їх передбачити, що спричинило загибель ОСОБА_2 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 січня 2025 року вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 січня 2025 року в частині вирішення цивільних позовів потерпілих скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції у порядку цивільного судочинства (а.с. 22-23, 39-42).

При цьому Верховний Суд зазначив, що «колегія суддів вважає викладені мотиви місцевого суду при вирішенні цивільних позовів суперечливими та логічно непослідовними. З тексту судового рішення не можна зробити однозначного висновку чи вважає суд першої інстанції 60 000 грн та 15 000 доларів США коштами, які АТ «Трест Житлобуд 1» передав потерпілому ОСОБА_1 , відшкодуванням моральної шкоди, чи ні. Якщо ж не вважає, то чому, визначаючи суму компенсації за моральну шкоду, місцевий суд вказує, що він враховує часткове відшкодування АТ «Трест Житлобуд 1» шкоди. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою цивільного відповідача, залишив вирок суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу цивільного відповідача - без задоволення. При цьому апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правомірно трактував їх як допомогу, а не як компенсацію за моральну шкоду. Натомість колегія суддів не убачає з вироку суду, що він саме так трактував сплачені потерпілому ОСОБА_1 кошти».

При розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 було встановлено, що ОСОБА_3 згідно з наказом № 8-к від 01 лютого 2012 року голови правління АТ «Південспецатоменергомонтаж» прийнятий на роботу та працює на вказаному підприємстві на посаді машиніста баштового крану 5-го розряду, тобто знаходиться у трудових відносинах з АТ «Південспецатоменергомонтаж» (а.с. 37).

Також встановлено, що між АТ «Південспецатоменергомонтаж» (підрядник) та АТ «Трест Житлобуд-1» (замовник) 02 січня 2020 року укладено договір №2М на виконання підрядником послуг для замовника на об`єктах, що будуються, монтаж, демонтаж і перевезення баштових кранів (а.с. 37 зворот - 38).

До суду надано копію розписки, підписаної ОСОБА_1 , про те, що він отримав від представника АТ «Трест Житлобуд 1» 02 вересня 2020 року гроші у розмірі 60 000,00 грн та 15 000,00 доларів США допомоги сім`ї (а.с. 38 зворот).

У судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 зазначено, що після смерті його батька представник АТ «Трест Житлобуд-1» неодноразово йому телефонував з пропозицією відшкодувати збитки, що у подальшому і було зроблено, ним отримані кошти. Позивач зазначив, що кошти у розмірі 15 000,00 доларів США він отримав «за смерть батька», а 60 000,00 грн ним було витрачено на організацію поховання батька.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі №686/13188/21, від 10 лютого 2026 року у справі № 676/3423/25.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св18), від 08 жовтня 2025 року у справі № 753/16824/18 (провадження № 61-5644св24).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

У постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».

Передчасна смерть чоловіка та сина завдає позивачам довготривалі та глибокі душевні страждання. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 6 березня 2023 року у справі № 559/961/17-ц (провадження № 61-125св23), від 27 грудня 2024 року у справі № 199/3764/18 (провадження № 61-52св20).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21, від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

При цьому, ч. 2 ст. 1172 ЦК України передбачено, що замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Вину ОСОБА_3 у порушенні правил охорони праці під час роботи на баштовому крані, що призвело до загибелі ОСОБА_2 , встановлено вироком суду у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з наказом № 8-к від 01 лютого 2012 року голови правління АТ «ПСАЕМ» ОСОБА_3 був прийнятий на роботу та працює на підприємстві на посаді машиніста баштового крану 5-го розряду, тобто перебуває у трудових відносинах з АТ «ПСАЕМ».

Оскільки судом встановлено існування підрядних відносин між АТ «ПСАЕМ» (підрядник) та АТ «Трест Житлобуд-1» (замовник) на підставі договору № 2М від 02 січня 2020 року на виконання послуг на об`єктах, що будуються, то відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України моральна шкода, яка завдана позивачу, підлягає відшкодуванню саме замовником, за завданням якого виконувались будівельні роботи, які призвели до смерті його батька ОСОБА_2 .

Надаючи оцінку підставам для відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує, що передчасна смерть батька позивача спричинила втрату важливого життєвого зв`язку, який не може бути поновлений та, відповідно, завдає йому довготривалих і глибоких душевних страждань.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що завдану позивачу моральну шкоду вже фактично відшкодовано АТ «Трест Житлобуд-1» у добровільному порядку, та відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо того, що судом першої інстанції не здійснено повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Як зазначив відповідач АТ «Трест Житлобуд-1» та було встановлено судом при розгляді кримінального провадження, між ним та сім`єю загиблого ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_1 (син загиблого) та ОСОБА_4 (дружина загиблого) було проведено зустріч та виплачено родині загиблого відшкодування у погодженому розмірі, а саме: 60 000,00 грн та 15 000,00 доларів США.

Отримання ОСОБА_1 вказаних сум підтверджується його розпискою від 02 вересня 2020 року, де призначення отриманих коштів вказано як «допомога сім`ї».

У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 підтвердив факт отримання вказаних сум коштів від АТ «Трест Житлобуд-1», з яких 15 000,00 доларів США він отримав «за смерть батька», а 60 000,00 грн витратив на організацію поховання батька.

З урахуванням наведеного, оскільки сам факт отримання коштів у розмірі 15 000,00 доларів США (що на той час за курсом НБУ було еквівалентно 414 000,00 грн) ОСОБА_1 не заперечує; жодних інших підстав для виплати АТ «Трест Житлобуд-1» йому коштів, окрім як у рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю батька, судом не встановлено; вищевказана сума була погоджена сторонами та є достатнім, співмірним та справедливим розміром відшкодування, хоча він і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спричиненого втратою близького родича, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі позивач.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат апеляційним судом не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина