Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №460/11577/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2026 року м. Рівне№460/11577/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, 2), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 31.07.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 31.07.2022, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на: 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 (в редакції постанови, що діяла до 21.02.2018), а виплату провести з урахуванням виплачених сум; 3) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2022 по 09.05.2026 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року; 4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 09.05.2026, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на: 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 (в редакції постанови, що діяла до 21.02.2018), а виплату провести з урахуванням виплачених сум; 5) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суми грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2026 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року; 6) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 суми грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2026 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01, січня 2025 року, 01 січня 2026 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум; 7) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі грошове забезпечення з грудня 2025 р. - квітень 2026 року; 8) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі грошове забезпечення з грудня 2025 р. – квітень 2026 р., а виплату провести з урахуванням раніше виплачених сум; 9) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахувань та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 100 календарних дні, та за 70 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з урахуванням грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; 10) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 100 календарних дні, та за 70 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з урахуванням грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; 11) визнати протиправні дії Військової частини НОМЕР_1 , що полягають в оподаткуванні (утриманні/відрахуванні) військового збору із нарахованого доходу (грошового забезпечення) Позивача за період його безпосередньої участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з квітня 2023 по травень 2026 року включно; 12) стягнути з Військової частини НОМЕР_1 суму оподаткованого (утриманого/відрахованого) військового збору з доходів ОСОБА_1 (грошового забезпечення) за період безпосередньої участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за період квітня 2023 по травень 2026 року включно; 13) визнати протиправні дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 09.05.2026 включно із урахуванням іншого ніж березень місяць 2018 року, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум; 14) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 по 09 травня 2026 (включно) із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року з урахування раніше виплачених сум; 15) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2024, 2025, 2026 роки ОСОБА_1 з врахуванням індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березня 2018 року; 16) зобов`язати Військову частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2024, 2025, 2026 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березня 2018 року. В обґрунтування позову зазначає, що під час проходження військової служби відповідачами неправильно визначались розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням, оскільки для їх обчислення використовувався показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. У зв`язку із цим позивач вважає неправильно визначеними також розміри похідних виплат, зокрема грошової допомоги для оздоровлення. Крім того, позивач стверджує про неповну виплату грошового забезпечення за період з грудня 2025 року по квітень 2026 року під час перебування на лікуванні, про неправомірне неврахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, під час обчислення компенсації за невикористані дні відпусток, неправомірне утримання військового збору в періоди безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України, а також неправильне проведення індексації грошового забезпечення у 2024-2026 роках із застосуванням іншого, ніж березень 2018 року, місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін. Просить позов задовольнити.

Відповідач 1 подав відзив на позов в якому заперечив проти задоволення позову, посилаючись на правильність проведених нарахувань та виплат. Щодо грошового забезпечення за період лікування зазначає, що після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні його виплата можлива за наявності відповідного висновку ВЛК, якого щодо частини спірного періоду позивач не надав. Щодо компенсації за невикористані відпустки відповідач посилається на положення Порядку №260, які виключають винагороди із розрахунку такої компенсації. Водночас у прохальній частині відзиву просить залишити позовну заяву без розгляду, а у разі відмови у задоволенні такого клопотання - відмовити у позові.

Відповідач 2 у відзиві проти позову теж заперечив. Вважає, що грошове забезпечення позивача обчислювалося відповідно до чинного законодавства, а підстав для застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, немає. Водночас у прохальній частині відзиву просить закрити провадження у справі та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 02.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.

З 25.02.2022 по 31.07.2022 позивач перебував на грошовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з 01.08.2022 по 09.05.2026 - на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 25.02.2022 по 31.07.2022 здійснював ІНФОРМАЦІЯ_2 , а починаючи з 01.08.2022 - Військова частина НОМЕР_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у періоди з 11.04.2023 по 29.07.2023, з 05.02.2024 по 09.04.2024, з 04.07.2024 по 09.08.2024, з 10.08.2024 по 24.08.2024, з 14.11.2024 по 25.02.2025 та з 26.02.2025 по 08.04.2025 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою від 01.07.2025 №1492/2680.

