Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №460/10004/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2026 року м. Рівне№460/10004/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.01.2026 №172850036511 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 18.01.2026 року; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 : - стаж роботи набутий на території Республіки Польща за періоди: з 11.05.2016 до 31.05.2016; з 01.08.2016 до 13.10.2016; з 10.02.2017 до 30.07.2017; з 01.08.2017 до 19.08.2017; від 12.09.2017 до 24.11.2017; від 15.12.2017 до 30.05.2018; з 01.06.2018 до 28.07.2018, від 21.08.2018 до 06.12.2018, від 17.01.2019 до 19.07.2019, від 30.08.2019 до 14.12.2019; з 21.01.2020 до 13.07.2020, від 18.09.2020 і по вересень 2025 включно; - стаж на роботах з шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2 за період з 11.12.1990 по 01.11.1999 у ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» та з 01.11.1999 по 05.04.2012 у ЗАТ «Рівненський ливарний завод» та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 18.01.2026 року. В обґрунтування позовних вимог стверджує, що звернувся до територіального управління ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за Списком №2. За наслідками розгляду такої заяви рішенням від 26.01.2026 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи у 2016-2025 роках на території Республіки Польща, оскільки відсутній формуляр передбачений Угодою між Україною та Республікою Польща у сфері соціального забезпечення від 01.01.2014. До пільгового стажу не зараховано період з 11.12.1990 по 01.11.1999 згідно архівної довідки від 02.10.2025 №3207/04-02 та з 01.11.1999 по 05.04.2012 згідно архівної довідки від 02.10.2025 №3208-04-02, оскільки довідки не відповідають формі довідки затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 (додаток 5). Позивач не погоджується з таким рішенням та зазначає, що станом на дату подання заяви про призначення пенсії ним дотримано всіх умов для призначення такого виду пенсії, у зв`язку з чим просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні). Витребувано у відповідача 1 матеріали пенсійної справи позивача.

Відповідач правом на подання відзиву скористався. Вважає, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням від 26.01.2026 №172850036511 позивачу відмовлено у задоволенні заяви. Зазначено, що вік заявника становить 55 років 03 місяці 07 днів (за необхідних – 55 років). Страховий стаж – 27 років 06 місяців 14 днів (за необхідних – 30 років). Пільговий стаж не підтверджено. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи у 2016-2025 роках на території Республіки Польща, оскільки відсутній формуляр передбачений Угодою між Україною та Республікою Польща у сфері соціального забезпечення від 01.01.2014. До пільгового стажу не зараховано період з 11.12.1990 по 01.11.1999 згідно архівної довідки від 02.10.2025 №3207/04-02 та з 01.11.1999 по 05.04.2012 згідно архівної довідки від 02.10.2025 №3208-04-02, оскільки довідки не відповідають формі довідки затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 (додаток 5). З огляду на викладене, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Так, статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Так, згідно матеріалів справи, досягнення позивачем пенсійного віку сторонами не заперечується.

Натомість спірним є наявність у позивача необхідного загального страхового та пільгового стажу.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, нормами вказаного Порядку чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно записів, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.07.1988 року ОСОБА_2 , наявна інформація про працю позивача у періоди з 11.12.1990 по 01.11.1999 на Рівненському заводі тракторних агрегатів та з 01.11.1999 по 05.04.2012 на ЗАТ «Рівненський ливарний завод».

Крім того, в трудовій книжці позивача наявна інформація про те, що у ці періоди позивач працював на посадах, які віднесені до Списку №2, а також наявна інформація про проведення атестації посад за Списком №2.

Суд зазначає, що вказані записи не містять посилань на назву підприємства, в якій працював позивач, що свідчить про недоліки заповнення трудової книжки позивача.

Разом з тим, записи трудової книжки позивача є чіткими, послідовними, не містять виправлень, спосіб внесення записів у трудову книжку позивача за період його трудової діяльності не дає підстав вважати суду, що мали місце будь-які неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача.

Відтак, позивач, як найманий працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує у даній справі.

При цьому, позивачу було відмовлено зарахувати до пільгового стажу період роботи з 11.12.1990 по 01.11.1999 згідно архівної довідки від 02.10.2025 №3207/04-02 та з 01.11.1999 по 05.04.2012 згідно архівної довідки від 02.10.2025 №3208-04- 02, оскільки відсутнє рішення комісії, а підприємство на якому працював позивач ліквідоване.

Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1 (далі - Порядок №18-1), визначено процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, у тому числі, для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника, однак даною постановою слід керуватися не у всіх випадках, а тільки тоді коли необхідних документів для зарахування стажу немає у особи, яка звертається за призначенням пенсії, а тому покликання відповідача на Порядок №18-1 у даному випадку є безпідставним та свідчить про формальність підходу до ситуації та покладання на особу, яка правомірно звернулась за отриманням заробленої пенсії надмірних обов`язків та створення надуманих, штучних перешкод.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював на відповідній посаді або спірний період роботи не відповідає дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи на таких посадах зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до пільгового стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому таке рішення органу державної влади про відмову у призначенні пенсії є необґрунтованим, неповним, безпідставним та протиправним.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.

Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.

Отже, стаж на роботі з шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2 за період з 11.12.1990 по 01.11.1999 у ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» та з 01.11.1999 по 05.04.2012 у ЗАТ «Рівненський ливарний завод» підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Щодо не зарахування періоду роботи на території Республіки Польща, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої 4 Закону № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

З 01.01.2014 набула чинності Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012 (далі - Угода), ратифікована Законом №458-VII від 05.09.2013.

