Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №621/686/25 — Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа № 621/686/25

Провадження 2/621/143/26

11 вересня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – суддя В.Філіп`єва,

за участю секретаря судового засідання – А.Головіної,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , (не з`явився)

представник - ОСОБА_2 (не з`явились),

відповідач – ОСОБА_3 (не з`явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3

про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2025 року Д.Кострикіна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_4 , через підсистему "Електронний суд" звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила розірвати Договір поворотної фінансової допомоги № 1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 24.02.2025; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за Договором поворотної фінансової допомоги № 1 від 24.02.2025 в сумі 650 000,00 грн.; а також судові витрати по справі.

Рух справи.

Протоколом автоматизовного розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 року справу передано в провадження судді Зміївського районного суду Харківської області І. Вельможної.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області І. Вельможної від 07.04.2025 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом учасників в судове засідання.

23.07.2025 року по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 року, пов`язаного з тривалою хворобою судді І.Вельможної, для розгляду справи визначено суддю В.Філіп`єву.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області В.Філіп`євої від 12.11.2025 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Представник позивача подала заяву, в якій просить провести розгляд справи без її участі та без участі позивача. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Заперечень проти ухвалення по справі заочного рішення не висловила.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області, у зв`язку з повторною неявкою відповідача, постановлено провести заочний розгляд цивільної справи.

В зв`язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вирішує спір згідно положень ч. 8 статті 178, ч. 2 статті 191 ЦПК України за матеріалами, наявними в цивільній справі.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.02.2025 року позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_6 уклали між собою Договір поворотної фінансової допомоги. В той самий день, 24.02.2025 року ОСОБА_5 передав ОСОБА_7 суму позики в розмірі шістсот п`ятдесят тисяч гривень, обумовлену у Договорі, яку він, згідно укладеного між сторонами Договору, зобов`язувався повернути 28.02.2025 року. На підтвердження отримання коштів від позивача ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_6 написав власноручно розписку. У зазначений термін ОСОБА_6 кошти згідно укладеного договору не повернув. Позивач ОСОБА_5 неодноразово звертався до ОСОБА_6 з проханням повернути борг в добровільному порядку, однак врегулювати спір між сторонами не вдалося. Відповідач ОСОБА_6 відмовився повертати борг згідно укладеного Договору, мотивуючи це відсутністю вільних коштів, а в подальшому перестав виходити на зв`язок та змінив номер мобільного телефону. Борг С.Трощія підтверджується Договором від 24 лютого 2025 року, один примірник якого знаходиться у позивача ОСОБА_5 , та розпискою від 24 лютого 2025 року, про отримання коштів в сумі шістсот п`ятдесят тисяч гривень. Відповідно до положень цивільного законодавства боржник не звільняється від виконання зобов`язання неможливістю виконання. Оскільки відповідач у встановлений Договором строк позику не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу та в розмірі 650000,00 гривень, а також сплачений судовий збір (а. с. 1 -3).

Відповідач відзиву на позов чи заперечень проти фактичних обставин справи не подавав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши доводи позовної заяви та письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне:

24.02.2025 року в м. Київ між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , укладено письмовий Договір поворотної фінансової допомоги № 1 (а. с. 13 - 13 зворот).

Згідно п.п. 1.1 розділу 1 Договору, Позикодавець зобов`язується передати на строк Позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому Договором, за заявками останнього, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів (далі - Кошти).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору, загальна орієнтована сума даного Договору становить 650 000,00 гривень (Шістсот п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.). ПДВ за даною операцією не передбачено. Сума договору складається з сум всіх наданих Позичальнику траншів. За цим Договором проценти Позичальником не нараховуються та не сплачуються.

Згідно п.п. 3.1. - 3.3. Договору, Позикодавець передає грошові кошти Позичальнику одразу після підписання Договору обома сторонами. Грошові кошти мають бути надані у готівковій формі. Кошти вважаються переданими Позичальникові в момент їх передачі Позичальнику. Строк надання грошових коштів - до 24 лютого 2025 року.