Під час проходження військової служби позивач проходив лікування у зв`язку з наслідками поранення.

Довідками ВЛК від 21.11.2025, 22.12.2025, 22.01.2026 та 20.02.2026 визначалась потреба позивача у відпустках для лікування після поранення. Зокрема, довідкою ВЛК від 21.11.2025 встановлено потребу у тривалому лікуванні протягом 120 календарних днів.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 04.05.2026 позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 09.05.2026 №139 з 09.05.2026 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Цим же наказом визначено виплатити позивачу грошову компенсацію за 100 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2026 роки та за 70 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також грошову допомогу для оздоровлення за 2026 рік.

З відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2026 №872 на адвокатський запит вбачається, що при визначенні компенсації за невикористані дні відпусток додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, відповідачем до розрахунку не включалась. Відповідач послався на пункт 6 розділу XXXI Порядку №260, яким передбачено обчислення такої компенсації без урахування винагород.

Карткою особового рахунку та відзивом Військової частини НОМЕР_1 підтверджується також проведення позивачу індексації грошового забезпечення в окремі місяці 2024 та 2025 років. Зокрема, відповідач зазначив про нарахування індексації за серпень-листопад 2024 року у розмірі 130,20 грн щомісячно, за грудень 2024 року - 254,35 грн, а також за окремі місяці 2025 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Щодо заявлених відповідачами процесуальних клопотань про закриття провадження у справі та залишення позову без розгляду.

Статтею 238 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявляючи клопотання про закриття провадження, не зазначив жодної із передбачених статтею 238 КАС України підстав для його задоволення. Наведені у відзиві доводи стосуються виключно правильності застосування норм матеріального права та обґрунтованості позовних вимог, тобто підлягають оцінці при вирішенні спору по суті.

Так само стаття 240 КАС України містить вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду.

Військова частина НОМЕР_1 жодної із таких підстав не навела. Посилання відповідача на те, що позивачу виплачено належні суми грошового забезпечення, а заявлені вимоги є необґрунтованими, стосується суті спору та не є процесуальною підставою для залишення позову без розгляду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що обидва клопотання задоволенню не підлягають.

Суд також враховує, що позивача виключено зі списків особового складу 09.05.2026, а позов подано 29.06.2026, тому підстав вважати пропущеним передбачений законодавством строк звернення до суду у спірних правовідносинах суд теж не встановив.

Щодо визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, які встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

У первинній редакції пункту 4 Постанови №704 було встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 пункт 4 Постанови №704 було змінено та закріплено як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 6 Постанови №103, яким унесено зазначені зміни, визнано протиправним та скасовано.

Отже, з 29.01.2020 відновила дію попередня редакція пункту 4 Постанови №704.

При цьому положення пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII унеможливлюють використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, проте не виключають застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Таким чином, у період з 25.02.2022 по 19.05.2023 при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача підлягав застосуванню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Щодо правового регулювання після 20.05.2023 суд враховує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності 20.05.2023, пункт 4 Постанови №704 викладено у редакції, за якою розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 грн.

Разом з тим відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, розмір якого на відповідний календарний рік установлюється законом.

Законами України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб установлювався відповідно у сумі 2481 грн, 2684 грн, 3028 грн, 3028 грн та 3328 грн, відповідно.

Таким чином, встановлення підзаконним нормативно-правовим актом фіксованої розрахункової величини у розмірі 1762 грн не може нівелювати встановлений законом державний соціальний стандарт.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 дійшла висновку про необхідність застосування пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції в частині, яка відповідає акту вищої юридичної сили, тобто із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Верховний Суд окремо наголосив, що суд не вправі застосовувати нормативно-правовий акт, який суперечить акту вищої юридичної сили.

За таких обставин суд, керуючись частиною третьою статті 7 КАС України, не застосовує до спірних правовідносин положення пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови №481 в частині визначення незмінної розрахункової величини 1762 грн.

Отже ІНФОРМАЦІЯ_2 при нарахуванні грошового забезпечення позивачу за період з 25.02.2022 по 31.07.2022 повинен був виходити із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022.