Відповідно до пункту 4 статті 2 ця Угода застосовується: стосовно України - до законодавства щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування, що стосується: пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 10 Угоди періоди страхового стажу, набуті відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін, враховуються, у разі необхідності, при визначенні права на допомогу та періоду її виплати, за умови, якщо вони не співпадають.

Відповідно до статті 12 Угоди якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність набуття, збереження або поновлення права на пенсію від набуття страхового стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує, у необхідному обсязі, страховий стаж, набутий відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони так, ніби цей страховий стаж набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, за умови, що цей стаж не співпадає.

Згідно статті 6 Адміністартивного договору щодо застосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, підписаного 18 травня 2012 року, компетентна установа Договірної Сторони, яка отримує заяву про допомогу (згідно п.9 ч.1 ст.1 Угоди "допомога" - пенсія та інші види грошової допомоги, передбачені законодавством Договірної Сторони, з урахуванням усіх доплат, надбавок та підвищень, які стосуються цих виплат), що надається відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони, згідно із статтею 24 Угоди, на відповідному формулярі надсилає запит до компетентної установи іншої Договірної Сторони разом з усіма наявними документами та інформацією, які необхідні компетентній установі іншої Договірної Сторони для визначення прав заявника.

Компетентні установи обох Договірних Сторін з використанням відповідних формулярів здійснюють невідкладний обмін наявними документами та інформацією, необхідними для ухвалення остаточного рішення щодо заяви про виплати, а також інформують одна одну щодо всіх обставин, що мають значення для права, розміру та виплати допомоги.

Компетентна установа кожної з Договірних Сторін за власний рахунок передає компетентній установі іншої Договірної Сторони, на її запит, всю інформацію та наявну медичну документацію, яка стосується інвалідності (непрацездатності) заявника або отримувача допомоги. Компетентна установа Договірної Сторони, якій було подано заяву про допомогу, перевіряє відомості щодо заявника та членів його сім`ї. Види інформації, яка перевіряється, погоджують установи зв`язку обох Договірних Сторін.

Так, 4-5 лютого 2014 року у м. Львові відбулася зустріч представників Пенсійного фонду України та Установи соціального страхування Республіки Польща (ZUS) щодо узгодження процедур дій та бланків формулярів зв`язку, передбачених для застосування при реалізації Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, яка була підписана 18 травня 2012 року, які були оформлені відповідним Протоколом.

Згідно з вказаним Протокол сторони, на виконання пункту 2 статі 2 Адміністративного договору щодо застосування Угоди було обговорено та погоджено двомовні формуляри стосовно пенсійного забезпечення для співпраці при реалізації положень Угоди: для Української Сторони UA-PL 5, UA-PL 6, UA-PL 8, UA-PL 9, UA-PL 10 та UA-PL 12; для Польської Сторони PL-UA 5, PL-UA 6, PL-UA 7, PL-UA 11, PL-UA 12 та PL-UA 13. Зразки формулярів додано до Протоколу.

Якщо проаналізувати зміст вищенаведених формулярів зв`язку, то можна дійти висновку, що формуляри UA-PL 5, UA-PL 6, UA-PL 8, UA-PL 9, UA-PL 10 та UA-PL 12 заповнюються компетентним органом Республіки Україна та надсилаються компетентному представницькому органу Республіки Польща. Формуляри PL-UA 5, PL-UA 6, PL-UA 7, PL-UA 11, PL-UA 12 та PL-UA 13 - навпаки. Формуляр зв`язку UA-PL 5 не містить жодного розділу, який передбачав би підпис людини, яка звертається за пенсією. Але при цьому наявний розділ 9 «Установа, що заповнює формуляр» з підрозділами 9.1 «Назва», 9.2 «Адреса», 9.3 «Печатка», 9.4 «Дата», 9.5 «Підпис». Отже, формуляр зв`язку є документом, який заповнюється та надсилається саме компетентним органом державної влади, а не людиною, яка набула стаж роботи на території іншої договірної сторони міжнародної угоди.

При цьому, пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено перелік документів, які особа має подати органу ПФУ до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких відсутні формуляри UA-PL 5, UA-PL 6.

Тобто, чинне законодавство не покладає на особу, яка звертається за призначенням пенсії обов`язку надати органу ПФУ формуляр зв`язку UA-PL 5, UA-PL 6, а його відсутність не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії, як і підставою для відмови зарахувати певний період трудової діяльності до страхового стажу.

Таким чином, періоди роботи позивача: з 11.05.2016 до 31.05.2016; з 01.08.2016 до 13.10.2016; з 10.02.2017 до 30.07.2017; з 01.08.2017 до 19.08.2017; від 12.09.2017 до 24.11.2017; від 15.12.2017 до 30.05.2018; з 01.06.2018 до 28.07.2018, від 21.08.2018 до 06.12.2018, від 17.01.2019 до 19.07.2019, від 30.08.2019 до 14.12.2019; з 21.01.2020 до 13.07.2020, від 18.09.2020 і по вересень 2025 включно на території Республіки Польща, теж підлягають зарахуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.01.2026 №172850036511 є протиправним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Таким чином, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2026 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень в ході розгляду справи частково довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 532,48грн, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.01.2026 №172850036511 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 18.01.2026 року.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2026 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у сумі 532,48грн (п`ятсот тридцять дві гривні, 48 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 10 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., 79016, ЄДРПОУ/РНОКПП 13814885)

Суддя Т.О. Комшелюк