Згідно п.п. 4.1. - 4.3. Договору, строк повернення коштів - до 28 лютого 2025 року. Строк повернення коштів, установлений в п. 4.1, може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору. Позичальник зобов`язаний достроково повернути всю фактично отриману суму коштів або їх частину на протязі трьох днів з дня отримання вимоги від Позикодавця.

Згідно п.п. 5.1.- 5.3. Договору, сума коштів підлягає поверненню шляхом перерахування на картковий рахунок Позикодавця. Днем повернення коштів вважається день передачі грошової суми, що надавалась. У будь-який момент суму коштів (частину) може бути достроково повернено Позичальником у порядку, передбаченому п. 5.2 Договору.

Згідно п.п. 7.1., 7.2. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту укладення та діє до 28.02.2025 року, але до повного виконання зобов`язань. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

24.02.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , власноручно підписав розписку, якою підтвердив, що отримав від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_3 , орган, що видав: 0525, номер запису: 20051118-01953, адреса: АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 650 000.00 (шістсот п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) 24.02.2025 року, які зобов?язувався повернути грошові кошти в строк до 28.02.2025 року (включно) (а. с. 14).

Доказів повернення суми позики чи спростування фактичних обставин укладення Договору відповідачем до матеріалів справи не надано.

Норми права, застосовані судом, та мотиви їх застосування.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши представника позивача, відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Згідно ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76 - 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одним з видів зобов`язання є договір, вимоги до укладення якого встановлені главою 52 Цивільного кодексу України.

Так, за змістом положень статей 626-628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 631 Цивільного кодексу України, договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом пункту 14.1.257 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що «поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами. Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами ст. 1046 «Договір позики» гл. 71ЦК України»

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі N6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Положеннями статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно з ч.1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 06 квітня 2026 року у цивільній справі № 368/1257/21 зазначив, що «статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)).

Розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником (див.: постанову Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 667/933/14-ц (провадження № 61-472св18)).

Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (стаття 1051 ЦК України).

Разом із цим, поряд із вимогою в правовідношенні існує й заперечення. Заперечення - це своєрідна субправомочність особи, яка бере участь у відповідному правовідношенні, заявити про те, що така особа з певної причини не є зобов`язана перед суб`єктом вимоги. Щонайменше можна вести мову про кілька видів заперечення: заперечення ipso iure та ексцепцію. Заперечення ipso iure стосується необґрунтованості вимоги іншої особи (наприклад, заперечення про нікчемність правочину) і таке заперечення може застосуватися навіть без посилання сторони. Ексцепція ж стосується обґрунтованої вимоги іншої особи (зокрема, заперечення про позовну давність). У такому разі потрібна заява особи, щоб застосувати ексцепцію.

Тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані позичальником від позикодавця лежить на позичальнику, який за допомогою обґрунтованого заперечення (ексцепції) заперечує проти позову.»

В судовому засіданні належними й допустимими доказами підтверджується виникнення між сторонами справи договірних зобов`язань, за якими відповідач зобов`язаний повернути отриману від позивача грошову суму в розмірі 650000,00 (шістсот п`ятдесят тисяч) гривень.

Доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором матеріали справи не містять, у матеріалах справи відсутні докази повернення грошових коштів позивачеві.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Зі змісту наведених норм вбачається, що розірвання договору можливе протягом узгодженими між сторонами строку його дії, а які встановлено під час судового розгляду, у Договорі поворотної фінансової допомоги № 1 встановлено строк виконання зобов`язання – 28.02.2025 року (пункт 7.1, 7.2 Договору)

Разом з тим, згідно ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості на підставі Договору поворотної фінансової допомоги № 1 від 24.02.2025 року в розмірі 650000 (шістсот п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині розірвання Договору поворотної фінансової допомоги № 1, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 24.02.2025 року, - задоволенню не підлягають з підстав, наведених вище.

За змістом статей 264, 265 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно положень статті 141 ЦПК України, в зв`язку з задоволенням позову, з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 76 - 84, 89, 141, 268, 280 - 289, 334 - 338, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість за Договором поворотної фінансової допомоги № 1 від 24.02.2025 року, у розмірі 650000,00 (шістсот п`ятдесят тисяч) гривень .

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму сплаченого судового збору в розмірі 6500,00 (шість тисяч п`ятсот) гривень .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя В. Філіп`єва