В свою чергу, Військова частина НОМЕР_1 при нарахуванні грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 09.05.2026 повинна була визначати посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 відповідно до періоду нарахування, на відповідний тарифний коефіцієнт. Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2026 роки суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям надається щорічна основна відпустка із збереженням грошового і матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 15 Закону №2011-XII також передбачено виплату військовослужбовцям грошової допомоги для оздоровлення.

Відповідно до пунктів 1, 6 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, а її розмір визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород.

Отже розмір грошової допомоги для оздоровлення безпосередньо залежить, зокрема, від правильно визначених посадового окладу та окладу за військовим званням.

Судом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу нараховувалася та виплачувалася грошова допомога для оздоровлення: за 2022 рік - у серпні 2022 року у розмірі 14 640,40 грн, за 2023 рік - у травні 2023 року у розмірі 23 421,30 грн, за 2024 рік - у лютому 2024 року у розмірі 23 421,30 грн, за 2025 рік - у жовтні 2025 року у розмірі 23 421,30 грн, а за 2026 рік - у травні 2026 року у розмірі 23 738,10 грн.

Таким чином, оскільки розмір такої допомоги визначався виходячи, зокрема, з посадового окладу та окладу за військовим званням, які, як встановлено судом, обчислені відповідачем із застосуванням неналежної розрахункової величини, виплачені позивачу суми грошової допомоги для оздоровлення підлягають відповідному перерахунку з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо грошового забезпечення за період з грудня 2025 року по квітень 2026 року суд зазначає наступне.

Пунктом 9 розділу I Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення за останньою займаною посадою виплачується військовослужбовцям за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку із хворобою та перебуванням на лікуванні, але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини, крім передбачених законодавством випадків більш тривалого лікування.

Після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні виплата грошового забезпечення здійснюється на підставі висновку ВЛК та рішення командира військової частини про продовження лікування.

Водночас частиною одинадцятою статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено можливість безперервного перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці для лікування із збереженням грошового забезпечення до 12 місяців поспіль.

Однак встановлення граничного дванадцяти місячного строку не означає автоматичне збереження грошового забезпечення протягом усього цього строку незалежно від наявності медичних підстав. Після спливу чотирьох місяців необхідність подальшого тривалого лікування має підтверджуватися відповідним висновком ВЛК.

Наданими суду довідками ВЛК підтверджено потребу позивача у лікуванні до березня 2026 року. Разом з тим доказів наявності висновку ВЛК, яким підтверджено необхідність безперервного лікування позивача саме у період з 21.03.2026 по 24.04.2026, матеріали справи не містять.

Із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2026 №139 вбачається, що відповідачем врегульовано виплату грошового забезпечення за підтверджені документами періоди лікування і картка особового рахунку позивача підтверджує проведення відповідних нарахувань, а належних доказів існування додаткової заборгованості за підтверджені медичними документами періоди позивачем не надано.

Отже підстав для висновку про протиправне не нарахування та невиплату грошового забезпечення за весь заявлений період з грудня 2025 року по квітень 2026 року суд не встановив, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо включення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні відпусток, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 у редакції, чинній на момент звільнення позивача, розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород.

Вказана редакція пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 діє з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства оборони України від 26.09.2023 №566.

При цьому додаткова винагорода на період дії воєнного стану віднесена Порядком №260 до винагород.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23, відповідно до якого за попередньої редакції пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 додаткова винагорода за Постановою №168 враховувалась при обчисленні компенсації за невикористану відпустку. Разом з тим такий висновок сформовано щодо нормативного регулювання, яке не містило чинного на момент звільнення позивача прямого застереження про не включення винагород.

Позивача звільнено з військової служби у травні 2026 року, а тому при визначенні розрахункової величини компенсації за невикористані ним дні відпусток підлягає застосуванню редакція Порядку №260, чинна саме на момент виникнення права на таку компенсацію.

За таких обставин правові підстави для включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до розрахунку грошової компенсації за 100 днів невикористаної щорічної основної відпустки та 70 днів невикористаної додаткової відпустки відсутні. Тому у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Щодо утримання військового збору суд зазначає наступне.

Підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України встановлено, що у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців на період їх безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.

Отже, звільнення від оподаткування військовим збором пов`язано не з самим фактом проходження військової служби під час воєнного стану, а саме з періодами безпосередньої участі особи у відповідних заходах.

Аналогічний підхід щодо необхідності пов`язувати податкову пільгу саме з періодом безпосередньої участі військовослужбовця у відповідних заходах сформований Верховним Судом, зокрема у постанові від 20.07.2022 у справі №820/2720/17.

Довідкою від 01.07.2025 №1492/2680 підтверджено безпосередню участь позивача у відповідних заходах у періоди з 11.04.2023 по 29.07.2023, з 05.02.2024 по 09.04.2024, з 04.07.2024 по 09.08.2024, з 10.08.2024 по 24.08.2024, з 14.11.2024 по 25.02.2025 та з 26.02.2025 по 08.04.2025.

Водночас доказів безпосередньої участі позивача у таких заходах протягом усього заявленого в позові періоду з квітня 2023 року по травень 2026 року, крім наведених вище періодів, матеріали справи не містять.

Отже дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання військового збору з грошового забезпечення позивача у підтверджені документально періоди безпосередньої участі у відповідних заходах є протиправними і в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 09.05.2026 суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а його подальше обчислення здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення.

Разом з тим у 2023 році дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.

Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, а сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Аналогічно статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, а сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

Таким чином, спеціальними нормами законів про Державний бюджет України на 2024, 2025 та 2026 роки встановлено окремі правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації у відповідних роках.

Позивач заявив вимоги про визнання протиправним проведення індексації із застосуванням іншого, ніж березень 2018 року, місяця та про зобов`язання здійснити перерахунок індексації за період з 01.01.2024 по 09.05.2026 саме із застосуванням березня 2018 року.

Однак, враховуючи наведене вище правове регулювання, суд не встановив підстав для застосування запропонованого позивачем способу обчислення поточної індексації за 2024-2026 роки із застосуванням березня 2018 року як базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення у спірних періодах.

Отже позовні вимоги щодо застосування березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації у період з 01.01.2024 по 09.05.2026, задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2024-2026 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, обчисленої із застосуванням березня 2018 року, суд зазначає, що ці позовні вимоги є похідними від вимог щодо проведення індексації грошового забезпечення за 2024-2026 роки із застосуванням березня 2018 року.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основної вимоги у запропонований позивачем спосіб, відсутні й підстави для задоволення похідних вимог про перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2024-2026 роки саме з урахуванням індексації, обчисленої із застосуванням березня 2018 року.

При цьому наведений висновок не стосується перерахунку грошової допомоги для оздоровлення, необхідність якого виникла внаслідок неправильного визначення посадового окладу та окладу за військовим званням. Така вимога, як зазначено вище, підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачами не доведено в повній мірі правомірність своєї позиції з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, натомість доводи позивача є частково обґрунтованими, тому позовна заява підлягає до часткового задоволення.

Підстави для відшкодування судового збору в порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття провадження у справі, відмовити.

У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду, відмовити.

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 31.07.2022 із використанням для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 31.07.2022, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 09.05.2026 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 09.05.2026, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 відповідно до періоду нарахування, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2022-2026 роки з урахуванням належних розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2026 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання військового збору із грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди його безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а саме: з 11.04.2023 по 29.07.2023, з 05.02.2024 по 09.04.2024, з 04.07.2024 по 09.08.2024, з 10.08.2024 по 24.08.2024, з 14.11.2024 по 25.02.2025 та з 26.02.2025 по 08.04.2025.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суми військового збору, фактично утримані з його грошового забезпечення за періоди з 11.04.2023 по 29.07.2023, з 05.02.2024 по 09.04.2024, з 04.07.2024 по 09.08.2024, з 10.08.2024 по 24.08.2024, з 14.11.2024 по 25.02.2025 та з 26.02.2025 по 08.04.2025.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 11 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ) Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Т.О. Комшелюк